ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ГАННІБАЛА

1.1. Ганнібал як особистість

1.2. Початок II Пунічної війни

1.3. Війна в Італії

1.4. Повернення до Карфагена

1.5. Втеча і смерть

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРІСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Справжній син свого народу, Ганнібал відрізнявся винахідливим, лукавством для досягнення своїх цілей він вдавався до оригінальних і несподіваних засобів, до різних пасток і хитрощів і вивчав характер своїх супротивників з безприкладним ретельністю. За допомогою систематичного шпигунства Ганнібал завжди дізнавався своєчасно про задуми ворога і навіть у самому Римі містив постійних шпигунів.
Його сучасники намагалися очорнити характер Ганнібала, його звинувачували в брехливості, віроломство і підступність, але все похмуре і жорстоке в його діяннях частиною має бути віднесено на рахунок другорядних полководців його, частиною знаходити собі виправдання в тодішніх поняттях про міжнародне право. Військовий геній Ганнібала заповнюється великими даруваннями політичними, які він виявив в зробленій ним, після закінчення війни, реформу карфагенських державних установ і які доставили йому і у вигнанні безприкладне вплив на правителів східних держав.

1. Кораблев И. Ш. Ганнибал . — М.: Наука, 1976.
2. Лансель С. Ганнибал. — М.: Молодая гвардия, 2002.
3. Huss W. Hannibal. — 1986.
4. Беккер К.Ф. История древнего мира – М., Олма-Пресс, 2001
5. Бикерман Э. Хронология древнего мира: Ближний Восток и античность – М.: Наука, 1995
6. История древнего мира. Древний Рим // под ред. Бадак А.Н., Волчек Н.М., Войнич И.Е. – Мн., Харвест; М., АСТ, 2001
7. Куманецкий К. История Древней Греции и Рима – М.: Высшая школа, 1990
8. Словарь античности – М.: Прогресс, 1989
9. Утченко С.Л. Цицерон и его время – М.: Мысль, 1996
10. Энциклопедический словарь юного историка // сост. Елманова Н.С., Савичева Е.М. – М., Педагогика-Пресс, 1993

Ганнібал народився в 247 р. до н.е. як син Гамількара Барки. Він був одним з найвидатніших полководців та державних діячів давнини, відомим як заклятий ворог Риму та останній захисник Карфагена. У віці 9 років його батько відправив його разом з собою в Іспанію, де Гамількар шукав відшкодування за втрати, понесені під час конфлікту на Сицилії

Згідно з відомостями від Полібія та інших істориків, Ганнібал сам розповідав, що перед тим, як вирушити у похід, його батько змусив його покласти руку на вівтар і поклястися, що він залишиться вічним ворогом Риму. Ганнібал дотримався цього обіцянки протягом усього життя, і ця присяга стала відомою як "Ганнібалова клятва". Його видатні здібності та особливий спосіб виховання підготували його стати гідним наслідником свого батька, а також спадкоємцем його задумів, генія та ненависті

Провівши більшу частину свого дитинства у військовому таборі, Ганнібал все ж отримав надзвичайно добре відокремлену освіту та завжди пильнував про її збагачення. Наприклад, навіть будучи головнокомандувачем, він навчився грецькій мові у спартанського вчителя Зозіла, настільки вдало оволодівши нею, що він навіть складав державні документи на цій мові. Ганнібал мав гнучку і спортивну статуру, він був майстерним бійцем та відважним наїзником. Його поміркованість у харчуванні та сні, нескінченна енергія на походах, безмежна відвага та самовідданість робили його прикладом для його солдатів. Його постійна турбота про своїх військових заробила йому їх глибоку прихильність та непохитну відданість.

Ганнібал виявив свої стратегічні обдарування ще на 22-річному віці, коли очолив конницю в армії свого зятя Гасдрубала після смерті Гамількара в 229 році. Він виділявся унікальним поєднанням обдуманості та запалу, передбачливості та енергії, наполегливості в досягненні цілей.

Єдиним зображенням Ганнібала за часів його обрання воєначальником, використане на монеті Карфагена у 221 році, є його профіль. Його коротку біографію створив римський історик Корнелій Непот (1 ст. до н. е.). Про Пунічну війну розповідали Полібій, Тіт Лівій, Аппіан, де римський патріотизм віддавав належне глибокому інтересу до найважливішого противника Риму. Полібій (кн. 19) зауважував, що Ганнібал «шістнадцять років боровся в Італії з Римом, не виходячи з поля бою ні разу». Тіт Лівій (кн. XXI; 4, 3 сл.) розповідав про те, як Ганнібал «витримував погодні умови, регулюючи прийом їжі і пиття згідно з природними потребами, а не задоволенням; він обирав час для сну та безсну, незалежно від дня та ночі; він часто лягав спати під військовим плащем просто на землі поміж вояками, що варти стояли на своїх постах. Він випереджав всіх у руху – як вершники, так і піхоту – був першим на полі бою та останнім, хто його покидали». Згідно з Корнелієм Непотом, Ганнібал вільно володів грецькою та латинською мовами, і навіть написав декілька книг грецькою мовою. Також існує напів-легендарний звіт в історичних творах про зустріч Ганнібала та Сципіона, коли Сципіон прибув у 193 році до Ефесу в рамках римського посольства до Антіоха III. Під час розмови Сципіон запитав Ганнібала, кого він вважає найбільшим полководцем. Ганнібал назвав Олександра Македонського та Пірра, епірського царя, як найвидатніших полководців, а себе – на третьому місці після них. Він додав, що якби він переміг римлян, то вважав би себе вищим за Олександра, Пірра та всіх інших військових лідерів.