Зміст



Вступ 2
1. Передумови початку Російсько-Іранської війни 1804-1813 р.р. 3
2. Характеристика причин Російсько-Іранської війни (1804-1813 р.р.) 5
3. Оцінка бойових дій в ході Російсько-Іранської війни 1804-1813 р.р. 6
4. Битви 1808-1813 р.р. 8
5. Характеристика закінчення Російсько-Іранської війни 1804-1813 р.р. 13
Висновки 14
Список використаних джерел 15

В середині ХІХ ст. побачили світ спогади учасників російсько-іранських війн, а також статистичні, географічні та економічні узагальнення щодо життя в Ірані на початку і в середині ХІХ століття, з’явилися також спогади про діяльність місії Гардана в Ірані французькою мовою [11].
Протягом ХІХ – першої половини ХХ ст. видані в Росії фундаментальні праці, що розглядали російсько-іранські відносини та експансію Російської імперії на Кавказі, приділяли мало уваги ролі Наполеонівської Франції у досліджуваних подіях. В найкращому випадку, в них мимохідь згадувалися прізвища Жобера і Гардана, а також укладена між Францією й Іраном Фінкенштейнська угода. Це простежується як у дореволюційних [10], так і в радянських [6] дослідженнях. Така сама тенденція мала місце і в тогочасних фундаментальних працях французьких істориків. Наприклад, у шеститомному «Підручнику з історії зовнішньої політики» Еміля Буржуа, де кількасот сторінок присвячено епóсі Наполеона, жодного разу не згадуються його відносини з Іраном.

Список використаних джерел

1.Акты, собранные кавказской археографической комиссией / академик Адольф Петрович Берже [ред.]. Тифлис: В типографии управления главного наместника кавказского. Т. I. 1866. 816 с.; Т. II. 1868. 1238 с.
2.Ашурков Т.Т. Російсько-Іранська війна 1804-1813 р.р. у світлі дипломатичної діяльності Наплеона Бонапарта. URL:http://mdu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/03/311.pdf (Дата звернення: 14.11.2020 р.р.)
3.Боевая летопись русского флота : хроника важнейших событий военной истории русского флота с IX в. по 1917 г / сост.: В. А. Дивин, В. Г. Егоров, Н. Н. Землин [и др.]; под ред. Н. В. Новикова. — М.: изд-во и 7-я тип. Воен. изд-ва, 1948. — 492 с.
4.Григорян З.Т. Борьба Англии и Франции против освобождения Армении из-под ирано-турецкого ига. Вопросы истории. 1952. № 3. С. 17-33.
5.Керсновскій А.А. Історія російської армії в 4 томах. Т.1. Від Нарви до Парижа 1700-1814 рр. - М., Голос, 1992, 304 с
6.Кузнецова Н.А. Политическое и социально-экономическое положение Ирана в конце ХVIII – 1-й половине ХІХ века. Очерки новой истории Ирана. М.: Наука, 1978. С. 5-121.
7.Полное собрание законов Российской империи, с 1649. Т. ХХІІІ – ХХХ. СПб.: В типографии ІІ отделения собственной Его Императорского Величества канцлярии. 1830.
8.Потто В.А. Кавказька війна в окремих нарисах, епізодах, легендах і біографіях. Т.1. Від найдавніших часів до Єрмолова. - СПб., Тип. Е.Евдокімова, 1887, 737с.
9.Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россиею с иностранными державами / Ф. [Ф.]Мартенс [составитель]. Т. ХІV. СПб: Типография А. Бенке, 1905. 447 с.
10.Потто В.А. Кавказская война в отдельных очерках, эпизодах, легендах и биографиях / Василий Александрович Потто: в 5 т. T. I. От древнейших времен до Ермолова. СПб.: Книжный склад Березовского, 2010. 378 с.
11.The Cambridge History of Iran / Edited by Peter Avery, Gavin Hambley and Charles Melville. – N.Y.: Cambridge University Press, 1991. V. 7. 1164 p.

Вступ

Досліджуючи всесвітню історію, важко говорити про двосторонні відносини у чистому вигляді: великі держави завжди втручалися у внутрішні справи одна одної та інших держав, брали на себе роль арбітрів під час конфліктів, при чому часто без погодження з тими урядами, в чиї справи втручалися. Навряд чи можна знайти такий епізод історії, в якому два уряди взаємодіяли між собою без огляду на сильних покровителів, потенційних ворогів чи стратегічних союзників. Ця теза особливо слушна, якщо застосувати її до періоду кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть, коли в Європі вирували наполеонівські війни
Проблематика міжнародних відносин на Кавказі початку ХІХ ст. документально засвідчена у багатьох джерелах. У середині ХІХ ст.. російські архіваріуси почали роботу зі збирання та систематизації джерел щодо діяльності росіян на Кавказі. В результаті побачили світ «Акти Кавказької археографічної комісії» в одинадцяти томах, куди ввійшли нормативні акти Росії, Персії та державних утворень Кавказу, листування високопосадовців названих держав, відозви до населення Кавказу та інші джерела. В Ірані на той час ще не існувало самодостатньої історичної науки чи архівної справи в європейському значенні цих слів.
Об'єктом дослідження є відносини між Росією та Іраном через історичну призму.
Предметом дослідження є аналіз розвитку Російсько-Іранської війни та її наслідків.

Висновки

На основі проведеного дослідження, варто зробити наступні узагальнюючі висновки.
Історичне значення російсько-іранської війни 1804-1813 років було вкрай позитивним для Росії.
Сучасні історики говорять про те, що перемога дала Російської Імперії відразу кілька величезних переваг:
З боку Росії за майже 10 років конфлікту загинуло близько 10 тисяч чоловік.
Незважаючи на велику кількість жертв, Росія посилила свій вплив на Кавказі, але разом з тим знайшла в цьому регіоні на довгі роки собі велику проблему у вигляді боротьби місцевих народів за незалежність.
Разом з тим Росія отримала додатковий вихід до Каспійського моря, що позитивно вплинуло на торгівлю Росії, а також на її статус в регіоні.
Але, мабуть, головний підсумок російсько-іранської війни полягав у тому, що це було перше зіткнення інтересів Великобританії та Росії, яке стало початком «Великої гри» - найбільшого геополітичного протистояння, що тривало до початку ХХ століття, коли країни стали членами одного блоку, Антанти . Крім того, зіткнення інтересів продовжилося і після двох світових воєн, однак на місці Російської імперії вже був Радянський Союз.