Вступ.
Розділ 1. Розвиток мовознавства на Закарпатті: короткий екскурс.
Розділ 2. В. Ґренджа-Донський – видатний закарпатський письменник та літературний діяч.
Розділ 3. Мовна ситуація на Закарпатті у 20-30-х рр. ХХ ст. і боротьба В. Ґренджі-Донського за очищення рідної мови.
3.1. "Мовний хаос" на Закарпатті і ставлення до нього В. Ґренджі-Донського.
3.2. Ставлення до проблем освіти в контексті мовних проблем.
3.3. Фонетичний принцип правопису і необхідність очищення мови.
Розділ 4. Зацікавлення В. Ґренджі-Донського в різних областях мовознавства.
4.1. Зацікавлення в області історії угорської мови.
4.2. Зацікавлення в області власних назв.
4.3. Зацікавлення в області закарпатського діалекту.
4.4. Зацікавлення в області іншомовних запозичень.
4.5. Зацікавлення життєвими ситуаціями, що стосуються мови.
Розділ 5. Мовні особливості прози і публіцистики В. Ґренджі-Донського.
5.1. Найтиповіші фонетичні та морфологічні особливості.
5.2. Інші граматичні та стилістичні особливості.
Розділ 6. Мовні особливості поезії В. Ґренджі-Донського.
Висновки.
Список використаних джерел.
... В історії закарпатської літератури особливе місце посідає збірка В. Ґренджі-Донського "Шляхом терновим" (1924 р.). Це була перша книжка місцевого автора, що вийшла на Закарпатті переважно загальноукраїнським фонетичним правописом. До цього часу і деякий час після цього книжки та періодична преса на Закарпатті виходили за різними віджилими етимологічними варіантами правопису. Потім, за В. Ґренджою-Донським, почали переходити на фонетичний правопис і інші автори. Таким чином, одним із головних мовознавчих зацікавлень письменника був саме фонетичний принцип правопису, певною мірою реалізований ним у поетичній творчості 1924 р. в контексті виступів за єдині правописні правила та норми української літературної мови. Ці норми автор вважав гарантом взаєморозуміння між носіями мови, які користуються писемним спілкуванням. Як бачимо, позиція письменника була повністю протилежною позиції Міністерства освіти Чехословаччини, оприлюдненій у грудні 1919 р.
Як було показано в попередньому підрозділі, етимологічний правопис на Закарпатті міцно закріпився в навчальній літературі (читанках, граматиках і т. п.). Але, крім навчальної літератури, він панував і в періодичних виданнях. Для ілюстрації того, як важко було впроваджувати фонетичний правопис на Закарпатті, у табл. 3 подається перелік видань, які виходили в краї українською мовою на початку 20-х рр. ХХ ст. Одразу ж зазначимо, що всі ці видання не додержувалися якоїсь єдиної мовної норми, їхня мова залежала від уміння й поглядів видавців та дописувачів, хоча всі вони тією чи іншою мірою спиралися на місцеві говірки й фіксували різні закарпатські діалекти ...
... Фонетичний принцип правопису В. Ґренджа-Донський пов'язував із поняттям "національності правопису" в закарпатських умовах. Цьому питанню присвячено його статтю "Імпозантні маніфестаційні збори в справі шкільних книг", з якої випливає зацікавленість письменника виступами закарпатських культурних діячів. Так, І. Долинський відзначав, що навчання в закарпатських школах, як і громадсько-культурне життя в цілому, не відбувається у "материнській українській мові", а "московська мова у нас абсолютно не є потрібною". "Жиди можуть у нас вчитися по-жидівськи, – зазначав І. Долинський, – навіть цигани по-циганські, а нам накидують шкільні власті московську мову і московський правопис" (посилання). З огляду на це В. Ґренджа-Донський писав у статті "Цареславні москалі" (1923 р.): "Цареславні москалі посходилися з усіх сторін Московщини і гублять нашу думку і нашу рідну мову, а ми із закритими устами терпіли дотепер і лише дивилися на їх культурний розвій" (посилання). А. Волошин, виступаючи на Зборах, зазначив, що свого часу представники українського напряму погодилися на заведення російської мови як обов'язкового предмету в школах із тим, що викладання буде українською. "Тепер, – продовжував А. Волошин, – з огляду на те, що того компромісу не додержано, маємо домагатися, щоб в середніх школах була московська мова лише факультативна, то є, щоб ученики не були зобов'язані учитися по-російськи" (посилання). А. Ворон згадав про боротьбу Учительської Громади за рідне слово й домагався, так само як і Ф. Ревай, фонетичного правопису. В. Клемпуш проголосив гасло: "Боронити рідну мову!" В. Лукач підкреслив, що навіть якщо б рідна мова й не була такою розвиненою і гарною, все рівно її потрібно було би любити, боронити й розвивати. Але ж ми маємо прекрасну, милозвучну мову й літературу, і тому в боротьбі за неї не можна вагатися. "Всі промовці підносили надзвичайну вагу рідної мови в життю нації та в її культурному розвитку, – підсумував В. Ґренджа-Донський. – Говорили вони прекрасною, чистою, бездоганною мовою" (посилання). А чистота і бездоганність мови – це, за В. Ґренджою-Донським, справа мовознавців (так само, як її краса – справа поетів) ...
1. Барчан В. В. Поетична творчість В. Ґренджі-Донського: навч. посібник. Ужгород: Карпати, 2004. 152 с.
2. Барчан О. В. Роль Василя Ґренджі-Донського у формуванні духовного світу закарпатців у 20-30-х рр. ХХ ст. Наукові записки Інституту журналістики. Т. 56. 2014. С. 348-354.
3. Бернштейн С. Б. Проблемы карпатского языкознания. В кн.: Карпатская диалектология и ономастика: Статьи. Москва: Наука, 1972. С. 3-15.
4. Вегеш М. М., Горват Л. В. Громадсько-політична і культурно-освітня діяльність В. Ґренджі-Донського (1897-1974). Ужгород: ТОВ "Колір Прінт", 2000. 106 с.
5. Великий Жовтень і розквіт возз'єднаного Закарпаття: матеріали наукової сесії. Ужгород: Карпати, 1970. 604 с.
6. Вигодованець Н. Проблема української національної школи в публіцистиці В. Ґренджі-Донського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. Вип. 3. Ужгород, 2000. С. 285-296.
7. Ґренджа-Донський В. С. Твори. [Редкол.: В. І. Данканич, П. К. Добрянський, К. Г. Зозуляк та ін.; Упоряд., вступ. ст. та приміт. О. В. Мишанича]. Ужгород: Карпати, 1991. 605 с.
8. Ґренджа-Донський В. С. Твори. У 2-х т. Т. 1: Шляхом терновим. [Упоряд., підготовка текстів та передмова Зірки Ґренджі-Донської]. Ужгород: Карпати, 2004. 608 с.
9. Ґренджа-Донський В. С. Твори. У 2-х т. Т. 2: Сини Верховини. [Упоряд., підготовка текстів та передмова Зірки Ґренджі-Донської]. Ужгород: Карпати, 2004. 464 с.
10. Ґренджа-Донський В. С. Я теж українець: Публіцистика [Упоряд., передм., підготовка текстів, пояснення слів і виразів та примітки В. І. Ільницького]. Ужгород: ВАТ "Видавництво "Закарпаття"", 2003. 520 с.
11. Єдлінська У. Я. З історії боротьби за єдину літературну мову в Закарпатті в 1919-1938 рр. Філологічний збірник. Київ: АН УРСР, 1958. С. 96-111.
12. За сьомою горою. Закарпатські казки. [Зібрав і впорядкував Василь Ґренджа-Донський]. Ужгород: Закарпаття, 2002. 200 с.
13. З історії боротьби за єдину літературну мову в Закарпатті в 1919-1938 рр. Дружно вперед. 1990. № 7. С. 18, 24.
14. Козак М. Фольклорні мотиви поезії Василя Гренджі-Донського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. Вип. 3. Ужгород, 2000. С. 310-315.
15. Кощак В. В. Василь Ґренджа-Донський про стан освіти на Закарпатті в 20-30-х рр. ХХ ст. Науковий Збірник Товариства "Просвіта" в Ужгороді. Річник IV (XVIII). Карпатська Україна: Національне відродження. Політичний розвиток. Персоналії. Ужгород, 2000. С. 152-155.
16. Масенко Л. Т. Суржик як соціолінгвістичний феномен. Дивослово. 2002. № 3 (541). С. 11-13.
17. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. [Упоряд., авт. передмови і коментарів М. С. Тимошик]. 2-ге вид., випр. Київ: Наша культура і наука, 2004. 436 с.
18. Руснацький світ: науково-популярний збірник. [Упоряд. В. Феди-
нишинець]. Т. І (у двох частинах). Частина перша: Ужгород, 1999; Частина друга: Ужгород, 2000.
19. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. Г. Власні імена людей: словник-довідник. [За ред. В. М. Русанівського]. 2-ге вид., випр. і доп. Київ: Наукова думка, 1996. 335 с.
20. Современная украинская энциклопедия. В 8-и т. Харьков: Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга", 2006. Т. 1-8.
21. Сюсько М. І. Мовний світ В. Гренджі-Донського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. Вип. 2. Ужгород, 2000. С. 209-215.
22. Сюсько М. І. Питання літературної мови у творчих взаєминах Василя Гренджі-Донського та Зореслава (о. Степана-Севастіяна Сабола, ЧСВВ). Науковий Збірник Товариства "Просвіта" в Ужгороді. Річник IV (XVIII). Карпатська Україна: Національне відродження. Політичний розвиток. Персоналії. Ужгород, 2000. С. 182-185.
23. Сюсько М. І. Псевдоніми В. Гренджі-Донського та інших персоналій у творчому доробку письменника. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. Вип. 8. Ужгород, 2005. С. 293-302.
24. Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (у межах граматичних категорій іменника). Мовознавство. 2005. № 3-4 (травень-серпень). С. 85-104.
25. Твори Василя Ґренджі-Донського. В 12 т. Видання Карпатського Союзу, Інк. Відділ у Вашингтоні, Д. К. Т. 1: 1981; Т. 2: 1982; Т. 3: 1983; Т. 4: 1984; Т. 5: 1985; Т. 6: 1986; Т. 7: 1986; Т. 8: 1987; Т. 9: 1989; Т. 10: 1988;
Т. 11: 1990; Т. 12: 1992.
26. Тіхий Ф. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі. [Пер. з чеської Л. Белея, М. Сюська]. Ужгород, 1996. 243 с.
27. Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу. Київ: Спалах, 2004. 272 с.
28. Удварі І. Микола Кочиш про угорські запозичення в русинській мові. Studia Slavica Savariensia. 1993. № 2. С. 80-86.
29. Українська мова. Енциклопедія. [Редкол.: М. В. Русанівський,
О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. Київ: "Укр. енцикл.", 2000. 752 с.
30. Ференц Н. С. Проблеми національної культури у публіцистиці В. Ґренджі-Донського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. Вип. 3. Ужгород, 2000. С. 329-336.
31. Ференц Н. С. Українська національна ідея у публіцистиці В. Ґренджі-Донського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. праць. Вип. 6: Збірник пам'яті Кирила Галаса. Ужгород, 2002. 492 с.
32. Чижмар О. В. Гренджа-Донський – засновник нової української літературно-художньої антропонімії на теренах Закарпаття. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 15. Ужгород, 2011. С. 386-391.
33. Шевченко Т. Г. Малий Кобзар. Київ: Веселка, 1981. 384 с.
34. Шандор В. Закарпаття. Історично-правний нарис від ІХ ст. до
1920 р. Карпатський Союз Інк., Нью Йорк (Carpathian Alliance, Inc., New York), 1992. 292 с.
Багата художня та публіцистична спадщина відомого закарпатського українського письменника та літературного діяча В. Ґренджі-Донського на сьогодні вивчена недостатньо. Це пояснюється тим, що його твори в Україні почали епізодично видаватися лише останнім часом. Між тим, мова йде про автора значної та різножанрової літературної спадщини, вивчення якої може надати можливості зробити висновки щодо комплексу мовознавчих зацікавлень В. Ґренджі-Донського, про піонера серед усіх закарпатських письменників у впровадженні в літературне та публіцистичне життя Закарпаття української літературної мови, принципів її фонетичного правопису. "Якби ми вчилися так як треба, то й мудрість була б своя", – такий заповіт залишив нам В. Ґренджа-Донський. Отож, ми повинні вчитися, зокрема й на його величезній спадщині.
Слід визнати, що дослідження творчості закарпатських письменників до останніх років проводилося головним чином в історико-літературному плані. Мові їхніх творів дослідники майже не приділяли уваги, якщо не брати до уваги побіжні висловлювання про мову того чи іншого письменника в літературознавчих і загальнолінгвістичних працях. Ще більша проблема існує з дослідженнями мовознавчих зацікавлень із використанням результатів вивчення мови творчого доробку. Певною мірою це пов'язано з тим, що письменники далеко не завжди були послідовні у своїх фонетичних чи граматичних формах, до того ж редактори й видавці нерідко вносили до текстів виправлення. Багатовікова відірваність Закарпаття від решти українських земель настільки гальмувала розвиток літературної мови в краї, що протягом усього ХІХ й на початку ХХ століть не було вироблено якогось взірця, на який могли би орієнтуватися письменницькі кола Закарпаття.
Мовознавчі погляди та зацікавлення В. Ґренджі-Донського, яких було чимало, хоча він і не був фахівцем у галузі мовознавства й не написав жодної мовознавчої статті чи праці, вивчені дуже слабо, і це не дивно з огляду на недостатнє вивчення творчої спадщини письменника в цілому. Найбільш повно проблема мовознавчих зацікавлень письменника досліджується у статті М. Сюська "Мовознавчі зацікавлення В. Гренджі-Донського" ("Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства", 1999). Можна відзначити також декілька наукових статей, присвячених дослідженню мовознавчих аспектів творчості письменника. Насамперед, це статті М. Сюська:
• "Мовний світ В. Гренджі-Донського: літературна й діалектна стихія у творчості письменника" ("Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства", вип. 2, 2000);
• "Псевдоніми В. Гренджі-Донського та інших персоналій у творчому доробку письменника" ("Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства", вип. 8: Випуск пам'яті проф. Василя Добоша);
• "Ономастика художнього тексту (на матеріалі творчої спадщини В. Гренджі-Донського)" (у співавторстві, "Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства", вип. 5, 2002);
• "Питання літературної мови у творчих взаєминах В. Гренджі-Донського та Зореслава (о. Степана Севастіяна Сабола) (Науковий збірник товариства "Просвіта" в Ужгороді, Річник IV (XVIII), 2000).
• Окремим мовознавчим аспектам творчого доробку В. Гренджі-Донського присвячені також статті М. Мігалеги:
• "Усталені вирази у поезіях В. Гренджі-Донського (збірник наукових праць молодих дослідників "Філологічні обрії", вип. 1, 1995);
• "Прислів'я та приказки у творчості В. Гренджі-Донського (семантично-стилістичний аспект)" ("Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства", 1999);
• "Фразеологізми з ономастичними компонентами у творчості
В. Гренджі-Донського" (збірник наукових праць на честь 70-річчя проф.
П. Чучки "Слов'янська ономастика", 1998).
Таким чином, існуючі на сьогодні дослідження торкаються таких проблем як діалекти, власні назви, усталені вирази, прислів'я та приказки, фразеологічні звороти у творчій спадщині В. Ґренджі-Донського.
Враховуючи це, ми поставили перед собою наступну мету: з'ясувати загальне ставлення В. Ґренджі-Донського до української мови, її правопису, мовної ситуації на Закарпатті, охарактеризувати мовні особливості прозової та поетичної спадщини письменника, зокрема фонетичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, а також доповнити існуючі дослідження творчого доробку В. Ґренджі-Донського новими дослідженнями щодо власних назв та діалектів у його творчості, додаючи до них дослідження зацікавлень письменника в інших сферах мовознавства.
Виходячи з поставленої мети, були окреслені наступні найважливіші завдання:
1) зробити короткий екскурс в історію розвитку мовознавства на Закарпатті;
2) розглянути творчу біографію В. Ґренджі-Донського;
3) охарактеризувати мовну ситуацію, що склалася на Закарпатті у 20-30-х рр. ХХ ст.;
4) простежити боротьбу В. Ґренджі-Донського за чистоту рідної мови та впровадження фонетичного правопису;
5) виявити, підтвердити та обґрунтувати зацікавлення письменника у різних сферах мовознавства (історія угорської мови, ономастика, закарпатська діалектика, іншомовні запозичення на Закарпатті тощо);
6) визначити мовні особливості прози та публіцистики В. Ґренджі-Донського у фонетиці, морфології, синтаксисі, інші граматичні та стилістичні особливості;
7) розглянути поетичний доробок В. Ґренджі-Донського та визначити особливості його поетичної мови.
Об'єкт дослідження – літературна спадщина В. Ґренджі-Донського, а також відгуки та висловлювання дослідників його життя і творчості, громадської діяльності.
Предмет дослідження – ставлення письменника до питань мови і мовознавства, його мовознавчі зацікавлення та особливості мови його художніх та публіцистичних творів.
Огляд джерел та літератури. Можливість вивчати величезний творчий доробок В. Ґренджі-Донського з'явилася разом із появою в Україні дванадцятитомного видання творів письменника, підготовленого до друку його дочкою Зіркою Ґренджою-Донською (справжнє дівоче ім'я – Аліса) і виданого вашингтонським відділом Карпатського Союзу (США). Це видання є результатом багаторічної роботи колективу ентузіастів, адже останній том з'явився тільки через 11 років після першого (у 1992 р.). Дев'ятий том, що з'явився у 1989 р., був приурочений до п'ятнадцятої роковини зі смерті письменника. Це фундаментальне видання поки що залишається найперспективнішим об'єктом досліджень різних аспектів творчості письменника.
Серед інших джерел, що використані у роботі, можна відзначити роботи з мовознавства С. Бернштейна, У. Єдлінської, Л. Масенко, О. Тараненка, Ф. Тіхого тощо, праці з історії І. Огієнка, В. Шандора, роботи та публікації, присвячені різним аспектам життя і творчості В. Ґренджі-Донського (зокрема Н. Вигодованця, М. Козака, В. Кощака, М. Мольнара, М. Сюська, М. Фединишинця, Н. Ференц та інших, а також окремі видання творів В. Ґренджі-Донського, енциклопедії та науково-популярні збірники.
Структуру роботи побудовано з огляду на поставлені завдання. Робота складається з шести розділів. Перші два розділи є вступними; у третьому розкривається загальне ставлення В. Ґренджі-Донського до мовних та мовознавчих питань, розкривається сутність його боротьби за очищення української мови на Закарпатті; четвертий розділ присвячено загальним зацікавленням письменника у різних областях мовознавства, які він виявляв поза творчою діяльністю (в окремих випадках використовується творчий доробок автора); нарешті, п'ятий та шостий розділи фактично вміщують результати аналізу художніх і публіцистичних творів В. Ґренджі-Донського на предмет мовних особливостей тексту, які могли би засвідчити певні мовознавчі зацікавлення автора.
В. С. Ґренджа-Донський відомий як поет, прозаїк, драматург, публіцист, освітній діяч, літературний критик, перекладач і фольклорист, новатор в області місцевої літератури й мови. Його творча спадщина – це поезії, поеми і віршовані оповідання, спомини і документальні матеріали, драматичні поеми і радіо сцени, казки і оповідання для дітей, статті, рецензії, нариси, репортажі, доповіді, етнографічні матеріали, переклади. Він першим із закарпатських письменників почав писати українською літературною мовою.
Практично всі мовознавчі зацікавлення В. Ґренджі-Донського стосуються особливого теоретичного мовознавства, теорії української мови та її застосування у культурній та літературній діяльності. Проживаючи на Закарпатті, письменник творив у добу, за якої мовну ситуацію було охарактеризовано як "руїну" або "мовний хаос". До цієї ситуації призвела довготривала політика мадяризації, а пізніше чехізації краю. Угорські власті створювали штучну "рутенську мову", а власті Чехословаччини, проводячи в цілому більш гуманну мовну й освітню політику, також не сприяли утвердженню в краї живої української мови. Як наслідок, українська мова освіти, літератури й публіцистики віддалилася від живої народної мови, і насамперед це виявилося в пануванні етимологічного правопису, яке яскраво засвідчене т. з. "чудернацькими русинськими граматиками" (зокрема
А. Волошина та І. Панькевича). В. Ґренджа-Донський став на позицію боротьби за чистоту рідної мови, викриваючи мовні непорозуміння того часу. Ця боротьба полягала передусім у намаганні перейти на фонетичний правопис, у критиці книжок та періодичної преси, які виходили за різними віджилими етимологічними варіантами правопису. Нові норми письменник вважав гарантом взаємопорозуміння між носіями мови, які користуються писемним спілкуванням.
В. Ґренджа-Донський виявляв зацікавлення у різних областях мовознавства. Угорську мову з історичної точки зору він вважав такою, яка більшою частиною складається з пізніх запозичень, аргументуючи це прикладами. У сфері ономастики письменника цікавили передусім територіальні особливості української антропонімії; він проводив паралелі між традиційними закарпатськими іменами, їхніми угорськими аналогами та давньоруськими іменами. Ці питання часто розглядалися ним з точки зору необхідності протистояння свідомих українців мадяризації, відстоювання прав на рідні, родові імена та прізвища, а також на рідні, споконвічні назви населених пунктів та інших географічних об'єктів. Письменник досліджував угорські аналоги місцевих українських топонімів, рішуче виступаючи проти їхнього перейменування.
Одним із мовознавчих інтересів В. Ґренджі-Донського був закарпатський діалект української мови, а також українські архаїзми та історизми, проблеми архаїчних залишків та аналогій у закарпатських говорах. Письменником було занотовано цілу низку закарпатських діалектизмів, здебільшого лексичних (з наведенням літературного аналогу або пояснення). Крім того, він активно використовував діалектну лексику в художній творчості – у романі "Сини Верховини", оповіданнях, перекладах, спогадах, листах. В. Ґренджу-Донського цікавили також іншомовні запозичення у закарпатських діалектних словах, насамперед угорські та німецькі. Зацікавленість письменника у цьому плані проявилася також і в тому, що чимало іншомовних запозичень уживано ним у літературних творах.
Досліджуючи мову В. Ґренджі-Донського, ми виявили низку особливостей. Мову художньої літератури він бачив як особливу складову літературної мови, тому з роками намагався постійно її шліфувати, наближуючись до фонетичного принципу правопису. Однак творча спадщина письменника дає в цьому плані суперечливі зразки. Практично всі попередники В. Ґренджі-Донського користувалися етимологічним правописом, і це певною мірою відбилося на його мові. Так, він інколи використовує етимологічний "ять" (ѣ), ы на місці напруженого ъ перед j. Для його мови характерними є пом'якшення приголосних перед [а], відсутність спрощень. З іншого боку, він використовує проривний [ґ], як правило, використовує апостроф у відповідності з нормами літературної української мови. Письменник повністю відмовився від рухомої дієслівної частки -ся, проклітичних та енклітичних форм займенників, подвоював приголосні перед флексією в середньому роді, у І особі множини використовував закінчення –мо, відмовився від заперечних конструкцій на зразок не єсть. В. Ґренджа-Донський виражав своє ставлення до тих чи інших аспектів дійсності, зображуваних через певні стилістичні мовні особливості. У публіцистиці його принципом було чітке дотримання стилістичних норм літературної мови. Деякі мовні особливості у творах письменника можна пояснити впливом розмовного стилю, його різні морфологічні аспекти використовувалися ним у стилістичних цілях.
У своїй поетичній творчості В. Ґренджа-Донський орієнтувався на народну стихію слова, намагаючись дотримуватися своїх мовних принципів і ламати старі поетичні традиції. За певної художньої одноманітності віршів та поем він не відмовився від пошуку нових висловів, нових поетичних форм. Джерелом його поетичного натхнення був народний фольклор – народні пісні, коломийки, з їхньою живою народною мовою.
Тема, досліджувана в нашій роботі, розкрита, звичайно, не повністю, адже йдеться про величезну творчу спадщину, що нараховує принаймні декілька тисяч сторінок. З огляду на це вимальовуються перспективні напрями подальших досліджень особливостей мови художніх та публіцистичних творів В. Ґренджі-Донського, його щоденників, листів і т. п. Акцент у них повинно бути зроблено вже не на мовних та мовознавчих зацікавленнях письменника, а передусім на розширенні лінгвістичної тематики при аналізі оригінальних художніх текстів.
