ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І.ХАРАКТЕРИСТИКА ДАНИЛА АПОСТОЛА 5
1.1.Біографія гетьмана Данила Апостола 5
1.2.Політична діяльність гетьмана Данила Апостола 6
РОЗДІЛ ІІ. КИРИЛО РОЗУМОВСЬКИЙ – ОСТАННІЙ ГЕТЬМАН УКРАЇНИ 13
2.1.Біографія Кирила Розумовського 13
2.2.Діяльність Кирила Розумовського 13
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
Данило Апостол (4 (14) грудня 1654 - 17 (29) січня 1734) - український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі займав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1693-1727). Учасник азовсько-дніпровських походів 1695-1696 року, організованих Московією до османських володінь в Північному Причорномор'ї. 1696 року розбив на річці Ворсклі кримського хана Селіма І та прокримського гетьмана Петрика. Брав участь в Північній війні 1700-1721 років проти Швеції. 1701 року призначений наказним гетьманом, водив козаків до Ліфляндії, відзначився у битві під Ераствером. 1704 року делегований Петром І на чолі 3-тисячного корпусу козаків на допомогу королю Речі Посполитої Августу II. 1705 року брав участь у битві під Варшавою, але через сварку із московським командуванням самовільно повернувся на Україну. 28 жовтня 1708 року підтримав союз гетьмана Івана Мазепи з Карлом ХІІ проти Москви, але 21 листопада перейшов на бік царя Петра І. [1, с.13]
1. Велика історія України: У2-х томах: Том ІІ.-К: Глобус, 1993. – 263с.
2. Власов В. Історія України: Підручник для 8-го кл. загально освіт. нав. закл. - К: Генеза, 2002. – 354с..
3. Довідник з історії України (А-Я): Посібник для серед. загальноосвіт. навч. закладів/ за заг. Редакцією І.Підкови, К.Шуста. - К.: Генеза, 2001, - 745с.
4. Історія України в особах IX-XVIII ст. – 643с.
5. Історія України XV-XVIII ст. 8 кл. навч.-метод. Посібник для вчителів, студентів, - Х. - Скорпіон. – 431с.
6. Крип'якевич І.П. Історія України. - Львів: Світ, 1990. – 531с.
7. Основи правознавства: Підручник для 9-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2002. – 572с.
8. Смолій В.А. Володарі гетьманської булави. – 564с.
9. Історія України в особах: ІХ-ХVІІІ ст. / В.Замлинський.-К.:Україна,1993.-369 с.
10. Аркас М.М. Історія України-Русі / Вступ.ст.,с.5-45, і комент.В.Г.Скарабея. - Одеса:Маяк,1994.-392 с.
11. Історія України / В.Ф.Верстюк та ін.; Під ред. В.А.Смолія. - К., Альтернатива , 1997-416с.
12. Довжук І.В. Історія України: імена, події, факти (середина ХVІІ-ХІХ ст.): Навчальний посібник.- Луганськ: Вид-во Східноукр. Нац. ун-ту, 2001.-132с.
13. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів до ХХІ ст.: навч. посіб..-Х.:ООО «Одіссей», 2001.- 480с.
14. Субтельний Орест Історія України / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вступ.ст. С.В. Кульчицького.- 2-е вид.- Либідь, 1992. –512с.: іл.
15. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХІ ст.: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1996.-616с.
16. Матеріали центрального державного архіву (ЦДІАУК. - Ф.1711. - Оп.1. - № 493. - Арк.1-2 (Копія ХVШ cт.) Монографічна та довідкова література:
17. Антонович В. «Про козацькі часи на Україні». – К., 1991р. – 280 с.
18. Батіг С., Історія України. – Тернопіль, 2000 р. – 380 с.
19. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. – 360 с.
20. Гоcтюк О. Історія України. – Тернопіль, 2000 р. – 520 с.
21. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. – 345с.
22. Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах.– К., 1994.– 420 с.
23. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997. – 440 с.
24. Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). – К. 1959. – 460 с.
25. Матейко Р.М., Історія України. – К., 1985 р. – 480 с.
26. Матисякевич З.М., Історія України. – К., 1985 р. – 380 с.
27. Полонская-Василенко Н. Історія України в 2-х томах. Том 2. – Київ. Либідь. 1992г. – 640с.
28. Субтельний О. Історія України - К., 1992. – 620 с.
29. Українська культура. Історія і сучасність – Л., 1994. – 384 с.
30. Шутой В. Народна війна в Україні проти шведських загарбників у 1708 1709 рр. – К., 1951.
31. Яворницький Д.И. История запорожских казаков. - К.: Наук. думка, 1990. - Т. 2. - 660 с.
32. Ястребов О. Гетьман України — Данило Апостол. – 2004. – 29 жовтня, №196.
Актуальність теми виражається в тому, що для сформування повної картини про останні роки Козаччини, потрібно охарактеризувати діяльність останніх керманичів козацького війська.
Політика Петра І щодо України починає змінюватися при його онукові, який дозволив обрати нового гетьмана. Петро II, син нещасного царевича Олексія, ненавидів діда за вбивство свого батька і почав здійснювати політику, у всьому протилежну лінії Петра І. Поряд з цим царизм вирішив пом''якшити політику щодо України у зв''язку із значним погіршенням відносин Російської імперії з Туреччиною. Насувалася російсько-турецька війна, у якій українські козаки були дуже потрібні як традиційно умілі воїни в боях з турками.
У 1727 р. гетьманом обирається 73-річний полковник Данило Апостол. У 1728-му він приїхав до Москви на коронацію молодого імператора Петра II і там подав петицію про повернення Україні прав згідно з угодою Богдана Хмельницького з московським урядом. Уряд на його звернення дав відповідь, в якій було 28 пунктів, що стали основним законом існування Гетьманщини до її останніх днів. Документ відомий в історії під назвою «Решительные пункты». Вони радикально відрізнялися від попередніх українсько-московських «Статей», де Україна і Московська держава виступали як дві рівноправні сторони. Тепер вони були одноособовим указом царя, а не договором між Росією і Гетьманщиною. Обрання гетьмана дозволялося, але лише з «волі і згоди» царя. Обрання старшин і їх усунення з посад здійснювалося за згодою царя і його затвердженням. Гетьман не мав права вести дипломатичні відносини. Лише з сусідніми державами — Польщею і Кримом він міг розв''язувати прикордонні питання. Вищою апеляційною інстанцією мав бути Генеральний суд, що складався з шести осіб: трьох українців і трьох росіян. Очолював його гетьман. При гетьмані мав постійно перебувати царський радник, міністр-резидент, без якого не можна було розв''язувати жодної справи.
Новий гетьман Данило Апостол (1654-1734 pp.) був яскравою фігурою. Михайло Грушевський підкреслював, що «Апостол належав до числа старшин, які не забруднили своїх рук кривдою народною». Він належав до гуртка близьких до Івана Мазепи діячів, але швидко зневірився в успіху шведських задумів і повернувся під протекцію Москви, намагаючись, як і Скоропадський, врятувати те, що ще можна було врятувати. Він відразу енергійно взявся за реставрацію автономних прав Гетьманщини, які за попередні два десятиріччя були серйозно підірвані. Перш за все Апостол замінив майже всю старшину, призначивши на посади тих, хто поділяв його погляди і проводив його політику. Важливим завданням гетьманського уряду було піднесення економіки краю, зруйнованої війнами, а також боротьба з хаосом, безладдям, що підтримувались царським урядом. Для цього перш за все потрібно було розв''язати проблеми землеволодіння. З цією метою була проведена перевірка документів власників маєтностей та прав на володіння ними. Це спрямовувалося проти тих старшин, які мали рангові маєтності у тимчасовому володінні і, зловживаючи своїм службовим становищем, перетворили їх у власні. У всіх полках було проведено так зване «Генеральне слідство про маєтності». За відсутності документів землі поверталися в державне володіння.
Опис діяльності гетьманів розкривається у працях Є.М.Верещагіна, М.І.Жинкіна, І.О.Зимньої, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурії, Т.О.Піроженко, І.О.Синиці, О.М.Соколова та ін.
Об''єктом дослідження виступає державна діяльність гетьманів.
Предмет дослідження – історія як наука.
Мета дослідження полягає в описі державної діяльності гетьманів.
Завдання дослідження:
дати загальну характеристику діяльності гетьманів;
описати основні біографічні данні.
Гетьман Данило Апостол постійно піклувався про налагодження нормального державного порядку, розвиток господарства та торгівлі. Особисто Апостол був добрий господар, постійно зміцнював і розширював своє приватне господарство, інтенсифікував сільськогосподарське виробництво. Поряд з цим він активно діяв як купець-експортер, вивозячи за кордон волів, зерно, масло і мав великий досвід у цій справі. Свої великі господарські здібності і досвід він переніс у сферу державного господарства.
Апостол також значно удосконалив судочинство в Гетьманській державі, визначивши чітку структуру судових установ, склад і компетенцію полкових, сотенних і сільських судів. Поряд з цим гетьман турбувався і про покращення становища козацтва та селянства, хоча й тут царизм досить часто ігнорував його намагання, пропозиції і права. Продовжувалися фортифікаційні роботи на півдні, куди російськими урядовцями мобілізовувалось населення України.
Йому вдалося зміцнити гетьманську владу і авторитет гетьмана. Хоча не всі його заходи, спрямовані на зміцнення економіки краю і добробуту населення, були доведені до кінця, проте Гетьманщина відпочила після страшного терору Петра І, а український народ матеріально і морально відроджувався.
З самого початку гетьманування Кирило Розумовський домагався для України прав, які існували ще до Мазепи. Дещо йому пощастило відновити. Зокрема, справи України знову передавалися з Сенату до Колеги закордонних справ. Відкликалися російські війська з України. Була проведена судова реформа, яка завершилася виробленням Кодексу «Права, за якими судиться малоросійський народ». Усі козацькі суди були ліквідовані, а натомість створювалися нові. Україна була поділена на 20 повітів, і в кожному з них були суди: земський — для громадянських справ, підкоморський — для земельних, гродський — для кримінальних.
Йому також вдалося підпорядкувати Запорозьку Січ, що розширювало і зміцнювало його владу. Була проведена реформа українського війська: введено єдину форму і озброєння, значно посилено навчання військовій справі, зміцнена дисципліна, удосконалена артилерія. В загальноосвітніх школах, де вчилися козацькі діти, поряд із загальноосвітніми вводилося вивчення військових дисциплін. За гетьманування Розумовського відбулося подальше розширення прав і ролі козацької старшини. Фактично і в час перебування гетьмана в Глухові, і при досить довгих його від''їздах до Петербурга краєм управляла старшина. Тепер для означення старшини входить у загальний вжиток назва «шляхетство».
За Розумовського були традиційними загальні з''їзди старшин в Глухові для обговорення і обмірковування найважливіших питань життя країни. Ці форуми поступово перетворилися на сейми. Однак йому не вдалося домогтися фінансової автономії, а також вільних дипломатичних відносин з чужоземними державами. Гетьманську державу, як і раніше, змушували брати участь у війнах, далеких від інтересів України. Великих втрат зазнали українські війська, беручи участь у Семилітній війні (1756-1762 pp.). Соціальну політику Кирило Розумовський проводив в інтересах старшини.
Він значно обмежив право переходу селян у козацький стан і тим прикріпив їх до панських маєтків. Це було уже майже кріпосницьке право, що вело до повного знищення соціальних здобутків національно-визвольної революції 1648-1654 pp. У 1761 р. померла цариця Єлизавета. Після її смерті деякий час правив її племінник, син гольштинського герцога Петро III. У 1762 р. відбувся державний переворот, і на престол зійшла його дружина Катерина II.
