ВСТУП 3

1. ПОГЛЯДИ Ф.НІЦШЕ У ПСИХОЛОГІЇ ТА ФІЛОСОФІЇ 4

2.КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕОЦІНКИ ЦІННОСТЕЙ ТА ВОЛІ ДО ВЛАДИ Ф.НІЦШЕ 6

3.ПІДХОДИ У ВИВЧЕННІ ВОЛІ 12

ВИСНОВКИ 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 17

Серед філософів Ніцше є порушником спокою і шляхетним піратом. Він лякає сплячих, таранить міцності обивателів, змітає моральні постулати, убиває Бога, валить церковні підвалини. Ніцше, говорить Цвейг, прагне на своєму вітрильнику до усього незвіданого, весело і зухвало, з мечем у руці і бочкою пороху під ногами.
Праці Ніцше, по більшій частині не пред'являють великих вимог до інтелекту освіченості читача. Їхня суть представляється ясною й однозначною, цілі - великими й очевидними, а мова – зрозумілою. У силу доступності його текстів читач виявляє, що філософія простіша, ніж він думав, або він сам розумніший, ніж думав раніше. Ніцше вважав себе природженим психологом - «покликаним бути психологом і розвідником душ». Деякі речі, що він висловлює, уражають уяву своєю точністю і цілеспрямованістю діагностики. З погляду Ніцше, психологія лежить в основі усього, і тісно переплітається з іншими частинами його навчання.

1. Данто А. Ніцше як філософ. – М. , 2008.С.-234
2. Делез Ж. Ніцше. – Спб., 2001.С.-135
3. Евлампиев І.І. Концепція особистості філософії Ф. Ніцше. // Вісник СПб університету. , сірий. 6.,2009 - № 3 - С.89
4. Марков Б.В. Ніцше і гуманізм. // Вісник СПб університету. , сірий. 6.,2000 - № 3-С.90
5. Ніцше Ф. Соч. : У 2-х т. М. , 2001-С.345.
6. Перцев Д.В. Сова Мінерви над мурашником . – М. , 2009-С.241.
7. Цвейг С. Учорашній світ. – М., 2010-С.123.

За Ніцше, воля влади - це не просто прагнення панування сильного над слабким, а й прагнення зробити слабкого сильним. Слабкість відносна й, з одного боку, становищем людини серед іншим людям, з другого – ступенем самопізнання особистості. Особистість вільна і сильна, якщо вона усвідомлює себе особистістю,яка може зробити і вступає у відповідно до цього усвідомленням. Але усвідомлення як індивідуально, воно ще в соціально та історично. І лише за виконанні всіх таких умов маємо справді вільного й моральної людини. Живущего у вільному і моральному суспільстві.

Ідеалом тут є воля не в християнському розумінні, що є несвобода, внутрішнє поневолення, смиренність перед силою, а воля античності і Відродження – у вільному суспільстві подібний культ, нав''язаний християнським лицемірством, неможливий. Перехід же до такого суспільства можливий не на шляху насильницького знищення існуючого суспільства несвободи, тому що всяке насильство породжує нове насильство, а саме на шляху відродження ідеалу вільної сильної людської особистості.

Особистість вільна і сильна, якщо вона усвідомлює себе особистістю, що може надходити і надходить відповідно до цього усвідомлення. Але усвідомлення не тільки індивідуальне, воно ще соціально і історично. І тільки при виконанні всіх цих умов ми маємо дійсно вільну і моральну людину, що живе у вільному і моральному суспільстві.

Всі переконання, цінності, звичаї відносні щодо волі до влади. Той, хто має волю до влади стоїть над мораллю, адже сам творить мораль заради управління масами невольових (не аристократичної породи) людей. Звідси, мораль існує тільки для підкорених.

Мета Ніцше – це насамперед психологія індивідуума, але не індивідуаліста. Прагнення зрозуміти особистість, знайти вихід з кошмарів епохи - епохи подвійної моралі в усьому: у відносинах з людьми, націями, державами, у відношенні до самого себе – такою бачиться мета Ніцше. Намагаючись звести різні якісні стани психіки до єдиної основи, Ніцше вводить поняття "воля до влади". Від психологічного трактування цього поняття він згодом переходить до онтологічної його інтерпретації, а також прагне на цій основі філософськи обґрунтувати культ надлюдини.

Ніцше був переконаний, що воля до своєї влади є універсальний принцип та її дію, у тій чи іншій формі можна знайти з кожної щаблі існування. На щаблі інтелектуальної життя воля до повалення влади виявляє себе у формі інтерпретацій, які дають людьми життя : мистецтво, наука, релігія. Філософія кажуть від імені волі до партії влади. Повторимо вкотре, що дуже важливо усвідомлювати, що ми невіддільні від цього, що ми проводимо. Ми суть воля до тієї влади, що спонукає нас прагнути зовні і яка використовує інтерпретації як який спонукає мотиву.

Завдяки внутрішній свободі людина має свої власні принципи, погляди, переконання, цінності і здобуває духовну незалежність. У розумінні суті внутрішньої свободи важливим є аспект самовизначення людини навіть наперекір зовнішнім обставинам життя. Тільки внутрішня свобода забезпечує дійсно вільний вибір людини, і так закладається діюча, творча суть особи.

Незалежність від інших - суттєва характеристика буття і самобутності волі. Воля існує тоді, коли сама визначає себе, володіє собою. Самовизначення і само володіння - це і є свобода волі. Свобода - суттєва якість волі особи.