Вступ

Розділ І. Загальна характеристика демографічної ситуації в Україні

1.1. Сучасний стан демографічної ситуації в Україні

1.2. Демографічна криза в Україні

Розділ ІІ. Фактори які впливають на демографічну ситуацію нашої держави

2.1. Демографічне передбачення

2.2. Механічний рух населення

Розділ ІІІ. Напрямки вирішення демографічної ситуації

3.1. Шляхи подолання демографічної кризи в Україні

3.2. Соціологічне дослідження

Висновки

Список використаних джерел

За січень-лютий 2013 року населення України зменшилось на 41,9 тис.осіб і на 1 березня 2013 року його кількість становила 46,1 млн. осіб. У порівнянні з 2006 роком, кількість населення скоротилася на 2,4 млн.осіб, щороку зменшуючись на 0,2-0,5 млн.осіб. [4, с.56]
Зменшення населення відбулося виключно за рахунок природного скорочення - 44,4 тис.осіб, у той час як міграційний приріст становив 2,5 тис.осіб. [10, с.14]
У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) - росіянами. Протягом між переписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третього місця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому ж перепис 2005 р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України знаходяться основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і частково гагаузів.

1. Васильєв, О. Оцінка диференціації населення України за умовами життя / О. Васильєв // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 5. – С. 35-42.
2. Ковач, Л. Етнічний вимір професійної структури населення Закарпатської області / Л. Ковач // Історичний журнал. – 2008. – № 2. – С. 22-30.
3. Лібанова, Е. Прогноз демографічного розвитку України на період до 2050 року / Е. Лібанова // Світогляд. – 2008. – № 3. – С. 48-51.
4. Маліцька, М. Демографічна криза в аграрних регіонах і шляхи її подолання / М. Маліцька // Студентський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. – Тернопіль, 2008. – Вип. 16. – С. 181-183.
5. Медецька, Л. Аналіз демографічної ситуації в Тернопільській області / Л. Медецька // Магістр. – Тернопіль, 2009. – Вип. 7. – С. 23-25.
6. Рамазанов, Ш. Демографічна ситуація в Україні: тенденції розвитку та ризики / Ш. Рамазанов // Університет. – 2008. – № 2. – С. 51-58.
7. Терець, В. Природний рух населення й депопуляція в Україні на тлі європейської демографічної ситуації / В. Терець // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 4. – С. 19-23.
8. Феленчак, Ю. Б. Аналіз і оцінка ризику демографічних втрат: інноваційні підходи та методи (на матеріалах Львівської області) / Ю. Б. Феленчак, Л. Т. Шевчук // Регіональна економіка. – 2009. – № 1. – С. 183-190.
9. Цапок, С. О. Сучасні тенденції демографічного розвитку та їх врахування у регіональній соціальній політиці / С. О. Цапок, В. Я. Бідак // Регіональна економіка. – 2009. – № 4. – С. 133-139.
10. Шаповал, А. Демографічний стан і проблеми відтворення населення України / А. Шаповал // Віче. – 2009. – № 20. – С. 22-23.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що Україна знаходиться в умовах демографічної кризи, і уряд прагне вживати всіляких заходів для подолання нестабільності. На жаль, у цьому процесі він занадто часто зупиняється на непередбачуваній проблемі, яку переживає українське суспільство. Чисельність населення України продовжує зменшуватися; між 1 грудня 2008 року та 1 січня 2013 року вона скоротилася на 20 тисяч осіб, досягнувши 46,14 мільйонів. Шокуюча статистика свідчить, що на одне новонароджене дитя припадає дві смерті.

Ці драматичні цифри наводять на думку. Протягом останнього десятиліття смертність серед молоді зросла на 21%. У 2008 році кількість розлучень зменшилася на 20%, а число укладених шлюбів впало на 30%. Втрата традицій багатодітних сімей стала сутою реальністю в Україні. Згідно з соціальними даними, 70% молоді відмовляються від народження дітей, 35% з цих осіб не вірять у своє завтра, а 32% вважають, що вони не мають адекватної оплати праці. В теперішньому часі у третій частини молоді в Україні немає роботи. Через зниження народжуваності населення країни швидко старіє (понад 30% – пенсіонери). Кількість хворих на СНІД протягом останніх чотирьох років зросла на 53%, і смертність серед молоді від цієї хвороби збільшилася на 10,5%. Різко зросло число самогубств – на 37%, зокрема серед підлітків це число збільшилося на 17%. Дитяча смертність стрімко зростає: наприклад, у 2013 році було народжено 4111 дітей, і з них 1633 були мертвонародженими. Різким темпом збільшилася кількість дітей, які народжуються з вадами серця – на 6-8 хворих на 1000 новонароджених. Ці показники займають перші позиції в європейському рейтингу. Як буде розвиватися країна за цими статистичними даними важко передбачити. За основними показниками природних змін населення – народжуваності, смертності та природного приросту – Україна стоїть на останніх рядках, не лише серед країн Заходу, але й серед колишніх республік СРСР. Щодо рівня народжуваності (9,6%), вона посідає передостаннє місце серед цих країн та країн Європи. Смертність населення (15,4%) приводить до другого місця серед європейських країн, а середня тривалість життя (67 років) становить 109 місце у світі, у порівнянні з 87 місцем в 1998 році.

Метою даного дослідження є аналіз демографічної ситуації в Україні та виявлення можливих способів вирішення проблем у цій сфері.

Для досягнення даної мети потрібно виконати наступні завдання:

- провести аналіз сучасного стану демографічної ситуації;

- вивчити фактори та умови розміщення населення України;

- встановити ключові чинники, що впливають на демографію;

- визначити основні напрямки державної політики для розв'язання демографічних проблем;

- порівняти демографічні показники України з країнами Євпропи;

- знайти можливі шляхи вирішення демографічних викликів.

Об'єктом даного дослідження є демографічна ситуація в Україні.

Предметом цієї курсової роботи є особливості сучасного стану демографічної ситуації в Україні.

Це питання населення та демографічні виклики досліджували вчені, такі як О.І.Ригельман, Г.І.Новицький, Ф.І.Чуманський, Я.А.Рубана. Особливо важливі для розуміння демографічної ситуації були методологічні розробки і конкретні дослідження А.І.Якобія, М.І.Тезякова, М.С.Уварова, М.П.Діатропова, які активно працювали в Україні. Для здійснення аналізу використовувались різні джерела інформації: наукова література, яка допомогла виявити причини та наслідки змін демографічної ситуації («Сучасна транзитна міграція в Україні», «Економічна теорія»); Інтернет-ресурси, статистичні та періодичні видання, які допомогли проаналізувати поточний стан демографічної ситуації в Україні (www.ukrstat.gov.ua, www.ukrcensus.gov.ua, «Україна: аспекти праці» та інші).

Українське суспільство неможливо буде досягти процвітання або навіть стабільності, якщо його населення не знаходиться в належних умовах для життя та не відчуває повної безпеки для здійснення нормальної демографічної поведінки, і якщо не існують перспективи для розвитку кожної сім'ї та окремої особи. Дотепер проблеми безпеки переважно досліджувалися в контексті військових та політичних сфер, обмежуючи себе потенційними міжнародними конфліктами та загрозами. Однак події нагадують, що внутрішня негативна соціально-демографічна ситуація, зокрема режим відтворення населення, його склад за кількістю та якістю, може стимулювати або гальмувати виникнення та розвиток внутрішніх та зовнішніх конфліктів, функціонувати як каталізатор сепаратистських настроїв у частини населення, і, таким чином, впливати на безпеку держави, навіть в умовах стабільної міжнародної ситуації.Суспільно-економічна реформа в Україні спричинила гострі виклики. Вирішення цих викликів передбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка враховуватиме не лише аспекти простого збереження населення, але й його розвиток в широкому соціальному контексті. В умовах великого спаду народжуваності, підвищення смертності та погіршення стану здоров'я, надзвичайно важливо прикласти максимум зусиль для збереження населення України. Це має бути головною пріоритетною метою демографічних стратегій держави сьогодні.

З обмеженими фінансовими ресурсами і в умовах занепаду системи соціального захисту, державна увага та підтримка повинні спрямовуватись на вирішення проблем, які мають прямий вплив на рівень захворюваності та смертності серед населення, особливо серед дітей та жінок.

У зв'язку з цим, необхідно провести реформу системи охорони здоров'я, оскільки зміни соціально-економічних умов негативно відобразилися на ній, і також зростити фінансування для подальшого розвитку цієї сфери.

Для подолання депопуляції та відновлення трудового потенціалу країни важливо перейти від пустого заявництва до реального втілення програм. Для цього необхідно:

- поетапно збільшувати дотації при народженні дитини та на її утримання;

- створити належну систему соціального обслуговування літніх громадян і забезпечити доступність до нього незалежно від місця проживання;

- розв'язати проблему міграційної втрати населення України за кордон шляхом створення придатних умов для праці в Україні та поліпшення економічного стану сфери праці тощо.

- З огляду на необхідність зміни соціально-психологічної атмосфери, головними пріоритетами сучасної національної демографічної політики повинні бути:

- цілеспрямована державна соціальна стратегія для покращення демографічної ситуації;

- системний та неперервний розбір статевого виховання підлітків на цінностях національної та християнської культури в родинах, освітніх закладах, медичних установах;

- підвищення соціального статусу сім'ї;

- поширення демографічної освіти в середній та старшій генераціях та встановлення ідеологічних та філософських засад, що відповідають цілям та головним завданням національної демографічної політики.

Впровадження та реалізація зазначених та інших методів вирішення демографічної проблеми можуть перетворити сучасний стан та забезпечити результативну підтримку майбутнього розвитку населення України.