ВСТУП
РОЗДІЛ І
Особливості загартування дітей в педагогічній практиці
1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури
1.2. Загартування дітей – важливий аспект зміцнення здоров`я
1.3. Види загартування
РОЗДІЛ ІІ
Експериментальна перевірка загартування дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу
2.1. Природні фактори загартування
2.1.1. Використання повітря
2.1.2. Загартування водою
2.1.3. Загартування сонячними променями
2.2. Необхідність загартування, протипоказання до загартування
2.3. Комплексне використання загартовуючих процедур і фізичних вправ в режимі дня
2.4. Організація роботи вихователя по використанню загартовуючих процедур
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Серед всіх фізичних методів збереження здоров'я і підвищення опірності організму гартування і водолікування займають перше місце по своїй старовині і визнанню корисності всіма народами і у всі часи. Вважають, що єгипетська культура гартування була використана в Стародавній Греції. Так, в Спарті виховання хлопців - майбутніх воїнів - було підпорядковано фізичному розвитку і гартуванню. Гарячим прихильником використання в оздоровчих цілях гартуючих процедур, у тому числі і холодних ванн, був реформатор античної медицини Гіппократ, старогрецький мислитель, основоположник античної медицини (460-377 рр. до н. э.), який відводив гартуванню особливу роль в зміцненні здоров'я і стверджував, що «холодні дні укріплюють тіло, роблять його пружним і легкорушним» [13, с. 228].
Ідеї його знайшли розповсюдження в працях учених інших країн. У Азії, наприклад, поглядів Гіппократа дотримувався великий учений, філософ і лікар Ібн Сина (Авіценна) (980-1037 рр.). У трактаті «Канон лікарської науки» він виклав основні правила гартуючих процедур. Починати гартування він пропонував літом, використовуючи для цього воду і перш за все купання, при цьому підкреслювалася необхідність строго дозувати його тривалість. Відомо, що римляни перейняли термальні лазні, в яких можна було гарненько прогріти і остудити свій організм від греків, греки, у свою чергу, перейняли їх від персів, єгиптян і фінікійців. Вже тоді люди розрізняли 14 видів води (прісна, морська, лужна, кисла і т.п.), які вони застосовували для лікування від відповідних хвороб. В кінці XVII століття в багатьох країнах у водолікуванні з'явилися холодні душі, стали застосовуватися холодні ванни і занурення, рекомендувалися холодне купання і навіть тривале плавання. У епоху Відродження гартування вважалося одним з важливих завдань в системі виховання дітей, це особливо підкреслювалося в працях Т. Кампанелли та Дж. Локка. Найбільшою культурно-історичною подією в пропаганді гартування, що примусив широкі круги Європи звернути увагу на оздоровчі і цілющі сили природи, було видання в 1761 році романа в листах літератора і філософа Ж.-Ж.Руссо "Юлія, або Нова Элоиза". Це твір про гартування на прикладі гартування дітей. У XVIII столітті використовували з лікувальною метою морські купання. Німецький лікар X. Гуфеланд в праці «Мистецтво продовження людського життя» (1796 р.) указував, що гартування є дієвим засобом профілактики багатьох захворювань. В Україні розвиток уявлень про гартування знаходимо в таких пам'ятниках, як «Повчання Володимира Мономаха», «Домострой» і деяких інших, де даються рекомендації по вихованню дітей здоровими і загартованими. У працях просвітителів гартування розглядалося як необхідний засіб виховання здорової дитини, рекомендувалося довше бути їй на повітрі. Н. І. Новіков в своїй роботі «Розмова про здоров'я» підкреслювала, що жар, холоднеча, вітер формують характер людини. П. Енгаличев в роботі «Про продовження людського життя, або засобі, як досягти можна здоров'я, веселій і глибокій старості» (1804 р.) указував на вирішальну роль гартування для дитячого організму. Думки про користь гартування містяться в роботах вітчизняних медиків С. Р. Зибеліна, М. Я. Мудрова, Ф. І. Іноземцева, Н. І. Пірогова, А. М. Філомафітського. Вперше наукова розробка питань гартування була почата в нашій країні і пов'язана з іменами росіян учених С. П. Боткина, В. У. Пашутіна, В. А. Манассєїна, І. Р. Тарханова. (Быкова Н.Г. Формирование здорового образа жизни старшего дошкольника в психолого-педагогических исследованиях [9, с. 168-169].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Л., 1998. - 276 с.
2. Вільчковский Е. С. Фізичне виховання дітей дошкільного віку /Едуард Вільчковский. - К.: Здоров'я, 1994. - 255 с.
3. Вільчковский Е. С. Методика фізичного виховання в дитячому садку / Вільчковский Е. - К.: Рад. школа, 1999. - 143 с.
4. Гаращенко Л. Методики загартування в умовах дитсадка //Дошкільне виховання. - 2010. - № 3. - С. 16-20
5. Денисенко Н. Навчаємо оздоровчих технологій //Дошкільне виховання. - 2010. - № 1. - С. 14-17
6. Єрмолова В. Виховання фізично здорових дітей природними засобами загартування [// Початкова школа. - 2004. - № 5. - С. 56-57
7. Калуська Л. Спосіб життя - здоровий в родині й у дитсадку // Дошкільне виховання. - 2006. - № 1. - С. 20-21
8. Кучарська Л. В. Загартування як форма оздоровлення дітей в дошкільному навчальному закладі // Безпека життєдіяльності. - 2012. - № 4. - С. 10-12
9. Лисенко Н. В.Педагогіка українського дошкілля у 3-х частинах: навч. посібник /Неллі Лисенко; Наталія Кирста; М-во освіти і науки України. - К. : Слово. -Ч. 2. - 2010. - 356, с.
10. Основы дошкольной педагогики /А. В. Запорожец, Т. А. Маркова, Л. А. Венгер и др.; Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой; АПН СССР, Ин-т дошкол. воспитания. - М.: Педагогика, 1997. - 271 с.
11. Орієнтовна система загартування у дитячому садку та в сім'ї // Дошкільне виховання. - 2001. - № 6. - С. 15-18
12. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2006. - 456 c.
13. Плахтій П. Д. Основи шкільної гігієни і валеології: теорія, практикум, тести . - Кам’янець-Подільський : ПП Буйницький О. А., 2009. - 331 с.
14. Хухлаєва Д. В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - К.: Вища шк. Голов. вид-во, 1999. - 200 с.
15. Шаблієнко Г. Мандрівка краплинок: заняття з використанням нетрадиційних методів загартування для дітей 5-річного віку //Дошкільне виховання. - 2012. - № 6. - С. 30-31

ВСТУП

Актуальність теми. Гартуванню, напевно, стільки ж років, скільки і людству, а ось вчення про цю процедуру виникло пізніше. З незапам'ятних часів людина стала застосовувати воду, особливо холодну, для свого оздоровлення і лікування, знаходячи в ній незвичайну цілющу силу.
Діти хворіють. Цей сумний факт так само непорушний, як і той, що діти ростуть. Але, на відміну від останнього, дитячі хвороби не доставляють радості ні ним самим, ні батькам. Висока температура, ломота у всьому тілі, слабкість, капризи. Мікстури, градусники, гірчичники, пігулки. Безсонні ночі. Неспокійні дні. Ну гаразд би ще дитячі інфекції. Куди образливіше, коли дитина постійно застуджується. Щоб малюк не хворів, треба загартовувати його. Гартування - дія контрастних температур на організм, мета якого - укріпити організм, його імунні системи.
Гартування організму - це формування і вдосконалення функціональних систем, направлених на підвищення імунітету організму, що зрештою призводить до зниження простудних захворювань.
Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи гартування є невичерпними джерелами примноження здоров'я дітей різного віку. Фізичне виховання дітей дошкільного віку направлене на зміцнення їх здоров'я, вдосконалення фізіологічних і психічних функцій організму, що розвивається, його гартування, розвиток рухових умінь, підвищення фізичної і розумової працездатності, необхідної для навчання в школі. Завдання фізичного виховання тісно пов'язані з завданнями розумового, етичного, естетичного, трудового виховання. Задоволення потреби дошкільника в рухах є найважливішим умовою його життєдіяльності і нормального розвитку - не тільки фізичного, але і інтелектуального. Достатня за об'ємом рухова активність сприятливо позначається на функціональному стані головного мозку, збільшенні працездатності, підвищенні довільності у виконанні різних дій
Тема: «Організація загартування дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу».
Об`єкт дослідження: процес загартування дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу.
Предмет дослідження: комплекси загартовуючих процедур для дітей старшого дошкільного віку.
Мета дослідження: експериментально перевірити дію системи загартування на дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу.
Завдання роботи:
- розкрити особливості загартування дітей в педагогічній практиці;
- провести експериментальну перевірку загартування дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу.

ВИСНОВКИ

В даній курсовій роботі ми розглянули різні аспекти гартування дітей дошкільного віку. Розуміння даної проблеми тісно пов'язане з вивченням фізіологічних механізмів адаптації дітей до чинників середовища і фізичних навантажень. Саме завдяки усесторонньому науковому аналізу механізмів адаптації дитини, що розвивається, можна оцінити значущість гартування, зробити його ефективним засобом в зниженні захворюваності дітей.
Методи гартування дітей повинні наближатися до природних і специфічних для кожного віку фізіологічних реакцій. Іншими словами, методи гартування по можливості повинні копіювати натуральні функції дитини.
Фізіологічні дослідження, виконані в найостанніший час, виявили і інші особливості організму, що ріс і розвивався, які можуть бути використані при гартуванні дітей. В умовах екстремальних дій на організм дитиною використовуються не тільки ті адаптивні реакції, які сформувалися до теперішнього моменту часу, але і ті, які були на попередніх етапах онтогенезу. При цьому організм використовує весь арсенал засобів - і що є у нинішній момент часу, і забуті, такі, що знаходяться в латентному стані. Використання стародавніх механізмів функціонування з метою подолання екстремальних дій на організм у здорових дітей відбувається впродовж короткого проміжку часу. В тому випадку, якщо подібні зміни збільшуються за часом, лікар розцінює їх як показник відхилення від норми дії гартуючого чинника.
Розробка методів гартування в даний час неможлива без урахування стану здоров'я дитини (рівня його здоров'я). Переоцінка або недооцінка рівня здоров'я може звести нанівець найсучасніші методичні прийоми, більш того, може навіть понизити рівень здоров'я дитини. Подальша розробка діагностики здоров'я здорових дітей, їх схильності до виникнення різних захворювань, адаптивних можливостей організму, очевидно, дозволить адекватніше підбирати і гартуючи дії, уникнути зривів в стані здоров'я. В зв'язку з цим особливе значення має діагноста стану нервової системи, оскільки відомо, що неврози є, очевидно, істотними сприяючими чинниками у виникненні простудних захворювань. Гартування дитячого організму дозволить не тільки уникнути або зменшити «простудні» захворювання, але і понизити прояв неврозів і тим самим розірвати порочний круг у виникненні простудних захворювань. Одержали наукове обґрунтування цілорічні заняття фізкультурою на відкритому повітрі. Цей метод вимагає чіткої організації в проведенні занять, вищої кваліфікації вихователів, медичного персоналу. З кожним роком збільшується кількість методів гартування, відбувається їх вдосконалення.
Необхідно привернути увагу педагогів до необхідності помножити свої зусилля в зниженні захворюваності дітей науково обґрунтованими методами попередження простудних захворювань. Науково обґрунтовані методи гартування проводяться в основному в лікувально-профілактичних установах, дошкільних установах - дитячих садах і яслах. Завдання зміцнення здоров'я дітей в колективах привело до необхідності вдосконалення групових методів гартування. Для цього розроблені раціональні методи фізичних вправ, в дитячих садах створюються відкриті і закриті плавальні басейни, сауни, зали для занять фізичною культурою, ігрові майданчики. Проводиться профілактика методами рефлексотерапії.
За допомогою цих пристроїв і методів можна підвищити рівень здоров'я дітей. З кожним роком збільшується арсенал засобів для гартування, з'являються нові, ширші можливості для його проведення.
Важливо, щоб все це було використано для зниження дитячої захворюваності. От чому необхідно знайти такі механізми організації праці персоналу в дошкільних і лікувально-профілактичних установах, стимули в їх роботі, які змогли б підвищити їх чутливість до впровадження нових ефективніших методів профілактики, понизити формальне відношення до цієї дуже потрібної профілактичної роботи. Кінцевий результат її - істотне зниження дитячої простудної захворюваності і збільшення корисної зайнятості батьків на виробництві. Як тимчасова міра досягнення цього результату нами запропоновано створення на базі дитячих дошкільних установ медичних стаціонарів для лікування простудних захворювань. У цьому стаціонарі дитячого саду або ясел, так само як в ізоляторі піонерських таборів, знаходяться діти з простудними захворюваннями. Крім цього, в стаціонарі доліковуються діти, будинки, що не долікувалися, і виписані із залишковими явищами в дитячий сад або ясла. У цих стаціонарах проводиться не тільки лікування, але і мінімальні гартуючи заходи, що направлене на швидке повне одужання дитини. Іншими словами, нові форми організації лікувально-профілактичної роботи в дитячих дошкільних установах дозволять істотно збільшити корисну зайнятість батьків на виробництві, понизити тривалість простудних захворювань і, зрештою, її істотно зменшити.
Останніми роками збільшилася кількість нетрадиційних методів гартування, які розповсюджуються через засоби масової інформації. Багато хто з них не пройшов належного медико-біологічного контролю і не дозволені до впровадження в практику. Разом з тим деяка частина населення використовує такі форми гартування. Діти, що гартуються цими методами, заслуговують особливого контролю з боку лікаря. При тривалому здійсненні гартування з великими фізичними навантаженнями необхідно звертати увагу на такі небажані наслідки адаптації, як незбалансоване зростання і розвиток органів і систем. Велика кількість експериментальних і клінічних даних показує, що при надмірних фізичних навантаженнях функціональна система підтримки газового складу крові адаптується досить добре, але за рахунок інших функціональних систем, які починають істотно відставати в розвитку.
Такий незбалансований розвиток несприятливий дли розвитку дитини і може бути причиною виникнення патологічного процесу. В зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, що в умовах неоптимального гартування, надмірних гартуючих дій можуть мати місце або тенденції незбалансованого розвитку. Не можна вважати за доцільне використання фізичних чинників для надмірного прискорення розвитку дітей в збиток гармонійному становленню діяльності різних функціональних систем дитини.
Гартування може бути справді невичерпним джерелом примноження здоров'я дітей з найранішого віку. Правильне використання методів гартування, належний лікарський контроль за їх проведенням, очевидно, здатні допомогти корінному оздоровленню дитячого населення, підвищити ефективну зайнятість їх батьків в суспільно корисній праці, поліпшити виробничі і соціальні умови життя.