ВСТУП
1. ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ І ГРОМАДЯНИНА ЯК ЗАГАЛЬНИЙ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ
2. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ
3. ПРИНЦИПИ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

За характером правового регулювання розрізняють три види правового статусу.
Загальний (конституційний) - це правовий статус, який передбачає основні конституційні права та обов'язки громадянина. Він характеризує загальні та рівні можливості, вихідні позиції всіх тих людей, які є громадянами однієї держави. Цей статус надається найбільшій кількості осіб.
Спеціальний (колективний) - це правовий статус, який надається окремим групам осіб і громадян. Він охоплює особливі, своєрідні (додаткові) права та обов'язки певної групи суб'єктів. Наприклад, студентів, ветеранів, пенсіонерів, військовослужбовців. Цей статус характеризує "групові" можливості людей.
Індивідуальний (персональний) - це правовий статус, який надається окремій особі чи громадянину правозастосовчими актами. Такий правовий статус характеризує індивідуалізовані юридичні можливості соціального суб'єкта в певній державі [4, с. 55].
Усі зазначені правові статуси поєднані між собою. Наприклад, особа може бути одночасно громадянином України (загальний правовий статус), викладачем у вузі (спеціальний правовий статус, передбачений Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991 р.), Героєм України (індивідуальний правовий статус, який надається особі правозастосовним актом - Указом Президента України).
За суб'єктним складом розрізняють такі правові статуси:
а) фізичні особи - громадянин України, особа без громадянства (апатрид), особа з подвійним громадянством (біпатрид), іноземець, біженець та ін.;
б) посадові і службові особи - прокурор, суддя, міністр, голова державного комітету, депутат та ін.;
в) особи, які мають особливий спеціальний статус з огляду на специфіку їхніх повноважень і небезпечні умови праці (розвідники) [4, с. 56].
Структура правового статусу особи і громадянина.
У науці конституційного права сформувалося декілька підходів щодо визначення структури правового статусу особи і громадянина:
1) правовий статус особи передбачає соціально допустимі й необхідні можливості особи не просто як індивіда, а як громадянина ;
2) структура правового статусу включає лише правосуб'єктність людини, принципи конституційно-правового статусу людини, права і свободи людини і гарантії їх реалізації, обов'язки людини та гарантії їх виконання, а також громадянство. Найбільш повною вважається структура правового статусу, яка була визначена вченими А.М. Колодієм та А.Ю. Олійником:
- статусні правові норми і правові відносини;
- громадянство;
- суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки;
- законні інтереси;
- правові принципи і юридичні гарантії;
- правосуб'єктність;
- юридична відповідальність [3, с. 74].
Статусні правові норми, об'єктивовані в конституційних правових актах, визначають вихідний правовий стан людини і громадянина в суспільстві і державі. Юридичні норми встановлюють міру, ступінь і повноту участі соціального суб'єкта в правовідносинах, які існують і розвиваються в соціумі.
Громадянство є важливим елементом правового статусу, оскільки встановлює постійний, взаємний і, головне, правовий взаємозв'язок між особою і державою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30
2. Касинюк Л. А. Основи конституційного права України: учбовий посібник. - Харків : Одісей, 2010. - 198, с.
3. Конституційне право України: Навч. посібник для юридичн. спец. вузів / НАН України; Інт держави і права ім. В.М.Корецького; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка та ін.; Авт. В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фріцький, О.В.Городецький та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка. -2-е доопрац. вид. - К.: Наук. думка, 2011. – 731 с.
4. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб.. - К.: Атіка, 2009. - 606, с.
5. Основи конституційного права України: Підручник. 2-е вид., доповнене / За ред. В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 288 с.
6. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2011. - 536 с.
7. Шляхтун П. П. Конституційне право України: Підручник. - К.: Освіта України, 2008. - 592 с.

ВСТУП
Правовий статус особи (лат. status - становище) - це юридично закріплене становище особи як соціального суб'єкта в суспільстві, тобто це сукупність прав та обов'язків особи, які визначені та гарантовані Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа і держава перебувають у постійному взаємозв'язку, який виражається у формі певних прав, свобод, обов'язків та законних інтересів, що в своїй єдності становлять правовий статус особи.
Загалом статус можна визначити як правове положення когось, його місце та роль у суспільстві і державі, в системі органів державної влади. Правовий статус особи визначає певні стандарти поведінки людини, які визнаються державою як обов'язкові та корисні для всіх членів соціуму.
У науці конституційного права спостерігається неоднакове тлумачення поняття правового статусу особи. Вчений П.М. Рабінович стверджує, що правовий статус особи - це комплекс її суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Дійсно, правовий статус можна розуміти як систему юридичних прав, свобод, обов'язків і законних інтересів у їхній єдності, основу чи концентруючу вісь її правового становища. В.В. Кравченко стверджує, що правовий статус особистості - це її юридично закріплене становище в державі й суспільстві; він становить важливу складову суспільного статусу особистості, характеризує зв'язки особистості з державою та державно організованим суспільством. Інший зміст у цьому понятті вбачають вчені A.M. Колодій та А.Ю. Олійник: правовий статус особи - це юридичне закріплення положення людини і громадянина у сучасному суспільстві" [3, с. 72]. Отже, незважаючи на різні тлумачення цього поняття в юридичній літературі, центром правового статусу особи є її юридично закріплене становище в суспільстві і державі.
Тема: «Поняття і принципи громадянства України».

ВИСНОВКИ
Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи та держави, який виражається у взаємних правах та обов'язках. Такий зв'язок виникає із народженням людини і зберігається протягом усього її життя. Ознаки громадянства:
- постійний зв'язок, тобто необмежений у просторі і в часі;
- правовий зв'язок - передбачений і гарантований нормативно-правовими актами;
- взаємний зв'язок - держава та особа мають взаємні (кореспондуючі) права та обов'язки.
Громадянство є одним із базових факторів у характеристиці правового статусу особи. Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Термін "громадянство" використовується у країнах з республіканською формою державного правління, а термін "підданство" властивий для монархій, оскільки формально означає особисту підлеглість монарху.
Громадянином України, як і іншої держави, є не будь-яка людина, а тільки та, котра проживає чи проживала на її території, підкоряється державній владі, користується правами та виконує обов'язки, тобто це особа, яка перебуває в особливих зв'язках з Україною.
Принципи громадянства - це найбільш важливі нормативно-регулятивні правила поведінки громадянина і держави:
1) єдиного громадянства - громадянство держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України.;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянства України. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі;
4) визнання права будь-якого громадянина України змінити своє громадянство;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом усіх громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України,
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України,
8) захисту громадян України, що знаходяться за її межами.
Отже, законодавство України у сфері правового регулювання питань громадянства ґрунтується на засадах законності, демократизму, гуманізму, а також на основі тих принципів, які задекларовані в міжнародних правових актах.