Вступ 3

Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища в України 4

Висновок 19

Список літератури: 20

1991- 1996 роки були роками формування основних засад екологічного законодавства незалежної держави. Було розроблено і ухвалено низку Законів України у сфері регулювання екологічної та ядерної безпеки використання природних ресурсів охорони довкілля. Загалом сформовано окрему галузь - екологічне право - на основі якої й здійснюється практична реалізація екологічної реформи.
(З доповіді Ю. Костенка, міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України).
Ключове місце в системі державних органів управління природокористуванням і природоохороною займає Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України положення про яке затверджено Указом Президента України від 10.02. 1995 р.
Згідно з Положенням Мінекобезпеки України є центральним органом державної виконавчої влади підвідомчим Кабінету Міністрів України створеним з метою реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища раціонального використання і відтворення природних ресурсів захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах у всіх формах власності.

1. Аграрне право України. — К., 1996.
2. Андрейцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. -К., 1996.
3. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (від 25.03. 1991 р. зі змінами та доповненнями на 6.03. 1996 р.).
4. Земельний кодекс України.
5. Конституція України. –К., 1996.
6. Охорона навколишнього природного середовища в Україні. 1995 – 1996.
7. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 8. — Ст. 54.
8. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. // Урядовий кур'єр. — 1998. — 22 жовтня.
9. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 50. — Ст. 678.
10. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. (із наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546.
11. Про плату за землю: Закон України від 19 вересня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №. 45. — Ст. 238.
12. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. __ 1992. — № 34. — Ст. 502.
13. Про форми власності на землю: Закон України від 30 01 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 18. — Ст. 225.

Введение
Як свідчить досвід передових країн світу, проводити ефективну екологічну політику в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядала проблема охорони довкілля в Україні новій державі яка переживає глибоку системну кризу. Тим не менш екологічна реформа в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності.

В основу формування державної екологічної політики було покладено базовий принцип згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної безпеки. Положення, що розвивають цей принцип було закріплено цілою низкою законів та документів включно із Конституцією України.

Розроблені Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Концепція та Основні напрями державної екологічної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки визначили не лише мету та пріоритетні завдання, але й механізми реалізації завдань напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України у європейському екологічному процесі.

Саме на підставі цього документа розробляються програми Уряду у галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. На сьогодні вже функціонує програма Заповідники схвалено Урядом Національну програму оздоровлення ріки Дніпро для реалізації якої залучено міжнародну допомогу обсягом понад 5 млн. $ розроблено низку регіональних екологічних програм.

Підсумовуючи, мені здається, ми можемо стверджувати, що попри негаразди та економічну скруту за останні роки в Україні закладено базові основи (інституціональні, науково-методологічні, правові, економічні) державної екологічної політики, що притаманні країнам з ринковою економікою. Люди починають розуміти, що забруднювати довкілля та надмірно споживати природні ресурси - економічно невигідно, особливо сьогодні.

Це головний результат проведеної роботи, адже доки люди не зрозуміють, що забруднювати довкілля - плювати в колодязь, з якого п''єш воду, то все лишатиметься тільки на папері. Безумовно, ефективність всього, що зроблено, зросте у багато разів за умов виходу економіки з кризи. Причому, підйом виробництва не повинен загрожувати втратою найціннішого що є у державі - чистого довкілля.