Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………3
Венчурний капітал та його роль у фінансуванні інноваційної діяльності …5
Висновок ……………………………………………………………………….13
Список літератури ……………………………………………………………..14
За обмежених фінансових ресурсів підприємства доцільно використовувати принципово нові механізми залучення коштів в інноваційну сферу, серед яких важливу роль відіграє фінансування за участі венчурного капіталу.
Венчурний (англ. venture ризиковий) капітал якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.
Таке інвестування передбачає участь інвестора в управлінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від продажу її акцій на фондовій біржі.
Венчурний капітал є своєрідним «фінансовим диверсифікатором», який акумулює кошти різних фінансових інститутів і вкладає їх у численні інноваційні проекти на різних етапах життєвого циклу нововведення, знижуючи ризик, пов'язаний із втратою інвестицій у разі невдачі проекту. За допомогою венчурних фондів заповнюються «мертві зони», нецікаві для великого монополістичного капіталу. Малі інноваційні фірми проникають у ці технологічні ніші. Отже, венчурний капітал є засобом освоєння новітніх науково-технічних досягнень завдяки сучасним формам між фірмового співробітництва і кооперації та нетрадиційним джерелам фінансування малих наукомістких підприємств. Він розширює можливості створення і розвитку нової продукції, прискорює інноваційні процеси, підвищує науково-технічний рівень виробництва, формує конкурентне середовище в сфері науки і наукового обслуговування; є тією частиною фінансового капіталу, яка формується за рахунок позичкового та акціонерного капіталів і спрямовується на фінансування інноваційного процесу переважно в тій його частині, яка забезпечує виробництво знань.
1. Олена Лапко. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. К.: ІЕП НАНУ, 1999. 254 с.
2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. Видання 3тє, виправлене і доповнене / За редакцією В. О. Василенка. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 440 с.
3. Стаднік В. В., Йохна М. А. “Інноваційний менеджмент”.
Вступ
В умовах, коли необхідно інтенсифікувати інноваційну діяльність в країні, виникає потреба в побудові і запровадженні на державному рівні ефективного механізму її фінансування.
Інноваційною діяльністю в Україні займаються як підприємства інноваційної сфери, так і всі інші підприємства, що впроваджують нову техніку, технології, вирішують проблеми комплексної механізації та автоматизації, займаються організаційно управлінськими та інфраструктурними нововведенням. Адже інновації це категорія не тільки науково-технічної діяльності, але всілякої підприємницької діяльності. Вони можуть здійснюватись в різних секторах економіки. Тому основний принцип побудови механізму фінансування інноваційних процесів полягає в тому, щоб забезпечити величину прибутку на капітал в кожному виді діяльності не менше, ніж в цілому по Україні.
Система фінансування інноваційної діяльності є складовою частиною державної інноваційної політики. Вона повинна забезпечувати вирішення наступних завдань:
1) забезпечення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок в усіх ланках народногосподарського комплексу держави, забезпечення його структурно технологічної перебудови;
2) збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку;
3) створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, недопущення еміграції висококваліфікованих наукових кадрів.
Для реалізації поставлених завдань необхідно забезпечити якомога більший перелік джерел поступлення грошових коштів, механізм їх акумулювання та вкладання в інноваційні проекти, а також систему контролю за ефективністю використання та повернення коштів. Тобто необхідно вирішити ряд проблем, що забезпечать розв''язання поставлених завдань.
По-перше, необхідно проаналізувати структуру джерел коштів та механізм фінансування інноваційної діяльності підприємств всіх форм власності з метою встановлення, як забезпечені поставлені державою завдання відповідним фінансовим механізмом реалізації.
По-друге, необхідно визначити механізм державної підтримки підприємств та окремих науково-технічних програм через різні фінансові джерела.
По-третє, треба визначити ефективність стимулюючої функції, що спрямована на збільшення коштів на підтримку інноваційної діяльності з різних позабюджетних джерел.
Це вимагає проаналізувати механізм фінансування інноваційної діяльності на рівні джерел, форм і методів фінансування і розробити рекомендації щодо вдосконалення системи економічного стимулювання в умовах ринкових відносин з метою її оптимального пристосування до динамічних умов життя (принципу адаптивності).
Висновок
Резервом інноваційного розвитку є фінансування через венчурні фонди та регіональні фонди розвитку, які необхідно організувати на рівні всіх областей України. Венчурний капітал представляє собою особливу форму капіталу. Інвестори, приймаючи участь в фінансуванні, фактично виступають як замовники майбутніх нововведень, а у випадку успіху останніх як спів володарі новоутвореної фірми. Венчурне фінансування виконує роль попередньої оплати видатків виконання замовлень на новацію.
Ця оплата не підлягає поверненню, з неї не утримуються проценти. Відповідно вкладені грошові кошти втрачають форму позики, а процент припиняє виконувати функцію “ціни капіталу”. Венчурне фінансування в перспективі стане одним з основних напрямів підтримки інноваційної діяльності. Тому вже зараз треба передбачити в законодавстві можливість утворювати венчурні фонди з використанням коштів Державного інноваційного фонду, банків, розробників і споживачів науково інноваційної продукції, інших зацікавлених підприємств, а також коштів місцевих бюджетів. Перспективним напрямом стимулювання інноваційної діяльності в регіоні було б залучення до венчурних фондів коштів вітчизняних та іноземних банківських та фінансових структур.
