Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Диплом

"Кримінологічна характеристика професійної злочинності"

Предмет:

Кримінальне право, кримінологія

Мова:

Українська

Рік здачі:

2016

Сторінки:

900 грн.

Вступ.
Розділ 1. Поняття, причини і види професійної злочинності.
1.1. Поняття і місце професійної злочинності серед іншихїї видів.
1.2. Причини і види професійної злочинності.
Висновки до першого розділу.
Розділ 2. Характеристика кримінологічних ознак професійної злочинності.
2.1. Злочинний промисел і стійкий характер злочинності.
2.2. Спеціалізація і кваліфікація як ознаки професійної злочинності.
2.3. Зв'язок з антисоціальним середовищем та інші ознаки.
Висновки до другого розділу.
Розділ 3. Особистість професійного злочинця та його входження у кримінальну субкультуру.
Висновки до третього розділу.
Розділ 4. Попередження професійної злочинної діяльності та напрями протидії на її різних рівнях.
Висновки до четвертого розділу.
Розділ 5. Історія і сучасні тенденції існування професійної злочинності в Україні.
5.1. Історія функціонування та розвитку професійної злочинності на теренах сучасної України.
5.2. Сучасний стан та особливості професійної злочинності в Україні.
Висновки до п'ятого розділу.
Висновки.
Резюме.
Список використаних джерел.

ВИТЯГ ІЗ РОЗДІЛУ 3

... Основу соціально-психологічного портрету особистості злочинця-професіонала становить те, що індивід, який стає на шлях злочинного промислу, тим самим відмовляється від загальноприйнятих позитивних соціальних норм і набуває нових, властивих для антисоціального середовища і певного злочинного угруповання, керуючись ними у задоволенні природної психологічної потреби в міжособистісному спілкуванні. Серед різноманітних видів людської діяльності він віддає перевагу діяльності злочинній, усіх учасників міжособистісного спілкування поділяє на "своїх" і "чужих", проявляє відчуження і ворожість до оточуючих осіб із правомірною поведінкою, демонструє постійну готовність до створення або використання сприятливої ситуації для вчинення чергового злочину, цінує відданість кримінальному співтовариству і вірність своїм "товаришам", дотримується традицій і норм кримінальної субкультури.
Стійка антисоціальна орієнтація, особливо в умовах кримінально-групової захищеності, ідеалізація злочинного способу життя й заробітку природно сприяють поступовій глибокій соціальній деградації особистості професійного злочинця. Одна з її складових – це внутрішня байдужість до загрози кримінального покарання, а що ще страшніше – загрози громадського осуду. Доведено, що рецидивна професійна злочинність корелює з багатьма психічними аномаліями, зокрема легким ступенем олігофренії, психопатії, акцентуацією характеру, іноді (це більше проявляється у жінок) – з істеричними станами [15].
Акцентуємо увагу на тому, що усереднений злочинець-професіонал за своїми особистісно-типологічними характеристиками та способом життя дещо відрізняється від усередненого злочинця-рецидивіста. Ю. Антонян, О. Гуров та інші дослідники відзначають, що неробство, пияцтво, обмеження кола спілкування представниками антисоціального середовища, примітивність культурних устремлінь, постійна ситуативна залежність та деякі інші чинники суттєво обмежують кругозір рецидивіста, рівень його психічного розвитку. Побутова невлаштованість і соціально-рольова неадаптованість закріплюють антисоціальний спосіб життя. У жорстоких бійках і дебошах відбувається псевдореалізація соціально нереалізованої особистості. Несприятливі умови життя на волі, звикання до "зони" спричиняють втрату страху перед покаранням. Натомість життя в місцях позбавлення волі, навпаки, приваблює, особливо якщо там забезпечено високий статус, привілейоване становище [4, с. 141-150; 15].
Окремі положення, висловлені авторитетними дослідниками, варто підтримати, вони розповсюджуються й на професійних злочинців. Але зауважимо, що для багатьох професій і спеціальностей сучасної професійної злочинності чимало елементів описаного способу життя аж ніяк не підходять. Підкреслимо, що ситуативні залежності, неробство, пияцтво й подібні "якості" погано співвідносяться з поняттям сучасного злочинця-професіонала, оскільки суттєво обмежують його злочинну діяльність, тому в такого злочинця, як правило, небагато проблем з особистісною саморегуляцією. З іншого боку, залежність від кримінального середовища, антисоціальний спосіб життя, значні злочинні заробітки стають причинами того, що поведінка багатьох таких осіб відзначається підкресленою розбещеністю, запальністю, зверхнім і хамським ставленням до оточуючих ...

ФРАГМЕНТ ВСТУПУ

Актуальність теми дослідження. Останніми десятиліттями проблема злочинності привертає до себе підвищену увагу як суспільства загалом, так і науковців через постійну небезпеку її ескалації в умовах економічної та соціальної нестабільності. Масштаби й темпи росту злочинності в Україні перетворили її на серйозну загрозу безпеці кожного індивіда і держави в цілому. У кримінальному середовищі відбуваються складні процеси, пов'язані з формуванням організованих професійних угруповань, які розширюють сфери своєї діяльності та впливу. Вони вказують на існування одного з найбільш суспільно небезпечних видів злочинності, що має довгу історію і пов'язаний із передачею злочинного досвіду з покоління в покоління, утвердженням специфічної субкультури, здатної демонструвати свою живучість у різних соціально-економічних умовах. Ознаки злочинного професіоналізму спостерігаються не тільки в загальнокримінальних злочинах, а й у злочинах, що вчиняються в найрізноманітніших сферах.
Кримінологічна наука протягом тривалого часу офіційно не визнавала існування професійного злочинного середовища, значною мірою через те що акцент при поясненні витоків скоєння злочинів робився на недоліках процесу соціалізації. Але час і факти підтвердили, що реальний кримінальний світ існує паралельно з офіційними державними структурами влади, включаючи в себе власні гілки влади, економічні структури, правоохоронні органи, символіку, мораль тощо, а економічна могутність цього паралельного світу базується на різноплановій діяльності професійних злочинців різних рівнів і видів. Тому є всі підстави говорити про існування самостійного виду професійної злочинності, який до того ж є одним із найбільш небезпечних, що підтверджується віковим існуванням різних категорій професійних злочинців, їхньою стратифікацією, стабільністю кваліфікацій тощо.
Проблему професійної злочинності на сьогодні можна віднести до категорії малодосліджених в українській кримінології через низку причин. Починаючи з 1930-х і майже до розпаду СРСР офіційно проголошувалося, що професійну злочинність ліквідовано як "пережиток царизму". Причини та умови розвитку професійної злочинності практично не вивчалися, не велося відповідного обліку й не складалося статистики. Інша причина випливає із зазначеної – відсутність належної кримінально-правової статистики й у наш час, або ж її поверховий характер. На результати рідких соціологічних досліджень впливають недосконалість вибіркових методик, недостатня репрезентативність. Недостатність зовнішніх показників доповнюється слабким рівнем вивченості окремих аспектів сучасної професійної злочинності, зокрема особистості злочинця-професіонала, можливостей протидії. Все це актуалізує необхідність доповнення та розширення кримінологічної характеристики кримінальної злочинності.
Мета роботи – дати вичерпну кримінологічну характеристику професійної злочинності як особливого її виду, що характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпечності.
Метою дослідження зумовлені постановка і вирішення низки завдань:
• розглянути місце професійної злочинності серед інших її видів і довести її відмінність від організованої та рецидивної злочинності;
• розкрити поняття професійної злочинності та змістову специфіку наукового терміну;
• дослідити причини і чинники, що детермінують існування і розвиток професійної злочинності;
• окреслити можливості класифікації професійної злочинності за різними ознаками та її види;
• виділити та проаналізувати характерні кримінологічні ознаки професійної злочинності;
• дати загальну типологічну характеристику особистості професійного злочинця, охарактеризувати її зв'язок із антисоціальним кримінальним середовищем, причетність до кримінальної субкультури;
• навести основні напрями й засоби профілактики і попередження професійної злочинності, розробити комплексну модель заходів із протидії їй;
• простежити процес розвитку професійної злочинності в Україні й показати її сучасний стан та особливості.
Об'єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у разі скоєння злочинів з ознаками злочинного професіоналізму.
Предмет дослідження – професійна злочинність як специфічний різновид злочинності, її причини, ознаки, особливості розвитку.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Під час підготовки роботи використовувалися загальнонаукові та частковонаукові методи. Серед перших – діалектичний, системний та логічний методи. Другий блок методів становили:
1) формально-логічний (для тлумачення наукових понять, термінів та інститутів, зокрема поняття професійної злочинності, дослідження норм чинного законодавства, обґрунтування необхідності внесення змін до нього); 2) системно-структурний (для визначення місця професійної злочинності серед інших її видів, взаємозв'язку з ними); 3) структурно-функціональний (для встановлення особливостей досліджуваних структур і принципів їх функціонування, відмінностей між ними, зокрема чинників, що детермінують кримінальну злочинність, ієрархії кримінального середовища, структури кримінальної субкультури, рівнів протидії кримінальній злочинності); 4) порівняльно-правовий (для дослідження правових норм, спрямованих на протидію професійній злочинності); 5) історичний (для виявлення закономірностей та аналізу становлення й розвитку професійної злочинності в Україні); 6) конкретно-соціологічний (у роботі використано результати опитувань, проведених українськими кримінологами, для визначення основних детермінант існування професійної злочинності на сьогодні) ...

... Виділення різних видів злочинності є найбільш обґрунтованим на основі авторської моделі комплексної класифікації, в якій групи видів злочинів виділяються за параметрами суб'єктів їх скоєння, способів організації, сфери суспільного життя, в якій вони вчиняються, вини і мотивації злочинця, місця та обставин скоєння злочинів. Професійна злочинність виділяється за критерієм способів організації злочинів на підставі низки кримінологічних ознак – тотожності злочинів, систематичності їх вчинення, наявності в діях осіб ознак саме професійної злочинної діяльності, і в цьому плані її важливо відрізняти від організованої та рецидивної злочинності, які виділяються за цим же критерієм і мають спільні риси. Згідно з нашим висновком, професійну злочинність правомірно розглядати як складову організованої, оскільки їй властиві всі ознаки останньої, крім однієї – наявності корумпованих зв'язків. Відмінність від рецидивної злочинності полягає в тому, що, хоча професійна злочинність по суті випливає зі спеціального рецидиву, для професійних злочинців характерні знання й навички, які вони пізнають у процесі навчання своїй кримінальній професії, і крім того – вони часто не мають судимостей. Віднесення до професійних злочинців осіб, які вчиняють злочини з використанням свого службового становища та професійних обов'язків, визнане неправомірним, оскільки такі особи не мають тісного зв'язку зі злочинним середовищем.
На основі узагальнення різних трактувань і визначень професійну злочинність визначено як стійку систематичну діяльність, що ґрунтується на кримінальному промислі й полягає у вчиненні злочинів особами, котрі мають спеціальні знання, навички та вміння, застосовують їх у злочинній діяльності та отримують від цього основний або додатковий дохід, підтримуючи при цьому зв'язок із кримінальним середовищем. Спірні питання щодо правильності вживаної термінології стосуються коректності вживання слова "професійний" у терміні "професійна злочинність" з огляду на традиційний соціальний смисл поняття професії, яке вказує на суспільно корисну діяльність, але в роботі доведено, що ознаки стійкої злочинної діяльності схожі з характерними рисами будь-якої професії, тому, якщо не розглядати професію злочинця в соціальному і моральному контекстах, термін "професійна злочинність" є правомірним і таким, який вдало відображає сутність соціального явища.
Нами розроблено нову структурну модель причин і чинників, що детермінують існування й розвиток професійної злочинності, та проаналізовано всі категорії чинників. Основним правовим чинником є недосконалість кримінального законодавства. До економічних чинників належать різноманітні фінансово-економічні проблеми – наприклад, скорочення обсягів виробництва, розвиненість тіньового сектору економіки, нестабільність кредитно-фінансової системи. Серед соціальних чинників важливу роль відіграють матеріальна нерівність і невлаштованість різних категорій населення, недостатність можливостей для гідного легального заробітку, діяльність неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки. Соціально-політичні чинники пов'язані з недосконалістю політичної системи, політичними конфліктами, всім тим, що в соціально-політичній площині відчужує частину людей від держави, а отже, й від закону. Серед організаційно-управлінських чинників відзначено недоліки в роботі правоохоронних органів та пенітенціарних установ, у процесі приватизації, дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності, недоліки адміністративного і громадського контролю, суперечливість системи оподаткування, порушення правил охорони державного майна, недоліки в організаційній роботі податкової та митної служб. Суб'єктивно-історичні чинники пов'язані з існуванням та живучістю злочинних традицій і звичаїв, які передаються з покоління в покоління, завдяки чому професійна злочинність фактично відтворює сама себе. Основний психологічний чинник передбачає наявність у загальній суспільній свідомості корисливо-паразитичних психологічних установок. Серед інформаційних чинників відзначено практику штучного замовчування ступеня розповсюдженості професійної злочинності, відсутність в офіційній літературі необхідних відомостей про неї. Педагогічні чинники стосуються недоліків у виховній роботі, недостатнього використання для цього засобів масової інформації, літератури, Інтернету. Культурний чинник проявляється у проповідуванні культу сили, всевладдя грошей, хибної "крутості" кримінального світу.
Види професійних злочинів можуть виділятися за декількома ознаками: мотивами вчинення (адаптивної та дезадаптивної мотивації), кримінально-правовими ознаками (одиничні, повторні, сукупні), інтенсивністю (безперервна, активна, активно-епізодична, сезонна, епізодична злочинна діяльність), цілісністю (цілісна або складена злочинна діяльність).
У роботі докладно проаналізовано базові, найбільш характерні ознаки професійної злочинності. Перша – це розгляд злочинної діяльності як основного (рідше додаткового) джерела існування, через що така діяльність стає постійною й набуває ознак злочинного промислу. Для професійних злочинців учинення злочинів стає основним або рідше додатковим джерелом отримання доходів у вигляді грошей або матеріальних цінностей. Чимало з них поєднують злочинну діяльність із суспільно корисною; це на перший погляд парадоксальне явище доводить неправомірність твердження про те, що до професійних злочинців належить відносити лише тих, хто офіційно не працює, а тільки скоює злочини. Важливою ознакою професійної злочинності є її постійний та стійкий характер, який проявляється у факті неодноразового скоєння злочинів протягом тривалого часу.
Друга ознака – спеціалізація, що базується на поділі праці і вчиненні на його основі однорідних злочинів, через що злочинна діяльність і набуває стійкого характеру. Поділ праці забезпечує кращі умови для оптимального досягнення злочинних цілей і знижує ступінь ризику викриття. Кримінальна спеціалізація передбачає наявність вузькопрофесійних знань, умінь і навичок, спрямованих на якісну підготовку, вчинення і приховування однотипних злочинів. У межах своєї спеціальності професійний злочинець намагається оволодіти всіма можливими методиками й інструментами, набути таких навичок, які дадуть можливість уміло застосовувати їх з огляду на конкретні обставини, що склалися. Розмаїття злочинних спеціалізацій обумовлене закономірностями розвитку суспільства і відображає його конкретно-історичні реалії. Індустріальне суспільство, на відміну від аграрного, характеризується високим ступенем спеціалізації та інтеграції, що підвищує продуктивність праці. Це стосується і злочинної діяльності. Зміна спеціалізації відбувається дуже рідко – через екстремальні обставини або під впливом "авторитетів" злочинних угруповань. Кількість і спектр кримінальних професій і спеціальностей надзвичайно великі, вони поділяються на злочинні спеціалізації. Найбільш небезпечними визнано професії найманих убивць (кілерів), фальшивомонетників, грабіжників, шахраїв, професійних злодіїв та вимагачів.
Третя ознака – кваліфікація, тобто володіння необхідними знаннями й навичками для здійснення професійної діяльності за своєю спеціальністю. Кваліфіковані злочинці-професіонали ретельно готують злочини, вміло обирають місце, час і способи їх вчинення, конкретні об'єкти посягань, приділяють багато уваги підготовці інструментарію і технічних засобів, використовують витончені прийоми маскування і приховування. Від кваліфікації залежить розмір доходів професійного злочинця, знижує ризики викриття. Набуття кваліфікації відбувається за допомогою безпосереднього навчання під керівництвом досвідченого злочинця-професіонала, а її підвищення – також через збагачення власного злочинного досвіду. Чим вищою є кваліфікація злочинця, тим більш інтенсивною є його злочинна діяльність.
Четверта ознака – зв'язок з антисоціальним середовищем, яке існує за рахунок постійної інтеграції в нього окремих злочинців та кримінальних угруповань і в якому злочинець знаходить моральні та психологічні стимули для своєї "роботи", отримує необхідний досвід, гарантії забезпечення відносної безпеки. Характерною ознакою антисоціального середовища є високий ступінь консолідації злочинців у ньому, з багатоканальним і стійким характером спілкування. Внутрішня атмосфера антисоціального середовища зумовлюється провідними ціннісними орієнтаціями, які формують стереотипність поведінки професійних злочинців у міжособистісному спілкуванні. В такому середовищі існують жорстка ієрархічна структура і стратифікація, виокремлюються елітний прошарок ("злодії в законі", "авторитети", інші "блатні"), проміжні категорії ("мужики", "пацани" тощо) і кримінальне "дно" ("шестірки", "опущені" та їм подібні). У роботі докладно проаналізовано особливості статусу найбільш поширених категорій (мастей) цієї ієрархії. Перехід із однієї категорії в іншу, який автоматично передбачає зміну статусу професійного злочинця, надзвичайно ускладнений, а для нижчих мастей узагалі неможливий. Антисоціальне середовище відіграє величезну роль для реалізації кримінальної кваліфікації злочинців.
У роботі з використанням нових науково-методичних підходів дано загальну типологічну характеристику особистості професійного злочинця, в якій поєднуються елементи соціально-психологічного та соціально-рольового підходів. Визначено, що основу соціально-психологічного портрету особистості злочинця-професіонала становить те, що індивід, який стає на шлях злочинного промислу, тим самим відмовляється від загальноприйнятих позитивних соціальних норм і набуває нових, властивих для антисоціального середовища і певного злочинного угруповання, керуючись ними у задоволенні природної психологічної потреби в міжособистісному спілкуванні. Стійка антисоціальна орієнтація, особливо в умовах кримінально-групової захищеності, ідеалізація злочинного способу життя й заробітку сприяють поступовій глибокій соціальній деградації особистості професійного злочинця, але з психологічної точки зору в нього менше проблем з особистісною саморегуляцією порівняно з іншими категоріями злочинців, йому властива гордість за свою професію і кваліфікацію, володіння якими часто вимагає чіткого і тверезого кримінального мислення, кмітливості і спритності.
Культуру у звичному розумінні цього поняття для професійного злочинця заміняє кримінальна субкультура, яку разом становлять традиції, побут, звичаї, корпоративні правила поведінки тощо. Вона виконує стратифікаційну, регулятивну, інформаційно-комунікативну, матеріально-фінансову, карально-виховну, дозвільну функції. При аналізі її структури в роботі взято за основу класифікацію, яка передбачає її поділ на ідеологічну основу (сукупність базових та світоглядних установок), інституціональний каркас (ціннісні та рольові комплекси – статусні, процедурні, організаційні) та субкультурну периферію (кримінальний сленг або жаргон, пісні й вірші, тюремні правила).
Нами розроблено модель комплексної протидії професійній злочинності, що будується на п'яти рівнях – стратегічному, нормативно-правовому, тактичному, управлінському та організаційному. Стратегічний рівень включає об'єктивну (створення правових і соціально-економічних умов, за яких професійна злочинність в її основних проявах стала б економічно невигідною) та суб'єктивну (досягнення стану несприйняття суспільством на всіх рівнях будь-яких проявів злочинного професіоналізму та поступової зміни менталітету злочинного середовища) складові. На нормативно-правовому рівні потрібне правове забезпечення всіх можливих заходів боротьби на рівні кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства. Тактичний рівень боротьби вимагає заходів ідеологічного спрямування, проведення інформаційних кампаній з розвінчання кримінальних традицій, розробки механізмів послаблення впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх, регіональних планів запобігання розвитку професійної злочинності. На управлінському рівні важливі економіко-правові заходи, безпосереднє вдосконалення діяльності правоохоронних органів, насамперед органів внутрішніх справ. На організаційному рівні виділено такі напрями роботи як збір інформації та ведення об'єктивної статистики, забезпечення централізованого обліку всіх професійних злочинців за спеціальностями, категоріями, статусом, суттєве покращення організаційної складової роботи органів внутрішніх справ, зокрема щодо кримінологічного планування, прогнозування, чіткого визначення функцій усіх підрозділів, забезпечення координації їхньої роботи та організації взаємодії, контролю, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного забезпечення.
За результатами дослідження зроблено висновок про те, що без забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності неможливо говорити про ефективність боротьби із професійною злочинністю. Але всю боротьбу з цим явищем неправильно зводити тільки до забезпечення в різні способи кримінального покарання. На наше переконання, суспільство, яке прагне до побудови правової держави та гуманізації кримінальної політики, повинно спрямувати свої зусилля на реальну профілактику і попередження професійної злочинності. Це не тільки більш гуманно, але й вигідніше економічно. Організація профілактичної роботи повинна базуватися на результатах оцінювання стану професійної злочинності та особливостей переростання її в організовані форми. Крім загальної, має проводитися індивідуальна профілактика професійної злочинності. Заходи індивідуальної профілактики, на відміну від загальної, спрямовані безпосередньо на особу професійних злочинців і ті обставини, що формують їхню антисоціальну позицію.
У роботі простежено процес розвитку професійної злочинності в Україні, показані її сучасний стан та особливості. Можемо зробити висновок про те, що історія зародження і розвитку професійної злочинності в Україні є яскравим підтвердженням залежності її характеру та особливостей від конкретних соціальних умов. Ця історія бере свій початок ще з часів стародавньої Русі, де існувало грабіжництво і конокрадство. На ХVІ-ХVІІ століття припадає формування стійких злочинних груп, ХІХ століття ознаменувалося розподілом професійних злочинців за видами діяльності, що призвело й до підвищення їхнього професіоналізму. Характерними рисами розвитку професійної злочинності у ХХ столітті були становлення і зміцнення нових категорій злочинців-професіоналів і формування ієрархії кримінального середовища в її сучасному розумінні, встановлення міжрегіональних корпоративних зв'язків і модернізація загальної кримінальної ідеології, розквіт промислової злочинності починаючи з 1970-х рр. Професійна злочинність незалежної України в перші роки її історичного поступу зосередилася переважно в економічній і торговельній сферах та ознаменувалася розширенням відтворення злочинної діяльності через нарощування грошових коштів і матеріальних ресурсів.
Станом на сьогодні найбільш поширеними видами професійних злочинів в Україні є вчинення крадіжок, шахрайств, грабежів, розбоїв, вимагань та фальшивомонетництва. Значних масштабів набула професійна проституція, набули поширення злочини у сфері інформаційних, насамперед електронних технологій. Значно підвищилася питома вага організації і здійснення великомасштабних кримінальних операцій із заволодіння підприємствами, цінними паперами, нерухомістю. Змінилися структура і злочинна орієнтація професійної злочинності, розширилася її географія, підвищилися мобільність і ступінь проникнення в різні економічні сфери, а також сферу державного управління. З точки зору структури з'ясовано, що переважну більшість професійних злочинців в Україні становлять чоловіки, понад три чверті – молоді особи у віці до 35 років, що вказує на тенденцію суттєвого омолодження професійної злочинності, приблизно кожен п'ятий злочин здійснюється особами, які вже вчиняли їх раніше, приблизно половина злочинців-професіоналів мають повну середню або середню спеціальну освіту, близько трьох чвертей мають сім'ю, одна п'ята мають постійне офіційне місце роботи.
Таким чином, у роботі дано вичерпну кримінологічну характеристику професійної злочинності як особливого її виду, що характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпечності. Отримані дані, розроблені моделі і пропозиції, зроблені узагальнення й висновки покликані збагатити комплекс наукових знань про це суспільне явище та сприяти підвищенню ефективності практичної роботи щодо профілактики і попередження професійної злочинності, протидії їй на всіх рівнях.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 900.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Домбровський Анатолій (anatala)

(4.97)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Кримінологічна характеристика професійної злочинності"

0 (800) 357-234