Вступ

1. Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту

2. Екоаудит у сучасній економіці україни

Висновки

Список використаних джерел

Сфера взаємодії суспільства і природи підрозділяється на три групи відносин: природокористування, охорона навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки.
Під природокористуванням у широкому сенсі розуміється використання людиною навколишнього природного середовища з метою задоволення економічних, екологічних, соціальних і інших потреб. Під охороною навколишнього природного середовища розуміється система заходів, спрямованих на збереження, поліпшення й оздоровлення природного середовища, запобігання та усунення шкідливих наслідків господарської й іншої діяльності [1, с.45].
У свою чергу забезпечення екологічної безпеки являє собою систему заходів, що спрямовані на захист життєво важливих інтересів людини від несприятливого впливу навколишнього середовища в результаті господарської чи іншої діяльності. На відміну від охорони навколишнього природного середовища, де безпосереднім об’єктом є окремі екологічні системи (природні комплекси), об’єктом заходів забезпечення екологічної безпеки є людина, її генетичний фонд, економічні, екологічні і духовні інтереси.

1. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. для ВНЗ. – К.: Знання, 2012. – 332 с.
2. Баб’як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2013. – 216 с.
3. Балюк Г. І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. посіб. – К.: Хрінком Інтер, 2013. – 192 с.
4. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv–AtlasПер. З 4-го нім. вид. / Худож. Рудольф і Розмарі Фанерт; Наук. ред. пер. В. В. Серебряков. – К.: Знання – Прес, 2011. – 287 с.: іл.
5. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2015. – 319 с.
6. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2012. – 550 с.
7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2013. – 248 с.
8. Семенов В. Ф., Михайлюк О. Л. Екологічний менеджмент: Навч. посіб. / Одеський держ. екон. ун-т. – К.: Знання, 2014. – 366 с.
9. Туниця Т. Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст. – К.: Знання, 2014. – 300с.

Вступ

У перекладі з англійської мови термін "аудит" означає проведення перевірки та ревізії бухгалтерських записів, документів і т. д. щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх фінансової звітності, обліку, повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Екологічний аудит, як інструмент екологічного права та охорони природи, здобув широке поширення у всьому світі, але є новим явищем для нашої країни. Закон України "Про екологічний аудит" було прийнято у 2004 році. Він визначає правові та організаційні основи проведення екологічного аудиту та спрямований на підвищення екологічної обґрунтованості діяльності суб'єктів господарювання.
Згідно з цим законом, екологічний аудит проводиться у процесі приватизації об'єктів державної власності, зміни форми власності або конкретних власників об'єктів, а також для потреб екологічного страхування, у випадку передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, концесію, створення спільних підприємств на основі таких об'єктів, створення, функціонування та сертифікацію систем управління навколишнім середовищем та іншої діяльності.

У XXI столітті промислове виробництво та підприємництво мають відігравати ключову роль у забезпеченні стійкого розвитку не лише окремих країн, але й всього світового співтовариства. Поняття стійкого розвитку передбачає можливість збільшення обсягів промислової продукції та підвищення життєвого рівня населення, зберігаючи та поліпшуючи якість навколишнього середовища.

Для України, яка переживає тривалу соціально-економічну та екологічну кризу, ці можливості стають надзвичайно важливими у контексті зміни форм власності та політичної влади. Проте стійкий розвиток не обмежується лише розв'язанням окремих економічних, соціальних або технологічних завдань. Він передбачає необхідність формування та розвитку нової промислової екологічної культури та підприємницької культури, де охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів є важливими пріоритетами.

В розвинених промислових країнах вже очевидні результати у вирішенні екологічних проблем, переважно на рівні виробництва, завдяки зростанню таких форм підприємницької діяльності, як екологічне аудитування та екологічний менеджмент.

Екологічне аудитування має важливе значення у вирішенні екологічних проблем, особливо в умовах виходу України із соціально-економічної кризи. Воно дозволяє досягти таких результатів у короткостроковій перспективі:

Збільшити ефективність використання сировинних і енергетичних ресурсів, що сприяє зменшенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище.

 Використовувати існуючі методи та засоби, а також розробляти нові, які не потребують великих додаткових витрат, для досягнення цілей екологічного аудиту.

 Аргументувати необхідність та можливість спрямування зусиль і ресурсів на найважливіші та результативні напрями в сфері екологічної діяльності в поточний час, зокрема тих, що пов'язані з інвестиціями в економіку країни;

 Зменшити економічні ризики і запобігти виникненню надзвичайних ситуацій.

Екологічне аудитування може вплинути на формування та розвиток ринку різноманітних екологічних послуг в Україні, включаючи екологічний менеджмент, екологічну сертифікацію, екологічне страхування, фінансово-екологічний аудит, екологічний консалтинг, навчання та інше. Саме в цій сфері підприємницький потенціал може відкрити нові можливості та шляхи подолання екологічної кризи в Україні.

Методи та засоби, які використовуються в практиці екологічного аудиту, повинні постійно розвиватися та вдосконалюватися. Це вимагає проведення науково-методичних та науково-дослідних робіт, які вже здійснюються в ряді університетів і наукових центрів України.

Отже, можна зробити висновок, що екологічний аудит, включаючи аналіз екологічних аспектів при перевірці фінансової звітності, повинен стати обов'язковою складовою роботи вітчизняних аудиторів, що підвищить рівень якості їхньої діяльності. Впровадження екологічного аудиту в Україні сприятиме подальшій інтеграції нашої держави в європейське та світове економічне співтовариство. Проте ця проблема потребує подальших глибоких методичних та організаційних розробок, практичної реалізації та створення відповідної законодавчої та нормативної бази.