ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ФРАЗЕОЛОГІЇ В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
1.1. Мовна картина світу у фразеології
1.2. Фразеологічні одиниці німецької мови як відображення національних стереотипів
Висновки до 1-го розділу
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
2.1. Фразеологічна полісемія і омонімія
2.2. Фразеологічні синоніми
2.3. Фразеологічні антоніми
Висновки до 2-го розділу
РОЗДІЛ 3. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ З ЕТНОКУЛЬТУРНИМ КОМПОНЕНТОМ
Висновки до 3-го розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Лінгвістичні дослідження характеризуються активним зверненням до питання про мовну свідомість людини, організації її лексикону, взаємодії індивідуального та загального в мовних образах світу різних культур. У сучасний лінгвістичний ужиток міцно ввійшли такі поняття, як «мовна картина світу», «мовне бачення світу» і тощо, що беруть початок ще з антропологічних ідей В.Гумбольдта про мову як особливе бачення світу. Сучасні лінгвісти (А. Бєлова, І. Беженар, О. Городецька, Е. Кубрякова, Е. Селиванова та інші) у своїх дослідженнях останніх років зосереджують увагу на мовних засобах вираження картини світу. У центрі уваги мовознавців опиняється людина як носій мови, який репрезентує ту чи іншу культуру, у зв’язку з чим однією з суттєвих ознак лінгвістичної науки стає актуалізація лінгвокультурологічного й когнітивного підходів до мовних явищ, структур і процесів. Відомо, що саме мова вербалізує мовну картину світу, зберігає її і передає із покоління в покоління. І здійснює це вона за допомогою асоціацій. Такої думки у своєму дослідженні дотримується О. Залевська. Звісно, що за мовними явищами знаходяться певні соціокультурні чинники, тому за мовною картиною світу завжди стоїть соціокультурна картина світу: «Мова замальовує через систему своїх значень та їхніх асоціацій концептуальну модель світу в національно-культурні кольори», – справедливо вважає В. Телія.
У колі зацікавлення лінгвістів сьогодні знаходиться лінгвокультурологічний підхід до вивчення взаємодії та взаємозв’язку культури і мови. Мовна картина світу, в свою чергу, створюється в процесі номінації, а її ключовим елементом є слово. Слово виступає як кардинальна одиниця мовної картини світу. Словниковий склад – це потрійна система знаків, що служить у мові для вираження системи суб’єктивного людського досвіду стосовно організованої системи дійсності, яка перебуває в процесі постійного розвитку, що отримує мовне вираження. Саме в такий спосіб виникає, на думку вчених (В. Левицького, О. Огуя, С. Кійко, Ю. Кійко), «мовна картина світу» (термін Л. Вейсгербера). Науковці вважають, що вона становить сукупність уявлень людини про об’єктивну дійсність, напрацьованих протягом століть, і тією глибинною основою, тим «смисловим каркасом», на який нанизується щонайскладніша сітка мовних відношень. Як смисловий каркас мовна картина світу – це відображення всього оточуючого в мовному досвіді народу у вигляді системи номінацій, організованої сукупності мовних понять, які за допомогою лексем виражають у мовній системі всюди наявні взаємозв’язки та відношення між елементами дійсності, і на цій основі – між мовними поняттями.
Мова відображає картину світу, під якою розуміємо глобальний образ світу, який існує у свідомості людини і формується у процесі всієї духовної діяльності людини та її контактів з усім світом як результат пізнання. Простежуючи зв’язок мови і культури, Е. Сепір вважає, що культура – це те, що робить і думає певне суспільство, а мова – це те, як воно думає. Досить відчутним є вплив на мову міфічної свідомості, обрядової дійсності: народні вірування, звичаї, обряди залишили в ній свої помітні сліди. Антропоцентрична парадигма лінгвістичних досліджень у центр ставить людський чинник у мові.
Різні мови мають багато спільних рис, що зумовлюється фізичною природою людини, функціями головного мозку та нервової системи. Але кожна мова визначає особливе світобачення носіїв цієї мови. І кожна з мов своєрідно представляє світ у значеннях своїх одиниць, в особливій образності, у понятійних категоріях. І саме мова фіксує національний склад мислення в свідомості народу. Саме фразеологія у мові відображає, визначає, зберігає досягнення когнітивної людської діяльності, особливості національної психології, а також забезпечує діалог минулого з теперішнім та теперішнього з майбутнім.
Зазначимо, що мовна картина світу – різнорівневе, психологічне, логічне та мовне явище. Мова безпосередньо пов’язана з мисленням. Так, на думку Г.Колшанського, необхідно говорити не про мовну картину світу, а про мовномисленнєву картину світу. Мова відображає досвід кожного народу і виявляє не лише спільні знання, а й своєрідність бачення світу. Мовна картина світу складається з багатьох елементів, таких як традиції, вірування, ритуали, обряди, цінності, знання, поняття, уявлення, моделі поведінки, стереотипи та інше [4, с. 36]. Фразеологізми, прислів’я, приказки, інші зразки фольклорного мовлення найбільш наглядно демонструють спосіб життя, географічне положення, історію народу, традиції того чи іншого суспільства, що об’єднане однією культурою. Так, Т. Черданцева зазначає, що завдяки фразеології можливо проникнути у далеке минуле не лише мови, а також історії та культури її носіїв.
Отже, фразеологічні одиниці (ФО) займають важливе місце у структурі мовної картини світу, яка об’єктивує ціннісну картину світу [3, с. 128]. Саме у фразеологічному складі мови концептуалізовані не тільки знання про власне людську, наївну картину світу й усі типи відношень суб’єкта до її фрагментів, а й начебто запрограмована участь цих мовних сутностей разом з використанням їх у міжпоколінній трансляції еталонів і стереотипів національної культури. Практично незаперечною є теза, що фразеологія – найбільш самобутнє явище, що вона характеризується найбільшим ступенем екстралінгвістичності, що фразеологія є єдиною областю мовних явищ, де сам зміст культури даного колективу в дану епоху відображається більш чи менш безпосередньо, що фразеологізми завжди якоюсь мірою відбивають світогляд народу.
Це насамперед пов’язано з принципом антропоцентризму, притаманному ціннісній картині світу, що послідовно фіксується у мовній картині світу у вигляді мовних репрезентацій уявлень людини про дійсність та ставлення до цієї дійсності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бородулина М. К. Немецкая разговорная лексика : учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. /Мария Бородулина, Галина Тюпаева. - М.: Высш. школа, 1987. - 189 с.
2. Булаховський Л.А. Вибрані праці. - К.: Наукова думка. - 1978. - 215 с.
3. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. - М.: Просвещение. - 1977. - 241 с.
4. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке. - М.: Наука, 1986. - 342 с.
5. Гаврись В.І. Німецько-український фразеологічний словник /В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. – К.: Наукова думка. - 1981. – 798 с.
6. Девкин В. Д. Немецкая лексикография: Учебное пособие для вузов / Валентин Девкин. - М. : Высшая школа, 2005. - 669 с.
7. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. - М.: Просвещение, 1990. - 160с.
8. Кунін О.В. Курс фразеологии современного английского языка: [Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.] / А. В. Кунин,. - М. : Высш. шк., 1986. - 336 с.
9. Любимова З. М. Немецко-русский словарь активной лексики: Около 20 000 слов и словосочетаний /Зинаида Любимова, . - 2-е изд. перераб. - М. : Русский язык, 2002. - 479 с.
10. Мюллер В. Великий німецько-український словник / В. Мюллер. – К.: Наукова думка. - 2007 . –787 с.
11. Огуй О. Д. Лексикологія німецької мови: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /Олександр Огуй. - Вінниця : Нова книга, 2003. - 403 s.
12. Потебня А.А. Мысль и язык. – К.: Вища школа. – 1993. - 163 с.
13. Прокольева С.М. Механизмы создания фразеологической образности. - М.: Высш. шк. - 1996. - 348 с.
14. Розен Е. В. Лексика немецкого языка сегодня: Учеб. пособие для пед. вузов / Евгения Розен,. - М. : Высш. шк., 1976. - 128 с.
15. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики. – Екатеринбург.: Слово. - 1999 - 268 с.
16. Степанова М. Д. Лексикология современного немецкого языка : Учебное пособие /Мария Степанова,. - М.: Академия, 2003. - 251 с.
17. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. 3-е изд. – М.: Высшая школа, 1985. - 153 с.
18. Щербань Н. П. Структурно-семантичні особливості фразеологізмів німецької мови / Н. П. Щербань. – Чернівці, 2002. – 72 с.
19. Fleischer W. Phraseologie der deutschen Gegenwarts sprache / W.Fleischer. – Leipzig, 1982. – 250 s.
20. Wilske L. Sprachkommunikation und Sprachsystem / L. Wilske. – Leipzig, 1983. – 255 S.

ВСТУП

Актуальність теми. Фразеологічна картина світу сучасної німецької мови пов'язана з німецькою національною картиною світу й утворилася на основі національних міфів, вірувань, обрядів, ритуалів, що залишили по собі низку звичаїв і традицій суспільного характеру. Важливим її складником є народна культура (народні ігри, розваги, фольклорні тексти, правила поведінки, народні символи та інш). Коріння ключових фрагментів фразеологічної картини світу можна виявити в умовах сферах життєдіяльності етносу.
Основою фразеологічного семіозису фразеологічної картини світу є метонімічне й метафоричне переосмислення. Процес переосмислення пов'язаний з внутрішньою формою фразеологічної одиниці, на основі якої відбувається мисленнєвий процес. Внутрішня форма фразеологічної одиниці поєднана як із значенням, так і з формою вираження, тому вона становить основу семіозису. Створення внутрішньої форми фразеологізму відбувається через виявлення, групування ознак семи фрагментів національної картини світу, який номінуватиметься. Вибрані ознаки семи виступають основою процесів переосмислення. Активація/ дезактивація однієї чи декількох з них сприяє формуванню нових значень – вторинному семіозису – створенню фразеологічної одиниці. Вибір і групування ознак, які формують внутрішню форму образу, відбувається на тлі національної картини світу з урахуванням національної культури, ментальності.
Семантика фразеологічних одиниць пов'язана з народними образами, які добре відомі носіям культури. Реалізація фразеологічного значення можлива завдяки фразеологічній картині світу, що містить і передає з покоління в покоління результати пізнання світу, народного досвіду.
На зламі двох тисячоліть вивчення соціального статусу мови як способу людського вираження ставить перед дослідниками низку проблем, орієнтованих на онтологічну сутність мови та умов її функціонування і ролі в розвитку людини як явища соціального. Аналіз основних напрямів мовних змін – важлива частина дослідження форм існування мови, що безпосередньо стосується її іманентних характеристик. Усе це дає підставу визнати, що дослідження закономірностей динаміки розвитку словникового складу мови є однією з центральних проблем сучасної лінгвістичної науки. Вивченням питання еволюційних процесів у мові займався ряд науковців, а саме: Б. О. Серебренніков, О. С. Кубрякова, В. М. Телія, С. В. Семчинський, О. С. Мельничук, М. П. Кочерган.
Проблемам фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни присвячені праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема В. Виноградова, В. А. Архангельського, І. І. Чернишової, Р. П. Зорівчак, В. І. Гаврися, В. П. Жукова, О. В. Куніна, М. Ф. Алефіренко, М. В. Гамзюка. Вивчалися особливості динамізму словникового складу в НДР (W. Fleischer, H. D. Schlosser ), дивергентні лексичні процеси ні мецьк ої мови НДР і ФРН, конвергентн і пр оцеси мовного розвитку після об'єднання Німеччини в 1989 році (А. В. Капуш, D. Herberg), фразеологічні модифікації (С. Б. Пташник, Е. Ріігаіnеn, Р. Balsliemke). Дослідження мовного динамізму проводилися на матеріалі фразеологічних інновацій (ФІ) української та російської мов (А. А. Смерчко).
Останнім часом вчені зосереджують увагу на лінгвокраїнознавчій орієнтації щодо вивчення мовних одиниць (О. Д. Райхштейн, С. Н. Денисенко, Д. О. Добровольський, В. М. Телія, В. Г. Гак, W. Fleischer, Сh. Рalm, зокрема стосовно виділення національно-культурного компонента як складової частини значення фразеологічних одиниць (ФО) (О. П. Пророченко, С. М. Назаров, Є. М. Верещагін, С. Н. Денисенко, О. Я. Остапович). На даному етапі наукових пошуків значний інтерес викликає проблема взаємозв'язку мови та мислення, що сприяло формуванню нового напряму в лінгвістиці – когнітивного (М. Віеrwisch, G. Наrman, R. Jасkеndoff, G. Lakoff). Такий підхід до опису мовних явищ зумовлює потребу дослідження функціонування лексичних одиниць (ЛО) та ФО в сучасному дискурсі крізь призму концептуальних зв'язків (О. С. Кубрякова, М. М. Полюжин, Н. Хомський, М. Schwarz, D. Dobrovol’skij, D. Hartmann).
Важливість цієї проблеми зумовила вибір теми дослідження «Мовна картина світу у німецьких фразеологізмах».
Мета дослідження розкрити мовну картину світу у німецьких фразеологізмах.
Мета роботи передбачає необхідність вирішення конкретних завдань:
розглянути фразеологічні одиниці німецької мови як відображення національних стереотипів;
охарактеризувати семантику фразеологічних одиниць;
показати особливості перекладу фразеологічних одиниць.
Об`єктом дослідження є фразеологія в цілому, як особливий прошарок мови, який обумовлює її унікальність.
Предметом дослідження є мовна картину світу у фразеологізмах німецької мови.
Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми.
Практичне значення одержаних результатів. Основні питання, які були розглянуті в нашій роботі, можуть бути включені до розробки лекцій, написання курсових та дипломних робіт з філології, лексикології, лінгвокраїнознавства.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (20) та має загальний обсяг 30 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Мова відображає картину світу, під якою розуміємо глобальний образ світу, який існує у свідомості людини і формується у процесі всієї духовної діяльності людини та її контактів з усім світом як результат пізнання.
Мова відображає досвід кожного народу і виявляє не лише спільні знання, а й своєрідність бачення світу. Мовна картина світу складається з багатьох елементів, таких як традиції, вірування, ритуали, обряди, цінності, знання, поняття, уявлення, моделі поведінки, стереотипи та інше. Фразеологізми, прислів’я, приказки, інші зразки фольклорного мовлення найбільш наглядно демонструють спосіб життя, географічне положення, історію народу, традиції того чи іншого суспільства, що об’єднане однією культурою. Отже, фразеологічні одиниці (ФО) займають важливе місце у структурі мовної картини світу, яка об’єктивує ціннісну картину світу. Саме у фразеологічному складі мови концептуалізовані не тільки знання про власне людську, наївну картину світу й усі типи відношень суб’єкта до її фрагментів, а й начебто запрограмована участь цих мовних сутностей разом з використанням їх у міжпоколінній трансляції еталонів і стереотипів національної культури.
За класифікаціє. В.Виноградова, виконаній на семантичній основі, існує три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення або ідіоми, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Дана класифікація не включає прислів’їв, приказок, примовок, крилатих висловів, термінологічних словосполучень, які багатьма сучасними мовознавцями розглядаються як фразеологічні одиниці.
З боку відображення соціокультурних знань в образній основі фразеологізмів німецької мови можна виділити такі дві групи: національні фразеологізми та міжкультурні фразеологізми, тобто, запозичені з інших мов.
Фразеологізми можуть бути як власне національними, так і запозиченими з інших мов. Але навіть в останньому випадку фразеологічні одиниці набувають рис мови-реципієнта, відбуваються значні зміни в структурі або в лексичному складі фразеологізму.
Фразеологічна картина світу сучасної німецької мови утворилася на основі національних міфів, вірувань, обрядів, ритуалів, що залишили по собі низку звичаїв і традицій суспільного характеру.
ФО німецької мови є особливо цікавими в плані відтворення їх при перекладі. Але встановлення фразеологічних відповідників на рівні мовних систем, на справедливу думку дослідника, не вирішує повністю проблему перекладу. З одного боку, не всі ФО мають фразеологічний відповідник у мові перекладу. З іншого боку, словниковий рівень не вичерпує інформаційний об’єм тексту як єдиного цілого. В контексті фразеологізми німецької мови вступають у різні системні зв’язки. Важливу роль відіграють не лише конотативне значення та стилістичне забарвлення фразеологізмів, а й стилістичне забарвлення та побудова всього тексту, а інколи і денотативно-предметне значення фразеологізмів, в деяких випадках актуалізується лише окремий компонент фразеологізму або фразеологічна одиниця виконує поетичну функцію. По-різному простежується зв’язок ФО з національною культурою. Одні з них мають образ прозорий і зв’язок з первинним образом досить чіткий, у інших образ стерся і зв’язок з національною культурою не простежується. Підбираючи відповідник, слід бути надзвичайно обережним, адже відповідники також мають зв’язок з національною культурою мови перекладу. Подані у словнику відповідники, що повністю збігаються за значенням, стилістичним та експресивно-емоційним забарвленням, можуть бути абсолютно непридатними для перекладу.