Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Психологічний аналіз причин що призвели неповнолітніх до злочину"

Предмет:

Психологія

Мова:

Українська

Рік здачі:

2023

Сторінки:

480 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТА ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ 7
1.1. Віковий розвиток неповнолітніх як суб’єкта відповідальності 7
1.2. Характеристика злочинної поведінки неповнолітніх 12
РОЗДІЛ 2 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ 18
2.1. Загальні соціальні причини злочинності неповнолітніх 18
2.2. Вплив ЗМІ на злочинну поведінку неповнолітніх 23
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ 29
3.1. Дослідження кримінологічної ситуації злочинності неповнолітніх 29
3.2. Заходи запобігання злочинності неповнолітніх 34
ВИСНОВОК 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44

РОЗДІЛ 1
ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТА ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
1.1. Віковий розвиток неповнолітніх як суб’єкта відповідальності
У статті 3 Конституції України відзначається, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканність та безпека, і що права та свободи людини, а також їх гарантії, визначають напрямок діяльності держави. У статті 52 цієї ж Конституції підкреслюється, що діти мають однакові права незалежно від походження та того, народжені вони у шлюбі чи поза ним [17]. Отже, держава Україна має пріоритетний обов’язок визнавати життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканність та безпеку неповнолітніх (дітей) як найвищу соціальну цінність, а також закріплювати їх рівність в законодавстві.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 КПК України, під неповнолітньою особою розуміється як малолітня особа, так і дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років [19]. Щодо встановлення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, частиною 1 статті 22 Кримінального кодексу України передбачено, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, частиною 2 зазначеної статті передбачено знижений вік кримінальної відповідальності (14 років) за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься у частині 2 статті 22 ККУ [18]. Відповідальність особи за вчинення злочину залежить від її здатності усвідомлювати суспільну небезпечність вчиненого діяння. Таким чином, деякі дії, вчинені особами, які не досягли встановленого законодавством віку, залишаються поза увагою і не відображаються в статистиці кількості злочинів, вчинених неповнолітніми, що призводить до неповної та необ'єктивної дійсності [18].
За дослідженням В.М.Оржеховської щодо проблем профілактики правопорушень серед неповнолітніх, значна частина останніх має примітивні соціальні та культурні запити. До них відноситься інфантильне ставлення до пошуку місця у житті (37%), до власного інтелектуального та культурного розвитку (відповідно 78% та 73%), до здорового способу життя та власного здоров'я (47%). Більшість неповнолітніх (приблизно 60%) мають наркозалежну орієнтацію, що зумовлює різке зростання числа правопорушень та злочинів серед підлітків. Занепокоюючою є ситуація, що склалася у сфері шлюбу та сім'ї. Понад мільйон дітей виховується у неповних сім'ях, кожна десята дитина народжується від матерів, які не досягли 30-річного віку та не є в шлюбі. Також вкрай небезпечним можна назвати стан організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах та праці на виробництві. Знижується культурна інфраструктура, що була створена в Україні десятиліттями. [26, с. 5-6].
Негативні соціальні фактори та відхилення в психічному розвитку є основними причинами протиправної поведінки неповнолітніх. Такі дії можуть бути обумовлені свідомими поглядами та ідеями, які особистість реалізує у відповідних умовах, або ж наслідком незважливого ставлення до наслідків вчинку, юнацької емоційності та копіювання. При цьому важливо враховувати індивідуальні особливості неповнолітніх, такі як рівень інтелектуального та вольового розвитку, темперамент та характер, коло інтересів. Дослідження показують, що порушення в психічному розвитку (акцентуація рис характеру, психопатії, неврози тощо) є серйозною причиною протиправної поведінки у 42,8% неповнолітніх, які вчинили правопорушення. Зокрема, спостереження С.О. Тарарухіна та О.І. Селецького показали наявність психопатій у 202 з 830 важковиховуваних підлітків, зокрема у 50 неповнолітніх із органічною психопатією та 49 надмірно збуджених [35, с.124].
Діти, які відстають у засвоєнні шкільних знань, стають відокремленими від школи і мають негативне ставлення до навчання. Для виправлення ситуації можна створити спеціальні школи, розробити індивідуальні навчальні програми та організувати спеціальні інтернати для дітей з психічними відхиленнями. Недоліки виховної роботи і низький освітній рівень неповнолітніх впливають на їхній інтелектуальний та морально-психологічний розвиток, що може привести до неврівноваженості, імпульсивності та безвідповідальності. Прагнення неповнолітніх до самостійності може мати викривлені форми, особливо якщо вони входять в економічні відносини занадто рано [21, с.138].
Згідно з дослідженнями О.П. Закалюка, О.І. Коротенка та Л.М. Москалюка, психічні аномалії граничного характеру є більш поширеними серед правопорушників, ніж серед загальної популяції. Такі особи мають психологічні та психічні особливості, які ускладнюють їх соціалізацію та обмежують можливості у цьому процесі [10]. На сьогоднішній день, наукові дослідження, законодавча та судова практика підтверджують наявність психічних факторів, що можуть впливати на вчинення протиправних дій. Проте, питання попередження протиправної поведінки осіб з аномаліями психіки ще не досліджено належним чином, а загальної теорії впливу психічних аномалій на вчинення правопорушень не створено. Дослідження генетичних аномалій, які можуть впливати на схильність до протиправної поведінки, не показали наявності біопсихологічних рис, які б фатально вели до вчинення правопорушень. Оскільки неповнолітні правопорушники мають психологічні особливості, що впливають на вибір стереотипів протиправної поведінки та різні мотиваційні програми, до проблеми впливу спадковості на протиправну поведінку необхідно підходити з особливою увагою.
Вік громадянина пов’язаний з правоздатністю і дієздатністю, які є основними елементами його правового статусу. Дослідження в педагогіці та психології показали, що вікова періодизація має значення для визначення можливості особи бути суб’єктом відповідальності. В Україні правовий статус неповнолітніх закріплений в законах про охорону дитинства та розвиток молоді. Він регулюється нормами різних галузей права. Адміністративна відповідальність може бути застосована тільки до осіб, які досягли 16-літнього віку. Згідно з науковою літературою, молоді люди повною мірою усвідомлюють неприпустимість адміністративних правопорушень та несуть за них особисту відповідальність після досягнення 16-річного віку. КпАП надає додаткові гарантії для цієї категорії громадян [21].
У науковій літературі виділяють такі види віку: біологічний, календарний (хронологічний), соціально-правовий та психологічний. Біологічний вік характеризує функціональний стан організму, а календарний - кількість часу, пройденого від дня народження. Соціально-правовий вік характеризує зміни в правах та обов'язках людини перед суспільством. Психологічний вік встановлюють у випадках, коли психічний розвиток неповнолітнього відхиляється від вікових закономірностей. Законодавець розуміє поняття віку не просто як хронологічний проміжок часу, а як період, з яким пов'язується певний рівень інтелектуального розвитку [22, с.67-68].
У Пекінських правилах зазначається зв’язок між мінімальним віком відповідальності та соціалізацією особистості [33]. Неповнолітні у віці від 16 до 18 років мають більш складні соціальні зв’язки, що сприяє формуванню їх особистості. У цьому віці відбувається перехід від засвоєння моральних норм до осмислення моральних стосунків. Неповнолітні в цьому віці прагнуть довести свої здатності та завоювати повагу у своєму колі. При цьому можуть виявляти негативну поведінку. Впертість та неправдивість у поведінці неповнолітніх обумовлені особливостями їх мікросередовища та неправильним вихованням. У зв'язку з відсутністю належного розуміння моральних категорій та понять, неповнолітні мають тенденцію помилково оцінювати дії та поведінку людей. Це часто призводить до бажання молодих людей наслідувати негативних персонажів [15].
Підлітковий вік, що припадає на 16-18 років, характеризується періодом зрілості. Цей період супроводжується значними фізичними змінами, і всі органи та їх функції (за винятком статевого дозрівання в окремих юнаків) досягають такого ж стану, як у дорослих. У цьому віці розвивається вміння аргументувати свої думки, розуміти причинно-наслідкові зв'язки, аналізувати явища та бути критичним до мислення. Підліткам притаманна здатність до логічного мислення та вдумливого аналізу. Крім того, у цьому віці відбувається формування світогляду. Почуття дорослості, що супроводжує фізичну зрілість, змушує підлітків протестувати проти дрібної опіки, контролю та слухняності. Неслухняність та замкнутість можуть стати формою протесту. У взаємовідносинах підлітків з дорослими складність полягає у тому, що підліток прагне до самостійності, протестує проти опіки та недовіри, але водночас потребує підтримки і допомоги. Належність до компанії підвищує впевненість у собі та дає можливості для самоутвердження. Орієнтуючись на однолітків, підліток виховує в собі якості, які можуть бути корисними для його майбутнього життя [24, с.81].
Неповнолітні в цьому віці можуть бути критичними до дорослих, проявляють відсутність скромності та витримки відносно інших, бажають все робити самостійно і проявляють незгоду з недоліками інших людей. Ці риси пов'язують з акселерацією (прискореним фізичним ростом) та ретардацією (сповільненим фізичним та психічним розвитком). Нормальний розвиток дитини вимагає більше уваги і глибини аналізу через ускладнення суспільних та соціальних процесів, що може призвести до дисгармонії між фізичним та соціально-психологічним розвитком особистості. Досягнення психофізіологічної зрілості передбачає настання правових наслідків і потребує чіткого відмежування неповнолітніх від малолітніх і повнолітніх.
Визначення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього є критичним для розуміння їх здатності бути учасником правовідносин, зокрема тих, що виникають з приводу вчинення правопорушень. На рівні індивідуальних характеристик особи неповнолітнього, їх психологічні якості, які можуть відображати їх вибір стереотипів протиправної поведінки та мотиваційні програми, також мають важливе значення. Соціально-демографічні та правові ознаки, а також соціальні прояви можуть іноді сприяти цим тенденціям.
Вивчення вікової періодизації в педагогіці та психології є необхідним для розв’язання питання про можливість неповнолітньої особи бути суб’єктом відповідальності. Соціально-психологічні передумови для цього включають здатність неповнолітнього усвідомлювати соціальну значущість своїх вчинків та прогнозувати їх небезпеку. Таким чином, розуміння психологічного та вікового розвитку неповнолітніх осіб є важливим для ефективного вирішення питань щодо їх відповідальності за вчинення правопорушень.

Актуальність теми. У контексті реформування України в цілому та її окремих інститутів виникають проблеми забезпечення прав та свобод людини, особливо неповнолітніх, які є найбільш незахищеною категорією. Запобігання злочинності серед неповнолітніх є важливою та складною для держави проблемою. За офіційними звітами Міністерства внутрішніх справ та статистичними даними Генеральної прокуратури спостерігається зниження рівня злочинності серед неповнолітніх упродовж останніх десяти років. Проте, слід враховувати також демографічні зміни у кількості населення у віці від 14 до 18 років, які можуть бути причиною зменшення кількості неповнолітніх, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Наприклад, згідно з даними Держкомстату на 1 серпня 2018 року чисельність населення в Україні становила 42 248,1 тис. осіб, зменшившись упродовж січня-липня 2018 року на 138,3 тис. осіб. Обсяг природного скорочення збільшився на 17,3 тис. осіб порівняно із січнем-липнем 2017 року.
Заплутана криміногенна ситуація є настановою для дослідників різних сфер науки, таких як юристи, соціологи, педагоги та психологи, щоб зосередитися на причинах зростання кількості злочинної поведінки серед неповнолітніх та пошуку ефективних заходів для запобігання правопорушень і злочинів у цій категорії населення. Такі обставини настільки актуальні та важливі, що вимагають комплексного дослідження широкого спектру питань, пов'язаних із правовим регулюванням у сфері запобігання протиправній поведінці, а також з необхідністю активізувати роботу з попередження злочинності серед неповнолітніх та впровадження профілактичних заходів, що сприятимуть зменшенню кількості правопорушень серед цієї категорії населення.
В дослідженнях злочинності неповнолітніх та ефективності заходів її запобігання було вже здійснено значну кількість наукових досліджень у галузях кримінально-правової та кримінологічної науки. У цьому питанні висловлювали свою думку відомі вчені зі світу та вітчизняні науковці, такі як Ю.А. Амбросімова, Г.А. Аванесов, Ю.М.Антонян, М.М. Бабаєв, А.М. Бабенко, Т.С. Барило, І.Г. Богатирьов, М.І.Вєтров, В.О.Глушков, В.В. Голіна, В.К. Грищук, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І.Долгова, В.П. Ємельянов, В.Д. Єрмаков, А.П. Закалюк, К.Є. Ігошев, І.І.Карпець, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.І. Лановенко, Ф.А. Лопушанський, Г.М. Міньковський, В.Ф. Мороз, В.В. Панкратов, М.І.Панов, Н.М. Пісоцька, А.А. Примаченок, О.Б. Сахаров, І.О. Топольскова, І.К. Туркевич, Н.С. Юзікова, .В.І. Шакун, Н.В. Яницька, та багато інших науковців. Вони внесли вагомий вклад у розв'язання цього актуального соціального питання і стали джерелом значної кількості наукових публікацій з даної тематики.
Наші науковці присвятили свої дослідження причинам та умовам злочинності серед неповнолітніх, явищу "важковиховуваності" дітей та його зв'язку з правопорушеннями, ефективним шляхам профілактики злочинної поведінки, ролі сім'ї, школи та інших спеціальних органів та установ у профілактичній роботі з неповнолітніми. Однак, існуючі праці аналізують переважно систему соціальної профілактики правопорушень, включаючи злочини, яка виникла у минулому, а зараз практично припинила своє існування. В сучасних умовах в Україні настала нагальна потреба відтворення такої системи на нових засадах, створення відповідної законодавчої бази та залучення громадськості до цієї діяльності. Це вимагає нового наукового осмислення нових форм і методів запобігання злочинів серед неповнолітніх. Проте, деякі питання залишаються нез'ясованими та потребують подальшої розробки. Необхідно уточнити питання взаємодії громадськості зі спеціальними органами та установами, які борються з злочинністю серед неповнолітніх. Усі зазначені аспекти свідчать про актуальність теми дослідження.
Мета даного дослідження є проведення аналізу чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації та визначення особливостей злочинності серед неповнолітніх як системного явища. Крім того, ми маємо намір оцінити ефективність сучасних заходів запобігання цим злочинам та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо їх запобігання. В процесі дослідження ми приділятимемо увагу також і аналізу взаємодії спеціальних органів та установ з громадськістю у питаннях протидії злочинності серед неповнолітніх. Завдяки проведеному дослідженню ми отримаємо можливість надати рекомендації щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики роботи спеціальних органів та установ у цій сфері.
Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити низку основних завдань, зокрема:
 проаналізувати особливості вікового та психічного розвитку неповнолітніх як суб'єктів відповідальності;
 дослідити детермінанти злочинної поведінки неповнолітніх;
 визначити загальносоціальні причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми;
 дослідити вплив ЗМІ на формування особистості неповнолітніх;
 описати кількісні та якісні характеристики кримінологічної ситуації зі злочинністю неповнолітніх в Україні;
 розробити пропозиції щодо вдосконалення ранньої профілактики злочинності неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ.
Об’єктом дослідження є неповнолітні, які скоїли злочинні дії.
Предметом дослідження є психологічні фактори та причини, що призвели до вчинення злочину неповнолітніми. Крім того, предметом дослідження є також механізми формування злочинної поведінки у неповнолітніх, а також методи та стратегії її запобігання. Дослідження цієї проблеми вимагає комплексного підходу та включення різних наукових дисциплін, таких як психологія, кримінальна право, соціологія, педагогіка та інші.
Практичне значення цієї роботи полягає в тому, що вона дозволить краще зрозуміти психологічні фактори, що впливають на формування злочинної поведінки неповнолітніх. Дослідження таких факторів та причин є важливим для розробки ефективних стратегій запобігання злочинності серед неповнолітніх. Крім того, робота може бути корисною для педагогів, психологів, кримінальних правознавців, які займаються проблемою злочинності серед неповнолітніх.
Структура роботи складається зі вступу, з 3 розділів та 6 підрозділів, висновків, списком використаних джерел. Загальний обсяг роботи __ сторінки, обсяг основного тексту __ сторінки, бібліографічний список включає в себе 36 джерела.

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх є однією з центральних проблем загальної боротьби зі злочинністю. Показники злочинності серед неповнолітніх відображають стан суспільства в цілому, як в даний час, так і в майбутньому. Розвиток нервової системи у неповнолітніх завжди перебуває у процесі становлення та вдосконалення, відмінно від дорослих, у яких вона вже сформована. Це потребує більш детального вивчення особливостей психологічного та вікового розвитку неповнолітніх. Психічний та віковий розвиток неповнолітнього визначають його здатність бути суб'єктом певних правовідносин, в тому числі тих, що виникають у зв'язку з вчиненням правопорушень, та вказують на індивідуальні особистісні характеристики. Психічні якості неповнолітніх правопорушників можуть служити основою внутрішніх процесів, пов'язаних із вибором стереотипів протиправної поведінки та різними варіантами мотиваційних програм. Соціально-демографічні та правові ознаки, а також соціальні прояви, створюють сприятливі умови для реалізації цих тенденцій. Вікова періодизація, яка досить послідовно вивчена у педагогіці та психології, має велике значення для вирішення питання про можливість особи бути суб'єктом відповідальності, передумовами якої є здатність неповнолітніх усвідомлювати соціальну значущість своїх дій та прогнозувати їх наслідки.
У проведеному дослідженні детально розглянуто особливості кримінальної поведінки неповнолітніх, що є результатом впливу різноманітних загальносоціальних факторів, які охоплюють соціально-економічні, соціально-психологічні, соціально-культурні, організаційно-управлінські та сімейно-побутові сфери життя. Зокрема, серед цих обставин, найбільший вплив на вчинення злочинів неповнолітніми мають такі фактори, як: низький життєвий рівень населення в умовах економічної кризи, безробіття батьків та відсутність коштів на виховання дітей, безконтрольність за поведінкою неповнолітніх, розпад сімей, алкоголізм і наркоманія, зниження правосвідомості населення, девальвація моральних цінностей та неналежний стан профілактичної роботи з девіантними підлітками. Враховуючи специфіку досліджуваної вікової категорії, у роботі було окремо розглянуто загальносоціальні чинники, які мають найбільший вплив на формування криміногенних якостей та властивостей у неповнолітніх, що призводить до вчинення злочину, зокрема: економічне становище суспільства, рівень безробіття та моделі виховання в сім’ї. Також було виявлено, що недосконалість державної системи соціального захисту значно впливає на стан злочинності серед неповнолітніх.
Проведено дослідження щодо впливу засобів масової інформації на формування особистості неповнолітнього, в тому числі й негативного впливу. Встановлено, що однією з складових негативного впливу ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх є великий обсяг трансляції інформаційної продукції з елементами насильства та агресії. Також було відмічено безконтрольність доступу неповнолітніх до такої інформаційної продукції, недостатню увагу до цієї проблеми з боку батьків, педагогів, працівників служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів досудового слідства й судів тощо.
Був проведений аналіз кримінологічної ситуації в Україні, що дозволило виявити основні мотиви, які спонукають неповнолітніх до вчинення злочинів. За результатами дослідження стало відомо, що найбільш поширеними мотивами є користь, помста та хуліганські мотиви. Зокрема, користь є одним із провідних мотивів вчинення злочинів в загальній структурі злочинності. У разі злочинів проти життя та здоров'я, першість за мотивами вчинення належить ревнощам.
Було встановлено, що ефективна діяльність юстиційної системи, яка має здатність запобігати злочинності серед неповнолітніх та забезпечувати їхню реабілітацію, можлива лише за умови належної координації дій усіх уповноважених на це органів влади.
Припускається, що для запобігання злочинності неповнолітніх найбільш ефективною буде не суворість закону, а поступова заміна законів моральними нормами та поширення відповідних звичаїв і традицій загальнолюдської та національної спрямованості. Вірогідність реальних змін у стані злочинності неповнолітніх залежить від розвитку культури суспільства та особистості кожного громадянина. В зв’язку з цим особлива увага має бути приділена пропаганді правових знань, ідеологічного (духовного) виховання та формування позитивних мотиваційних установок у неповнолітніх, а також надання профілактики з урахуванням індивідуальних потреб і особливостей кожного підлітка.
Основні напрямки запобігання злочинності серед неповнолітніх передбачають:
1) забезпечення благополуччя та духовного розвитку сімейного оточення, підвищення педагогічної грамотності батьків;
2) реалізацію процесу соціалізації неповнолітніх як постійного та всезагального навчального процесу, запровадження спеціалізованих ліцеїв для важковиховних неповнолітніх у регіонах;
3) забезпечення трудової зайнятості для неповнолітніх;
4) надання юридичної допомоги з питань працевлаштування;
5) розвиток дозвілля як складової частини суспільного життя, яке необхідне для повноцінного розвитку неповнолітніх;
6) створення умов для підтримки здоров’я, оскільки недбалість до цієї проблеми може створити передумови для деградації неповнолітніх осіб та суспільства в цілому.
Один з найбільш перспективних напрямків в запобіганні злочинності серед неповнолітніх - залучення ЗМІ. Специфіка та масштаб їх впливу на цю категорію осіб є важливими чинниками розгляду такої можливості. Запобіжні дії мають охоплювати всі аспекти даної проблеми, включаючи залучення ЗМІ до пропаганди медіаграмотності, здорового способу життя, поваги до загальнолюдських цінностей та підвищення рівня правової культури. До таких дій відносяться започаткування циклу теле- та радіопередач на дану тему, розширення інформаційного висвітлення її у пресі та розробка відповідних методичних рекомендацій. Крім того, важливим є переорієнтація ЗМІ, зокрема телебачення, на пропаганду кращих зразків національно-культурного та мистецького здобутку, замість акцентування на продукції, що містить елементи агресії та насильства.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 480.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Гладченко Анна (Kvitochka_84)

(4.87)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Психологічний аналіз причин що призвели неповнолітніх до злочину"

0 (800) 357-234