ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему та стратегію лікування 4
1.1. Ішемічні порушення мозкового кровообігу 7
1.2. Геморагічний інсульт 16
1.3. Лікування гострого мозкового інсульту 17
РОЗДІЛ ІІ. Фізична реабілітація в гострому періоді геморагічного інсульту. 25
2.1. Лікарняний період 25
2.2. Післялікарняний період реабілітації. 36
ВИСНОВОК 39
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40

Інсульт — гостре порушення мозкового кровообігу. Розрізняють ішемічні інсульти (мозковий інфаркт, розм'якшення мозку), що с наслідком закупорки судин тромбом чи занесеним в них емболом і геморагічні (крововилив). У вогнищі ураження нервові клітини і їх елементи позбавляються живлення, стискуються крововиливом, гинуть або функція їх різко порушується. Причинами цього грізного захворювання найчастіше є гіпертонічна хвороба, атеросклероз судин головного мозку, психічні і фізичні перенапруження, інфекція, інтоксикація.
Сьогодні важко з’ясувати, хто вперше ввів у медичну практику терміни “інсульт” і “апоплексія”, які використовуються як синоніми: інсульт (від лат. insultus) — приступ, удар; апоплексія (від грец. apopleptico) — параліч, раптовий крововилив. Можливо, саме тому лікарі різних спеціальностей часто ототожнюють інсульт з крововиливом, хоча відомо, що за характером патологічного процесу розрізняють два види інсульту: ішемічний, зумовлений дефіцитом кровотоку в певній ділянці головного мозку, здебільшого оклюзією кровоносної судини, що призводить до гіпоксії-ішемії з формуванням зони некрозу — інфаркту (розм’якшення мозку); геморагічний — крововилив у речовину головного мозку (паренхіматозний) або у підпавутинний простір (субарахноїдальний), що здебільшого виникає через розрив артеріальних або артеріовенозних аневризм (per rexis) і шляхом діапедезу плазми крові та еритроцитів із дрібних артерій, капілярів і вен через підвищену проникність судинних стінок, зумовлену дистонією, гіпоксією, стазом, престазом або інтоксикацією.

1. Велика медична енциклопедія. Т. 5. ст. 53.
2. М.А. Корхін, І.М. Рабінович. ЛФК в домашніх умовах. – М., 1990.
3. ЛФК в медичній реабілітації. Посібник для лікарів. – К., 2002.
4. Журнал Здоров’я. - №6. – 2002.
5. Журнал Здоров’я. - №8. – 2002.
6. В.М. Мухін. Фізична реабілітація. – К., 2003.
7. Віничук С. М., Мельник В. С., Маргітич В. М. Стресова гіперглікемія після гострого ішемічного інсульту та її корекція з використанням людського рекомбінантного інсуліну короткої дії – фармасуліну Н// Укр. мед. часопис. – 2004. – № 1/39. – C. 75–84.
8. Ворлоу Ч. П., Деннис М. С., ван Гейн Ж. и др. Инсульт. Практическое руководство для ведения больных: Пер. с англ. – СПб.: Политехника, 1998.
9. Albers G. W., Caplan L. R., Easton J. D. еt al. Transient ischemic attack – Proposal for a new definition// N. Engl. J. Med. – 2002. – Vol. 347, № 21. – P. 1713–1716.
10. Davalos A. Risk of stroke in TIA with a cerebral infarct on CT// J. Nerol., Neurosurg and Psychiat. – 1993. – V. 25, № 8. – P. 1611–1616.
11. Ferro J. M. Brain embolism. Answers to practical questions// J. of Neurology. – 2003. – Vol. 250, № 2. – P. 139–147.
12. Grau A. J., Weimar C., Buggle F. еt al. Risk Factors, Outcome, and Treatment in Subtypes of Ischemic Stroke// Stroke. – 2001. – Vol. 32. – P. 2559–2566.

Судинні захворювання головного мозку привертають увагу учених всього світу. Це пов'язано з їх поширеною, високою летальністю, інвалідизацією десятків тисяч людей молодого і середнього віку, що робить цю проблему не лише медичною, але і соціальною.
В Україні прийнята класифікація ГПМК, згідно якої виділяють :
1) скороминущі порушення мозкового кровообігу (СПМК), транзиторні ішемічні атаки (ТІА);
2) оболонкові крововиливи;
3) інсульт (геморагічний і ішемічний - неемболічний і емболічний інфаркти мозку);
4) гостру гіпертонічну енцефалопатію (ГГЕ).
СПМК- гостро виникаюча церебральна судинна недостатність, яка проявляється осередковою або загальномозковою симптоматикою, що швидко проходить (за даними ВООЗ, впродовж 24 год), або їх поєднанням.
СПМК, згідно вказаної класифікації, ділять на транзиторні ішемічні атаки (ТІА) і СПМК за типом гіпертонічного церебрального кризу. Додатково виділяють СПМК за типом гіпертонічного кризу (ГК з осередковою неврологічною симптоматикою. СПМК - звичайний перший гострий прояв судинної патології мозку, а у ряді випадків - передвісник інсульту. Гіпертонічний криз - характеризується різким підйомом артеріального тиску, який спостерігається дифузно по тканині мозку, тому частіше супроводжується загальномозковою симптоматикою (головний біль, нудота, блювота центрального генезу, тобто така, що не приносить полегшення). Інсультом же називають гостре порушення мозкового кровообігу, який супроводжується осередковою і або загальномозковою симптоматикою і триває більше 24 годин. В результаті інсульту з'являються симптоми стійкого органічного ураження нервової системи. Розрізняють дві основні форми інсульту: ішемічний і геморагічний.
Мета дослідження: обґрунтувати роль засобів фізичної реабілітації в гострому періоді геморагічного інсульту.
Об’єкт дослідження: фізична реабілітація, як засіб відновлення після інсульту.
Предмет дослідження: пацієнти що перенесли геморагічний інсульт в гострому періоді.
Завдання дослідження:
1. Визначити поняття мозкового інсульту, сучасний погляд на проблему та стратегію лікування.
2. Вивчити причини та механізми виникнення і розвитку гострого мозкового інсульту.
Обґрунтувати роль засобів фізичної реабілітації в гострому періоді геморагічного інсульту.
Структура дослідження: робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури. Обсяг дослідження – 41 сторінка.

Більшість пацієнтів, колись перенесли геморагічний інсульт, вимушено стикаються з тривалим і складним процесом, званим реабілітація. Крім цього, потерпілим, після геморагічного інсульту, необхідна максимально ефективна сучасна діагностика причин виникнення крововиливу до тканин головного мозку, для попередження можливих рецидивів.
Як правило, реабілітаційні програми, необхідні людині переніс інсульт призначаються і розписуються ще в стаціонарі (до речі сказати, вони істотно різняться в кожному конкретному випадку, незалежно від стану хворого). Однак продовжувати такі реабілітаційні заходи необхідно і в домашніх умовах, відразу після виписки.
Такі відновлювальні програми можуть включати:
 Первинне відновлення самостійного годування, самообслуговування.
 Лікувальну гімнастику.
 Кінезотерапію
 Носіння спеціальних рефлекторно-навантажувальні костюмів.
 Логопедию – для якнайшвидшого відновлення навичок мовлення.
 Бальнеотерапію – відновлення під впливом мінеральних вод і багато іншого.
Але, найголовніше у відновному періоді – це допомога і участь близьких людей, які повинні простежити, щоб розписана програма реабілітації виконувалася в домашніх умовах достатню кількість часу.
Засоби фізичної реабілітації при інсультах відіграють дуже важливу роль. Вони дозволяють, в комплексі з консервативним лікуванням, якісніше і швидше відновлювати стан здоров’я хворих, дозволяють адаптуватися хворим до навколишнього середовища і соціуму.