ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ГЕНЕЗИС ПРАВ, СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ 5
1.1. Правова природа, поняття та ознаки прав та свобод 5
1.2. Історичний розвиток прав та свобод 10
РОЗДІЛ 2. ГАРАНТІЇ ПРАВ ТА СВОБОД: ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ 15
2.1. Поняття та класифікація гарантій прав і свобод людини і громадянина 15
2.2. Загальні (загальносоціальні) та юридичні (матеріально-правові та процесуальні) гарантії реалізації основних прав і свобод громадян України 18
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ 22
3.1. Інституційні гарантій реалізації основних прав і свобод громадян України. 22
3.2. Міжнародно-правові гарантії прав людини та громадянина 26
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ГЕНЕЗИС ПРАВ, СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
1.1. Правова природа, поняття та ознаки прав та свобод

Природа основних прав і свобод людини визначається тим, що в якій би країні особа не проживала, вона перебуває під захистом світового співтовариства, а також держави, громадянином якої є. Стан свободи не дарується публічною владою, а належить людини від народження і реалізується через суб’єктивні права, які мають природно-правовий характер, а тому є невід’ємними. На шляху свободи стоїть держава, яка створюється людь¬ми для підтримки можливості реалізації самої свободи. Дер¬жава через закони, і насамперед конституцію, закріплює пра¬ва і свободи людини, які є мірою можливої поведінки для осо¬би. Таким чином, права людини виникають з природного права, а права громадянина — з позитивного. Але і ті, й другі мають невідчужуваний характер. Права людини є вихідними, оскільки вони притаманні всім людям незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в якій проживають; а права громадянина — це права, які закріплюються за особою лише в силу її належності до держави у вигляді стійкого правового зв’язку – громадянства. Таким чином, особа стає суб'єктом права не автоматично. Вона визнається такою законами держави, які об'єктивно обумовлені системою панівних суспільних відносин. Це означає, що держава юридично визнає за особою певні соціальні властивості, які є обхідною умовою її участі у врегульованих правом соціальних відносинах.
Найважливіші та найскладніші взаємовідносини між людьми і взаємозв'язки між державою та індивідом регламентуються в юридичній формі шляхом формулювання прав, свобод і обов'язків, які утворюють у своїй єдності основи правового статусу індивіда, що є однією з найважливіших не тільки правових, а й політичних категорій [11, c.29].
Харак¬терною рисою основних прав, свобод і обов'язків є те, що вони рівні і єдині для всіх без винятку для кожної людини, грома¬дянина, не набуваються і не відчужуються за волею громадя¬нина, а належать йому за фактом належності до громадянст¬ва, вони невіддільні від правового статусу і можуть бути втра¬чені лише з втратою громадянства.
З урахуванням викладеного, можливо сформулювати наступне поняття основних праві і свобод людини і громадя¬нина — це невід'ємні права і свободи, які належать особі від народження, є основою правового статусу, закріплені в конс¬титуції держави і мають найвищий юридичний захист. У науковій літературі зустрічаються визначення, в яких акцентується увага на дещо інші характерні ознаки даної категорії: основні права і свободи – це закріплені в основному законі і гарантовані державою можливості, які дають кожній людині і громадянину вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними благами як в особистих, так і загальних інтересах [16, c. 120].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України (Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №49. - Ст. 15.
3. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закону України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №40. – Ст. 24.
4. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року // Голос України. - 1998. - 20 січня. – Ст. 12.
5. Антонюк З. Права людини у відкритому суспільстві. // Вітчизна. -1996.-№ 9.-С.13-16.
6. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: Монографія. – К., 2001. – 218 с.
7. Заворотченко Т.М. Поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право / Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 13. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 94-99.
8. Заворотченко Т.М. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2002. - № 5. – С. 110-116.
9. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2014. – 657 с.
10. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – Том 2. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 709 с.
11. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов`язків людини і громадянина в Україні. // Право України. - 1998. - №11. - 29-31.
12. Князєв В. Поняття та елементи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. - № 12. – С. 4-8.
13. Коваль М.В., Липачова Л.М. Щодо проблеми звернення громадян України до міжнародних формувань за захистом своїх прав. // Збірник наукових статей «Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності», Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. – Донецьк, 1998. – С. 46 – 49.
14. Козюбра М.І. Права і свободи людини і громадянина у новій Конституції України. // Адвокат. – 1996. - №2. - С. 3-5.
15. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
16. Кононенко О. Судовий захист прав людини під час здійснення провадження у кримінальних справах і при виконанні вироку. // Право України. – 2002. - № 9 – С. 74-76.
17. Конституційне право України: Підручник / За ред.. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2012. – 544с.
18. Конституційне право України: Підручник. / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2012. – 645 с.
......
29. Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини і громадянина // Вісн. Акад. правових наук України. – 2001. - №8. – С. 14-17.

ВСТУП

В умовах сучасної правової держави забезпечення нормальної життєдіяльності людини, громадянина здійснюється шляхом формування та функціонування системи нормативних регуляторів – соціальних норм, які є різними за походженням і змістом, але однаковими за призначенням, яке полягає у впорядкуванні відносин між людьми у суспільстві. Істотну роль у врегулюванні суспільних відносин відіграє держава, яка впливає на досить широку сферу життя людини. Межі свободи особи, зміст і спрямованість її повноважень у кінцевому підсумку визначаються об’єктивними закономірностями розвитку суспільства. Правова держава зв’язана цими закономірностями, і не може діяти всупереч їм. Враховуючи дані закономірності, держава юридично стимулює зміст і межі здійснення прав та свобод людини і громадянина.
Ідея непорушності прав і свобод, їх рівності та невід’ємності відображає багатовікове прагнення людства до знищення будь-яких форм насильства, експлуатації і пригноблення, прагнення до співіснування, заснованого на принципах справедливості, демократизму і гуманізму. В сучасному світі ступінь реальності і забезпеченості прав і свобод особи є яскравим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. Права і свободи людини є найвищою гуманістичною цінністю, без них втрачається сама суть людської особистості, смисл її існування.
Метою даної курсової роботи є дослідження такого аспекту взаємодії права та людини, як наділення правами, свободами та обов’язками людини і громадянина. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи:
• дослідити поняття генезис прав і свобод людини та громадянина в Україні;
• охарактеризувати систему гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина;
• визначити поняття та види основних обов’язків людини та громадянина;
• проаналізувати гарантії прав і свобод людини та громадянина в демократичній правовій державі;
• дослідити особливості судового захисту прав та свобод людина і громадянина;
• охарактеризувати систему захисту прав і свобод людини в межах Ради Європи;
• визначити умови та механізм звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини.
Об’єктом курсової роботи є суспільні відносини, які склалися в процесі взаємодії людини і права в аспекті розвитку прав, свобод та обов`язків людини та громадянина і їх гарантій як соціально-правового явища.
Предметом дослідження є теоретичні та нормативне регулювання прав, свобод та обов`язків людини та громадянина і їх гарантій як соціально-правового явища.
Теоретичним підґрунтям цієї курсової роботи є роботи таких українських вчених: В. Авер’янова, В. Бабкіна, В. Забігайла, М. Козюбри, Р. Ка¬лю欬ного, А. Колодія, В. Копєйчикова, С. Лисенкова, А. Олійника, В. Оприш¬ка, М. Орзіха, В. Погорілка, П. Рабіновича, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Шаповала, Ю. Шемшученка та інших; дослідників зарубіжжя: М. Баглая, О. Бережнова, М. Вітрука, Л. Воєводіна, В. Кучинського, О. Лукашової, М. Матузова, Р. Мюллерсона, В. Патюліна, В. Сіренка, І. Фарбера, В. Чиркіна, В. Чхиквадзе і ряд інших.
Методологічними засадами даної курсової роботи є сукупність методів наукового пізнання. До яких відносяться загальнонаукові мето¬ди: діалектичний, структурний, функціональний, системний, порівняльно-історичний та спеціальні: формально-правовий, порівняльного правознавства, спеціально-юридичний та інші.
Наприкінці курсової роботи будуть наведені узагальнюючі висновки.

ВИСНОВКИ

Основні права і свободи людини і громадя¬нина — це невід'ємні права і свободи, які належать особі від народження, є основою правового статусу, закріплені в конс¬титуції держави і мають найвищий юридичний захист. Найважливіші та найскладніші взаємовідносини між людьми і взаємозв'язки між державою та індивідом регламентуються в юридичній формі шляхом формулювання саме прав, свобод і обов'язків, які утворюють у своїй єдності основи правового статусу індивіда, що є однією з найважливіших не тільки правових, а й політичних категорій. Найістотнішими ознаками прав і свобод людини і громадянина є: природність, невід’ємність від особи, рівність, соціальна обґрунтованість, відповідність міжнародним стандартам, гарантованість державою. Історичний розвиток концепції прав і свобод людини включає в себе три покоління: негативних, позитивних та колективних прав.
Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист. Особливу увагу заслуговують класифікація гарантій на такі види: економічні, політичні, ідеологічні та юридичні.
Проблема забезпечення прав i свобод особи, надання їм реального характеру належить не лише до розряду практичних. В сучасних умовах побудови правової держави i розвитку громадянського суспільства важливим є створення цiлiсної наукової концепцiї забезпечення прав i свобод особи, яка включатиме широке коло теоретичних положень стосовно поняття сутi i змісту забезпечення прав i свобод, структури i механiзму його функціонування. У забезпеченні конституційних прав і свобод велику роль відіграють органи місцевого самоврядування.
Дійсне «середовище проживання» для прав людини є можливим при демократії, демократичній правовій державі. Демократія, правова держава та права людини є невіддільними одне від одного. Правова держава — гарантія реальності прав людини у плані її захисту від порушень з боку апарату влади, а права людини — головна умова та ознака демократії, гуманістичний, людський вимір правової державності. Через реалізацію, охорону і захист прав людини, через демократію пролягає шлях до реальної інтеграції України до Європейського і світового співтовариства.