Вступ……………………………………………………………………………….3

1. ВРУ як представницький орган держави…………………………………

2. Законотворення - провідна функція парламенту України……………..

3. Установча функція ВРУ………………………………………………….

4. Бюджетно-фінансова функція ВРУ…………………………………….

5. Парламентський контроль як функція ВРУ……………………………

Висновок……………………………………………………………………….

Список використаної літератури

Функції Верховної Ради України — це основні напрями її діяльності в різних сферах суспільних відносин.
Функції і компетенція Верховної Ради пов'язані зі специфікою її конституційно-правового статусу як парламенту змішаного типу. Головними функціями Верховної Ради є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. До парламентських функцій належать також бюджетно-фінансова, функція міжпарламентських зв'язків та ін. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції, але вони не вважаються головними серед її основних функцій. Класичну класифікацію функцій парламенту запропонував англійський державознавець У. Берджгот. До них він відносив: законотворчість, формування інших органів, політичне волевиявлення та контроль за урядом, представництво нації. [5, c. 113]
Представницька функція Верховної Ради України. Ця функція парламенту України покликана виражати волю народу — основу державної влади. Вона реалізується шляхом проведення періодичних вільних виборів, які спрямовані на виявлення інтересів різних соціальних груп. Мирний перехід державної влади від одних представників суспільства до інших відбувається на основі вільного волевиявлення виборців. Це означає, що серед усіх державних інститутів парламент виступає як орган загальнонародного представництва. Представництво як спосіб діяльності парламенту України виражається насамперед в обов'язку народних депутатів підтримувати тісні зв'язки з виборцями. Представницька функція Верховної Ради проявляється і в тому, що в законах, які приймаються, знаходить вираження суспільний інтерес. У роботі парламенту відображаються найбільш актуальні питання життєдіяльності держави, суспільства, людини. У цьому аспекті представницька роль парламенту має важливе значення для становлення громадянського суспільства, втілення принципів демократії та правової держави, забезпечення прав людини. [10, c. 143]

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page4
2. Закон України «Про регламент Верховної Ради України» від 10. 02. 2010 №1861 [Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17/page
3. Рішення КСУ від 17 жовтня 2002 р. № 17 (щодо повно важності ВРУ)[Електронний ресурс]/режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v017p710-02
4. Рішення КСУ від 17 травня 2001р. №5 (справа про зміни до закону про бюджет)[Електронний ресурс]/Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-01
5. Конституційне право України: Підручник для студентів ВНЗ / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — 544 с.
6. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с
7. О. Ф. Фрицький. - Конституційне право України: Підручник. — К: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.
8. Максакова Р.М. Верховна рада України як орган установчої влади//Підприємництво, господарство і право. – 2011. - №5. – С. 46 – 49;
9. Снігур І. Установчі повноваження Верховної Ради України щодо формування державних органів//Публічне прав. – 2011. - №1. – С. 13 – 17;
10. Дурман М.О. Регуляторна діяльність Верховної Ради України: історія та перспективи//Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. – 2011. – Вип. 24. – С. 141 – 149;
11. Сас О.С. Внутрішній парламентський контроль як складова організації роботи парламенту//Юридична Україна. – 2003. - №6. – С. 14 – 19;
12. Мищак І.Н. Конституційно-правові аспекти реалізації народними депутатами України права законодавчої ініціативи//Підприємництво, господарство і право. – 2011. - №2. – С. 31 – 34;
13. Волощук В. Класифікація парламентського контролю//Суспільна політика. – 2011. - №5. – С. 118 – 123;
14. Стародубова О.А. Верховна Рада України як суб’єкт контрольних правовідносин у фінансово-бюджетній сфері//Вісник Запорізького національного університету. – 2010. - №4. – С. 125 – 131;
15. Снігур І.Й. Установча влада народу та установча функція парламенту (окремі аспекти взаємодії)//Юридична наука. – 2011. - №1. – С. 54 – 58;
16. Тимошевська І.П. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини//Проблеми законності. – 2009. - №106. – С. 182 – 189;
17. Наумкіна С.М. Шляхи підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України//Юридична наука. – 2011. - №3. – С. 12 – 18;
18. Омельченко Н.Л. До визначення поняття законодавчої функції Верховної Ради України//Правова держава. – Вип. 31. – С. 174 – 182;
19. Полякова Л.І. Особливості розвитку парламентаризму в Україні//Юридична Україна. – 2011. - №6. – С. 15 – 21;
20. Скоропад І.С. Державний фінансовий контроль в Україні: проблеми і шляхи реформування//Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.3. – С. 263 – 268;
21. Журавльова Г.С. Форми та механізм парламентського контролю//Вісник Запорізького національного університету. – 2009. - №2. – С. 41 – 47;
22. Куракін О.М. Парламентський контроль: характеристика національної моделі//Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУ внутрішніх справ. – 2011. - №2. – С. 5 – 10;
23. Васильченко О.П. Акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: аналіз правової природи//Наше право. – 2010. - №4. – С. 11 – 17;
24. Ільницька У. Парламентська опозиція як інституційний аспект контрольної функції парламенту//Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2011. – Вип. 23. – С. 76 – 83;
25. Погорєлова А.І. Верховна Рада України на шляху демократичної трансформації[Електронний ресурс]/Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2010_4_2/079-085.pdf
26. Сас О.С. Організаційно-правові аспекти діяльності Верховної Ради України[Електронний ресурс]/Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzizvru/2010_3/p3_9.html
27. Макаренко О.Г. Планування законодавчої діяльності Верховної Ради України: історичний аспект та актуальні проблеми[Електронний ресурс]/Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzizvru/2011_1/p4_8.html

Конституція України 1996 р. вперше в історії вітчизняної конституційної правотворчості інституювала загальнодержавний представницький орган українського народу Верховну Раду – парламентом. Еволюція Верховної Ради України як парламенту пов’язана насамперед з її демократичною трансформацією, зміцненням парламентаризму в країні, "усвідомленням парламентаризму як явища, котре не вміщується в рамки парламенту, а поширюється на незрівнянно більший простір", усвідомлення його системного характеру, розуміння необхідності турботи про розвиток парламентаризму спільними зусиллями держави і суспільства, що веде до розвитку культури парламентаризму, культури демократії. Провідне місце в розгортанні цих процесів належить саме парламенту. Відкритість парламенту розглядається в останні роки у всьому світі як головний фактор його ефективної, потужної діяльності, яка трансформується у силу демократичної форми правління.
Саме це і актуалізує дослідження місця ВРУ в системі органів державної влади України, в першу чергу з огляду на виконувані нею функції, які і зумовлюють особливий статус цього органу.
Дослідженням запропонованого питання займались такі вчені, як Тодика Ю.М., Куракін О.М., Журавльова Г.С., Кравченко В.В., Фрицький О.Ф., Снігур І.Й., Стародубова О.А. та ряд інших науковців, наукові надбання яикх використані для написання даної роботи.
Метою роботи є аналіз місця Верховної Ради України в системі органів державної влади з огляду на специфічність виконуваних нею функцій. Обєктом даної роботи є Верховна Рада України, єдиний орган законодавчої влади в Україні, а її функції, а саме – представницька, законодавча, установча, контрольна та бюджетно-фінансова є предметом цієї роботи.

Явище парламентаризму притаманне будь-якій країні з більш-менш розвиненою демократією. Неможливо собі уявити жоден демократичний устрій без існування й повноцінної діяльності парламенту.
З огляду на зазначене варто наголосити, що парламентаризм розглядається, як система взаємодії держави і суспільства, для якої характерне визнання провідної або особливої ролі в здійсненні державно-владних функцій загальнонаціонального постійного представницького органу.
Таким органом в державі є Верховна Рада України, яка, з огляду на її функціональне навантаження, є не лише невід’ємною складовою системи стримувань-противаг, а і необхідним елементом державної влади взагалі, адже парламент у державі по-перше, представляє інтереси населення України. Успішне здійснення парламентом свого призначення можливе лише тоді, коли громадськість буде розуміти свій парламент, співпрацювати з ним при здійсненні всіх конституційних повноважень, насамперед у законотворчій діяльності. По-друге, видає нормативно-правові акти – закони, на основі яких будується власне вся правова система країни.
Верховна Рада України є невід’ємним елементом в системі державної влади ще і тому, що з огляду на необхідність забезпечення демократичності суспільства, перекладення її функцій на інші державні органи є неможливим.