Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Диплом

"Провадження в суді першої інстанції"

Предмет:

Цивільне право

Мова:

Українська

Рік здачі:

2015

Сторінки:

400 грн.

ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ 8
1.1. Статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних відносин 8
1.2. Сутність та значення стадії судового розгляду цивільних справ. 17
1.3. Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду 21
1.4. Обсяг і межі судового розгляду цивільних справ 27
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ 30
2.1. Підготовча частина судового розгляду цивільних справ 30
2.2. Розгляд цивільної справи по суті 34
2.3. Судові дебати 38
2.4. Оголошення рішення у судовому засіданні 40
РОЗДІЛ 3. ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ 42
3.1. Проблема активності суду у судовому розгляді 42
3.2. Процесуальний порядок зміни предмету та підстав позову 53
3.3. Проблема розгляду цивільної справи у розумний строк. 73
ВИСНОВКИ 83
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 87

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
1.1. Статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних відносин

Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпе¬чення прав людини і громадянина: "Людина, її жит¬тя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціаль¬ною цінністю. Права і свободи людини та їх га-рантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави" (ст. 3 Конституції України).
Закріплення в Конституції України соціально¬го і правового принципів держави передбачає всю повноту політичних, соціально-економічних, куль¬турних та інших прав і свобод людини і громадя¬нина. Відтак метою сучасного розвитку українсь¬кого суспільства є утвердження прав людини і громадянина, забезпечення умов для їх повної ре¬алізації.
З проголошенням України незалежною дер¬жавою право кожного на судовий захист стало од¬ним із фундаментальних прав людини, гарантова¬них у конституційному порядку. Закріплене в кон¬ституціях більшості розвинутих держав, воно по¬сідає чільне місце в структурі конституційно-пра¬вового статусу людини та є необхідним фактором. Право на правосуддя відображається в основних засадах судочинства. Тому зміст цього права скла¬дається з наступних елементів: доступність право¬суддя; право на апеляційне та касаційне оскаржен¬ня судового рішення; незалежність і неуперед¬женість суду; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; право на захист; публічність судового розгляду; розгляд справи у найкоротший строк, передбачений законом .
Право людини і громадянина на судовий за¬хист належить до громадянських прав, причому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку окремих осіб, так і держави водночас.
Зокрема, Конституцією України встанов¬люється низка гарантій, однією із яких є право на судовий захист, що передбачено ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у су¬довому порядку. Суд не може відмовити у право¬судді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або ство¬рюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обме¬жене . Також зазначеною статтею кожному га¬рантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу та здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, пол¬ітичних, релігійних та інших переконань, статі, етн¬ічного та соціального походження, майнового ста¬ну, місця проживання, мовних та інших ознак (статті 5 ЦПК).
Кожен має право будь-якими не заборонени¬ми законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, звертати¬ся за захистом до суду та інших державних органів. Також кожен має право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а після використання всіх національних засобів правового захисту — за захи¬стом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод¬них судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У кожній державі серед органів влади та управління важливе місце займає суд. Поки відносини людей у суспільстві поряд із морально-етичними нормами, звичаями, правилами регулюються нормами права, суд є необхідним. Історія світової цивілізації свідчить, що тільки там, де суд сформувався в систему, набув самостійної структури, необхідних елементів незалежності як орган влади і виконує притаманні йому функції, держава досягає стабільності у політичній та соціально-економічній сферах. У процесі реформування судової системи України одним з пріоритетних напрямків удосконалення цивільного судочинства стало підвищення якості процесуально-правової регламентації підготовки цивільних справ до судового розгляду, оскільки на цій стадії цивільного процесу закладаються основи для повного і своєчасного розгляду та вирішення цивільних справ. Саме від рівня проведення підготовчих дій значною мірою залежить законність і обґрунтованість кінцевих актів правосуддя.
Згідно Конституції України, громадяни мають право на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя та здоров’я, на особисту свободу та майно (тобто право на позов). Судовий захист здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях справ по спорах, що виникають. Основним завданням держави Україна є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави і саме ця охорона у більшості випадках проходить через суд. Судова форма захисту є головною у правовій державі, набуває все більшого значення, враховуючи розподіл влади на три гілки. Такий захист гарантується правом особи на звернення до суду з позовом. Та реалізація цього права відбувається при наявності певних обставин, визначених законом. Прийняття Верховною Радою України 18 березня 2004 року Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) ознаменувало важливий крок на шляху удосконалення існуючих та створення нових процедур, інститутів й механізмів, покликаних забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів фізичних, юридичних осіб, державних та громадських інтересів.
Діяльність суду із захисту порушених прав та інтересів протікає в різних процесуальних формах, основною з яких є позовне провадження. Детальна регламентація судового процесу й точне виконання судом усіх процесуальних вимог покликані гарантувати правильне встанов¬лення дійсних обставин справи, належне застосування до відповідних правовідносин норм матеріального закону та постановлення на основі останніх законного й обґрунтованого рішення. Отже, правовою фор¬мою вираження судової влади є здійснення правосуддя, яке неможливе без додержання певної процедури. При цьому слід зазначити, що надання обов’язкового характеру вста¬новленій процесуальними законами процедурі здійснення правосуддя є однією з гарантій незалежності суду і суддів, а також захисту прав та свобод людини і громадянина. Відповідно, вірним є висновок про особливу важливість дослідження правового регулювання порядку судового розгляду у цивільному процесі.

ВИСНОВКИ

Таким чином, впродовж дипломної роботи були дослідженні питання які безпосередньо стосуються судового розгляду цивільних справ в Україні. З урахуванням результатів проведених досліджень зупинимося на визначальних моментах.
Судова влада - це надання спеціальним органам держави, судам повноважень щодо вирішення віднесених до їх компе¬тенції питань, які виникають при застосуванні права, і реалізація цих повноважень шляхом конституційного, цивільного, криміналь¬ного, адміністративного і господарського судочинства із дотри¬манням процесуальних форм як гарантії законності і справед¬ливості прийнятих судами рішень. Це, як відзначено вище, одна з гілок державної влади. Головним суб'єктом, що її здійснює є суд з властивими тільки йому можливостями і пра¬вовими засобами впливу на поведінку людей, а через це - і на процеси, що відбуваються в суспільстві.
На сучасному етапі розвитку України і в умовах розбудови правової держави визначальним є затвердження законності, верховенства права, правопорядку, дотримання прав і свобод громадян, їх рівності перед законом. Конституція України закріплює і гарантує право людини і громадянина на судовий захист ( ст. 55 ). При розгляді і вирішенні цивільних справ між судом і іншими учасниками процесу виникають суспільні відносини, які будучи врегульовані нормами цивільного процесуального права стають цивільно - процесуальними відносинами.
Цивільні процесуальні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного процесуального права відносини, що виникають між судами як між собою, так і з учасниками процесу — громадянами і організаціями в цивільному судочинстві.
На сучасному етапі розвитку України і в умовах розбудови правової держави визначальним є затвердження законності, верховенства права, правопорядку, дотримання прав і свобод громадян, їх рівності перед законом. Конституція України закріплює і гарантує право людини і громадянина на судовий захист ( ст. 55 ). При розгляді і вирішенні цивільних справ між судом і іншими учасниками процесу виникають суспільні відносини, які будучи врегульовані нормами цивільного процесуального права стають цивільно - процесуальними відносинами.
Судове засідання, безсумнівно, є центральною стадію провадження цивільної справи у суді. Саме в цій стадії справа розглядається по суті, досліджуються докази, сторони доводять законність та обґрунтованість своїх вимог. Відповідно, дотримання правил та вимог цивільного процесуального законодавства на стадії судового розгляду справи є запорукою прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Правове положення суду серед інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин характеризується, на нашу думку, рядом особливостей:
1.Суд займає головне місце у системі суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин.
2. Процесуальні дії суду - основні юридичні факти, які впливають на правовідносини.
3. Суд наділений владними повноваженнями.
4. Вказівки суду обов'язкові для виконання усіма суб'єктами правовідносин.
Суд є обов'язковим суб'єктом у всіх стадіях судового процесу, незважаючи на те, що правовідносини можуть виникати з одноособових дій судді і судового виконавця, які виступають від імені суду чи органу судового виконання.
Аналіз чинного цивільного процесуального законодавства України та наукових досліджень проблем диспозитивності цивільного процесу розкриває в зовсім іншому світлі вказаний принцип, ніж його колись характеризували дослідники права радянської до¬би. Існування зазначеного принципу та його взаємодія з принципом змагальності є одним з фундаментальних основ провадження цивільного судочинства. Однак, на нашу думку, акцентування уваги на принципу диспозитивності не повинно в свою чергу нівелювати роль суду у процесі провадження цивільного судочинства на якій наголошувалося раніше. Помилкою було б, на нашу думку, говорити про верховенство суду як суб’єкту цивільних процесуальних відносин.
Статус суду як основного суб’єкту цивільних процесуальних відносин викликає питання не тільки відносно принципу диспозитивності, а й змагальності та проблеми активності суду в цивільному процесі в цілому. Як свідчить проведене дослідження, обмеження активності суду дозволяє найкраще досягти його безсторонності, створення умов для всебічного та повного дослідження обставин справи. Саме такий підхід відповідає конституційним положенням про змагальність та диспозитивність. Разом з тим, немає підстав стверджувати, що при цьому зникне принцип об'єктивної істини і його замінить принцип формальної істини. Змінюються лише засоби досягнення істини, а за судом, як основним суб’єктом цивільних процесуальних відносин, як і раніше, залишається його головний обов'язок - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проте навіть при переході активності від суду до сторін суд, як і раніше, повинен контролювати додержання прав при розгляді справи. Має бути механізм, який дозволить примусити сторону, що порушує права інших осіб чи не виконує власні обов'язки, діяти відповідно до вимог закону.
Неможливість повної відмови від активності суду, пов'язана з менталітетом як суддів, так і громадян. Побоювання, висловлене щодо повної відмови від активності, жодною мірою не спрямовано на збереження цієї активності. Йдеться лише про поетапний і комплексний підхід, який повинен охоплювати не тільки ЦПК, а й нові підходи до регламентації діяльності адвокатури, інших правоохоронних органів.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 400.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Добровольський Сергій (SERGEY_D)

(4.84)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Провадження в суді першої інстанції"

0 (800) 357-234