ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 5
1.1. Поняття, завдання і джерела аналізу капітальних інвестицій 5
1.2. Іноземне інвестування в АПК України 7
1.3. Аналіз капітального інвестування агропромислового комплексу України 10
РОЗДІЛ 2. 17
СТАН ЗДІЙСНЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В ФГ «КІЛЬНІЦЬКА» 17
2.1. Аналіз здійснення капітальних інвестиційу відтворенні основних засобів в ФГ «Кільніцька» 17
2.2. Амортизаційні відрахування, як джерела відтворення о.з. в ФГ «Кільніцька» 25
2.3. Особливості капітальних інвестицій в ФГ «Кільніцька» у зв''язку з бюджетною формою фінансування 28
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА 29
3.1.Основні напрямки раціонального використання основних засобів 29
3.2.Контроль капітальних вкладень у відтворенні основних засобів 31
3.3. Шляхи підвищення ефективності використання о. з. підприємства 35
ВИСНОВКИ 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 43
ДОДАТКИ 47
У процесі сільськогосподарського виробництва відбувається поступовий знос, а потім і вибуття із нього діючих основних засобів, що викликає необхідність у їх відтворенні – простому або розширеному. Джерелом відтворення основних засобів є капітальні інвестиції.
Капітальними інвестиціями в сільське господарство називають грошові кошти, спрямовані на відновлення, розширення і реконструкцію діючих основних засобів.
Капітальні інвестиції поділяють на виробничі і невиробничі.
До виробничих капітальних інвестицій відносять затрати, пов’язані з виробництвом продукції. Це затрати на придбання тракторів, сільськогосподарських машин, робочої і продуктивної худоби, на спорудження приміщень для тварин, будівництво доріг і ін.
До капітальних інвестицій виробничого призначення відносять також затрати на формування основного стада і капітальний ремонт основних засобів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Андрущенко Л.В. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні / Л.В. Андрущенко // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк.: 2006. С. 51-54.
2. Андрущенко Л.В. Страхування в Україні: від зародження до сьогодення / Л.В. Андрущенко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 2. – С. 200-202.
3. Бабин В.А. „О практических аспектах оценки риска в бизнесе” // Управление риском. – 2003. – № 2. – С. 52-55.
4. Бережний С.А., Буцький А.В., Васильченко І.В. та ін. Як застрахувати урожай // Український інвестиційний журнал Welcome. – 2002. – № 11-12. – С. 17-23.
5. Брязгун Н.П. Страхування врожаю сільськогосподарських культур // Фінанси сільськогосподарських підприємств: посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 280 с.
6. Воблый К.П. Основы экономии страхования. – Тернополь: Экон. думка, 2001. – 238 с.
7. Головне управління статистики у Житомирській області: [Електронний ресурс.]. – Режим доступу: http://www.ck.ukrstat.gov.ua/
8. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ „Вежа” Волинського лерж. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 181 с.
9. Гуторов О. І. Оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств / О.І. Гуторов, К.М. Крамаренко // Економіка АПК. – 2009. – №10. – С.69-73.
10. Дем’яненко М.Я. Проблеми фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектора АПК // Проблеми фінансової підтримки малих і середніх підприємств на селі / За ред. М.Я. Дем’яненка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 368 с.
11. Дісмукес Р., Вандевеєр М. Скільки коштує страхування врожаю та доходу в США? // Пропозиція. – 2002. № 1. – С. 41-44.
12. Жарун О. В. Інвестиційна діяльність у сільськогосподарських підприємствах регіону / О.В. Жарун // Економіка АПК. – 2010. – №4. – С.83-87.
13. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” від 4.10.2001р., № 2745-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2002. –№ 7.
14. Закон України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26.12.2002р., № 380-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2002 – № 46.
15. Закон України „Про державну підтримку сільського господарства України” від 24.06.2004р., № 1877-ІV // Відомості Верховної Ради України. –2004. – № 49.
16. Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 07.06.2001р., № 2514-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 33.
17. Зуб Г.І., Навроцький С.А. Страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві // Економічний довідник аграрника / В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – С. 61-67.
18. Івченко Н.М. Інвестування у галузі сільського господарства як пріоритетна сфера ефективного функціонування національної економіки України / Н.М. Івченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2013. - № 1.
19. Калініченко Є. „Соломку підстеливши” // Агросектор. –2005, № 4. –С. 16-18.
20. Клапків М.С. Про методологію класифікації економічних ризиків // Вісник Терноп. акад. нар. госп. – Тернопіль: Екон. думка, 2000. – С. 33-36.
21. Клюй С.В., Піхоцький І.О. Про методику страхування сільськогосподарських ризиків // Вісник Терноп. акад. нар. госп., 2001. – С. 11-19.
22. Кравчук Н.І. Сучасний рівень інвестиційної активності сіль-ськогосподарських підприємств / Н.І. Кравчук // Економіка. Управління. Інновації. - 2014. - № 1 (11).
23. Ксенофонтов М. Оцінка організаційних заходів з реформування аграрного сектора // Економіка України. – 2000 р. – № 10. – С.56-67.
24. М.М.Александрова. Страхування: Навчально-методичний посібник. – К.: ЦУЛб, 2002. – 284 с.
25. Маркетинг та управління страховою компанією: теорія, практика та зарубіжний досвід. / Центр підготовки та перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності. – Київ, 2002. – 436 с.
26. Мачуський В.В. Правові основи страхування: Навч. посіб. / Київський національний економічний університет. – К.: КНЕУ, 2003. – 302 с.
27. Навроцький С.А. Розвиток товариств взаємного страхування в АПК // Вісник Терноп. акад. нар. госп., 2001. – 350 с.
28. Непомняща Т. С. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловості Черкаського регіону / Т. С. Непомняща // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №10. – С.135-140.
29. Островерха Р.Е. Реальність страхового захисту // Фінанси України. 2003. – № 6. – С. 76-87.
30. Понедільчук Т.В. Аналіз динаміки капітальних інвестиції в економіці України / Т.В. Понедільчук // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2014. - № 1 (42). - С. 276-281.
31. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навчальний посібник – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 402 с.
32. Саблук П. Т., Калетник Г. М. Національна доктрина продовольчої безпеки України / П. Т. Саблук, Г. М. Калетник // Економіка АПК. – 2011. – №8. – С.3-10.
33. Саблук П.Т. Підвищення ролі аграрної економічної науки у формуванні та реалізації аграрної політики в Україні // Економіка АПК. – 2001. – № 3. – С. 37-39.
34. Савіцька С.І. Інвестиційних розвиток сільського господарства в сучасних умовах / С.І. Савіцька // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - № 2. - С. 16-19.
35. Слюсаренко О.О. Стан страхового ринку України // Український інвестиційний журнал Welcome, 2002. – № 11-12. – С. 65-72.
36. Смоленюк Р.П. Необхідність страхового захисту сільськогосподарських підприємств: Мат. Всеукраїнської наук. конф. „Бізнес на Поділлі: стратегія, організація, ефективність”, 2001. – С. 48-53.
37. Смоленюк Р.П. Страховий ринок: проблеми і перспективи становлення, 1998. – 383 с.
38. Смоленюк Р.П. Страхування врожаю сільськогосподарських культур: досвід зарубіжних країн: Мат. другої міжнар. наук.-практ. конф. „Розвиток страхового ринку та його кадрове забезпечення”. – Тернопіль: ТАНГ, – 2001. – 427 с.
39. Смолій Л. В. Інвестиційне забезпечення аграрних підприємств регіону / Л.В. Смолій // Економіка АПК. – 2009. – №9. – С.65-67.
40. Стенограмма семинара „Страхование урожая: вчера, сегодня, завтра” / Под ред. И.Б.Котлобовского. – М., 2000. – С. 102-112.
Агропромисловий комплекс Житомирської області гарантує продовольчу безпеку країни, постійно збільшуючи обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, але попри це має ряд проблем щодо своєчасного забезпечення власної діяльності фінансовими ресурсами та сучасною сільськогосподарською технікою.
Щорічно у сільськогосподарських підприємствах кількість списаної техніки перевищує кількість придбаної більш як у десять разів. Катастрофічно зменшуються можливості власних джерел оновлення й поповнення машинно-тракторного парку, таких як амортизаційний фонд і прибуток. Практично усі кошти, які необхідно інвестувати в техніку й обладнання, використовуються переважно на фінансування оборотних коштів, у тому числі на купівлю насіння, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, сплату банківських процентів за кредит тощо. Державні програми підтримки технічного забезпечення аграрного сектора економіки є недостатньо ефективними, використовуючи кошти за державними програмами сільськогосподарські підприємства не в змозі забезпечити свою діяльність сучасною технікою [1, с.69]. На часі актуальним залишається проблема оновлення технічної та технологічної бази сільськогосподарських підприємств для розв''язання якої, необхідним є процес інвестування діяльності сільськогосподарських підприємств Житомирської області.
Теоретичні і практичні засади інвестиційного забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств досліджували вчені: В. Борисова, Р. Грант, О. Гудзь, М. Дем''яненко, В. Ковальов, М. Кропивко, Ю. Лупенко, Б. Майджер, М. Малік, О. Могильний, Я. Пітер, Д. Портер, Н. Рязанова, П. Саблук, Р. Саблук, П. Стецюк. Дослідження таких авторів є фундаментальними та натомість, залишаються проблеми, які постають перед сільськогосподарськими підприємствами у процесі залучення інвестицій для розвитку діяльності підприємства.
Метою курсового дослідження є надання обґрунтованих пропозицій щодо гармонізації інвестиційного процесу в сільськогосподарському підприємстві.
Виходячи з мети нашого дослідження, перед нами постають наступні завдання:
Об''єктом дослідження виступає Фермерське Господарство «Кільніцька».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних положень щодо формування і розвитку ефективного інвестування на прикладі ФГ «Кільніцька».
Методи дослідження: загальнонаукові - діалектичний, абстрактно-логічний, індукції та дедукції, наукових узагальнень, що дозволило провести теоретичні узагальнення щодо сутності, принципів та видів інвестиційної діяльності; комплексного економічного та статистичного аналізу – порівняння, відносних та абсолютних величин, балансовий – що дозволило визначити тенденції розвитку інвестиційного процесу та вплив основних чинників на нього.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновки, списки використаних джерел та додатків.
Капітальні інвестиції в сільське господарство України є важливою складовою їх господарської діяльності. Однак з проведеного дослідження можна зробити висновок, що сьо¬годні інвестиції в розвиток аграрного сектору за рахунок усіх джерел фінансування не забезпечу¬ють навіть простого відтворення основних засо¬бів. Підприємства у цій сфері відчувають гостру нестачу коштів для оновлення матеріально-тех¬нічної бази, що уповільнює її розвиток.
Аналіз динаміки капітальних інвестицій в АПК України показав, що галузь є не досить привабливою як для вітчизняних, так і для за¬кордонних інвесторів. Цьому сприяє низка фак¬торів, а саме: критичний знос основних засобів сільськогосподарських підприємств, нестабіль¬на економічна та політична ситуація в країні, високий рівень інфляції тощо.
Заходи, запропоновані для підвищення рівня інвестиційної привабливості АПК, не зможуть миттєво зробити галузь привабливою для інвес¬торів, але допоможуть стабілізувати нинішнє становище сільськогосподарських підприємств, поліпшити їх фінансово-виробничі показники та закласти надійний фундамент для ефектив¬ної діяльності у сфері інвестування взагалі та капітального інвестування агропромисловому комплексу України зокрема.
Одним з головних завдань підприємства є підвищення продуктивності праці за рахунок різних факторів, що впливають на неї: підвищення рівня розвитку техніки і її застосування, впровадження досягнень НТП, підвищення фондозабезпеченості та фондоозброєності праці, впровадження прогресивних форм організації на основі колективного підряду, впровадження комплексної механізації і автоматизації, адже за рахунок раціонального і розвиненого використання і підвищується продуктивність праці.
В процесі реалізації одержана від продажу продукції виручка використовується підприємством для відшкодування використаних засобів виробництва, на матеріальне забезпечення своїх робітників, здійснення розрахунків з бюджетом, для оплати рахунків з постачальниками.
Поряд з обсягом реалізації продукції підприємство планує суму прибутку. Це можливо тому, що при встановлені продажних цін на продукцію в склад вартості включається певна сума (процент) прибутку.
Для збільшення своїх доходів господарство прагне не тільки продати товар за максимально високою ціною, а й скоротити витрати, та ще й до того постійно підвищувати якість продукції власного виробництва.
ФГ «Кільніцька» зацікавлене в підвищенні показників господарської діяльності та фінансових результатів. Доход підприємства утворюється з виручки реалізованої продукції, за вирахуванням матеріальних та інших прирівняних до них затрат. Прибуток утворюється з виручки від реалізації продукції, що включає витрати на заробітну плату.
Сучасний рівень розвитку характеризується комп''ютеризацією усіх сфер діяльності господарства країни. Автоматизована система обробки економічної інформації по обліку відвантаження і постачання продукції з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера передбачає рішення цієї задачі і облік реалізації готової продукції і її постачання.
ФГ «Кільніцька» спеціалізується переважно на виробництві молока, м`яса та овочів закритого грунту.
Аналізуючи структуру с.-г. угідь, можна сказати, що землі в господарстві використовувались в 2008 р. інтенсивно.
За три досліджувані роки площа земель змінилась. Тобто в 2012, 2013 і 2014 роках загальна площа сільськогосподарських угідь становила відповідно 737, 785 і 785 га.
Щодо ефективності використання трудових ресурсів, то слід зазначити, що при високій трудомісткості виробництва праця робітників недостатньо оплачується, тому слід підвищувати заробітну плату, що призведе до покращення діяльності працівників. За період 2012 – 2014 рр. підприємство покращило показники своєї діяльності, зокрема вартість валової продукції зросла у півтора рази за рахунок збільшення грошових надходжень від реалізації продукції тваринництва.
Що стосується фінансових показників, то вони майже ідентичні з уже описаними. Тому хочу звернути увагу на те, що у господарства є всі можливості для розширеного відтворення.
Коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що підприємство має власні засоби на погашення заборгованостей;
Забезпеченість підприємства власними ресурсами зростає, а це свідчить, що йде ріст виробництва на підприємстві і зростає його стійкість в платоспроможності та ліквідності
Також позитивним явищем є збільшення оснащеності підприємства основними фондами: фондозабезпеченість збільшилась , а фондоозброєність майже в півтора рази в порівнянні з 2012 роком. Це спричинено збільшенням середньорічної вартості основних фондів. Рівень рентабельності майже не змінився, що негативно відобразилося на діяльності підприємства.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва органічно пов''язане з найбільш раціональним використанням виробничих ресурсів рослинництва і тваринництва, збільшенням виробництва продукції з кожного гектара землі, підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, поліпшенням якості продукції, зміцнення матеріально-технічної бази, удосконалення господарського механізму АПК і економічного стимулювання, поліпшення використання наявних фондів.
Взагалі для покращення результатів виробництва слід використовувати механізми ринкової економіки, нові технології та кваліфікованих кадрів. Все вище перераховане у комплексі з раціональним використанням ресурсів значно покращить сільськогосподарське виробництво і діяльність підприємства в цілому.
Велику увагу потрібно приділить оборотному капіталу, який потрібно мати в достатньому обсязі, для забезпечення нормального функціонування підприємства. В якості джерел формування оборотних ресурсів можна взяти короткостроковий кредит банку під виробництво якогось конкретного виду продукції, або інших джерел фінансування (на приклад інвестиції).
Підприємству слід переглянути набір продукції, яку вони випускають, і в більшій мірі випускати ті види продукції, які користуються постійним попитом, можливо навіть ще більше розширити асортимент, що повинно принести деяку стійкість і надходження доходів підприємства.
Потрібно розширити коло діяльності, знаходити клієнтів не тільки бюджетні організації, а й комерційні структури, які в змозі розрахуватись вчасно за отриману продукцію.
За рахунок взятого кредиту поновити устаткування на більш нове, удосконалене, яке буде не таке матеріалоємне, що дозволить знизити собівартість виробленої продукції, підприємство зможе працювати з високою потужністю.
Звичайно за допомогою вказаних пропозицій миттєво не можна покращити фінансовий стан підприємства, так як за кредити потрібно розрахуватись, але в майбутньому це може принести позитивні результати.
Велику увагу потрібно приділить оборотному капіталу, який потрібно мати в достатньому обсязі, для забезпечення нормального функціонування підприємства. В якості джерел формування оборотних ресурсів можна взяти короткостроковий кредит банку під виробництво якогось конкретного виду продукції, або інших джерел фінансування .
Підприємству слід переглянути набір продукції, яку вони випускають, і в більшій мірі випускати ті види продукції, які користуються постійним попитом, можливо навіть ще більше розширити асортимент, що повинно принести деяку стійкість і надходження доходів підприємства.
Потрібно розширити коло діяльності, знаходити клієнтів не тільки бюджетні організації, а й комерційні структури, які в змозі розрахуватись вчасно за отриману продукцію.
За рахунок взятого кредиту поновити устаткування на більш нове, удосконалене, яке буде не таке матеріалоємне, що дозволить знизити собівартість виробленої продукції, підприємство зможе працювати з високою потужністю.
