Розглядаючи відповідальність у контексті проблематики права покарання, Т. Гоббс, як один з найяскравіших філософів Нового часу, стверджував, що тоді як у доісторичний час люди володіли правом чинити вбивство та заподіювати шкоду безкарно, з появою держави вони добровільно відмовилися від цього права і передали його суверену, щоб той його використовував на свій розсуд, розширюючи тим самим можливість суверена застосовувати власне право з метою захисту тих, хто у вищевказаному розумінні відмовився від свого права. Тоді як Платон, який стверджував, що у природному бутті немає відповідальності, оскільки вона породжується станом культури, і природний стан він співвідносив із пануванням блаженства, миру і спокою, коли люди несли відповідальність лише перед богами, котрі забезпечували їх усім необхідним для життя, на зміну якому прийшло врядування у формі держави, і в якій поряд з відповідальністю перед богами з’явилась відповідальність перед мудрим правителем, Т. Гоббс трактував цей стан як такий, що являє собою війну всіх проти всіх, оскільки за відсутності закону злочин припиняє своє існування через те, що діє природний закон.