ЗМІСТ
Вступ.............................
Розділ 1. Тлумачення права як вид юридичної діяльності…………………
1.1 Науковий аналіз тлумачення права………………………………………
1.2 Місце тлумачення права в правовій діяльності…………………………
Розділ 2. Види тлумачення норм права……………………………………...
2.1. Тлумачення норм права за суб’єктами і об’ємом їх змісту…………….
2.2. Доктринальне тлумачення норм права…………………………………..
2.3. Акт тлумачення норм права………………………………………………
Висновки……………………………………………………………………….
Список використаних джерел…………………………………………………

1.1. Науковий аналіз тлумачення норми права

Серед різних видів юридичної діяльності тлумачення права має, безсумнівно, ключове значення. Це обумовлене тим, що необхідність у тлумаченні права виникає як при створенні нових норм права, так і при практичному застосуванні вже діючих правових норм. Від правильності тлумачення права прямо залежить якість правотворчих та правозастосовчих рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховною Радою України 28 червня 1996 р. – К., 2000
2. Алексеев С. Общая теория права. В 2-х т. М., 1982
3. Алексеев С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. М., 1997
4. Васьковский Е. Руководство к толкованию и применению законов. М., 1997
5. Загальна теорія держави і права. / Під ред. В.Д. Ткаченко, М.В. Цвік. – Харків: Право, 2002
6. Клименко С., Чичерин А. Основы государства и права. М.: Зерцало, 1999
7. Комаров С. Общая теория государства и права. Курс лекций. М., 1995
8. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. - № 4 – 2000.- С.34 – 37
9. Лазарев В. О роли доктринального толкования // Советская юстиция №14 – 1969. – С. 23-26.
10. Общая теория государства и права. В 2-х т. / Под ред. М.Н. Марченко. М., 1998
11. Общая теория права и государства. / Под ред.. В.В. Лазарева. М.: Юристъ, 1999
12. Олійника А., Гусарєв С., Слюсаренко О. Теорія держави і права. К.: Юрінком Інтер, 2001
13. Пиголкин А. Толкование норм права и правотворчество: проблемы соотношения. М., 1998
14. Популярна юридична енциклопедія. / Під ред. В.В. Головченка, В.К. Гіжевський. – К.: Юрінком Інтер, 2002
15. Проблемы общей теории права и государства. / Под ред. В.С. Нерсесянца. М., 1992
16. Рабинович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України - № 11 – 2000 – С. 22 - 26
17. Теорія держави і права / Під ред.. С.Л. Лисенкові, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003
18. Трубецкой Е. Энциклопедия права. М., 1998
19. Хропанюк В. Теория государства и права. М., 1995
20. Черданцев А. Теория государства и права. М.,1999

ВСТУП
Актуальність дослідження: з часу здобуття незалежності перед Україною постало завдання розбудови соціально орієнтованої, економічно розвинутої і правової держави, яка має посісти належне місце в світовому соціумі. У перші роки незалежності було ухвалено чимало нормативних актів, спрямованих на встановлення нових відносин у суспільстві. Недосконалість правової надбудови українського суспільства разом з її класичними ознаками та особливостями підносять проблему тлумачення норм права на якісно новий рівень. Саме використання тлумачення, його методологій й принципів дозволяє адекватно усвідомлювати зміст правових норм, забезпечує їх ефективну реалізацію, зміцнює законність, стає своєрідним містком до впровадження нової правової системи, культури у суспільстві та побудові правової держави. Отже актуалізація місця і ролі тлумачення в правовій дійсності його поширення на всі правовідносини, що виникають у державі вимагають ретельного комплексного дослідження цього явища, надання йому змістовного наукового аналізу.
Значущість проблеми тлумачення норм права за сучасних умов підвищується додатковими підставами зовнішнього і внутрішнього характеру. Неймовірно малою здається кількість у системі сучасного законодавства систематизованих нормативно-правових актів. Це свідчить про суттєву деструктивність та неузгодженість законодавства України. Структурна недовершеність законодавства підсилюється якісними недоліками української правової системи. У першу чергу, це стосується низького рівня законодавчої техніки. Реалізація норм права більш ускладнюється низьким рівнем правової культури і правовим нігілізмом українського суспільства.
Об’єкт дослідження: визначити місце тлумачення норм права в правовій діяльності і регулюванні суспільних відносин полягає в глибокому розумінні змісту норм права та його обґрунтованому аналізі.
Предмет дослідження: тлумачення права як визначений вид юридичної діяльності в сучасних умовах розвитку.
Мета дослідження : полягає в визначені місця тлумачення норм права в правовій діяльності, його значення, особливості та специфіки у сучасних умовах.
Завдання дослідження:
- визначити поняття тлумачення норм права як виду юридичної діяльності;
- розглянути місце тлумачення права в правовій діяльності;
- дослідити специфіку видів тлумачення норм права;
- обґрунтувати тлумачення норм права в Україні.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

ВИСНОВКИ
Тлумачення права є однією з традиційних проблем юридичних наук. ця проблема пов’язана з інтересами держави й суспільства, їх обумовленням ї захистом. Зараз тлумачення норм права є важливим політико-юридичним інструментом виявлення точного змісту права.
Насамперед тлумачення справді не збігається з застосуванням права в тому розумінні, що між ними не можна поставити знака рівності. Цілком правильне є твердження про необхідність тлумачення за будь-якого застосування права. Питання лише в тому, чи є тлумачення елементом застосування права. Існує достатньо підстав уважати, що це справді так, оскільки неможливо застосувати будь-яку норму, не розкриваючи її змісту. Навіть у тих випадках, коли норму витлумачено до настання права, як-от безпосереднього видання офіційного акта про тлумачення компетентним органом, його зміст повинен бути ще раз розтлумачений, і тільки таке тлумачення братиметься до уваги під час самого застосування права; це, власне, і є тлумачення.
Ось чому під тлумаченням правових норм, і насамперед усього закону, слід розуміти не що інше, як загальнообов’язкове роз’яснення змісту правової норми. Іншими словами, це таке роз’яснення, що має юридичне значення і якими повинні керуватись усі органи та особи, котрі застосовують законну норму.
Під тлумаченням, по-перше, слід розуміти процес мислення, що відбувається у свідомості особи, яка застосовує правову норму, з’ясування змісту правової норми та її пояснення.
По-друге, тлумачення – це вираження поза роз’ясненням зміст правової норми.
Отже, тлумачення норм права – це інтелектуально-вольова діяльність суб’єктів права зі з’ясування й роз’яснення змісту норм права з метою їх правильної реалізації, яка може виражатися в особливому акті.
Існують різні види і способи тлумачення. Залежності від суб’єктів розрізняють офіційне та неофіційне тлумачення, що може бути загальним і казуальним.
Тлумачення правових норм є ефективним і єдиним засобом правильного й глибокого пізнання дійсного змісту правових норм. В правовій дійсності тлумачення має місце у правовій діяльності та правовому регулюванні. В правовій діяльності тлумачення норм права повинно використовуватися в правотворенні, реалізації і систематизації права, правовому вихованні, пропаганді тощо. Місце тлумачення в правовому регулюванні суспільних відносин полягає виключно в правильному, глибокому розумінні дійсного змісту норм права та його розгорнутому, обґрунтованому роз'ясненні іншим суб'єктам суспільства.
Аналіз тлумачення правових норм і державної політики, практики тлумачення в Україні дозволяє зробити висновок про гостру необхідність ухвалення законодавчого акту, регулюючого відносини тлумачення і конкретизації норм права в Україні. Розробка і ухвалення цього закону суттєво впорядкує і стабілізує відносини конкретизації та роз'яснення змісту правових норм у суспільстві. Такий акт перешкоджатиме або гальмуватиме видання підзаконних нормативних актів, які не відповідають, суперечать чинним нормам права або ускладнюють з'ясування їх змісту. Загалом ухвалення цього закону значною мірою підвищить ефективність дії правових норм та посилить законність у державі.