Вступ
1. Сутність та основні риси постмодерну як філософської течії
2. Основні риси постмодерну за Ж. Бодріяром
Висновки
Список використаних джерел

Ж. Бодрійяр концентрує свою увагу на культурі, в якій відбувається масова «катастрофічна» революція. Це особлива революція, в якій маси стають все більш пасивними, а аж ніяк не революційними, як про це писав К. Маркс. Маси – це «чорна діра», що поглинає всі смисли, інформацію, комунікацію і т. д., і перетворює їх в нісенітницю. Індиферентність, апатія і інерція – характеристики мас під впливом знакової системи ЗМІ, симулякр і гіперреальності. Це зовсім не означає, що ЗМІ маніпулюють масами, усе набагато складніше. Самі маси постійно вимагають від ЗМІ все нових образів і вистав. Таким чином, постмодернізм Ж. Бодрійяра виражається в тому, що він підкреслює прискорення інерції, розчинення смислів у ЗМІ та розчинення самих мас в «чорній дірі» нігілізму і безглуздості.

Список використаних джерел

1. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. – М. : Добросвет, 2000. – 387 с.
2. Вельш Вольфґанґ. Наш посмодерновий модерн / В. Вельш. – К. : Альтерпрес, 2004. – 328 с.
3. Дугин А.Г. Постфилософия. Три парадигмы в истории мысли / А.Г. Дугин. – М. : Издательство «Евразийское Движение», 2009. – 744 с.
4. Какой смысл философу верить в реальность? : Беседа с Джерри Култером / А. В. Дьяков // Хора : журнал. ‒ 2009. ‒ № 2. ‒ С. 154-155.
Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. – СПб. : Питер, 2002. – 688 с.
5. Таран В.О. Соціальна філософія : навч. посіб. / Таран В.О., Зотов В.М., Рєзанова Н. О. ‒ К. : Центр учбової літератури, 2009. ‒ 272 с.

Вступ
Останні десятиліття розвитку людської цивілізації доволі часто окреслюють термінами «постмодерн», «постсучасність», «постмодернізм», «постмодерність». За їх допомогою характеризують стан постіндустріального, інформаційного суспільства. Як філософський і світоглядний вираз постмодерн виходить за межі культурного життя (принаймні найбільшого вираження він отримав у мистецтві) і пронизує усі сфери суспільства – політику, економіку, культуру тощо.
...

Висновок
Трактат «Символічний обмін і смерть», на нашу думку, виділяється як спроба не лише дати критичний опис неокапіталістичного суспільства споживання, але і запропонувати йому культурну альтернативу, яку автор пов’язує з висхідними до архаїчних традицій механізмами «символічного обміну»: обміном дарами, жертвопринесенням, ритуалом, грою, поезією...