Вступ.
Розділ 1. Огляд літератури.
1.1. Особливості вікової анатомії і фізіології та функціонування організму у старшому шкільному віці.
1.2. Фізичні вправи та їх значення для покращення здоров'я учнів старшого шкільного віку.
1.3. Основні проблеми і тенденції фізичного виховання старшокласників.
1.4. Самостійна діяльність у старшому шкільному віці.
1.5. Самостійні заняття фізичними вправами як позаурочна та позашкільна форми фізичного виховання старшокласників.
Розділ 2. Методи та організація дослідження.
2.1. Методи дослідження.
2.2. Організація дослідження.
Розділ 3. Результати дослідження.
3.1. Комплекси фізичних вправ для самостійного виконання учнями старшого шкільного віку.
3.2. Результати експериментального дослідження ефективності самостійних занять фізичними вправами для зміцнення здоров'я старшокласників.
Висновки.
Анотація.
Список використаних джерел.
Додатки.
Фрагмент підрозділу 1.4.
Найбільш активною категорією людей є особи з високим рівнем самоактуалізації, психічної стійкості та самоорганізації, наслідком чого є ефективна самореалізація. Згідно із сучасною теорією, особистість – це складна динамічна система, що характеризується рівневою організацією, наявністю відносно автономних та варіабельних підсистем, масовою стохастичною взаємодією їхніх складових, наявністю керуючого параметру. Особистість із високим рівнем самореалізації характеризується значними здібностями до моделювання, високим рівнем самооцінки, розмаїттям ціннісних орієнтацій, гнучкістю поведінки, самоповагою, контактністю, креативністю тощо. Для того щоб старшокласник міг розпочинати проявляти себе у самостійній діяльності, необхідно планомірно виховувати в ньому всі ці якості [16; 37].
Самостійною можна вважати таку діяльність, у процесі якої особа, знаючи її кінцеву мету, сама ставить перед собою завдання, розв'язання яких веде до досягнення цієї мети, сама добирає необхідні засоби і способи дій, сама контролює їхню правильність. Така діяльність вимагає активного ставлення до життя, певних умінь щодо її планування та раціоналізації, своєчасного внесення корективів, аналізу підсумків діяльності, виправлення помилок та прогнозування результатів. Будь-яку самостійну роботу старшокласника в загальному розумінні можна трактувати як, з одного боку, вид діяльності, який стимулює активність і пізнавальний інтерес, з іншого – певну систему педагогічних умов, що забезпечують керівництво самостійною роботою [9].
Самостійна діяльність стимулює активність і пізнавальний інтерес. Вона невіддільна від творчості, хоча творчі підходи можуть проявлятися в ній різною мірою. За ступенем творчого підходу виділяють різні рівні самостійної діяльності, на яких людина або відтворює те, про що їй розповіли або що їй було наочно продемонстровано, або застосовує відоме і добре засвоєне в інших ситуаціях, в іншій обстановці, що відрізняється від звичайної, або на основі попереднього досвіду й набутих раніше знань знаходить інші способи розв'язання певних завдань, інші засоби, які зрештою призводять до досягнення тієї ж мети [13].
Будь-яка самостійна діяльність, формуючи пізнавальну активність і творче ставлення до життєвих обставин і процесів, вимагає від особи певних умінь щодо планування і раціоналізації такої діяльності, чіткої постановки завдань із акцентуванням уваги на головних завданнях, здійснення оперативного контролю, вміння своєчасно вносити корективи у свою діяльність, аналізувати підсумки такої діяльності, порівнювати прогнози і результати, окреслювати шляхи усунення помилок і недоліків [8]. ...
1. Антонік В. І., Антонік І. П., Андріанов В. Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури: навч. посібник. Київ: ВД "Професіонал"; ЦУЛ, 2009. 336 с.
2. Ареф'єв В. Г. Основи теорії і методики фізичного виховання. Кам'янець-Подільський: ПП "Буйницький О. А.", 2011. С. 73-81.
3. Ареф'єв В. Г., Єднак Г. А. Фізична культура в школі. [2-е вид., доп. і перероб.]. Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. 384 с.
4. Архангородский З. С., Вострокнутов Л. Д., Еременко В. В., Канунова Л. В. Физическая культура как составляющая здорового образа жизни. Слобожанський науково-спортивний вісник: науково-теоретичний журнал. Харків: ХДАФК, 2010. № 1. С. 173-175.
5. Бальсевич В. К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи. Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. 1996. № 2. С. 3-9.
6. Безруких М. М. Возрастная физиология: учебник для ВУЗов. Москва: Центр Академия, 2001. 520 с.
7. Белов Р. А., Сермеев Б. В., Третьяков Н. А. Самостоятельные занятия студентов физической культурой: учеб. пособие. Київ: Вища школа, 1988. 208 с.
8. Валимова Г. В. Улучшение организации самостоятельной работы студентов – один из путей перестройки учебной работы в вузе. Ростов-на-Дону: РГПИ, 1987. 149 с.
9. Валин В. Самостоятельность как свойство личности. Физическая куль¬тура в школе. 1992. №№ 2, 3, 4.
10. Варварук Н., Презлята Г. Методика оцінки рівня сформованості особистісної компетентності до здорового способу життя. Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура. Вип. ХII. 2010. С. 3-9.
11. Долженко И. Н. Формирование физической культуры учащихся средней общеобразовательной школы. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. № 23.
С. 281-290.
12. Дубогай О. Д. Щоденник зміцнення здоров'я. Київ: Оріяни, 2002. 60 с.
13. Євтушок М. В. Самостійні заняття фізичними вправами як фактор впливу на функціональний стан студентів. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. № 3.
С. 27-29.
14. Завацький В. І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів: монографія. Луцьк: Волинське обласне рекреаційно-видавниче підприємство "Надстир'я", 1994. 152 с.
15. Захожий В., Фукс Л. Нормування фізичних навантажень у процесі оздоровчих занять фізичними вправами. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. праць. У 3-х т. Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського національного університету ім. Лесі Українки, 2008. Т. 2. С. 116-120.
16. Ильин А. Б. Использование физических упражнений для коррекции психического состояния и личности человека. Здоровье, обучение, воспитание детей и молодежи в XXI веке: материалы Международного конгресса. Москва: НЦЗД РАМН, 2004. С. 437-439.
17. Іващенко Л. Я., Страпко Н. П. Самостійні заняття фізичними вправами. Київ: Здоров'я, 1998. 156 с.
18. Книга вчителя фізичної культури: довідково-метод. видання. [Упоряд.
С. І. Операйло, А. І. Єльченко, В. М. Єрмолова, Л. І. Іванова]. Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. 81 с.
19. Козьма В. Проблеми формування культури здорового способу життя. Фізична культура, спорт та здоров'я нації: зб. наук. праць. Вип. 12. Вінниця: ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського, 2011. Т. 1. С. 34-37.
20. Комков А. Г., Кириллова Е. Г. Организационно-педагогическая технология формирования физической активности школьников. Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. 2002. № 1. С. 2-5.
21. Коростелев Н. Б. Слагаемые здоровья. Москва: Знание, 1990. 188 с.
22. Криволапчук И. А. Оздоровительные эффекты физических упражнений и их место в системе средств оптимизации функционального состояния человека. Физическая культура. 2004. № 5. С. 8-14.
23. Кривошеєва Г. Культура здоров'я особистості як соціально-педагогічна проблема. Шлях освіти. 2001. № 1. С. 35-37.
24. Куц О. С. Фізкультурно-оздоровча робота з учнівською молоддю. Ч. І. Київ, Вінниця: Континент-ПРИМ, 1995. 124 с.
25. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей. Львів: Штабар, 1997. 208 с.
26. Медвідь А., Ківерник О. Виховання вмінь та навичок самостійної роботи учнів для збереження здоров'я як важливого компонента загальнолюдської культури. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. праць. У 3-х т. Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського національного університету ім. Лесі Українки, 2008. Т. 2. С. 178-180.
27. Минаев В. Н., Шиян Б. М. Основы методики физического воспитания школьников. Москва: Просвещение, 1989. 222 с.
28. Назаренко Л. Д. Оздоровительные основы физических упражнений: практ. пособие. Москва: Владос, 2003. 240 с.
29. Никитюк Б. А. Факторы роста и морфофункционального созревания организма. Москва: Наука, 1978. 210 с.
30. Овчарек О. М., Романчук О. П. Проблеми розвитку фізичного потенціалу учнів загальноосвітніх шкіл. Фізична культура, спорт та здоров'я нації: зб. наук. праць. Вип. 12. Вінниця: ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського, 2011. Т. 1. 394 с.
С. 267-275.
31. Оржеховська В. М. Здоровий спосіб життя як пріоритетна цінність у вихованні дітей і підлітків. Формування, збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління як обов'язковий компонент соціальної освіти. – Дніпропетровськ, 1997. С. 35-43.
32. Папуша В. Г. Фізичне виховання школярів: Форми, зміст, організація. Тернопіль: Збруч, 2000. 148 с.
33. Самойлов А. Фізичне здоров'я як соціально-педагогічна проблема. Фізична культура, спорт та здоров'я нації: зб. наук. праць. Вип. 12. Вінниця: ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського, 2011. Т. 1. С. 44-48.
34. Солодков А. С., Сологуб Е. Б. Физиология человека. Москва: СААМ, 2001. 156 с.
35. Теория и методики физического воспитания. [Б. А. Ашмарин, Ю. А. Виноградов, З. Н. Вяткина и др.; под ред. Б. А. Ашмарина]. Москва: Просвещение, 1990. 287 с.
36. Теория и методика физического воспитания. [Под ред. Т. Ю. Круцевич]. В 2-х т. Т. 2: Методика физического воспитания различных групп населения. Киев: Олимпийская литература, 2003. 392 с.
37. Уваров Е. А. Самореализация в процессе двигательной активности как основа развития здоровой личности. Олімпійський спорт і спорт для всіх: тези доповідей ІХ Міжнародного наукового конгресу. Київ: Олімпійська література, 2005. С. 204.
38. Фарбер Д. А., Корниенко И. А., Санькин В. Д. Физиология школьника. Москва: Педагогика, 1999. 168 с.
39. Фізична культура в школі: метод. посібник. [За заг. ред. С. М. Дятленка]. Київ: Літера ЛТД, 2009. 176 с.
40. Фізична рекреація: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту. [Є. Н. Приступа, О. М. Жданова, О. М. Линець та інші; за наук. ред. Є. Н. Приступи]. Дрогобич: Коло, 2010. 243 с.
41. Физическая культура: учеб. пособие. [Под общ. ред. Е. В. Конеевой]. Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. 558 с.
42. Філіппов М. М. Психофізіологія людини: навч. посібник. Київ: МАУП, 2003. 136 с.
43. Фомин Н. А., Вавилова Ю. Н. Физиологические основы двигательной активности. Москва: Физкультура и спорт, 1991. 224 с.
44. Ходунова М. І. Самостійні заняття з фізичної культури у старших класах. Теорія і методика фізичного виховання. 2011. № 10. С. 15-18, 35-36.
45. Холодний О. І. Деякі аспекти вдосконалення процесу фізкультурної освіти школярів. Слобожанський науково-спортивний вісник: науково-теоретичний журнал. Харків: ХДАФК, 2010. № 1. С. 121-123.
46. Холодов Ж. К., Кузнецов В. С. Теория и методика физического воспитания и спорта: учеб. пособие. [2-е изд., испр. и доп.]. Москва: Академия, 2002. 480 с.
47. Хрипкова А. Г., Антропова М. В., Фарбер Д. А. Возрастная физиология и школьная гигиена: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. Москва: Просвещение, 1990. 320 с.
48. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч. 2. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. 248 с.
Актуальність теми дослідження. Сьогодні проблема здоров'я дітей і молоді є однією з найболючіших в українському суспільстві. І однією з найбільш важливих її складових виступає проблема фізичного здоров'я – природного стану організму, обумовленого функціонуванням усіх його органів та систем як саморегулюючої системи, що дозволяє організмові розвиватися та ефективно функціонувати. В той час як у старших класах сучасних загальноосвітніх навчальних закладів збільшуються розумові та статистичні навантаження, рухова активність, навпаки, зменшується; все більше число старшокласників мають порушення в роботі серцево-судинної і дихальної систем, обміну речовин, різного роду захворювання, знижену працездатність. Така ситуація виводить на перший план гостру необхідність у підвищенні організованої рухової активності, систематичних заняттях фізичною культурою, а недостатність занять, передбачених державною програмою, ставить проблему нових підходів до організації та проведення старшокласниками самостійних занять фізичними вправами.
Ідея збереження та зміцнення здоров'я людини за допомогою самостійного виконання фізичних вправ походить ще з глибини століть. Так краще розвиваються основні фізичні якості людини, не порушується гармонія в діяльності всіх систем і органів людини. Фізичні якості та рухові навички, отримані в результаті самостійних фізичних занять, можуть бути легко перенесені людиною в інші області її діяльності. Бути здоровим – природне бажання кожної людини, бажання ефективно працювати, радісно сприймати життя і навколишній світ. Слід також враховувати, що сучасні складні умови життя висувають більш високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей молодої людини. Отже, поряд із організованими формами занять фізичною культурою, необхідно більш рішуче впроваджувати в практику фізичного виховання у старших класах самостійні заняття, які можуть прискорити процеси фізичного самовдосконалення, вивести рівень працездатності школярів на більш високий рівень. Самостійні заняття, крім того, – ефективний спосіб боротьби з будь-якими хворобами, оскільки людина може сама вираховувати свої можливості, розвивати в собі бажання вдосконалюватися, що сприяє розвитку фізичних якостей, задоволенню духовних потреб, розкриттю власного потенціалу. При цьому, на жаль, сучасна практика організації самостійних занять зі старшокласниками не відповідає тим вимогам, що перед ними ставляться, а тому потребує суттєвої реорганізації і вдосконалення на нових засадах. Потрібна розробка нових комплексів фізичних вправ, нові дослідження щодо впливу самостійних занять фізичними вправами на різні аспекти життєдіяльності шкільної молоді.
Мета дослідження – дослідити вплив самостійних занять фізичними вправами на зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного і функціонального стану, фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку.
Завдання дослідження:
• з'ясувати особливості вікової анатомії і фізіології учнів старшого шкільного віку, функціонування їхнього організму;
• визначити поняття фізичних вправ, розглянути їхні класифікаційні групи і техніку виконання, окреслити значення для покращення здоров'я старшокласників, охарактеризувати основні проблеми і тенденції їхнього фізичного виховання;
• дослідити специфіку самостійної діяльності, зокрема у сфері фізичної культури, охарактеризувати самостійні заняття фізичними вправами як позаурочну та позашкільну форми фізичного виховання старшокласників, їхні види і форми, вимоги до планування, проведення, керування самостійними заняттями, організації самоконтролю;
• розробити комплекси фізичних вправ для самостійного виконання учнями старшого шкільного віку;
• експериментально обґрунтувати важливість та ефективність самостійних занять фізичними вправами для зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного стану та фізичної підготовленості юнаків і дівчат старшого шкільного віку.
Об'єкт дослідження – процес фізичного виховання юнаків і дівчат старшого шкільного віку.
Предмет дослідження – самостійні заняття фізичними вправами як складова цього процесу.
Згідно з висунутою робочою гіпотезою, самостійні заняття фізичними вправами справляють позитивний вплив на зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного та функціонального стану, фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що автором було досліджено та відтворено в роботі значний блок літератури з питань вікової специфіки фізичного та психічного розвитку молодих людей студентського віку, класифікаційних груп фізичних вправ, техніки їх виконання, застосування на практиці та оздоровчого впливу, особливостей фізичного виховання старшокласників на сучасному етапі, самостійної діяльності та проявів самостійності у сфері фізичної культури, зокрема організації та проведення самостійних занять фізичними вправами, їхніх можливих видів і форм, виховного значення, способів керування ними та здійснення школярами самоконтролю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даній роботі отримані результати експериментального дослідження, які переконливо доводять, що самостійні заняття фізичними вправами справляють позитивний вплив на зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного та функціонального стану, фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку незалежно від статі.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені нами комплекси фізичних вправ для самостійного виконання учнями старшого шкільного віку можуть бути впроваджені у процес фізичного виховання у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів, передусім на заняттях, які проводяться у позаурочній та позашкільній формах.
Структура та обсяг роботи. Структура роботи включає: вступ, три розділи, висновки, анотацію, список використаних джерел, додатки. Перший розділ є теоретичним і включає в себе 5 підрозділів: 1) "Особливості вікової анатомії і фізіології та функціонування організму у старшому шкільному віці"; 2) "Фізичні вправи та їх значення для покращення здоров'я учнів старшого шкільного віку"; 3) "Основні проблеми і тенденції фізичного виховання старшокласників"; 4) "Самостійна діяльність у старшому шкільному віці"; 5) "Самостійні заняття фізичними вправами як позаурочна та позашкільна форми фізичного виховання старшокласників". У другому розділі охарактеризовано методи дослідження і представлено зміст послідовних етапів його організації. У третьому розділі, який складається з двох підрозділів, відбиті результати практичної та експериментальної роботи. У підрозділі 3.1. представлено комплекси фізичних вправ для самостійного виконання учнями старшого шкільного віку. Підрозділ 3.2. містить результати педагогічного експерименту, в ньому відображені результати експериментального дослідження ефективності самостійних занять фізичними вправами для зміцнення здоров'я старшокласників.
Робота включає графічний матеріал: а) 19 таблиць, із яких 11 вміщено в основній частині і 8 – у додатках; б) 2 рисунки. Список використаних джерел включає 48 пунктів.
1. Старший шкільний вік охоплює віковий період у діапазоні від 14 до 17-18 років і характеризується активними ростовими процесами, які обумовлюють неоднакову функціональну готовність організму до впливів засобами фізичної культури. Процеси росту й розвитку стабілізуються, хоча маса тіла продовжує зростати; завершується окостеніння більшої частини скелету, який вже здатний витримувати досить значні навантаження; інтенсивно розвиваються грудна клітина, м'язова система, змінюється стан напруження м'язів; збільшується м'язова маса, на новий рівень виходить еластичність м'язів. Діяльність серцево-судинної системи наближається до норм дорослої людини. Інтенсивна нервово-психічна діяльність вже не представляє значного навантаження, продовжують розвиватися моторні здібності, підвищуються можливості розвитку рухових якостей, посилюється контроль над емоційними реакціями, утворюються цілісні комплекси емоцій. У процесі фізичного виховання юнаків і дівчат старшого шкільного віку важливо враховувати статеві відмінності.
2. Фізичні вправи поряд із силами природи та гігієнічними чинниками виступають основними засобами фізичного виховання; це особливий різновид рухової діяльності, за допомогою якого здійснюється цілеспрямований вплив на організм людини, вирішуються завдання її фізичного розвитку. Класифікації фізичних вправ будуються за різними ознаками: цільовою спрямованістю переважним проявом рухових умінь і навичок, особливостями режиму роботи м'язів, переважним впливом на розвиток певної фізичної якості тощо. Кожна фізична права має свою техніку виконання, яка забезпечує максимально ефективне й раціональне вирішення рухового завдання і ґрунтується на відносно незмінних та достатніх для його вирішення рухів. Виконання фізичних вправ є основою фізичного виховання старшокласників, яке будується на заняттях в урочній, позаурочній та позашкільній формах. Серед основних тенденцій вдосконалення системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів – демократизація навчально-виховного процесу, впровадження індивідуального та диференційованого підходів, використання новітніх методичних розробок і фізкультурно-оздоровчих технологій, перехід старшокласника у розряд не тільки активного учасника, але й повноправного суб'єкта процесу фізичного виховання.
3. У процесі самостійної діяльності старшокласник, усвідомлюючи її кінцеву мету, ставить перед собою завдання, розв'язання яких веде до досягнення цієї мети, сам добирає необхідні засоби і способи дій, контролює їхню правильність. Самостійна діяльність стимулює активність і пізнавальний інтерес, є невіддільною від творчості. Центральним моментом навчання самостійно займатися фізични¬ми вправами у шкільному віці слід вважати набуття вмінь і навичок в організації та методиці самостійної діяльності. Самостійні заняття фізичними вправами належать до позаурочної форми занять. Виділяються такі їх напрями як гігієнічний, рекреаційний, оздоровчо-рекреаційний, загальнопідготовчий, спортивний, професійно-прикладний, лікувальний. Види таких занять визначаються їхніми цілями і завданнями: це ранкова гімнастика, заняття в режимі навчального дня – ввідна гімнастика, фізкультурні паузи і т. п., рекреативна фізкультура у вільний час. Заняття можуть проводитися в індивідуальній та груповій формах, за чітким планом. Вони мають для старших школярів величезне виховне значення.
4. Розроблено комплекси фізичних вправ для самостійного виконання учнями старшого шкільного віку, що містять також загальні рекомендації до виконання й вимоги до гігієни. Вони спрямовані на загальне покращення фізичного і функціонального стану старшокласників, розвиток їхніх фізичних якостей, оволодіння певними конкретними руховими діями, підвищення культури рухів. Кожне заняття включає три частини: підготовчу (розминку); основну; заключну. До підготовчої частини включені комплекс ходьби, біговий комплекс, комплекси дихальних і загальнорозвиваючих вправ. В основній частині кожного заняття виконуються декілька комплексів вправ на розвиток різних фізичних якостей. Вона містить комплекси вправ на розвиток швидкості, сили, етап розслаблення м'язів, комплекси вправ на розвиток спритності, гнучкості, а також комплекс вправ на розтягування м'язів.
5. В ході дослідження експериментально визначено значення самостійних занять фізичними вправами для зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного стану та фізичної підготовленості юнаків і дівчат старшого шкільного віку. Результати педагогічного експерименту показали, що відсоткова динаміка приросту показників ОГК і ЖЄЛ, а також показників функціонального стану в експериментальній групі суттєво перевищує відповідну динаміку в контрольній групі, причому дівчата порівняно з юнаками досягли за цими показниками більших успіхів. Це засвідчує позитивний вплив самостійних занять фізичними вправами на зміцнення здоров'я, зокрема серцево-судинної і дихальної систем старшокласників, особливо дівчат. За показниками тестування рівня фізичної підготовленості експериментальна група також суттєво випередила контрольну: серед юнаків – переважно в тестах на силу і гнучкість, серед дівчат – переважно в тестах на гнучкість, спритність і силу. Порівняно з юнаками у дівчат зафіксовано переважний розвиток швидкості і спритності, натомість вони поступаються в розвитку інших фізичних якостей. Підсумовуючи результати експериментальної роботи, можемо констатувати підтвердження наявності позитивного впливу, який справляють самостійні заняття фізичними вправами на зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного та функціонального стану, фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку незалежно від статі.