ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
1.1. Сучасні дослідження сімейно-шлюбних відносин
1.2. Соціально-психологічна модель сімейних відносин
1.3. Фактори гармонійності сімейних стосунків
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ
2.1. Методика, етапи, аналіз результатів дослідження впливу спільної художньої творчості на гармонізацію сімейних стосунків
2.2. Методичні рекомендації щодо гармонізації сімейних стосунків
2.3. Використання арт-технологій в сімейній психотерапії
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Сім'я - це складне соціальне утворення. Дослідники визначають її як історично конкретну систему взаємовідносин між подружжям, між батьками та дітьми, як малу групу, члени якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю, як соціальну необхідність, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення [18, с. 22].
Сімейні відносини регулюються нормами моралі і права. Їх основу складає шлюб - легітимне визнання стосунків чоловіка та жінки, які супроводжуються народженням дітей і відповідальністю за фізичне і моральне здоров'я членів сім'ї. Важливими умовами існування сім'ї є спільна діяльність і певна просторова локалізація - житло, будинок, власність як економічна основа її життя, а також загальнокультурна середовище в рамках загальної культури певного народу, конфесії, держави. Таким чином, сім'я - це заснована на єдиній загально сімейній діяльності спільність людей, пов'язаних узами шлюбу - родинності - споріднення (кровного і духовного), що здійснює відтворення населення і наступність сімейних поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримку членів сім'ї. Форми сімей різноманітні, їх типологізація залежить від предмета вивчення [18, с. 23].
Виділяються моногамна і полігамна сім'ї. Моногамна сім'я складається з шлюбної пари - чоловіка і дружини; полігамна - це шлюб одного з декількома {поліандрія - шлюб однієї жінки з кількома чоловіками, полігінія - шлюб одного чоловіка з кількома жінками).
Родинні зв'язки визначають простий, нуклеарний, тип складний, розширений, тип сім'ї. Найпоширенішими в сучасних урбанізованих агломераціях є нуклеарні сім'ї, що складаються з батьків і дітей, тобто з двох поколінь. Розширена сім'я об'єднує дві або більше нуклеарні сім'ї із загальним господарством і складається з трьох і більше поколінь - прабатьків, батьків і дітей (онуків). Разом з подружжям у повторних сім'ях (заснованих на повторний шлюб) можуть перебувати діти від цього шлюбу і діти подружжя від попереднього шлюбу, наведені ними в нову сім'ю [18, с. 23].
Найбільш архаїчним типом є патріархальна (традиційна) сім'я. У ній багато дітей і спільно проживають різні покоління родичів та свояків; строго дотримуються національні та релігійні звичаї. У патріархальної сім'ї, як правило, панують основи авторитарності. Сім'ї з рисами патріархальності збереглися в сільській місцевості, в малих містах.
В останні десятиліття зростає кількість малих сімей, що складаються з двох осіб: неповних, материнських, «порожніх гнізд» (подружжя, діти яких покинули батьківську сім'ю). Спостерігається зростання неповних сімей, що виникли в результаті розлучення або смерті одного з подружжя. У неповній сім'ї один з подружжя (частіше мати) виховує дітей. Таку ж структуру має материнська (позашлюбна) сім'я, яка відрізняється від неповної тим, що мати не була одружена з батьком своєї дитини. Вітчизняна статистика свідчить про зростання «позашлюбного» народжуваності: кожна шоста дитина з'являється у незаміжньої мами. Часто їй всього 15 - 16 років, вона не в змозі ні утримувати дитину, ні виховувати його. Зрілі жінки (вік близько 40 років і вище) стали створювати материнські сім'ї, свідомо зробивши вибір «народити для себе» [18, с. 24].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Графика в психологическом консультировании. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 142 с.
2. Бандурка О. М. Основи психології і педагогіки: Підручник. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 334, с.
3. Выготский Л. С. Психология. - М.: Апрель Пресс; М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1006, с.
4. Вознесенська О. Простір арт-терапії: Зб. на-ук. ст. / ЦІППО АПН України, ГО „Арт-терапевтична асоціація”; Редкол.: Семиченко В.А., Чуприков А.П. та ін. – К.: Міленіум, 2007. – Вип. 1. – С. 5-19: Електронний доступ: http://art-therapy.org.ua/index.php?page=articles
5. Джемс, Уильям. Психология. - М.: Педагогика, 1991. - 367, с.
6. Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Торгова Л.В., ГриненкоА.М. Конфліктологія. – К., 2003. – 315 с.
7. Загальна психологія: Навч. посібник /Авт. кол.: О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.. - К.: А.П.Н., 2002. - 461 с.
8. Карамушка Л.М. Варіативність моделей психологічної служби при наданні психологічної допомоги в різних соціальних сферах // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К., 2002. – С. 56−57
9. Копытин А.И. Руководство по групповой арт-терапии. – СПб: Речь, 2003. – 320 с.
10. Кравець В.П. Психологія сімейного життя. В 2т. – Тернопіль, 1995. –Т.2. – 396 с.
11. Макарова Л. Л. Загальна психологія: - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 198 с.
12. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз.; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 2-е вид., стереотип.. - К., 2001. - 455 с.
13. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз. - К.: Вища школа, 1998 2000. - 479 с.
14. Немов Р. С. Психология: в 3 кн.: Учебник для студентов пед. вузов. - М.: ВЛАДОС, 2006 - Кн. 2: Психология образования. - 2006. - 606 с.
15. Пірен М.І. Основи конфліктології. – К., 1997. – 378 с.
16. Психологія: Підручник для студ. вуз. /За ред. Ю.Л.Трофімова. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.
17. Психологія сімейних відносин з основами сімейного консультування: Учеб. посібник для студ. Вища. навч. закладів / Є. І. Артамонова, Е. В. Екжанова, Є. В. Зирянова і др.; Під ред. Є. Г. Сіляевой. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - с. 192
18. СемиченкоВ.А., Заслуженюк В.С.Психологія та педагогіка сімейного спілкування. – К., 1998 – 214 с.
19. Цимбалюк І. М. Психологія: Навчальний посібник. - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 214 с.
20. Шадських Ю. Г. Психологія і педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. - Львів : Магнолія. - 2007. - 319 с.
21. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. – СПб.: Речь, 2005. – 336 с.
22. Сидоркіна М. Ю. Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунків. Електронний доступ: www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe

ВСТУП

Актуальність теми. У дослідженнях останніх років зафіксовано зростання кількості функціонально неспроможних сімей (О.В. Волошок), ознаками чого є порушення сімейних стосунків, низька якість функціонування родини, незадоволеність потреб членів сімей, відчуження. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми видається пошук шляхів гармонізації системи сімейних стосунків, спираючись на використання потенціалу спільної художньої творчості сім’ї. На користь актуальності обраної теми свідчить той факт, що вирішення проблем сім’ї визначено одним з пріоритетних завдань державної соціальної політики України.
Проблема сімейних стосунків неодноразово розглядалась в роботах вітчизняних і зарубіжних зарубіжних психологів і психотерапевтів (О.Бодальов, Д.Віннікотт, О.Захаров, К.Роджерс, В.Столін, Т.Титаренко та ін.). Незважаючи на це, бракує розроблених стратегій гармонізації сімейних стосунків, які були б релевантними умовам сучасного українського суспільства, тому ця проблема є актуальною для сучасної соціально-психологічної науки.
Існує значна кількість як вітчизняних, так і зарубіжних досліджень, які присвячені проблемі спільної творчості (колективної творчості): особливостям та рівням розвитку спілкування у творчому колективі (Я.Пономарьов, Ч.Гаджиєв); виявленню чинників, які сприяють підвищенню креативності та продуктивності окремого члена колективу (Л.Найдьонова, В.Моляко, Н.Хазратова, Н.Щербо, Є.Яковлєва та ін.), успішності спільної творчості групи (М. Найдьонов та ін.); висвітленню особливостей спільної творчості учасників групи в процесі групової психотерапії, зокрема в таких її напрямках, як арт-терапія (О.Вознесенська, О.Копитін,), психодрама (П.Горностай), ігрова психотерапія (О.Захаров, А.Крафт, Ю.Шевченко). Водночас, дуже мало досліджень, присвячених спільній творчості членів сім’ї. Нечисленні наукові праці цього напрямку, здебільшого, стосуються досвіду арт-терапевтичної роботи зарубіжних спеціалістів з дітьми та їх батьками (зокрема, Л.Пролкс, С.Гарві, С.Келлі), але вони не торкаються проблеми власне спільної творчості членів сім’ї як чинника змін у сімейній системі та гармонізації сімейних стосунків. Результати досліджень О.Вознесенської, О.Копитіна, Т.Лєбєдєвої свідчать, що спільна творча діяльність сприяє зняттю психоемоційного напруження та розвитку творчих здібностей кожної особистості, адаптації дітей, створює умови для повноцінного спілкування в родині.
У соціальній психології залишаються не вивченими особливості соціально-психологічного впливу спільної творчості (і, зокрема, художньої) на динаміку сімейних стосунків. Актуальною видається розробка відповідної методологічної бази та програм, спрямованих на корекцію сімейних стосунків.
Тема: “Соціально-психологічна допомога, спрямована на гармонізацію сімейних відносин”
Об`єкт дослідження: процес становлення сімейних стосунків.
Предмет дослідження: соціально-психологічні особливості динаміки сімейних стосунків під впливом спільної художньої творчості у сім’ях із дітьми молодшого шкільного віку.
Мета дослідження: визначити соціально-психологічні особливості впливу спільної художньої творчості на сімейні стосунки.
Відповідно до мети були поставлені завдання дослідження:
- окреслити сучасні дослідження сімейно-шлюбних відносин;
- показати соціально-психологічну модель сімейних відносин;
- з`ясувати фактори гармонійності сімейних стосунків;
- дослідити потенціал спільної художньої творчості та особливості її впливу на гармонізацію стосунків у сім’ї.
- розробити психологічні рекомендації щодо гармонізації сімейних стосунків в процесі занять спільною художньою творчістю.
Методи дослідження - метод теоретичного аналізу, спостереження; опитування; анкетування; інтерв’ю; проективні методи.
Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (22 назви) та має загальний обсяг 38 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження засвідчують гармонічний вплив спільної художньої творчості на сімейні стосунки. Зокрема, участь сімей у спільній художній творчості, організованій у формі сімейної арт-терапевтичної студії, призвела до наступних змін: зменшився рівень емоційного напруження членів сімей, зросла уважність батьків до потреб та невербальних проявів дітей, покращилась здатність членів сім’ї співпрацювати на рівних, посилилась «позитивна забарвленість» загального фону спілкування у більшості сімей, зросла активність батьків та дітей у висловлюванні та впровадженні власних ідей, зросла активність членів сімей у взаємодії один з одним та з іншими учасниками. Під впливом спільної художньої творчості відбулося зростання згуртованості (емоційної близькості членів сім’ї), що проявилось у зростанні задоволеності від спільного часу, проведеного із членами сім’ї та зростанні спільних із іншими членами сім’ї інтересів (у дорослих), зростанні відчуття емоційної близькості із членами нуклеарної сім’ї (у дітей); зросла гнучкість, тобто, здатність сімей адаптуватися до змін; відбулася нормалізація ієрархії – зросла батьківська впевненість, знизилася нечіткість вимог, збільшилася послідовність, зросла схильність батьків надавати дітям більше дозволів, зросло відчуття власної значущості у дітей та значущості інших членів нуклеарних сімей (в оцінці дітей); відбулося зміцнення меж нуклеарних сімей.
Робота сімейної арт-терапевтичної студії, організація якої створює низку можливостей для залучення сімей до спільної художньої творчості, має бути побудована на методологічних принципах арт-терапії, системного підходу та типології Л.І. Уманського. Критеріями підбору технік та планування занять у сімейній арт-терапевтичній студії є: різноманіття (при виборі художніх матеріалів), наявність ігрового елементу, необхідність періодичного або постійного освоєння нових матеріалів та технік, почерговість у впровадженні різних технік із використанням різних матеріалів. Основними мотивами матерів та батьків до відвідування сімейної арт-терапевтичної студії є: виховний; пізнавальний; розвивальний; комунікативний; потреба у спільних із дітьми розвагах; прагнення компенсувати почуття провини; потреба у просторі для спільного проведення часу зі старшою дитиною без присутності молодшої. Фасилітація спільної художньої творчості та взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості є основним напрямом активності ведучого сімейної арт-терапевтичної студії.
Виявлено основні типи психологічних проблем у сімейних стосунках, які можуть вирішуватись через участь таких сімей у сімейній арт-терапевтичній студії: порушення емоційного контакту між батьками та дітьми, висока ригідність сімейної системи, батьківська невпевненість, конфлікти між сиблінгами та ін. Позиція «на рівних», з урахуванням більшої досвідченості дорослого», визнана оптимальним варіантом співвідношення позицій батьків та дітей у процесі спільної художньої творчості, що найбільшою мірою відповідає гармонійним сімейним стосункам.