ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ
1.1. Суїцид як психологічний феномен: поняття, мотиви
1.2. Особливості суїцидальної поведінки підлітків
1.3. Психологічна допомога у випадках суїцидально-орієнтованої поведінки
Висновки до 1-го розділу
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ
2.1. Мета, завдання, етапи, методики дослідження
2.2. Інтерпретація результатів дослідження
2.3. Профілактика суїцидальної поведінки в підлітків
Висновки до 2-го розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Формування суїцидальної поведінки в дитячому й підлітковому віці багато в чому залежить і від певних особливостей особистості суїцидента.
За А. Амбрумовою і Є. Вроно, для підлітків із суїцидальною поведінкою характерні такі риси: імпульсивність, збудливість, емоційна нестійкість, підвищена сугестивність, сенситивність, несамостійність мислення. Однак перераховані особливості певною мірою властиві всім підліткам, чим і пояснюється високий відсоток гострих реакцій на стрес і реактивні стани, що визначають передсуїцидальний період у підлітковому віці [19, с. 29].
Ці риси, нерідко виражені на рівні акцентуації характеру, створюють передумови для соціально-психологічної дезадаптації особистості в пубертатний період. За даними А. Личко, при демонстративній суїцидальній поведінці 50 % підлітків виявилися представниками істероїдного, істероїдно-нестійкого й гіпертимно-істероїдного типів, 32 % – епілептоїдного й епілептоїдно-істерощного типів і лише 18 % – представниками всіх інших типів. Водночас суїцидальні спроби в більшості випадків здійснювали представники сенситивного (63 %) і циклоїдного (25 %) типів. Багато авторів зауважують надзвичайно низьку суїцидальну активність шизоїдів у підлітковому віці [19, с. 30].
А. Личко виокремлює три типи суїцидальної поведінки в підлітків: демонстративна, афективна та справжня.
Демонстративна суїцидальна поведінка — це не завжди усвідомлене підлітком прагнення привернути увагу до ситуації, в яку він потрапив, викликати співчуття, уникнути очікуваних неприємних наслідків за якісь учинки, вийти зі складної ситуації, а також налякати (шантаж, погрози, вимагання тощо). При такій спробі підліток не завжди гарантований від смертельного результату, тому що часто не усвідомлює, наскільки небезпечні його дії, якими можуть бути їхні наслідки.
Афективна суїцидальна поведінка є однією з форм гострих психогенних реакцій на тлі акцентуацій характеру, психопатій або залишкових явищ органічного ураження головного мозку.
Одним із різновидів такого типу суїцидальної поведінки в підлітковому віці є реакція пасивного протесту, тобто стан надзвичайно сильного переживання образи, гострого невдоволення іншими або собою, прагнення помститися, покарати винних у незаслуженому покаранні, принизливому зауваженні тощо. Така реакція може обмежуватися лише думкою чи уявленням суїциду або виявлятися у здійсненні суїцидальної спроби. В останньому випадку рішення заздалегідь не обмірковується, а виникає за механізмом «короткого замикання». На відміну від демонстративних суїцидальних реакцій, суїцидальні реакції протесту здійснюються наодинці. Якщо смертельний результат не наставав, діти й підлітки, як правило, соромляться свого вчинку, намагаються його приховати, тоді як демонстративна реакція розрахована на увагу та співчуття інших [19, с. 32].
При справжній суїцидальній поведінці суїцидальний намір підлітка нерідко довго виношується, підліток уживає певних заходів, щоб ніхто не перешкодив здійсненню задуманого. У залишених записках часто висвітлені мотиви вчинку, суб’єктивні оцінки обставин, самозвинувачення тощо. При патохарактерологічних реакціях, що становлять 10 % спроб, справжня суїцидальна поведінка зазвичай є наслідком тривалої та важкої психічної травматизації, що впливає, насамперед, на слабкі сторони акцентуйованого характеру (найчастіше в сенситивних і циклоїдних (у депресивній фазі) підлітків). Крім того, справжня суїцидальна поведінка в підлітків частіше проявляється при депресивних станах різного походження.
Депресія, в основі якої лежить пригнічення всіх психічних і фізичних проявів людини, у підлітків істотно відрізняється від депресії дорослих. Актуальність підліткових депресій полягає не лише в тому, що вони в останні роки почастішали, але й у тому, що «депресія може невидимо стояти за психопатоподібними порушеннями поведінки, штовхати до алкоголізації або вживання наркотичних засобів, за допомогою яких прагнуть підняти настрій, придушити глибоко приховані тяжкі переживання» [14, с. 55].
Психологи виокремлюють кілька типів підліткової депресії.
Делінквентний варіант – це порушення поведінки, що досить швидко розвиваються, не властиві цьому підліткові раніше; проявляються у брутальності й непослуху стосовно старших, особливо рідних і вчителів; у діях «усім на зло», часто на шкоду самому собі; у втраті інтересу до навчання, колишніх захоплень; у прогулах, уживанні алкоголю, наркотичних засобів. При цьому в усіх поведінкових проявах є ознаки розпачу: підліток немов спеціально шукає приводів для покарань, «лізе на рожен». Незвичайність поведінки, як правило, зауважують не так рідні та близькі, які пояснюють таку поведінку поганим впливом або віком, як учителі, вихователі, міліція. Брутальність, неслухняність, агресія, озлоблення віддаляють підлітка від близьких, а це, у свою чергу, загострює почуття самотності, відірваності, неприкаяності та штовхає на агресивні, зокрема аутоагресивні вчинки. Такий стан зумовлений проявом психогенної (реактивної) депресії при лабільній, шизоїдній, істероїдній, епілептоїдній акцентуаціях, може тривати до кількох тижнів і навіть місяців [14, с. 57].
Іпохондричний варіант підліткової депресії характеризується поєднанням незначних соматичних порушень із численними скаргами, що відображають надцінний характер переживань. Виникає цей розлад часто як реактивна (психогенна) депресія на тлі астено-невротичної, конформної, лабільної, істероїдної та психоастенічної акцентуацій характеру, а також при ендогенних захворюваннях із млявим перебігом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Байєр О. О.Життєві кризи особистості: навчальний посібник / О.О.Байєр.–Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. Ун-ту, 2010. – 244 с.
2. Вікова та педагогічна психологія: курс лекцій. - К.: Каравела, 2005. - 399 с.
3. Гуменюк О. Психологія Я - концепції: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, 2009. -185 с.
4. Гурлева Т. С. Метод психологического тренинга в формировании ответственности у подростков //Практична психологія та соціальна робота. – 2011. - №8. – С. 3 –7
5. Дюркгайм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження /Пер. з фр. – К.: Основи. - 2008. – 519 с.
6. Загальна психологія: Навч. посібник /Авт. кол.: О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.. - К.: А.П.Н., 2012. - 461 с.
7. Кащенко В.П. Педагогічна корекція: Виправлення недоліків характеру в дітей і підлітків: посібник для студ. середовищ. і вищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2010. - 304с.
8. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: Навч. посіб. - К. : ЕксОб. - 2009. - 302 с.
9. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз.; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 2-е вид., стереотип.. - К., 2011. - 455 с.
10. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз. - К.: Вища школа. - 2010. - 479 с.
11. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: У двох книгах: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Либідь, 2004 - Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. - 2008. - 573, с.
12. Первин Лоуренс А. Психология личности: Теория и исследования. - М.: Аспект Пресс, 2009. - 606 с.
13. Пігіда В. М. Суїцидальна поведінка неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема / В. Пігіда // Український медичний альманах. – 2008. – Том 11. – № 6 (додаток). – С. 118.
14. Проблемний підліток і проблеми підлітка /Упоряд.Т. Червона. – К.: Шк. Світ, 2010. – 128 с.
15. Психокорекційна та розвиваюча робота з дітьми: Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. / Под ред. І. В. Дубровиной. - М.: Академія, 2011. - 160 с.
16. Психологія: Підручник для студ. вуз. /За ред. Ю.Л.Трофімова. - К.: Либідь, 2010. - 558 с.
17. Психологический словарь /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. -М.: Педагогика-Пресс, 2008. - 440 с.
18. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. - 2012. – 275 с.
19. Рибалка В. В. Психологія суїцидальних тенденцій проблемної особистості / В. В. Рибалка. – К. : Шкільний світ, 2009. – 128 с.
20. Сабат Н. Профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків / Н. Сабат // Соціальний педагог. – 2012. – № 11 (листопад). – С. 35-37
21. Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник / Михайло Фіцула. - 3-тє вид., стер. - К. : Академвидав, 2009. - 559 с.
22. Цимбалюк І. М. Психологія. - К. : ВД "Професіонал", 2008. – 575 с.
23. Чепіга Л.П. Особливості Я-концепції підлітків в залежності від умов навчання в навчальному закладі: навчальний посібник для вчителів та студентів/ Нар. Укр. Акад. — X., 2011. — 44 с.
24. Шавровська Н., Гончаренко О. Суїцид як соціально-психологічний феномен. – К.: ТОВ «Редакції загальнопед. газет», 2009. – 79 с.
25. Шнейдер Л. Кризисные состояния у детей и подростков: направления работы школьного психолога. Курс лекций / Л. Шнейдер // Школьный психолог. – 2009. – № 22. – С. 47-51

ВСТУП

Актуальність теми. Інтерес до проблеми самогубства простежується у фахівців різних областей: медиків, психологів, соціальних працівників, соціологів, педагогів. Досліджуються причини самогубств, їх статистика, вплив самих різних соціальних, демографічних, економічних, політичних і інших чинників. На основі наукових робіт і узагальнень практики розвивається молода наука – суїцидологія. Щорічно випускаються спеціальні суїцидологічні журнали, проходять міжнародні симпозіуми, створена міжнародна асоціація по попередженню самогубств.
Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % – вважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % – не стримуються в ситуації конфлікту.
Самогубство (суїцид) – це крайній вид аутоагресії, навмисне позбавлення життя.
Перше літературне джерело, де згадано про суїцид, давньоєгипетський твір, написаний ще в XXI ст. до н.е., «Полеміка людини з душею». Весь твір пронизаний замкненістю і самотністю, людина почувається одинокою у світі, де все для неї чуже і вороже.
Смерть здається єдиним виходом із полону страждань. Самогубство засуджували давньогрецькі мислителі Сократ, Платон, Аристотель.
Першим в історії церкви самогубство засудив Августин Блаженний. Він вважав це явище порушенням основної заповіді «Не вбий». Французький соціолог Еміль Дюркгейм (1858–1917) у XIX ст. вирішив з’ясувати, які причини самогубства. Він стверджував, що, досліджуючи проблеми самогубства, передусім слід враховувати зовнішні обставини, умови суспільства, за яких живе людина. Праця Дюркгейма «Суїцид» стала початком нової течії в соціології – суїцидології.
Розгляд проблеми у контексті підліткового віку надає їй особливої гостроти (О. Блінова, С. Бойко, О. Коні, А. Лічко, О.Ліхачов, М. Міллер, І. Невський, Г. Старшенбаум, С. Шацький, С. Шебанова, Е. Фромм, К. Хоутен та інш.). Психофізіологічні особливості, притаманні підліткам, зумовлюють значну неконтрольованість суїцидальної поведінки. Спілкування з однолітками, яке в суїцидальній поведінці є провідним видом діяльності, визначає певну самодостатність підліткової субкультури, що також ускладнює можливості психологічного впливу на суїцидальні прояви. Відтак, вивчення проблеми суїциду взагалі та його проявів у підлітків є актуальним як у соціокультурному, так і у суто науковому плані.
Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє визначити фактори ризику: переосмислення національної та власної системи цінностей, девальвація цієї системи; відхилення в розвитку психіки (розлади поведінки, асоціальна особистість, психічні розлади, викликані лікарськими препаратами); заниження самооцінки, неможливість самореалізації; руйнування необхідного кола спілкування, так званого референтного мікросередовища; попередня спроба самогубства; глибокі почуття депресії, безнадійності, безпомічності; втома від життя; відчуття одинокості, непотрібності (часто помилкові); вживання наркотиків, алкоголю; правопорушення; стресові ситуації; доступ до вогнепальної зброї, токсичних речовин, отрутохімікатів та ін..; фізичні страждання; перенасичення ЗМІ картинами жорстокості, що має великий психологічний вплив на підлітків.
Характерним для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх вчинків. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднані з вищевказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може призвести до небезпеки суїциду дитини або підлітка.
Недостатній рівень вивчення проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми дослідження: «Суїцидальна поведінка у підлітків».
Об’єкт дослідження – суїцидальна поведінка підлітків.
Предмет дослідження – чинники формування суїцидальних сценаріїв та їхнього поведінкового прояву у підлітків.
Мета дослідження – виявити чинники створення суїцидальних сценаріїв у підлітків і розкрити роль, яку можна знівелювати за допомогою підліткової субкультури у формуванні суїцидальних намірів, що виступає основним джерелом передбачення й психопрофілактики суїциду.
Відповідно до предмета, та мети визначено такі завдання дослідження:
розкрити поняття та мотиви суїциду;
визначити особливості суїцидальної поведінки підлітків;
- психологічна допомога у випадках суїцидально-орієнтованої поведінки;
- провести емпіричне дослідження суїцидальної поведінки у підлітків;
- окреслити питання профілактика суїцидальної поведінки в підлітків.
Гіпотеза дослідження – причини суїцидальної поведінки юнаків і дівчат різні.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність свідомості та розвиток особистості в процесі діяльності (К.О. Абульханова-Славська, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Л.Е. Орбан-Лембрик, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко) та теоретико-методологічні тлумачення самосвідомості в контексті проблеми розвитку особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.О. Бодальов, М.І.Пірен, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова, К.В. Шорохова).
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (25 назв) та додатків і має загальний обсяг 37 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Отже, можна підвести наступні висновки. Прискорені факти суїцидів підлітків стали надзвичайно актуальною проблемою в останні десятиліття. Їх відносна частота і крайні форми прояву, нерідко набувають патологічного характеру, спостерігаються в наш час прискоренням фізичного розвитку і статевого дозрівання. Сучасне соціальне життя пред'являє нервовій системі підлітка інші, більш високі вимоги, ніж півстоліття тому. У дівчат та юнаків, що вважаються ще підлітками, нерідко довго ще зберігаються майже дитячі інтереси, химерно переплітаються з інтересами дорослих, занадто велика податливість випадковим впливам, емоційна нестійкість. І нерідко при цьому особливо повільно дозріває та частина психічної сфери, до якої відносяться почуття обов'язку, відповідальність, самообмеження, моральні та етичні установки, вміння приборкати свої бажання, рахуватися з інтересами інших.
Статистичні дані, щодо табококуренія, наркоманії, зловживання і просто вживання алкоголю в підлітковому віці лякають своїми цифрами.
Метою курсової роботи було виявити чинники створення суїцидальних сценаріїв у підлітків і розкрити роль, яку можна знівелювати за допомогою підліткової субкультури у формуванні суїцидальних намірів, що виступає основним джерелом передбачення й психопрофілактики суїциду.
У процесі роботи, в рамках вирішення поставлених завдань, були проаналізовані поняття суїциду, також типи суїцидальної поведінки, віковий фактор, піддані аналізу різні підходи дослідників даних проблем. Також розглянуті психосоціальні особливості розвитку з точки зору вікового фактора.
Було проведено емпіричне дослідження. За допомогою анкетного опитування та методики «Незакінчені речення». Відповідно до гіпотези пропонувалося підтвердити розходження причин схильності до суїцидальної поведінки юнаків та дівчат.
У результаті проведеного дослідження запропонована гіпотеза знайшла своє підтвердження. Юнаки, які беруть участь в нашому дослідженні, відзначили причини, що впливають на формування суїцидальної поведінки - рівень матеріального добробуту, алкоголізм. У той час як дівчата особливо виділяють проблеми в сімейних відносинах (разом з проблемами у відносинах з протилежною статтю), недосконалість власної зовнішності. Таким чином причини схильності до суїцидальної поведінки юнаків та дівчат - різні.
Отримані в ході нашого дослідження дані можуть мати практичну значущість для соціальних служб, педагогів, психологів, використовуватися при профілактичній роботі з підлітками.