ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА ЛЮДИНИ

1.1. Робота серця як основного органу серцево-судинної системи

1.2. Система судин організму людини

1.3. Вікові та статеві особливості показників діяльності серцево-судинної системи

РОЗДІЛ 2. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ. ПРИРОДНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ

2.1. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Серце - центральний орган кровоносної системи котрий представляє собою порожнистий м’язовий орган конусоподібної форми. По відношенню до серединної лінії людини, людське серце розміщується нерівномірно біля 2/3-зліва від вказаної лінії, а решта справа. Серце розміщується в грудній клітці, поміщене в навколосерцеву сумку-перикард, та міститься між лівою і правою плевральними порожнинами, котрі містять в собі легені. Повздовжня вісь серця проходить косо зверху вниз, справа наліво та ззаду наперед. Положення серця буває різним: поперечним, косим або вертикальним

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Фізіологія людини: В 3-х томах /під ред. Р. Шмідта и Г. Тевса. – М., 1996. – С. 24-55, 130-143, 240-255,
2. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.В. Физиология человека. – М., 1998. – С. – 195 – 204.
3. Петровский Б.В. Популярная медицинская энциклопедия. – М.: 1981. – С. 75-84.
4. Альтман Й.В. Анатомія людини. - К., 1996р. – С. 275-279.
5. Автопдилов Г.Г. Медицинская морфометрия. – М.: Медицина, 1990. – С. 132-149.
6. Инструментальные методы иследования сердечно-сосудистой системы: Справочник / под ред. Т.С. Виноградовой. – М.: Медицина, 1986. – С. 219-226.
7. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.Р. Электро-медицинская апаратура. – М.: Медицина, 1974. – С. 86-93.
8. Быков К.М., Конради Г.П. Учебник физиологии. – М.: Медгиз, 1985. – С. 178-185.
9. Морман Д., Хеллер Л. Физиология сердечно-сосудистой системы. – СПЗ.: Питер, 2000. – С. 216-221.
10. Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія. – К.: Вища школа, 1997. 240с.
- Базарнова М.А., Воробйов А.І., Барган З.С. Керівництво з клініко-лабораторної діагностики. – К., 1974. – С. 450-520.
11. Базарнова М.А., Морозова В.Т., Заїка І.Н., Міронова Г.М. Керівництво до практичних занять з клінічної лабораторії діагностики. – К., 1988. – С. 126-129.
12. Бакаєва Н.І., Золотніцька Р.П., Ільїн С.Т. Довідник з клінічних лабораторних методів дослідження. – К., 1976. – С. 332-341.
13. Верхотецький С.А., Заблудовський Л.Ю. Історія медицини. – К., 1991. – С. 147-153.
14. Воробйов П.Л. Анемічний синдром в клінічній практиці. – Л., 2001. – С. 231-234.
15. Гайдуков І.С., Колесник І.В. Залізодефіцитна анемія. – К., 2001. – С. 234-237.
16. Гелецький С.А. Клінічна оцінка біохімічних показників при захворюваннях внутрішніх органів. – К., 1995. – С. 164-169.
17. Глузман Ю.Ф., Скляренко Л.М. 10-літній досвід роботи референтної лабораторії з діагностики захворювань системах кровообігу. – К., 2003. – С. 210-214.
18. Громашевська Л. Джерела лабораторних помилок. – К.; 1990. – С. 78-85.
19. Джавець Е.М., Мельник Д.Л. Керівництво з медичної мікробіології і гематології. – М., 1982. – С. 140-147.
20. Демидова А. захворювання серцево-судинної системи. Навчальний практичний посібник. – М., 1998. – С. 47-62.
21. Єренков А. Клінічне дослідження. – К., 1984. – С. 37-44.
22. Куреніна М.М., Воккен Г.Г. Анатомія людини. – М., 1980. – С. 95-97.
23. Куречов І.С. Фізіологія людини і тварини. – К., 1991. – С. 80-82.
24. Лапач С.Н., Губенко А.В. Статистичні методи в медико-біологічних науках. – К., 1982. – С. 73-82.
25. Лапкін К.Н. Лабораторні методи дослідження гомеостазу. – К., 1980. –С. 15-23.
26. Шевченко А.В., Сердюк М.В., Мудрак Г.М. Внутрішні хвороби. – К., 1987. – 255 с.
27. Лопаткін Н.А., Люлько А.В. Анатомія органів та систем. – К., 1987. – С. 85-92.
28. Ліпченко В.Я., Самусєв Р.В. Атлас нормальної анатомії. – М., 1989. –С 260-274.
29. Майданик В.Г., Бурлай В.Г., Корнієнко А.Б. Анатомо-фізіологічні дослідження функціональних систем. – К., 1994. – С. 120-132.
30. Маркосян А. Питання вікової фізіології. – М.; 1974. – 78 с.
31. Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем здоровя /10 перегляд. – К., 2002. – С. 157-163.
32. Меньшов В.В. Методичні вказівки з використання уніфікованих методів дослідження. – К., 1973. – С. 243-247.
33. Ніколаєв Н.М. Радянська медицина. – К., 1971. – С. 78-79.
34. Носов С.Ю. Дитячі інфекційні хвороби. – М., 1983. – С. 79-82.
35. Окороков Н.М. Діагностика хвороб внутрішніх органів. – В., 1998. – С. 79-82.
36. Очкуренко О., Федотов О.В. Анатомія людини – К., 1992. – С. 75-80.
37. Панченков Т.М. Лікарська справа. – К., 1997. – С. 129-140.
38. Передерній В.Г., Хмельовський Ю.В., Конотльова А.В. Клінічна оцінка показників при захворюваннях внутрішніх органів. – К., 1995. – С. 159-162.
39. Поляниченко Л.Ю., Гелецька Т.М. Клінічна оцінка біохімічних показників внутрішніх хвороб. – К., 1995. – С. 152-158.
40. Предтеченський В.С, Покровська В.М. Лабораторні методи дослідження. – К., 1985. – С. 78-125.
41. Сапіна М.Р., Біліч Г.Л. Анатомія людини – М. 1989. – С. 75-85.
42. Топчій І. Загальна ембріологія. – К., 1989. – С. 79-85.
43. Тодоров Й. Клінічні лабораторні дослідження. – К., 1990. – С. 450-500.
44. Тонкова - Яципольська Р.В., Черток Т.Я. Основи медичних знань. – М., 1981. – С. 25-30.
45. Фомін Н.Л. Фізіологія людини. – М., 1981. – С. 120-126.

Зі зростанням цивілізації розширюються сфери діяльності людини, змінюються умови її існування. У змінених природних і соціальних умовах людина все більше піддається впливу різноманітних факторів навколишнього середовища, які часто негативно впливають на її фізичне здоров'я, ефективність роботи і загальний стан організму. Серцево-судинна система людини особливо вразлива до значних навантажень.

Потреба у ретельному вивченні серцево-судинної системи та її захворювань є цілком очевидною. Хвороби кровообігової системи стають все більш поширеними в молодому віці, включаючи вікову групу від 20 до 30 і від 35 до 44 років. Немає сумніву, що патологія серцево-судинної системи в дорослому віці в частини випадків виникає ще в дитячому і підлітковому віці. З початку 90-х років XX століття відзначено значний приріст захворюваності серцево-судинними захворюваннями серед дітей і підлітків.

Поширеність інвалідності і смертності, зумовлені захворюваннями кровообігової системи в Україні, в період з 2002 по 2015 роки зросли на 17,2%, досягаючи у 2015 році 32,7% серед дорослого населення. Зростання захворюваності охопило практично всі області України. Серед захворювань кровообігової системи першість за поширеністю належить гіпертонічній хворобі (41%), за нею ІХС (34%), цереброваскулярні хвороби (15%), а ревматизм займає менший відсоток (2%). Серцево-судинні захворювання серед працездатного населення, згідно з офіційною статистикою, посідають друге місце за поширеністю (18,6%).

З несприятливими соціальними умовами, які сприяють стресовому навантаженню на населення, постійним погіршенням умов навколишнього середовища та збільшенню кількості шкідливих речовин у продуктах харчування рівень захворюваності серцево-судинними захворюваннями продовжує зростати. Саме через це ця проблема залишається актуальною і надалі. Роботи, присвячені цій темі, мають значення як з теоретичної, так і з практичної точки зору, оскільки розширюють наше розуміння функціональних механізмів роботи серця та вікових та статевих особливостей цієї системи.

На сьогоднішній день залишаються нез'ясованими механізми функціонування серця та судин, особливо при впливі різноманітних чинників навколишнього середовища. Важливим методом для визначення функціонального стану серця є електрокардіографія (ЕКГ). За допомогою ЕКГ можна отримати докладну інформацію про роботу окремих частин та структур серця людини, виявити індивідуальні, статеві та вікові особливості його функціонування.

Метою даної дослідницької роботи є вивчення механізмів адаптації серцево-судинної системи до впливу зовнішнього середовища. Об'єктом дослідження є сама серцево-судинна система, а предметом дослідження є процес формування адаптивних функцій цієї системи після впливу зовнішніх факторів.

У відповідності з поставленою метою, у роботі були сформульовані наступні завдання:

- Аналіз наукової літератури.

- Визначення вікових та статевих особливостей показників функціонування серцево-судинної системи.

- Дослідження впливу природних та соціально-екологічних факторів на організм.

Структура курсової роботи включає в себе вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.

Збільшення навантажень ставить підвищені вимоги до функціонування серцево-судинної системи. Навіть при мінімальному збільшенні фізичної активності спостерігається зростання частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. Важливо відзначити, що більш ефективним є збільшення об'єму крові, викиданого серцем, завдяки збільшенню ударного об'єму, а не збільшенню частоти серцевих скорочень (В. Л. Карпман, Б. Г. Любіна, 1982). Дослідження показує, що ударний об'єм зростає швидко при збільшенні фізичних навантажень і досягає свого максимального значення при споживанні кисню на рівні 40% від максимуму та частоті серцевих скорочень 110 уд∙хв-1. Подальше збільшення об'єму крові, який викидається серцем, залежить від частоти серцевих скорочень. Отже, успішність адаптації серця до навантажень значно обмежується величиною та стійкістю ударного об'єму.

Виділено три основних особливості, які відрізняють серце тренованої людини від нетренованого. По-перше, це менша активність серця в умовах фізіологічного спокою. По-друге, адекватна та економічна реакція на звичайні навантаження. По-третє, при максимальних навантаженнях всі насосні функції серця піднімаються на вищий рівень, ніж у нетренованих осіб. Під кількісними змінами розуміють збільшення маси та об'єму серця. Функціональні (якісні) резерви збільшення насосної функції серця полягають у підвищенні здатності одиниці маси серця виробляти механічну роботу. Це виявляється у поліпшенні нервово-гуморальної регуляції серця. Спортсмени часто мають брадикардію.

Зауважено, що значне збільшення розмірів серця спостерігається тільки при заняттях видами спорту, які розвивають переважно витривалість. Чим більша вихідна величина обсягу здорового серця і, відповідно, резервний об'єм крові, тим більший може бути серцевий викид під час напруженої м'язової діяльності.