Вступ
1. Біохімічні особливості клітин крові тварин еритроцити, нейтрофіли, базофіли, еозинофіли, моноцити, лімфоцити, тромбоцити
2. Спосіб визначення бактерицидної активності сироватки крові сільськогосподарських тварин
Висновок
Список використаних джерел
Клітини крові представлені еритроцитами, лейкоцитами та тром-боцитами та ін..
Еритроцити
Еритроцити, або червоні кров'яні тільця, становлять основну масу формених елементів крові (рис. 3). Відкрив їх італійський лі¬кар Марчелло Мальпігі у 1661 р. У ссавців вони округлої форми, дво-якоувігнуті, без'ядерні (рис. 4). Еритроцити птахів, амфібій, рептилій і риб мають ядра. Через відсутність ядра еритроцити споживають у 200 разів менше кисню, ніж їх попередники — еритрота нормоблас-ти, які мають ядра. Основна функція еритроцитів транспортна. Вони поставляють клітинам кисень, поживні речовини, а від клітин заби¬рають вуглекислий газ. Крім того, еритроцити беруть участь у регу¬ляції рН крові, адсорбують на своїй поверхні деякі отрути. Кількість їх у різних тварин різна.
У людини кількість еритроцитів коливається у межах 4,5-5,5 млн в 1 мм3. Якщо всі червонокрівці людини покласти в один ряд, то до¬вжина такого ланцюга дорівнюватиме 187 тис. км.
1. Бурба В. Г. Применение ПЦР для выявления вируса иммунодефицита КРС у животных в крови и пробах мяса / В. Г. Бурба, Д. С. Меграбян // Российский ветеринарный журнал. Сельскохозяйственные животные. - 2009. - №2. - С. 29-30.
2. Гурьянов Н. Применение поликарбонатных бутылей при взятии крови у животных с целью получения сыворотки для культур клеток / Н. Гурьянов, И. Ганиев, Э. Плотникова // Ветеринария сельскохозяйственных животных. - 2011. - №2. - С. 25-27.
3. Деменьтьев А. В. Активность ксантиноксидазы крови свиней - тест на оксидативный стресс / А. В. Деменьтьев // Доклады Российской академии сельскохозяйственных наук. - 2012. - № 6. - С. 68-70.
4. Дмитрук С. М. Порівняльний аналіз результатів та діагностичної інформативності тестів визначення концентрації загального холестерину в сироватці крові / С. М. Дмитрук, І. М. Медведєва, В. В. Талько, С. А. Дмитрук // Лабораторна діагностика. - 2010. - № 4. - С. 22¬28.
5. Зайцев С.Ю. Определение динамического поверхностного натяжения сыворотки крови собак как инновационный метод лабораторной диагностики / С. Ю. Зайцев, В. И. Максимов [и др.] // Современная ветеринарная медицина. - 2011. - № 5. - С. 36-39.
6. Касперович І. Я. Гемосканування - унікальний метод дослідження крові тварин / І. Я. Касперович // Ветеринарна медицина України. - 2010. - № 8. - С. 45.
7. Кемпбелл Т. У. Дослідження мазків крові у рептилій / Т. У. Кемпбелл // Ветеринарна практика. - 2012. - № 2. - С. 36-38.
8. Милаёва И. В. Зависимость динамического поверхносного натяжения от биохимического состава сыворотки крови у животных / И. В. Милаёва, С. Ю. Зайцев, В. И. Максимов // Достижения науки и техники АПК : теоретический научно- практический журнал. - 2010. - № 12. - С. 68-70.
9. Миронов В. В. Программа для расчета индекса сходства животных по дискретным признакам (на примере антигенов групп крови крупного рогатого скота) / В. В. Миронов, В. С. Матюков // Сельскохозяйственная биология. Серия Биология животных. - 2010. - №6. - С. 118-121.
10. Осипова В. Г. Биохимическое исследование крови (важность преаналитической стадии) / В. Г. Осипова // Мир ветеринарии. - 2012. - № 3. - С. 52-54.
11. Осипова В. Г. Общий анализ крови - что приводит к ошибкам в его результатах / В. Г. Осипова // Мир ветеринарии. - 2012. - № 4. - С. 55.
Кров є рідиною (рідка тканина мезодермального походження), червоного кольору, слабо лужної реакції, солонуватого смаку з питомою вагою 1,054-1,066. Спільно з тканинною рідиною і лімфою вона утворює внутрішнє середовище організму. Кров виконує різноманітні функції.
Найголовніші з них такі:
- Транспорт поживних речовин від травного тракту до тканин, місць резервних запасів від них (трофічна функція);
- Транспорт кінцевих продуктів метаболізму із тканин до органів виділення (екскреторна функція);
- Транспорт газів (кисню і діоксиду вуглецю з дихальних органів до тканин і назад; запасання кисню (дихальна функція);
- Транспорт гормонів від залоз внутрішньої секреції до органів (гуморальна регуляція);
- Захисна функція - здійснюється за рахунок фагоцитарної активності лейкоцитів (клітинний імунітет), вироблення лімфоцитами антитіл, знешкоджуючих генетично чужорідні речовини (гуморальний імунітет);
- Згортання крові, перешкоджає крововтраті;
- Терморегуляторна функція - перерозподіл тепла між органами, регуляція тепловіддачі через шкіру;
- Механічна функція - надання тургорної напруги органам за рахунок припливу до них крові; забезпечення ультрафільтрації в капілярах капсул нефрону нирок та ін.;
- Гомеостатична функція - підтримання сталості внутрішнього середовища організму, придатної для клітин у відношенні іонного складу, концентрації водневих іонів і ін.
1. Біохімічні особливості клітин крові тварин еритроцити, нейтрофіли, базофіли, еозинофіли, моноцити, лімфоцити, тромбоцити
Еритроцити, або червоні кров'яні тільця, становлять основну масу формених елементів крові (рис. 3). Відкрив їх італійський лі¬кар Марчелло Мальпігі у 1661 р. У ссавців вони округлої форми, дво-якоувігнуті, без'ядерні (рис. 4). Еритроцити птахів, амфібій, рептилій і риб мають ядра. Через відсутність ядра еритроцити споживають у 200 разів менше кисню, ніж їх попередники — еритрота нормоблас-ти, які мають ядра. Основна функція еритроцитів транспортна. Вони поставляють клітинам кисень, поживні речовини, а від клітин заби¬рають вуглекислий газ. Крім того, еритроцити беруть участь у регу¬ляції рН крові, адсорбують на своїй поверхні деякі отрути. Кількість їх у різних тварин різна.
У людини кількість еритроцитів коливається у межах 4,5-5,5 млн в 1 мм3. Якщо всі червонокрівці людини покласти в один ряд, то до¬вжина такого ланцюга дорівнюватиме 187 тис. км.
Збільшення кількості еритроцитів називається еритроцитозом, а зменшення — еритропенією. Еритроцитоз має місце при знижен¬ні барометричного тиску, хронічних захворюваннях легень, серця, пов'язаних з гіпоксією, яка активізує еритропоез. Еритропенія настає при кровотечах, різних формах анемій та інших хворобах.
Поверхня еритроцитів у 1600 разів більша за поверхню тіла тва¬рин. У корови загальна поверхня еритроцитів — 16 000 м2, що переви¬щує 1,5 га (Ярослав С. Ю., 1965).
Мембрана еритроцитів складається з двох шарів фосфоліпідів і такої ж кількості шарів мономолекулярних білків. Вона майже не пропускає катіонів натрію та калію, але легкопроникна для аніонів НСО33 та СГ, а також для кисню, вуглекислого газу, води.
Структура еритроцитів губчаста, насичена білковим пігментом — гемо глобіном.
Гемоглобін — основна складова частина еритроцитів, яка забезпе¬чує дихальну функцію крові. Належить до групи хромопротеїдів — складних білків. Його молекулярна маса близько 70 000. У процесі гідролізу гемоглобін розпадається на білок глобін (96%) та небілкову, простетичну групу гем (4%), що містить двовалентне залізо.
Розміщення тварин в еволюційному ряду визначається кількістю гемоглобіну. У риб, наприклад, на 1 кг живої маси гемоглобіну неба¬гато, у рептилій та амфібій — дещо більше, ще більше його у птахів. У ссавців вміст його в 27 разів більший, ніж у риб (Коржуєв П.).
Гемоглобін з'єднується з киснем, утворюючи нестійку сполуку — оксигемоглобін (НЬ + 02 -— НЬ02), який надає крові червоного кольору.
З'єднання гемоглобіну з киснем залежить від концентрації цього газу в навколишньому середовищі. Якщо в легенях найбільше кисню, то ге-моглобін, згідно з законом дифузії газів, майже повністю перетворюєть¬ся в оксигемоглобін. У капілярах тканин напруження кисню дуже низь¬ке, внаслідок чого він відділяється під гемоглобіну і використовується клітинами в процесі обміну речовин. Оксигемоглобін, віддавши кисень, називається відновленим, або редукованим, гемоглобіном.
Гемоглобін також легко з'єднується з окисом вуглецю, або чадним газом, утворюючи стійку сполуку — карбоксигемоглобін (НЬСО). Це отруйна речовина, нездатна приєднувати кисень. Окис вуглецю має значну спорідненість з гемоглобіном. Так, 0,1% СО в повітрі може перетворити 80% гемоглобіну в НЬСО. При отруєнні чадним газом необхідно дихати свіжим повітрям. Вдихання чистого кисню збіль¬шує розщеплення НЬСО в 20 разів (Косицький Г. І., 985).
Сполука гемоглобіну з вуглекислим газом називається карбоге-моглобівом (НЬС02).
Під впливом сильних окислювачів (бертолетова сіль, анілін, перманганат калію) гемоглобін перетворюється в метгемоглобін (МеґНЬ), де залізо з двовалентного перетворюється в тривалентне. У сільськогосподарських тварин кількість метгемоглобіну збільшуєть¬ся при отруєнні нітратами. Нагромадження метгемоглобіну в орга¬нізмі у великій кількості викликає смерть.
Різноманітність сполук гемоглобіну можна встановити спектроскопією. Гемоглобін має одну широку смугу поглинання в жовто-зеленій частині спектра. Оксигемоглобін утворює дві смуги поглинання між лініями Б та Е.
Хімічний склад крові тварин одного виду постійний, а у тварин різних видів є деякі коливання щодо вмісту основних компонентів.
Не дивлячись на транспортну функцію, кров великого кола кровообігу має досить постійний склад.
Для характеристики крові існують певні показники: осмотичний тиск, реакція середовища, щільність і в'язкість.
Осмотичний тиск крові тварин зумовлюється в основному вмістом у ній неорганічних речовин, а також частково білками плазми (їх концентрацією). Осмотично найбільш активними речовинами є солі, під час дисоціації яких утворюються іони, що поводяться як осмотично активні частинки.
Для крові тварин характерна відносна постійність концентрацій іонів водню (рН). Реакція крові забійних тварин слаболужна і коливається в межах від 7,2 до 7,95. Постійність активної реакції середовища зумовлена наявністю в крові буферних систем, які відзначаються високою кислотною ємністю. Головними буферними системами крові є білкова (плазми), бікарбонатна, фосфатна і гемоглобінова. Найбільша буферна ємність у білків (85-90%).
Щільність крові становить 1,055 г/см3, плазми — 1,03 г/см3, еритроцитів — 1,09 г/см3.
В'язкість крові за температури 38оС у 5 разів більша в'язкості води і залежить від наявності в ній еритроцитів.
Плазма крові. У ній міститься 90-91% води. Велику частину сухого залишку (9-10%) становлять білки, а решту — азотисті та безазотисті речовини, ліпіди, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини і ферменти.
Білки. Основними фракціями білків плазми крові є сироваткові альбуміни (3,6-4,4%), сироваткові глобуліни (2,5-3%) і фібриноген (0,45-0,65%).
Фібриноген — білок з молекулярною масою 330 000, молекули якого складаються з трьох глобулярних структур діаметром близько 6 х 10-9 м, сполучених між собою тоншими бічними тяжами. Фібриноген нерозчинний у воді, але добре розчиняється в розведених розчинах нейтральних солей і лугах. Ізоелектрична точка фібриногену — за рН 5,5.
Вміст цього білка в крові різних тварин неоднаковий. Фібриногени бугая, вівці, свині та коня характеризуються слабкою видовою специфічністю, але набагато відрізняються імунологічно від фібриногену птиці.
Фібриноген є головним компонентом системи згортання крові. Плазма без фібриногену називається сироваткою.
Сироваткові альбуміни — типові альбуміни — розчиняються у воді та сольових розчинах середньої концентрації. їх ізоелектрична точка — за рН 4,6.
Сироваткові альбуміни зв'язуються з ліпідами, вуглеводами та іншими сполуками (катіонами, аніонами, численними продуктами обміну), завдяки чому виконують роль у перенесенні метаболітів.
Сироваткові глобуліни є сумішшю компонентів: а -, Ь -, д -глобулінів. Вони також беруть участь у перенесенні різних речовин. Ізоелектрична точка глобулінів — за рН 5,1-6,2.
Ферменти плазми виконують регуляторні функції в процесах ліпідного та білкового обміну, окислення, згортання крові. У плазмі виявлено гідролази (амілазу, фосфотазу, ліпазу, протеазу), оксидоредуктазу (каталази, пероксидази). До протеїназу плазми входять ферменти тромбін (бере участь у згортанні) і плазмін (запобігає згортанню).
Вуглеводи плазми представлені моносахаридами (глюкозою, фруктозою), вміст яких коливається в межах 20-250 мг% і залежить від виду тварин. Крім того, в плазмі є невелика кількість комплексно зв'язаних полісахаридів, а також продуктів проміжного обміну вуглеводів: молочна, піровиноградна, янтарна та інші кислоти. Кількість цих продуктів, особливо молочної кислоти, в плазмі крові різних тварин неоднакова і знаходиться в межах 11-43 мг%. В результаті напруженої м'язової роботи вміст молочної кислоти може досягати 150 мг%.
Азотисті та безазотисті низькомолекулярні речовини плазми є проміжними (пуринові основи, амінокислоти, поліпептиди) або кінцевими продуктами обміну (сечовина, сечова кислота, амонійні солі, креатинін, молочна кислота та ін.).
Азот усіх небілкових речовин плазми називається залишковим азотом. Його кількість у плазмі (20-65 мг%) зумовлена інтенсивністю білкового обміну і може бути показником свіжості крові та її продуктів під час зберігання та переробки. Збільшення залишкового азоту свідчить про гнильний розпад білків.
Ліпіди плазми представлені жирами, продуктами їхнього розпаду (гліцерин і жирні кислоти), лецитином, холестерином. Загальний вміст ліпідів у плазмі залежить від годівлі і в середньому становить у тварини 0,09-0,19%.
Формені елементи. Розміри та кількість формених елементів крові різних видів тварин неоднакові. Основну масу формених елементів крові становлять еритроцити. їх кількість в 1 мм3 становить 6-18 млн, діаметр 4-6,2 мкм. Кількість лейкоцитів в 1 мм3 — 5-16 тис. (діаметр 4-20 мкм), тромбоцитів — 200-600 тис. (діаметр 2-3 мкм). Під час витримки крові в спокійному стані та додаванні до неї речовин, що запобігають згортанню, формені елементи поступово осідають. Першими осідають еритроцити (найбільш важкі).
