ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНДУСТРІЇ ДОЗВІЛЛЯ

1.1 Поняття «дозвілля»

1.2 Місце індустрії дозвілля у культурному житті суспільства

2. АНАЛІЗ ІНДУСТРІЇ ДОЗВІЛЛЯ В США

2.1. Історичні та культурні передумови організації дозвілля в США 15

2.2. Специфіка організації дозвілля в США в даний час

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

За визначенням вітчизняного дослідника Г.А. Аванесова, під дозвіллям сучасної людини мається на увазі час, який вільно від необхідної праці у сфері суспільного виробництва, а також від відтворення людиною своїх життєвих функцій в рамках домашнього господарства і соціальних відносин. У «тлумачному словнику живої великоросійської мови» В.І. Даль дає наступну характеристику людині в умовах дозвілля: «безпідставний - вміє, здатний до справи, спритний, вправний, хороший майстер своєї справи, або майстер на всі руки» [9, с.68]. Практично до початку XX століття поняття «дозвілля» трактувалося як досягнення, здатність, можливість людини проявити себе у вільний від роботи час. Сучасне значення даного поняття з'являється в Радянському енциклопедичному словнику 1981: «Дозвілля - частина позаробочим часом, що залишається у людини за вирахуванням непорушних, необхідних витрат».
Буденне сприйняття дозвілля найчастіше асоціюється з вільним від роботи часом. У сучасних енциклопедіях і довідниках поняття «дозвілля» і «вільний час», як правило, порівнюють між собою. Проте, вчені-дослідники і менеджери, які працюють в області організації дозвілля населення, не ототожнюють ці явища, хоча, вони тісно пов'язані між собою. Дозвілля слід розуміти як центральний елемент культури, що має глибокі й складні зв'язки із загальними проблемами роботи, сім'ї, політики. Для дозвілля можна відвести місце у «вільному часі», але вільний час можна не посвячувати дозвіллю.

1. Аванесова Г.А. Культурно-дозвільна діяльність: Теорія і практика організації. - М.: Аспект Пресс, 2009. - 240 с.
2. Андрєєва С.В. Феномен дозвілля: історія і сучасність // Вісник Томського державного університету. - 2011. - № 3. - С. 42-45.
3. Бауер Р. Соціологія вільного часу // Праці четвертого Всесвітнього конгресу соціології. — Л., 1959. — с. 2.
4. Богданова С. Порівняльний аналіз сфери розваг США і Європи // Туризм: практика, проблеми, перспективи. - 2009. - № 7. - С. 6-7.
5. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. - М.: Владос, 2004. - 110с.
6. Волобуєв В.А. Основні концепції мистецтва в західноєвропейській естетиці: Монографія. - М.: МГУКИ, 2007. - 310с.
7. Волощенко Г.Г. Дозвілля як явище культури: генезис і розвиток. - СПб.: Пітер, 2011. - 249 с.
8. Гацук С.Ю. Технологічні аспекти основи підготовки анімаційних програм / / Вуз культури і мистецтв в освітній системі регіону: матеріали П'ятої Всерос. електрон. наук.-практ. конф.- Самара: СГАКІ, 2008. - С. 393-398.
9. Даль В.І. Тлумачний словник живої мови: в 4 т. - М.: Російська мова, 1980. - 4 т.
10. До проблеми зайнятості в сфері культури // Панорама культурного життя зарубіжних країн. — 2011. — Вип.10.
11. Дулік В.З. Соціально-культурна робота за кордоном: Навчальний посібник. - М.: МГУКИ, 2009. - 99с.
12. Єрмілов А.В. Сучасні соціокультурні тенденції розвитку дозвілля / / Социс.- 2012. - № 5. - С. 14-19.
13. Каплан М. Дозвілля: теорія і політика. – Н.Й., 1975.
14. Кисельова Т.Г. Теорія дозвілля за кордоном. — М., 1992.
15. Колтер Ф. Дозвілля та відпочинок, наука дослідження: різні концепції, та криза // Наука дозвілля. — Л., 2010. — с. 19, № 4.
16. Можливості для міжкультурного порівняльного дослідження по рейтингу // Наука дозвілля. — Л., 2000. — с. 22, № 2.
17. Піскунова І.А. Сучасні досягнення, тенденції, типи і фактори, що визначають дозвілля // Вісник Харківського державного технічного університету. - 2013. - № 3. - С. 163-169.
18. Савченко А.М. Введення в історію культурно-освітньої роботи: Лекція. - М.: Освіта, 1990. - 49с.
19. Стеббинс Р.А. Вільний час: до оптимального стилю дозвілля: (Погляд з Канади) // Социс. — М., 2010. - № 7.
20. Стрельцов Ю.А. Культурологія дозвілля. — М.: МГУК, 2012.
21. Цимбалюк Н. Дозвілля очима європейських соціологів // Посвіт. — 2012. - № 2.
22. Чик Г. Наука, матеріалізм і прагнення до антропології відпочинку // Наука дозвілля. — Л., 2008. — с. 20, № 3.

Актуальність теми дослідження продиктована рядом обставин. Дозвілля є одною з найважливіших сфер повсякденного життя людини. Задоволеність якістю організації свого дозвілля, доступністю тих чи інших розваг і форм відпочинку є для людини не тільки індикатором його соціального стану, а й показником розвитку економіки країни в цілому і соціальної галузі зокрема. Крім того, поряд з утворенням, різні форми організації дозвілля здатні зробити серйозний вплив на світогляд, особливо світогляд дітей та молоді. Різке падіння доходів населення на початку-середині 90-х років призвело практично до розпаду індустрії організації дозвілля. Закрилися багато кінотеатри, парки, секції, спортивні споруди. Для значної частини городян з усіх раніше існуючих форм проведення вільного часу, за винятком різних хобі, залишилася тільки можливість перегляду телепрограм і серіалів.

Дисбаланс між потребами населення в якісному відпочинку і розвагах з одного боку, відносно невеликою кількістю висококласних розважальних закладів та значною кількістю сумнівних з іншого привів до того, що, згідно з даними інституту комплексних соціальних досліджень РАН, тільки 50, 9% жителів користуються послугами сучасної індустрії розваг. 9,7% віддають перевагу домашньому дозвіллю. 39,4% витрачають весь свій вільний час на різного роду захоплення (хобі) або зустрічі з друзями. Поганими свої можливості у сфері відпочинку вважають 32,3% жителів. Як видно з наведеної вище статистики лише трохи більше половини жителів є потенційними споживачами послуг, що надаються індустрією розваг. З урахуванням великої кількості різноманітних складових цієї сфери - від кінотеатрів до роллердромов - це дуже незначна кількість.

Ступінь дослідження теми. Дослідженням дозвілля США приділяли увагу багато вчених та науковців, а саме: Аванесова Г.А., Бауер Р., Богданова С.І., Бочарова В.Г., Волобуєв В.А., Гацук С.Ю., Даль В.І., Дулік В.З., Єрмілов А.В., Каплан М., Кисельова Т.Г., Колтер Ф., Піскунова І.А., Савченко А.М., Стеббинс Р.А., Стрельцов Ю.А., Цимбалюк Н.І., Чик Г.

Слід зазначити, що на Заході дуже серйозне ставлення до дозвілля. Він є однією з ключових домінант культурної політики. Проблема дозвілля розглядається як в теоретичному, так і в практичному планах.

Пов'язано це з тим, що роль дозвілля в досяжній перспективі буде зростати і далі. Сьогодні рівень розвитку цивілізації вимірюється не стільки характером виробництва матеріальних благ, скільки тим, як організовано дозвілля населення.

Проблеми дозвілля стали виходити на перший план в передових країнах Заходу ще наприкінці XIX в., коли різко зріс рівень промислового виробництва, і відбувся чіткий поділ робочого і неробочого часу. Від того, як використовувалося неробочий час, в кінцевому підсумку, залежала продуктивність праці. У міру зростання частки вільного часу зростало його значення і в соціальному плані. Питання про те, на що буде витрачено вільний час, став носити яскраво виражений соціальний та соціально-педагогічний аспект.

Питання про те, яким же чином країнам Заходу, в тому числі і США вдається забезпечити високий рівень рекреаційно-дозвільної діяльності для більшості своїх громадян, в тому числі і для тих, яких можна віднести до специфічних груп населення , є актуальним для вивчення.

Об'єкт дослідження – США.

Предмет дослідження – індустрія дозвілля.

Мета – розглянути досвід індустрії дозвілля в США.

Завдання дослідження:

- охарактеризувати історичні та культурні передумови організації дозвілля в англомовних країнах;

- виділити специфіку організації дозвілля в англомовних країнах в даний час.

У ході дослідження використовуються наступні прийоми і методи: загальнонауковий метод теоретичного системного аналізу, метод угрупувань, факторний аналіз, графічний аналіз.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновок і список використаних джерел.

Політика США спрямована на те, щоб зробити для кожного громадянина доступними користування цінностями культури, а також участь у різних видах соціально-творчої діяльності.

По суті, соціально-культурна робота охоплює всі верстви зарубіжного суспільства, надаючи кожному з його членів необхідний для нормальної життєдіяльності мінімум благ, в тому числі і в сфері культури.

Але, даючи в цілому високу оцінку діяльності зарубіжних соціокультурних установ і організацій, необхідно відзначити і її невирішені проблеми. Особливо це видно, якщо в якості критеріїв її ефективності взяти соціальні показники (безперервне зростання злочинності, поширення наркоманії та інших суспільних пороків, дорожнеча багатьох видів культурної діяльності - від відвідування кінотеатрів і дискотек до гастролей естрадних знаменитостей і т.п.).

Невисокий і рівень культури значної частини молоді. Молодіжна проблема залишається однією з найважчих для всіх без винятку англомовних країн. Для свого рішення вона вимагає соціально-економічних і комплексу соціально-культурних заходів - від рішення проблем освіти, влаштування на роботу до розвитку індустрії дозвілля та залучення молоді в спортивні секції, об'єднання за інтересами, волонтерську діяльність, прилучення молоді до високих цінностей культури. Тут є над чим попрацювати як закордонним, так і вітчизняним організаторам соціально-культурної сфери.

У рекреаційній роботі дозвілля в англомовних країнах є і істотний недолік - явний перекіс у бік розважальності, неувага до розвиваючих видам дозвілля.

Спроби надати рекреаційній діяльності дозвілля культурно-педагогічний, духовно-розвиваючий характер на практиці серйозних результатів поки не дають (деяким виключенням є соціально-культурна анімація).