ВСТУП................................3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ Ж. ПІАЖЕ…………………………………………………7
1.1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ МИСЛЕННЯ..................7
1.2 СТАДІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ Ж. ПІАЖЕ...............9
1.3 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО КОНВЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ..................................13
РОЗДІЛ IІ. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ ПІДЛІТКОВОГО І РАННЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ……………………………1
2.1.ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ ГРУП....................21
2.2. ПРОЦЕДУРА ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…………22
2.3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ..........................................25
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:…………………………………39
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………………40

У підлітковому віці відбуваються істотні зрушення в розвитку розумової діяльності учнів, головним чином у процесі навчання. Досягнутий ступінь розвитку мислення молодшого школяра дозволяє в підлітковому віці приступитися до систематичного вивчення основ наук. Зміст і логіка досліджуваних предметів, характер засвоєння знань в V - VI класах вимагає опори на здатність самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити висновки й узагальнення.
У процесі навчання розвивається абстрактне мислення, аналіз і синтез досліджуваних явищ. Наприклад, дуже більші можливості для розвитку мислення підлітка представляє математика.
Перехід від арифметики до алгебри взагалі означає перехід до більше високого рівня узагальнення. Вивчення алгебри внаслідок цього дає новий поштовх до розвитку мислення.
Велике значення й геометрії, де має місце абстрагування від конкретних предметів і засвоєння форм, і відношення геометричних тіл у відверненому виді. Геометрія привчає до строгої логічності мислення, розвиває вміння обґрунтовувати й доводити, міркувати, розрізняти безсумнівне, достовірне від сумнівного, проблематичного, можливого.
Поступово, під впливом шкільного навчання розвивається аналітико-синтетична діяльність, підлітки починають цікавитися не тільки конкретними фактами, але і їхнім аналізом зміцнює тенденція до причинного пояснення, учні прагнуть виділити головне, істотне в матеріалі, опанувати вмінням обґрунтовувати, доводити певне положення, робити широкі узагальнення.
Відзначається порівняно невисокий розвиток аналітико-синтетичної діяльності в багатьох підлітків, недостатнє володіння методом міркування.
У ряді психологічних досліджень відзначається недостатня здатність до абстрагування, характерна для багатьох молодших підлітків, що вивчають граматику. Вони ще не завжди вміють абстрагуватися від значення слів і орієнтуватися лише на їхню граматичну форму: слова «біганина», «ходьба», «плавання», «сидіння» часто ставляться ними до дієслів, слово «товстун» - до прикметників.
Наступною важливою особливістю розумової діяльності підлітка є більша роль конкретно-образних компонентів мислення. З розвитком абстрактного мислення конкретно-образні (наочні) компоненти мислення підлітка не зникають, а зберігаються й розвиваються, продовжуючи відігравати істотну роль у загальній структурі мислення (особливо в учнів V-VI класів).
Вплив безпосередніх почуттєвих вражень на мислення молодшого підлітка настільки велике, що в ряді випадків воно виявляється сильніше впливу слова (пояснення вчителі, тексту підручника).
Життєвий досвід, що накопичує підлітками, у тому числі й життєві поняття, безсумнівно, полегшать засвоєння знань, однак у цілому ряді випадків навіть правильні «життєві» поняття (не говорячи вже про неправильні) можуть розходитися зі змістом відповідних наукових понять, що викликає деякі труднощі в засвоєнні останніх. Особливо часто це має місце у випадках, коли наукове поняття позначається словом, якому в житті надається інше значення.
Далі для підлітка характерно дуже помітний, навіть бурхливий розвиток самостійності, критичності мислення. Це зовсім нова сфера розвитку розумової діяльності підлітка на відміну від молодшого школяра.
Під впливом шкільного навчання, загального, характерного для нього росту самосвідомості, у підлітка розвивається вміння й потреба самостійно мислити. Підліток прагне мати свою власну думку, свої погляди й судження з цілого ряду питань, не полягається у всьому на авторитет батьків, учителів або підручника, критично ставиться до них, часто «знаходить помилки» у судженнях учителя або в матеріалі підручника, схильний до суперечок і заперечень, причому в досить категоричній формі. Зрозуміло, зі сказаного не слід робити висновок про те, що підліткові властивий «критичний нігілізм», що він начисто відкидає все, що чужа думка не може бути для нього авторитетною. Але в підлітка з'являється тенденція не сліпо приймати її, а переконуватися в її справедливості, у точності і аргументації.

Список використаних джерел:


1. Богданова Т.Г., Корнилова Т.В. Диагностика познавательной сферы ребёнка. – М., 1994
2. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. В. Давыдова – М., 1979
3. Гальперин П.Я. Введение в психологию - М., 2000
4. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. – М., 1981
5. Клюева Н.В. «Особенности воспитания на разных возрастных этапах» - М, 2003 г.
6. Крутетский В.А. Лукин Н.С. Психология подростка. – М., 1965
7. Маслов А.С. Психологические процессы – М., 1994
8. Лихачёв Б. Педагогика. Курс лекций. – М., 1998
9. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. – М., 1999
10. Пиаже Жан. Речь и мышление ребёнка, 1969
11. Подласый И.П. Педагогика. – М., 1996
12. Психологические средства выявления особенностей личного развития подростков и юношества. – М., 1990
13. Тихомиров О.К. Психология мышления. – М., 1984
14. Хрестоматия по возрастной психологии – М., 1998
15. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. – М., 1983.
16. Выготский Л.С. Мышление и речь: собрание сочинений. В 6 т. Т.2. – М., 1982.
17. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – Л., 1988
18. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. – М., 1972
19. Познавательное прогнозирование и способности в обучении. – М., 1990
20. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2 т. – Т.1. – М., 1989

Інтелéкт — здатність виконувати свідомі розумові дії, такі як: систематизація, зіставлення, виокремлення, формування поняття, порівняння, поєднання, категоризація, організація, математичний розрахунок, з'ясування причин і наслідків, характеризування, моделювання, пошук зв'язків, перебір варіантів, візуалізація, вербалізація, узагальнення, структурування, розбір, осмислення, позбавлення, регуляція і т.д.
Творцем найбільш глибокої і впливової теорії розвитку інтелекту став швейцарець Жан Піаже (1896-1980). Він трансформував основні поняття інших шкіл: біхевіоризму (замість поняття реакції висунув поняття операції), гештальтизму (гештальт поступився місцем поняттю структури) і поглядів П´єра Жане (перейнявши у нього висхідний принцип інтеріоризації, як ми вже знаємо, за Сєченовим).
Свої нові теоретичні уявлення Піаже будував на міцному емпіричному фундаменті - на матеріалі розвитку мислення і мови у дитини. У працях початку 20-х років «Мова і мислення дитини», «Думка і висновок у дитини» тощо Піаже, використовував метод бесіди, запитував, наприклад, чому рухаються хмари, вода, вітер? Звідки беруться сни? Чому плаває човен тощо.
Ж. Піаже зробив висновок про те, що доросла людина роздумує соціально, тобто в думках звертаючись до інших людей, навіть коли вона залишається зі собою віч-на-віч. Дитина роздумує егоцентрично, навіть коли перебуває в середовищі інших. Дитина часто говорить уголос, ні до кого не звертаючись. Це мовлення дитини було назване егоцентричним.
Принцип егоцентризму (від лат. «ego» - я і «центрум» - центр кола) панує над думкою дошкільника. Він зосереджений на своїй позиції (інтересах, потягах) і не здатний стати на позицію іншого («децентруватися»), критично поглянути на свої думки збоку. Цими думками править «логіка мрії», що далека від реальності.
Ці висновки Піаже, у яких дитина поставала як мрійник, що ігнорує реальність, критикував Л. Виготський, котрий дав своє тлумачення егоцентричної (не зверненої до слухача) мови дитини. Водночас він надзвичайно високо оцінив праці Піаже, оскільки в них ішлося не про те, чого дитині не вистачає порівняно з дорослим (менше знає, мислить тощо), а про те, що в дитини є, яка її внутрішня психічна організація.
Було виокремлено низку стадій в еволюції дитячої думки (наприклад, своєрідна магія, коли дитина сподівається за допомогою слова або жесту змінити зовнішній предмет, або своєрідний анімізм, коли наділяє предмет волею або життям: «Сонце рухається, тому що воно живе»). Не вміючи мислити абстрактними поняттями, співвідносити їх тощо, дитина спирається у своїх поясненнях на конкретні випадки. Піаже виокремив 4 стадії. Спочатку дитяча думка міститься в наочних діях (до 2-х років), потім вони інтеріоризуються (переходять із зовнішніх у внутрішні), стають передопераціями (діями) розуму (від 2-х до 7 років), на третій стадії (від 7 до 11 років) виникають конкретні операції, на четвертій (від 11 до 15 років) - формальні операції, коли думка дитини здатна будувати логічно обґрунтовані гіпотези, з яких роблять дедуктивні (наприклад, від загального до приватного) висновки.
Операції мислення не відбуваються ізольовано. Взаємопов’язані, вони утворюють стійкі і, водночас, рухомі структури. Стабільність структури можлива тільки завдяки активності організму, його напруженій боротьбі із силами, які її руйнують. Розвиток системи психічних дій від однієї стадії до іншої― такою уявив Піаже картину свідомості.
Спершу Піаже випробував вплив Фрейда, вважаючи, що людське дитя, з’являючись на світ, керується одним мотивом― прагненням до задоволення, і не бажає нічого знати про реальність, на яку змушена зважати лише через вимоги навколишніх. Але потім Піаже визнав початковим моментом у розвиткові дитячої психіки реальні зовнішні дії дитини (сенсомоторний інтелект, тобто елементи думки, дані в рухах, які регулюються чуттєвими враженнями).
Ж. Піаже зазначав, що пізнаючи й перевтілюючи світ, людина виявляє стійкі, закономірні зв'язки між явищами. Зауважуючи зв'язки між явищами, установлюючи загальний характер цих зв'язків, людина діяльно освоює світ, раціонально організовує свою взаємодію з ним, вона здійснює розумову діяльність― узагальнену орієнтацію у світі.
Мислення формує структуру індивідуальної свідомості, класифікаційно-оціночні еталони індивіда, його узагальнені оцінки, характерну для нього інтерпретацію явищ. Розвиток і діагностика мислення найбільш актуальна тема в суспільстві в силу того, що від правильності плину розвитку мислення й своєчасної його діагностики залежить у майбутньому здібності людини, крім того, розвиток програм мислення привели до того, що в цей час розробляється програма «штучного інтелекту».
Про мислення дитини можна говорити відтоді, коли вона починає відображати деякі найпростіші зв'язки між предметами і явищами й правильно діяти відповідно до них.
У процесі навчання в школі вдосконалюється здатність школярів формулювати судження й робити умовиводи. Судження школяра розвиваються поступово: від простих форм до складних, у міру оволодіння знаннями й більш складними граматичними формами мови.
Актуальність даної теми полягає в тому, що лише в підлітковому віці під впливом навчання учень починає відзначати ймовірність або можливість наявності або відсутність якої-небудь ознаки, тієї або іншої причини, явища, що пов'язане з розумінням того, що факти, події й дії можуть бути наслідком не однієї, а декількох причин.
До підлітків приходить уміння правильно міркувати, обґрунтовувати й доводити те або інше положення більш-менш упевнено й правильно. І особливо інтенсивно здатність до міркування й доведення, абстрактне мислення починають розвиватися з вивченням широкого кола загальноосвітніх предметів також у підлітковому віці, тому дана тема становить особливий інтерес для дослідження [8].
Об'єкт роботи― процес мислення в підлітковому і юнацькому віці.
Предмет даної роботи―вивчення особливостей мислення підлітків і школярів юнацького віку.
Мета курсової роботи: виявити основні закономірності розвитку й діагностики мислення в підлітковому і юнацькому віці згідно генетичної теорії Ж.Піаже.
При цьому поставлені наступні завдання:
1. Узагальнити матеріал по проблемі мислення в психології.
2. Розглянути вікові особливості мислення в підлітків і юнаків.
3. Дослідити особливості операцій мислення в підлітковому і юнацькому віці.
При написанні роботи були використані наступні методи науково-педагогічного дослідження.
1. Методи тестування й статистичної обробки отриманих даних.
2. Теоретичне дослідження і його методи― аналіз оцінка, приведення в систему емпіричного узагальненого матеріалу з позицій певного світогляду.
3. Узагальнення передової практики― вибір найбільш істотних рис, особливостей передового або новаторського досвіду.

Висновки

У підлітковому віці підсилюється незалежність дітей від дорослих людей. Підлітки менш податливі зовнішньому впливу з боку батьків і вчителів, ніж молодші школярі. У період отроцтва підвищується увага дитини до самого себе, до своєї зовнішності, до самопізнання, самовихованню.
В основі інтелектуальної діяльності лежать конкретні розумові операції аналізу й синтезу, класифікації узагальнення, аналогій, порівняння, підведення під поняття, установлення причинно-наслідкових зв'язків і т.п. Хоча мислення й не вичерпується логікою, проте воно оперує логічними категоріями, зв'язками й відношеннями. Для виконання логічних дій підлітки і юнаки повинні вміти відрізняти істотні від несуттєвих властивостей предметів і явищ, виявляти ознаки необхідні і достатні, вибирати підстави для порівняння або класифікації, володіти логіко-функціональними відносинами різного типу. Перераховані логічні операції замикаються з навчальною діяльністю, у процесі якої необхідно використати класифікацію, аналогію, узагальнення, знаходження числових закономірностей і просторові вміння.
У міру формування теоретичного мислення підліток і юнак усе більше навчається усвідомлювати узагальнені закономірності явищ. Мислення починає особливо переходити, від одиничного через особливе до загального, від випадкового до необхідного, від явищ до істотного в них, від одного визначення сутності до усе більше глибокого пізнання дійсності, до розуміння взаємозв'язку її різних моментів, сторін її сутності. Точніше підліток, як і юнак не тільки й не стільки усе глибше пізнає дійсність, у міру того, як розвивається його мислення, скільки його мислення усе більше розвивається, у міру того як заглиблюється його пізнавальне проникнення в дійсність.
Таким чином, при виконанні даної роботи, досягнуті мета й завдання, поставлені в даній роботі, а саме: виявлені основні закономірності розвитку й діагностики мислення в підлітковому і юнацькому віці. Узагальнено матеріал по проблемі мислення в психології. Розглянуто вікові особливості мислення в підлітків і юнаків. Досліджено особливості операцій мислення в підлітковому і юнацькому віці.