Зміст

Вступ………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Загальна характеристика та зміст системи охорони здоров’я України………………………………………………………………...5
1.1. Організація діяльності системи охорони здоров’я в державі….5
1.2. Особливості сучасного розвитку системи охорони здоров’я України – економіко-географічний аспект…………………………………11
Розділ 2. Економіко-географічні особливості вітчизняної системи охорони здоров’я………………………………………………………………..15
2.1. Економічні категорії та характеристики системи охорони здоров’я України…………………………………………………………….....15
2.2. Територіально-географічні особливості вітчизняної медичної системи…………………………………………………………………………..20
Висновки………………………………………………………………….25
Список використаних джерел………………………………………….27

Розділ 1. Загальна характеристика та зміст системи охорони здоров’я України

1.1. Організація діяльності системи охорони здоров’я в державі

Охорона здоров’я населення в державі є вкрай важливим елементом діяльності держави та суспільства для повноцінного забезпечення надання медичних послуг. Як резонно вказував В.В. Опалько, охорона здоров’я населення є ключовим елементом національної безпеки держави, тому їй має бути приділена особлива увага як з боку влади, так і з боку широких верств нашого суспільства [7, 34].
Кожна людина в Україні має визначене Конституцією держави право на охорону власного здоров’я [5]. Тому охорона здоров’я є вкрай важливим напрямом діяльності держави, державних, громадських та приватних інституцій з належної організації та забезпечення ефективного, доступного та кваліфікованого медичного обслуговування людей.
Її діяльність коригується на законодавчому рівні нормами статті 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та побудована на таких засадах:
- пріоритетність охорони здоров’я в структурі напрямів життєдіяльності суспільства та держави для забезпечення належного здоров’я та розвитку народу України;
- забезпечення дотримання прав, гарантій та свобод громадян держави в медичній сфері;
- спрямованість на гуманістичні, загальнолюдські та демократичні цінності в сфері охорони здоров’я;
- рівноправність всіх перед медичною допомогою та реабілітацією (іншими медичними послугами);
- наукова, фінансова, матеріальна, соціально-культурна, кадрова, технологічна та інноваційна забезпеченість системи охорони здоров’я;
- орієнтування на прогресивні сучасні світові медичні стандарти лікування, профілактики та реабілітації громадян, переймання передового вітчизняного та світового досвіду в даній сфері;
- забезпечення комплексного підходу до медико-реабілітаційних, оздоровчих та профілактичних заходів;
- забезпечення самостійності, самоврядування закладів охорони здоров’я, дотримання прав і свобод медичних працівників та ін. [3, 19]
Головною метою системи охорони здоров’я України є збереження, подальше зміцнення та системне відновлення здоров’я громадян держави у всіх його проявах (фізичне, психічне, емоційне, фізіологічне тощо).
Вітчизняну систему охорони здоров’я складають такі елементи:
1) лікувальні, лікувально-профілактичні, оздоровчі та інші заклади охорони здоров’я (юридичні особи незалежно від форми власності (державні, комунальні, приватні) та організаційно-правової форми або їх відокремлені підрозділи – лікарні, клініки, поліклініки, госпіталі, медичні центри, медичні заклади освіти, лабораторії, аптеки, центри екстреної медичної допомоги, центри ПМСД (первинної медико-санітарної допомоги) та ін.;
2) комплекс заходів із медичного та профілактичного обслуговування населення (діяльність вищевказаних закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб – підприємців) – вони спрямовані на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;
3) органи влади, місцевого самоврядування, громадські організації та окремі громадяни, які приймають участь у заходах медичного обслуговування населення України [10].

Використана література

1. Ахламов А.Г., Кусик Н.Л. Економіка та фінансування охорони здоров’я : навч.-метод. посіб. / Укладачі: А. Г. Ахламов, Н. Л. Кусик. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2011. – 134 с.
2. БЮДЖЕТНИЙ ПРОСТІР ДЛЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ. Програмний документ для підтримки діалогу щодо підготовки бюджету на 2021 рік. Липень 2020 // URL: https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0003/463872/UKR-Budgetary-space-for-health-ukr.pdf
3. Закон України від 19.11.1992 «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (в редакції 20.10.2021) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19
4. Закон України від 05.07.2013 «Про екстрену медичну допомогу» (в редакції 16.10.2021) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 30, ст. 340
5. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.
6. Корнійчук О.П. Трансформація системи охорони здоров’я України: стан та перспективи // Український медичний часопис, 2013, 4(96). С. 20–26
7. Опалько В.В. Реформування системи охорони здоров'я в Україні // Вісник Черкаського університету Науковий журнал. — № 207, 2011. С. 34-42
8. Особливості стратегічного планування у сфері охорони здоров’я в громадах // Децентралізація дає можливості // URL: https://decentralization.gov.ua/news/13828 (дата звернення - 05.11.2021)
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267 Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/267-2015-%D0%BF#Text (дата звернення - 05.11.2021)
10. Система охорони здоров’я України: час змін // The World Bank // URL: https://www.worldbank.org/uk/news/opinion/2015/04/06/ukraines-health-system-time-for-change (дата звернення - 08.11.2021)
11. Скільки в Україні медиків, лікарень та ФАПів // URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/05/25/infografika/suspilstvo/skilky-ukrayini-medykiv-likaren-ta-fapiv (дата звернення - 05.11.2021)
12. Структура МОЗ // URL: https://moz.gov.ua/strukturam (дата звернення - 05.11.2021)
13. Трансформація системи охорони здоров’я // Міністерство охорони здоров’я // URL: https://moz.gov.ua/article/reform-plan/jak-transformuetsja-sistema-ohoroni-zdorovja (дата звернення - 08.11.2021)
14. Чорновіл О. В. Економічні моделі управління національними системами охорони здоров’я. Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємництво. 2013. № 5. С. 45-49.
15. Що треба знати про медицину сьогодні: нові райони, COVID, фінансування // Децентралізація дає можливості // URL: https://decentralization.gov.ua/news/13040

Вступ

Охорона здоров’я є однією із найбільш важливих соціальних, економічних та географічних систем, яка покликана забезпечити належний рівень практичної реалізації основного принципу існування сучасного суспільства – зберегти та системно покращувати здоров’я громадян України, надавати їм постійну фахову медичну допомогу на рівні найвищих світових стандартів. В неї включаються як державні і комунальні інститути медичної допомоги (лікарні, лазарети, станції ШМД, ПМСД, аптеки, госпіталі і т.д.), так і приватні заклади лікувально-профілатичного напряму, а також комплекс загальнодержавних, громадських, регіональних та місцевих заходів, що спрямовуються на сприяння суспільному та індивідуальному здоров’ю громадян України, запобігання поширення хвороб, епідемій та пандемій (що особливо актуально в останні роки з огляду на панування пандемії коронавірусу COVID-19), подальше забезпечення активної здорової життєдіяльності населення держави тощо.
З огляду на це вкрай важливою виглядає проблема системного аналізу окремих економіко-географічних характеристик системи охорони здоров’я України, оскільки видатки на охорону здоров’я взаємозв’язані як з рівнем доходів, так і з такими показниками стану здоров’я населення, як тривалість життя. З економічного погляду адекватна охорона здоров’я підвищує якість людського капіталу, збільшуючи можливості людини продуктивно працювати. Для того щоб поліпшити стандарти медичного обслуговування, Україні варто шукати резерви для надання значно ширшої підтримки різним секторам системи охорони здоров’я. Досвід багатьох країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що державний характер охорони здоров’я слід поєднувати з децентралізованою формою управління та рівноправним існуванням приватної та громадської форми власності.
Тому вивчення основ фінансування систем охорони здоров’я, розширення джерел фінансування, аналіз її територіально-географічних особливостей – це необхідний елемент подальшого розвитку вітчизняної медичної системи в майбутньому, що і визначає актуальність даного дослідження.
Отже, тема роботи – «Економіко-географічна характеристика системи охорони здоров'я України».
Мета роботи – здійснити комплексний аналіз вітчизняної системи охорони здоров’я з точки зору її економіко-географічних особливостей.
Виходячи з мети дослідження, в його ході вирішувалися такі завдання:
- проаналізувати зміст та сутність системи охорони здоров’я в державі;
- виявити ключові особливості економіко-географічних аспектів сучасного розвитку системи охорони здоров’я України;
- дослідити основні економічні категорії та характеристики системи охорони здоров’я України;
- розкрити територіально-географічні особливості вітчизняної медичної системи;
- проаналізувати пріоритети та перспективи подальшого економіко-територіального розвитку системи охорони здоров’я України.
Об’єктом даного дослідження є система охорони здоров’я України.
Предмет дослідження – економіко-географічні особливості вітчизняної системи охорони здоров’я.
Джерельну базу даної курсової роботи склали нормативні документи вітчизняного законодавства в сфері охорони здоров’я, а також праці відомих дослідників Ахламова А.Г., Кусик Н.Л., Корнійчука О.П., Опалька В.В., Чорновола О.В. Крім того, були використані матеріали офіційного сайту МОЗ України та сайту децентралізації.
Структурно робота складається зі вступу, 2 розділів 3 4 підрозділами, висновків та списку використаної літератури з 15 джерел.

Висновки

Система охорони здоров’я є однією з найважливіших та найбільш затребуваних галузей життєдіяльності в будь-якій державі – і Україна не є винятком. Забезпечення всебічного здоров’я населення на належному рівні, що є головною метою медичної системи, одночасно відображає і наявний рівень економіки та соціальної сфери в державі, а існуючі проблеми та загрози медичної системи є одночасно і проблемними моментами, які загрожують національній безпеці України.
Тому в ході роботи було досліджено організацію діяльності системи охорони здоров’я в Україні. Виявлено, що медична система держави базується на Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та основних принципах і засадах діяльності медичних служб. Встановлено, що в неї включаються лікувальні, лікувально-профілактичні та інші заклади охорони здоров’я, різноманітні медичні заходи по практичному наданню медичних послуг, а також органи керівництва і управління медичною системою. Також виявлено, що в структуру закладів охорони здоров’я України включені ланки екстреної, первинної, вторинної, третинної та паліативної допомоги.
Досліджено, що зважаючи на численні проблеми розвитку медичної галузі в роки незалежності, в 2018 році було започатковано масштабну медичну реформу в Україні, спрямовану на трансформацію спочатку ПМСД, а потім й інших напрямів за принципом «Гроші йдуть за пацієнтом». В ході реформи було створено низку нових структур та форм управління (НСЗУ, Програма медичних гарантій на рівні вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та ін.), суттєво збільшено видатки на медицину і т.д.
Виявлено, що система охорони здоров’я дуже тісно пов’язана з економічними відносинами. З огляду на тенденції подальшої комерціалізації ринку надання медичних послуг йде їх розшарування на платні, напівплатні та безплатні, змінюється зміст статусу медичних установ та економічних зв’язків всередині них та поза ними, а також з’являється значна кількість приватних медичних закладів. Встановлено, що динаміка фінансування медичної галузі в останні роки (2015-2020) є не досить сприятливою для неї, оскільки інфляційні процеси та зменшення капітальних видатків на медицину не дають можливості вирішувати всі актуальні проблеми галузі.
Виявлено, що вищим органом управління медичною системою є МОЗ України, яке в свою чергу здійснює керівництво іншими центральними органами влади в галузі, обласними управліннями та районними відділами охорони здоров’я. В розрізі регіонів найкраща ситуація із забезпеченням медичними закладами та їх персоналом складається в місті Києві, Львівській та Дніпропетровській областях, найгірша – в на Луганщині.
Таким чином, економіко-географічні особливості розвитку системи охорони здоров’я напряму залежать від теперішньої суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в державі, а також від спроможності влади провести системні реформи в галузі.