ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Поняття інфляції, як економічної категорії, її причини та види 5
РОЗДІЛ 2. Соціально-економічні наслідки інфляційних процесів 14
РОЗДІЛ 3. Антиінфляційне регулювання в Україні: етапи, проблеми, підсумки 19
РОЗДІЛ 4. Шляхи підвищення ефективності антиінфляційного регулювання в Україні на сучасному етапі 28
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40
ДОДАТКИ 44
Тривала тенденція до нарощення ресурсної бази банків. Депозити резидентів у серпні поточного року збільшилися на 1,0% – до 529,4 млрд. грн. Зростання відбувалося як в національній, так і в іноземній валютах. У розрізі секторів економіки основний приріст був забезпечений збільшенням коштів на депозитних рахунках домашніх господарств (на 1,3%).
Також їх частка підвищилася до 66,1% в загальній структурі депозитів. У річному обчисленні залишки на депозитних рахунках зросли на 12,0%, Середньозважена процентна ставка за депозитами підвищилася в серпні на 1,2 процентного пункту – до 12,2% річних. Приріст кредитів, наданих резидентам, за підсумками місяця становив 0,6%. Тривало поступове збільшення кредитів у національній валюті (на 1,3% за серпень). Залишки за кредитами, наданими НК, зросли в серпні на 0,8%. У річному обчисленні кредити збільшилися на 1,8% – до 804,2 млрд. грн. Середньозважена процентна ставка за кредитами (без урахування овердрафту) порівняно з липнем знизилася на 0,2 процентного пункту – до 15,7% річних [39].
Узагальнюючи наслідки урядової політики та політики НБУ для інфляції у 2009-2012 роках можемо виокремити найістотніші компоненти їхнього впливу і за значенням напряму впливу на цінову динаміку (рис. 4.2) [31, с. 48]. Одночасно вплив зазначених заходів фіскальної та монетарної політики був непоказовим. При цьому маємо на увазі як інфляційний, так і антиінфляційний вплив.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України : Прийнята Верховною Радою України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.
2. Про Кабінет Міністрів України : Закон України, прийнятий Верховною Радою України 7 жовтня 2010 року № 2591-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2011. - № 9. - С. 58 (з наступними змінами та доповненнями).
3. Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон України, прийнятий Верховною Радою України 31 жовтня 2008 року № 639-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2009. - № 14. - С. 181 (з наступними змінами та доповненнями).
4. Про банки і банківську діяльність : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 7 грудня 2000р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. - № 5-6. - С. 30 (з наступними змінами та доповненнями).
5. Про Національний банк України : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 20 травня 1999 №679-Х // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. - № 29. - С. 238 (з наступними змінами та доповненнями).
6. Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні : Указ Президента України від 17 листопада 2008 р. №1046/2008 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 20 листопада.
7. Про затвердження Порядку участі держави у капіталізації банків : Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2008 р. № 960 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 8 листопада.
8. Про затвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків : Постанова НБУ від 01 грудня 2008 р. № 405 // Офіційний вісник України. – 2008. - № 98. - С. 48.
9. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: підруч. / В.Д.Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 743 с.
10. Батковський В. Перспективи впливу глобальних тенденцій розвитку економіки та фінансової системи на Україну / Батковський В., Даниленко А., Дормачев В. // Вісник НБУ. – 2010. – № 12. – С. 3-9.
11. Береславська О. Ревальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизації економіки / О. Береславська // Вісник Національного банку України.– 2006.– №2. – С. 20–24.
12. Вдосконалення координації грошово-кредитної та фіскальної політики: Інформаційно-аналітичні матеріали / В. Міщенко, О. Кірєєв, М. Шаповалов. – К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. – 96 с.
13. Волошенко А.В. Дослідження інфляцієутворюючих чинників в Україні / А.В. Волошенко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 9 (123). – С. 83
14. Возьний К. Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв’язки та залежності / К. Возьний // Економіка України. — 2010. — № 11. — С. 35-46.
15. Гнатів О.А. Таргетування інфляції як оптимальний режим монетарної політики / О.А. Гнатів // Регіональна економіка. – 2009. – № 2. – С. 119-125.
16. Грищенко А.А. Інститут таргетування інфляції: Зарубіжний досвід і перспективи запровадження в Україні : наукова доповідь / А.А. Грищенко, Т.О. Кричевська, О.І. Петрик. – К. : Ін-т економіки і прогнозування, 2008. – 272 с.
17. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов / Е.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, А.В. Печникова и др.; Под ред. академ. РАЕН Е.Ф. Жукова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2008. – 600 с
18. Дербенцев В.Д. Аналіз та моделювання інфляційних процесів в економіці України: Автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.03.02 «Економіко-математичне моделювання» / Дербенцев Василь Джоржович ; Київський національний економічний ун-т. – К., 2004. – 16 с.
19. Економічна теорія : підруч. / І.Ф. Комарницький. - Вид. 2-ге., перероб. і доповн. – Чернівці: Рута, 2008. – 431 с.
20. Кажан В.А. Етапи становлення банківської системи України / В.А. Кажан // Бизнесинформ. – 2009. – № 4. – С. 13-14.
21. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег: Учеб. пособие. – М.: Гелиос АРВ, 1999. – 352 с.
22. Кейнс Дж.М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: Реферат-дайджест / Пер. с англ. – К.: АУБ, 1999. – 189 с.
23. Ковальчук Т.Т. Макроекономічні й фінансові проблеми суверенної України / Т.Т. Ковальчук // Банківська справа. – 2009.– №4. – С. 10–14.
24. Конспект лекцій: Гроші та кредит / Савлук М. І. — К.: Либідь, 2002 р.
25. Кораблін С. Інфляція та економічне зростання для України, що вийшла із зони інфляційного придушення виробництва. Монетарне зниження цін сьогодні не безпечніше, ніж чотири роки тому для Аргентини / С.М. Кораблін // Дзеркало тижня.– 15–21.03.2003.
26. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні / В.С. Марцин // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №1 (103). – С. 93.
27. Марцин В.С. Трансформація інфляційних процесів в умовах реорганізації економіки / В.С. Марцин // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №9 (135). – С. 25.
28. Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання : підруч. / О.М. Мельник. – К.: Знання, КОО, 1999. – 291 с.
29. Паливода К.В. Вплив інфляції на інвестиційну активність у сучасному суспільстві / К.В. Паливода // Фінанси України. – 2009. – № 12. – С. 96-103.
30. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика : підруч. / І.Ф. Радіонова. – К.: Таксон, 2004. – 348 с.
31. Селіверстов В.В. Аналіз впливу окремих інструментів монетарної політики на темпи інфляції в Україні / В.В. Селіверстов // Фінанси України. – 2012. – №4. – С. 41–49
32. Скрипник А. Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні / А. Скрипник, Г. Варваренко // Вісник Національного банку України.– 2007.– №1. – С. 40–48.
33. Смирнов А.Д. Лекции по макроэкономическому моделированию: Учеб. пособие для вузов / А.Д. Смирнов. – М.: ГУ ВШЭ, 2006. – 351 с.
34. Харазішвілі Ю. Інфляція, фактори впливу та інструменти реагування / Ю. Харазішвілі, О. Зарицкий, В. Заводник // Економіка України.– 2003.– №9. – С. 12–16.
35. Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів в Україні / А. Шаповалов // Вісник Національного банку України.– 2007.– №12. – С. 3–7.
36. Шевчук В.О. Вплив бюджету на макроекономічні показники / В.О. Шевчук, Р.І. Копич // Фінанси України. – 2010.– №3. – С. 3–12.
37. Щетинін А. І. Гроші та кредит : підруч. / А.І. Щетинін. - Видання 4-те, перероблене та доповнене. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 440 c.
38. http://www.kmu.gov.ua/ - Офіційний інтернет-сайт Кабінету Міністрів України.
39. http://www.bank.gov.ua/ - Офіційний інтернет-сайт Національного банку України.
40. http://www.ukrstat.gov.ua/ - Офіційний інтернет-сайт Державного комітету статистики.
ВСТУП
Важливим індикатором здоров’я економіки є інфляція, яка характеризується загальним підвищенням цін, збільшенням грошей та зниженням їх купівельної спроможності. Інфляція виникає не стихійно, а внаслідок більш швидкого зростання випуску грошей проти виробництва товарів.
Боротьба з некерованою інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на її врахуванні ґрунтується вся соціально-економічна, фінансова і банківська політика. З метою стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику.
Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, завдання боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.
Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюються впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон’юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об’єкт (сектори економіки, верстви населення), який нестиме головний тягар інфляційних витрат. Незважаючи на багатофакторність інфляції, заведено, що напрями її подолання мають бути адекватними факторам, що викликали цю інфляцію. Тому антиінфляційна політика здебільшого охоплює політику управління факторами попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють живильне середовище інфляції – сферу грошового обігу.
Зарубіжні та вітчизняні вчені завжди виявляли глибокий інтерес до визначення феномену інфляції та пропонували заходи щодо її подолання. Теоретичну основу вивчення інфляції становлять праці класиків економічної думки: Д. Юма, Д. Рікардо, І. Фішера, Дж. Кейнса, А. Пігу, А. Маршалла, М. Фрідмена, Е. Фелпса та інших. Значний внесок у розробку засад інфляційного регулювання зробили Г. Манків, Дж, Сакс, Р. Дорнбуш, К. Макконнелл, С. Брю, П. Самуєльсон, А. Ілларіонов, С. Кораблін, В. Бесєдін, З. Ватаманюк, А. Гальчинський, В. Геєць, К. Ларіонов, В. Литвицький, І. Михайловський, В. Найдьоновий, С. Панчишин, О. Петрик, М. Савлук, В. Міщенко, В. Шевчук та інших дослідників. Незважаючи на значну кількість наукових праць і вагомі досягнення в теорії і практиці державного регулювання інфляції, є низка невирішених проблем, що потребують пояснення та обґрунтування.
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси антиінфляційного регулювання в Україні. Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань: визначити поняття інфляції, як економічної категорії, її види; охарактеризувати причини та соціально-економічні наслідки інфляційних процесів; дослідити шляхи підвищення антиінфляційного регулювання в Україні; виявити проблеми антиінфляційного регулювання та напрями їх вирішення в Україні.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема антиінфляційної політики в Україні.
Об’єктом дослідження є основи та загальні риси антиінфляційного регулювання в Україні. Предметом дослідження виступає ефективність антиінфляційного регулювання в Україні.
В розділі І курсової роботи визначено поняття інфляції, проаналізовано причини виникнення інфляції та дано характеристику видам інфляції.
В розділі ІІ визначено та проаналізовано основні соціально-економічні наслідки інфляції.
Етапи антиінфляційного регулювання в Україні, основні проблеми, що супроводжують становлення антиінфляційного регулювання, та сучасний його стан розкрито у розділі ІІІ.
В розділі ІV вказано на пріоритетні напрямки вдосконалення організації антиінфляційного регулювання в Україні.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
В даний час інфляція – один із самих хворобливих і небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову й економічну систему в цілому.
Інфляція означає не тільки зниження купівельної спроможності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій. За своїм характером, інтенсивності, проявам інфляція буває дуже різною, хоча і позначається одним терміном. Інфляційні процеси не можуть розглядатися як прямий результат тільки визначеної політики, політики розширення грошової емісії чи дефіцитного регулювання виробництва, тому що ріст цін виявляється неминучим результатом глибинних процесів в економіці, об’єктивним наслідком наростання диспропорцій між попитом та пропозицією, виробництвом предметів споживання і засобів виробництва, нагромадженням і споживанням та інше. У підсумку процес інфляції – у різних його проявах – носить не випадковий характер, а дуже стійкий.
До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних доходів населення, знецінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості в створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів у місті сільськими виробниками в силу падіння зацікавленості, у чеканні підвищення цін на продовольство, погіршення умов життя переважно в представників соціальних груп із сталими доходами.
Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, завдання і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, завдання боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.
Зволікання чи нереалізація стабілізаційних і антикризових заходів нині набуває ваги державної безпеки та виживання абсолютної більшості населення України. Кінцевою метою антиінфляційних заходів має стати формування високоефективного народногосподарського комплексу, поетапний комплексний підхід до соціально зорієнтованої ринкової економіки, органічне поєднання державного і приватного інтересів у розвитку комплексів та галузей виробництв, що пов’язані з перспективами технологічного переозброєння галузей, розгортання конкурентоспроможних виробництв, формування експортного потенціалу, а також стимулювання виробників і оздоровлення довкілля.
Керування інфляцією представляє найважливішу проблему грошово-кредитної й у цілому економічної політики. Необхідно враховувати при цьому багатоскладовий, багатофакторний характер інфляції. У її основі лежать не тільки монетарні, але й інші фактори. При всій значимості скорочення державних витрат, поступового стиску грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них – стабілізація і стимулювання виробництва, удосконалювання податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу гривні, проведення визначених заходів для регулювання цін і доходів. Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, наполегливо і цілеспрямовано проведених у життя.
Оскільки інфляція в нашій країні носить, по-перше, структурно-системний характер, тобто породжена структурою, що склалася в економіці і діючої тривалий час системою управління господарством, і тільки по-друге, традиційними монетарними чинниками, основи регулювання цього процесу повинні базуватися на знятті всіх бар’єрів на шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудови економіки і включати в себе широкий спектр кредитно-грошових і бюджетно-фінансових регуляторів. Iнфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку.
Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації. Передусім, слід по можливості найбільш точно поставити діагноз, якого виду інфляцію і кризу ми переживаємо. Тоді можна буде оцінити альтернативи виходу з ситуації, що склалася.
