ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. МИСТЕЦТВО БАЛЕТМЕЙСТЕРА 6

1.1. «Мистецтво балетмейстера» як навчальна дисципліна 6

1.2. Мистецтво балетмейстера – у контексті мистецької освіти 12

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИСВОСТІ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАЛЕТМЕЙСТЕРІВ 19

2.1. Робота постановника над хореографічним твором 19

2.2. Структура діяльності балетмейстера-педагога у різножанрових хореографічних колективах 24

2.3.Світове хореографічне мистецтво в творчій діяльності українських балетмейстерів 31

ВИСНОВКИ 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 36

Українська професійна хореографічна освіта залишається однією з ще не повністю досліджених ланок мистецької освіти. Складність ситуації полягає у нечіткій диференціації кваліфікацій у напрямку хореографії. Тобто сполучення кількох кваліфікацій (балетмейстер-постановник, артист балету, викладач фахових дисциплін) у одній спеціалізації, являє як позитивність так і суперечливість. Існує нагальна потреба у виокремленні кожної з них у самостійну кваліфікацію.[2, с.32]
Вивчивши українські програми балетмейстерських кафедр закладів культури дослідником систематизований цікавий перелік навчальних програм проблемного поля підготовки балетмейстерів. А саме такі питання: історія і теоретичні основи мистецтва балетмейстера; синтетична природа балетного театру та його виразні засоби; поєднання традиційних танцювальних технік з різноманітними засобами та техніками сучасного танцю; балетмейстерський аналіз балетів класичної спадщини та сучасних постановок; музична підготовка хореографа та аналіз партитури; теорія драми і закони режисури у пристосуванні до балетного театру; сценарна, музична і хореографічна драматургія балету; художнє оформлення балетного спектаклю(сценографія, костюм, сучасні технології в театрі); постановка хореографічних композицій(окремих номерів, сюїт, одно актових та багато актових вистав) на матеріалі різних танцювальних технік; робота хореографа з лібретистом, композитором, диригентом, художником; співпраця з репетиторами та виконавцями; організація, управління та планування створювання та випуску балету, роботи хореографічного колективу; оволодіння комплексом знань з теорії продюсерської діяльності(що до речі в існуючій мистецькій системі освіти упускається і певним чином позначається на розгубленості балетмейстерів у практичній організації концертної діяльності власних балетних труп). [2, с.39]

1. Бондаренко Л. Ритміка і танець у 1-4 класах загальноосвітньої школи / Л. А. Бондаренко. - К. : Музична Україна, 1989. - 242 с.
2. Бондарчук П. М. Вірський Павло Павлович // Енциклопедія історії України: Т. 1 : А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К. : Наукова думка, 2003. – 688 с.: іл. – С.575.
3. Вантух М. М. Народне хореографічне мистецтво України : історичні аспекти та перспективи. / М. М. Вантух // Особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі : матеріали І Всеукр. наук.- творч. конф. – К. : НАКККіМ, 2013. – С.3-6.
4. Василенко К. Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю / Василенко К. Ю. - [3-тє вид]. - К.: Мистецтво, 1996. - 496 с.
5. Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю / В. М. Верховинець. -5-те вид., доп. - К. : Муз. Україна, 1990. - 150 с.
6. Верховинець В. Теорія українського народного танцю / Василь Верховинець. - К.: Мистецтво, 2008. - 150 с.
7. Видатні майстри хореографічного мистецтва : біогр. довідник / Н. М. Ко-рисько (уклад.). – К. : ДАКККіМ, 2003. – 18 с.
8. Вплив творчості П. П. Вірського на розвиток національної хореографії : матеріали наук.-практ. конф. – К., 2005. – 88 с.
9. Гуров В. Б. Форми збагачення українського народно-сценічного танцю. / B. Б. Гуров // Особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі : матеріали І Всеукр. наук.-творч. конф. – К. : НАКККіМ, 2013. – С.59-63.
10. Деркач А. Развитие аутопсихологической компетентности государственных служащих / А. А. Деркач, Л. А. Степнова. - М., 2003. - 295 с.
11. Енциклопедія сучасної України / ред. І. М. Дзюба ; НАНУ ; Наукове товариство ім. Т. Шевченка. - К., 2005. Т. 4 (В-Вог) - К., 2005. - 699 с.
12. Забредовський С.Г. Методика роботи з хореографічним колективом : навчальний посібник / С.Г. Забредовський. - К. : НАКККіМ, 2010. - 135 с.
13. Зайцев Є. В. Основи народно-сценічного танцю : навч. посіб. для вищ. навч. закладів культури і мистецтв / Є. В. Зайцев, Ю. В. Колесніченко. - Вінниця : НОВА КНИГА, 2007. - 416 с.
14. Зеер Е. Психология профессий / Е. Ф. Зеер. - М., 2003. - 229 с.
15. Кривохижа А. Гармонія танцю. Методичний посібник із викладання курсу «Мистецтво балетмейстера» / Кривохижа А. - Кіровоград, 2003. - 72 с.
16. Кухарев Н. Диагностика педагогического мастерства и педагогического творчества / Н. В. Кухарев, В. С.Решетько. - Мозырь, 1998. - 98 с.
17. Литвиненко В. Жанровість в творчості П. П. Вірського / В. Литвиненко // МІСТ : Мистецтво, історія, сучасність, теорія : зб. наукових праць з мистецтвознав. та культуролог. / Ін-т проблем сучасного мист-ва Акад. мист-в України : гол. ред. В. Д. Сидоренко. – К. : Музична Україна, 2008. – Вип. 4-5. – С.208-212.
18. Маркова А. Психология профессионализма / А. К. Маркова. - М., 1996. - 308 с.
19. Методика навчання мистецтва у початковій школі: [посібник для вчителів] / [Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Бєлкіна, О. В. Калініченко, І. В. Руденко] ; за ред. Л. М. Масол. - Х. : Веста; "Ранок", 2006. - 256 с.
20. Павлюк Т. С.Українське балетмейстерське мистецтво другої половини ХХ ст. : дис.канд. мистецтвознав. : 17.00.01 / Т. С.Павлюк / Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. – К., 2005. – 199 с.
21. Педагогічна майстерність : підручник / [І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. В. Кривонос та ін.] ; за ред. І. А. Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К. : Вища школа, 2004. - 422 с.
22. Плугина М. Психологическое сопровождение образовательной деятельности преподавателей высшей школы в системе повышения квалификации / М. И. Плугина. -Ставрополь, 2004. - 98 с.
23. Пустова Е. Традиції – балетного театру в постановках «Лілея» та «Лісова пісня» Вахтанга Вронського / Е. Пустова// Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема збереження і оновлення етнічно-культурної спадщини : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Х. : АТОС, 2008. – C. 167-171.
24. Рудницька О. Педагогіка: загальна та мистецька: навч. посібник / О. П. Рудницька. - К. : ТОВ "Інтерпроф", 2002. - 270 с.
25. Сластенин В. Пути совершенствования психолого-педагогической подготовки учителя в свете основных направлений реформы общеобразовательной и профессиональной школы / В .А. Сластенин. - Полтава : ПГПИ, 1995. - 315 с.
26. Станішевський Ю. Балетний театр України : 225 років історії / Ю. Стані-шевський – К. : Муз. Україна, 2003. – 440 с.: іл.
27. Туркевич В. Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях : бібліо-графічний довідник / В. Д. Туркевич – К., 1999. – 223 с.
28. Філософський словник / за редакцією В. І. Шинкарука. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800 с.
29. Шаповал О. В. Творча діяльність балетмейстера А. Ф. Шекери в контексті історії української хореографічної культури 60-90 рр. ХХ ст. : дис.канд. мистецтвознав. : 17.00.01 /О. В. Шаповал / Інститут мистецтвоз-нав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – К., 2006. – 196 с.

Актуальність дослідження. Історія української хореографічної культури складається з багатьох систематизованих репрезентативних частин, які в комплексі дають масштабну та багатоаспектну панораму формування і розвитку всіх внутрішньо пов''язаних між собою складових історичного поступу національного танцювального мистецтва як складової художньої культури України.

До структури комплексного історико–аналітичного дослідження української хореографії входять емпірично–збирацькі праці в усіх жанрах танцювального мистецтва (В.Авраменка, В.Верховинця, К.Василенка), роботи, що вивчають його в теоретико–концептуальному, лексико–семантичному та функціональному аспектах, розглядають шляхи і проблеми розвитку народно–сценічного танцю і балетного театру в соціокультурних процесах часу (П.Білаша, М.Загайкевич, С.Легкої), діяльність професійних хореографічних колективів і виконавську творчість (В.Пасютинської, В.Туркевича, Ю.Станішевського). Проте найголовнішою серед історичних проблем хореографічної культури є історія мистецтва балетмейстера, в якій якнайповніше віддзеркалюються найсуттєвіші художні тенденції і напрямки розвитку, стильові, жанрові й естетичні аспекти складного, часто внутрішньо – суперечливого поступу української хореографії та балетного театру в контексті європейського і світового сценічного мистецтва.

...........................................

Мета дослідження полягає у з''ясуванні сутнісних особливостей творчої діяльності, мистецьких шукань балетмейстерів балетних театрів України, в аспекті історичного розвитку української хореографічної культури.

Об''єкт дослідження: балетмейстерське мистецтво, як складова української театральної культури, в багатовекторних зв''язках із соціокультурною і театрально–художньою ситуацією означеного періоду.

Предмет дослідження: балетмейстерська діяльність і культурно–історичний контекст творчості балетних колективів України.

Завдання дослідження:

 розкрити теоретичні засади творчості балетмейстерів, розглянути джерельну базу і проаналізувати наукову літературу та театрально-критичні статті з означеної проблеми;

 узагальнити основні історико–теоретичні підходи до виявлення специфіки мистецтва балетмейстера і простежити еволюцію феномена балетмейстерського мистецтва та його провідну роль у розвиткові національної хореографічної культури;

 виявити і охарактеризувати культурно–історичні форми балетмейстерського мистецтва і простежити напрямки й тенденції творчих пошуків хореографів в контексті багатогранних процесів взаємодії та взаємозбагачення хореографічних культур України й інших країн Європи.

Методи дослідження: на протязі вивчення і всебічного дослідження означеної проблеми, у відповідності з поставленими завданнями, дисертантка спиралася на загальнонаукові методи аналізу і синтезу як засобів виявлення концептуального аспекту історичного розвитку мистецтва балетмейстера в процесі опанування мистецтвознавчої, культурологічної, історичної, соціологічної літератури.

ВИСНОВКИ

Необхідність підвищення професіоналізму майбутніх хореографів та художніх керівників танцювальних колективів висуває перед педагогікою задачі розробки нових технологій, впровадження прогресивних методів навчання та виховання студентів. Нині назріла необхідність теоретично, з наукової точки зору узагальнити та осмислити досвід, накопичений не тільки в нашій країні, але і за кордоном в області сучасного танцю, і в області виховання творчих особистостей студентів-хореографів.

Треба усвідомлювати, що балетмейстер це професія практичної спрямованості, бо ствердження творчого статусу хореографа уможливлюється тільки в умовах постановочної роботи. Тому дослідником даної роботи пропонується звернути увагу на ділення семестрового терміну на квартальні заліки і впровадження курсових постановочних показів двічі на навчальний рік.

Складність й багатозначність сучасного світу мистецтва визначається інтенсифікацією взаємозв''язків між його різноманітними видами. Підготовка фахівців у галузі хореографічного мистецтва в сучасних умовах суспільного й мистецького розвитку потребує систематичного та послідовного оновлення засобів оптимізації професійного навчання і виховання, розробки нових, відповідних реаліям, підходів. Одним з таких підходів є оволодіння майбутніми балетмейстерами основами моделювання синтезу музичного та хореографічного мистецтв у широкому полі сучасного світу мистецтва.

Сучасне хореографічне мистецтво висуває на перший план взаємодію максимальної кількості компонентів образного мислення людини, форми і композиції, руху і світла, простору та динамічних моментів зміни. Саме танець, за висловом видатного майстра хореографічного мистецтва Ж.Ж.Новерра, є тим мистецтвом, яке, «...синтезуючи виражальні можливості музики, акторської гри, пластики, образотворчого та декоративного видів мистецтва, створює абсолютно нову художню реальність. Тому у контексті сучасної хореографічної освіти залишається актуальною проблема пошуку інваріантних (універсальних) смислових структур та більш простих інваріантів-елементів, які здатні стати системо-утворюючими у хореографічному синтезі, відображаючи взаємодію максимальної кількості компонентів художньої мови різних мистецтв та образного мислення людини. Глибоке та цілісне знання об''єктивних інваріантних основ єдності специфічної виражальної природи музики і танцю сприятиме створенню оригінальної змістовності, вибагливої лексики й текстології, довершеного синтезу сценічних компонентів хореографічної творчості (розгляд інших сутнісних компонентів танцю - танцювального костюму та сценографії становить важливий, але інший ракурс дослідження) у фаховій діяльності балетмейстера. Суттєвим кроком до удосконалення мистецької освіти, і балетмейстерської зокрема, стане відкриття у майбутніх планах інституту хореографії при Київському університеті культури і мистецтв. Звісно виникне питання чому саме в цьому Вузі? Мабуть тому, що відкриття першого факультету хореографії на Україні, тоді ще Радянському Союзі, відбулось саме в ньому, до того ж кадровий склад факультету хореографії дуже потужний і на сьогодні.

Отже, історико-культурний процес суспільної формації початку XXI століття призвів до радикальних змін, які суттєво позначились і на мистецтві. Оновлений соціальний і культурний фон позитивно впливає на мистецтво, продовжуючи традиції та формуючи нову соціокультурну реальність. Мистецьке урізноманітнення та наявність різних за своїм спрямуванням течій та формувань сприяє динамічному поступу культури, створює позитивні умови їх творчого взаємозбагачення. Тому і соціальна значущість мистецтва полягає, насамперед, в тому то власне мистецтво виконує роль гармонізуючого фактора особистості в суспільстві, здійснює зв''язок поколінь, формує цілеспрямованість поведінки, впливаючи на цінності художнього сприйняття. Особистість, реалізуючи й відкриваючи себе світові мистецтва стає здобутком нації.