ВСТУП
РОЗДІЛ 1. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ДИТЯЧИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
1.1. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими організаціями
1.2. Соціально-педагогічна діагностика та профілактична діяльність в громадських дитячих організаціях
1.3. Надання соціально-педагогічної допомоги членам організації
1.4. Сприяння соціально-педагогічній діяльності громадської організації
1.5. Допомога керівництву організації у розробленні та реалізації програм і проектів
РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТЯЧИХ ОБ`ЄДНАНЬ
2.1. Сучасні моделі організації соціального виховання дітей у дитячих організаціях
2.2. Дитячі об’єднання − учасники експериментального дослідження
2.3. Тренінгові програма „Підліток і світ: світоглядна позиція”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Багатовекторність практичної діяльності соціального педагога дає йому змогу працювати в різних закладах та установах: загальноосвітніх і спеціалізованих школах різного типу, школах-інтернатах, дитячих будинках, будинках для дітей-інвалідів, будинках і центрах дитячої освіти та виховання, культурологічних центрах, соціально-виховних службах та клубах за інтересами, за місцем проживання, центрах технічної та екологічної освіти, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрах молодої сім'ї; соціальних притулках для дітей і підлітків, соціальних службах у справах дітей, соціально-реабілітаційних центрах для дітей та ін. На базі багатьох із цих закладів та установ діють сучасні громадські дитячі та молодіжні організації, тому взаємодія, співпраця з ними соціального педагога є об'єктивною необхідністю. Підтверджується це і змістом кваліфікаційної характеристики соціального педагога, і постійним інтересом із боку науковців до цього напряму соціально-педагогічної діяльності [8, с. 163].
Російський соціальний педагог Марина Шакурова визначає такі можливі напрями співпраці соціального педагога з дитячими і молодіжними організаціями:
- допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем організації;
- створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу, що сприятиме становленню особистості неповнолітньої дитини, її здатності протистояти різним негативним впливам;
- привернення уваги державних та муніципальних органів до розв'язання проблем дитинства, дитячих об'єднань, організацій;
- налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами для організації соціальної допомоги дітям і молоді;
- залучення дітей і молоді до розв'язання проблем через спеціально створені органи дитячого самоуправління;
- організація роботи дітей і підлітків для надання соціальної допомоги ровесникам та іншим людям;
- підготовка членів організації до соціального самозахисту, тобто формування в них тих соціальних знань та вмінь, які забезпечать єдність соціального захисту і самозахисту;
- здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки і зв'язків;
- профілактика асоціальної поведінки [25, с. 38-39].
Серед різних форм взаємодії соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (партнерство, посередництво, координація, наставництво) значну увагу приділяють розгляду соціального педагога як керівника, лідера дитячої чи молодіжної організації. Зокрема, різним аспектам спеціальної підготовки соціальних педагогів як керівників громадських дитячих та молодіжних організацій присвячені дослідження, російських науковців О. Сорочинської [19], Р. Литвак [7] та ін. Модель підготовки соціальних педагогів, яка діє в Україні, теж включає підготовку соціального педагога як керівника громадської дитячої чи молодіжної організації. Проте в більшості ВНЗ України, де навчають майбутніх соціальних педагогів, роботу з громадськими дитячими та молодіжними організаціями розглядають лише як один із напрямів соціально-педагогічної діяльності. Тобто йдеться не про безпосередню постійну роботу соціального педагога в дитячій чи молодіжній громадській організації, а саме про налагодження контактів, постійну взаємодію, співпрацю, наставництво, посередництво, координування діяльності.
На основі аналізу професіограми соціального педагога, наукових концепцій його співпраці з дитячими та молодіжними об'єднаннями, практики діяльності сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій було розроблено модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (рис. 1).
Складовими цієї моделі є:
- об'єкт діяльності (громадські дитячі та молодіжні організації);
- суб'єкт діяльності (соціальний педагог);
- мета діяльності (сприяння створенню та функціонуванню громадських дитячих та молодіжних організацій і перетворенню їх на ефективний соціально-виховний інститут);
- функції соціального педагога (діагностична, прогностична, консультативна, захисна, профілактична, соціально-перетворювальна, організаційна);

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Алиева Л. Детское общественное объединение как пространство развития субъективности ребенка / Л. Алиева // Воспитательная работа в школе. – 2003. – № 5. – С. 20–26
2. Белан В. Чому важливо бути ініціативним. Педагогічна підтримка соціальної ініціативності підлітків у дитячих громадських об'єднаннях / Владислав Белан // Шкільний світ. – 2014. – № 8 (квітень). – С. 4-6
3. Виштак О. Методичний збірник для організаторів літнього відпочинку дітей / О. Виштак // Шкільний світ. – 2008. – № 13. – С. 3-62
4. Волохов А. Вариативно-программный подход в деятельности детских общественных объединений /А. Волохов, И. Фришман // Воспитание школьников. – 2003. – № 3. – С. 56–64
5. Жигайло Н І.Соціальна педагогіка: Навчальний посібник / Наталя Жигайло. – Львів : Новий Світ-2000, 2007. – 255 с.
6. Куприянов Б.В. Детские общественные организации: инвариант и вариативность / Б. В. Куприянов // Народное образование. – 2007. – № 7. – С.207–214
7. Литвак Р.А. Педагогические основы деятельности детских общественных объединений в современных условиях : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.06 «Теория и методика управления образованием» / Р.А. Литвак. – Екатеринбург, 1997. – 45 с.
8. Лісовець О.В. Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України. Навчальний посібник. – К.: Академія. – 2011. – 256 с.
9. Моісеєнко К. Професійна діяльність соціального педагога : методичний посібник : Психолог. Бібліотека / Катерина Моісеєнко ; ред. Т. Шаповал и др. – К. : Шкільний світ, 2009. – 116 с.
10. Мудрик А.В. Социальная педагогика : учеб. для студ. пед. вузов / Мудрик А.В.; под ред. В.А. Сластенина. – М. : Академия, 1999. – 184 с.
11. Охрімчук Р. Дитячі об`єднання в Україні: їх виховні можливості та пропозиції школі / Р. Охрімчук // Початкова школа. – 2005. – № 7. – С. 47-50
12. Охрімчук Р. Новий життєвий простір дитячого руху / Р. Охрімчук // Початкова школа. – 2003. – № 8. – С. 14-16
13. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник / Степан Пальчевський. – К. : Кондор, 2005. – 549 с.
14. Пампушна Н. В. Розвиток соціальної компетентності школярів шляхом залучення їх до участі в громадянському житті району / Н. В. Пампушна, Н. В. Литвин, О. О. Семененко // Виховна робота в школі. – 2012. – № 1. – С. 49-51
15. Петрочко Ж. В. Соціально-педагогічні виховні технології у викликах часу / Ж. В. Петрочко // Педагогіка і психологія. − 2014. − № 1. − С. 16-25
16. Плоткин М.М. Социальное воспитание школьников : монография / Плоткин М.М. – М. : Изд-во Института педагогики социальной работы. – 2003. – 200 с.
17. Програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Шкільний світ. − 2010. − № 33 . − С. 4-36
18. Рижанова А.О. Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / А.О. Рижанова. – Луганськ, 2005. – 44 с.
19. Сорочинська В.Є. Організація роботи соціального педагога: Навчальний посібник /Віра Сорочинська; Вінницький держ. педагог. ун-т ім. М.М.Коцюбинського . − К. : Кондор, 2005. − 208 с.
20. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т проблем виховання ; ред. : І. Д. Звєрєва. − К. : Центр навчальної літератури, 2008. − 335 с.
21. Соціальна педагогіка: підручник для студ. вищ. навч. закл. / А. Й. Капська та ін.; за ред. А. Й. Капської ; М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. − 4-те вид., перероб. та доп. − К. : Центр учбової літератури, 2009. − 487 с.
22. Харченко Л. Взаємодія класних керівників з дитячими громадськими організаціями / Лариса Харченко // Школа. − 2009. − № 2. − С. 61-68
23. Цимбалюк Л. Дитяча громадська організація в школі /Людмила Цимбалюк // Школа. − 2009. − № 12. − С. 49-71
24. Чернуха Н.М. Формування громадянськості учнівської молоді: інтеграція виховних соціальних впливів суспільства / Чернуха Н. М. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – 360 с.
25. Шакурова М.В. Социальное воспитание в школе : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Шакурова М. В. ; под ред. А. В. Мудрика. – М. : Академия, 2004. – 272 с.
26. Шевців З. М. Основи соціально-педагогічної діяльності: навч. посібник / Зоя Шевців. − К. : Центр учбової літератури, 2012. − 246 с.

ВСТУП

Актуальність теми. Соціальне виховання дітей є однією з важливих складових суспільного життя. Насамперед воно спрямовано на досягнення таких цілей: забезпечення у державі сприятливих умов соціалізації підростаючого покоління та саморозвиток людини як особистості та суб’єкта діяльності. У працях відомих українських (І. Звєрєвої, А. Рижанової, С. Харченка, Н. Чернухи) та російських (А. Мудрика, М. Плоткіна, М. Шакурової) науковців у галузі соціальної педагогіки наголошується на важливій ролі дитячих громадських організацій у соціальному виховані школярів. Разом з цим науковці зазначають, що однією з особливостей соціального виховання в сучасних умовах є формування нових взаємовідносин між школою, як провідним інститутом соціального виховання та дитячими організаціями. Останні набули за останнє десятиріччя значної самостійності та автономності як у плані територіального розташування, так і у виборі змісту діяльності, форм та методів роботи з дітьми. Якщо за радянських часів дитяча організація була обов’язковим атрибутом школи, то на сучасному етапі суспільного розвитку ситуація змінилася. Тому виникає ряд протиріч, оскільки різноманіття дитячих організацій не дозволяє школі як інституту соціального виховання забезпечити функціонування різних дитячих організацій під своїм дахом без складнощів для навчального процесу, з іншого боку, внутрішнє життя сучасних загальноосвітніх закладів, зокрема виховний процес, дещо змінилися, і не завжди на краще, за відсутності дитячих громадських організацій.
Цілеспрямована підготовка кадрів для роботи з громадськими дитячими організаціями є однією з найважливіших передумов успішного розвитку дитячого руху, створення і функціонування дитячих об'єднань різної спрямованості. Частково розв'язати її може поширення інституту соціальних педагогів. На відміну від шкільного вчителя соціальний педагог у своїй професійній діяльності має справу з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення в позаурочний час у неформальному спілкуванні чи під час спеціально організованих форм роботи, які властиві діяльності дитячих та молодіжних організацій.
Тема: „Основні напрямки роботи соціального педагога в дитячих організаціях”.
Мета роботи: показати основні напрямки роботи соціального педагога в дитячих організаціях.
Завдання:
- з`ясувати зміст та напрямки роботи соціального педагога з громадськими дитячими організаціями;
- визначити сучасні моделі організації соціального виховання дітей у дитячих організаціях та навести як приклад програму-тренінг „Підліток і світ: світоглядна позиція”.
Об`єкт дослідження – дитячі організації.
Предмет дослідження - напрямки роботи соціального педагога в дитячих організаціях.
Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (26 назв), та має загальний обсяг 38 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Таким чином, цінність дитячого об’єднання полягає у: допомозі підлітку в пошуках надійної життєвої опори, яка ґрунтується на духовних цінностях, осмисленні себе і свого місця у житті, набутті впевненості у своїх силах; ствердженні почуття самоцінності та значущості; отриманні доступу до знань та навичок, які дозволяють набувати досвід гідної відповідальної поведінки (що регламентується статутом та завданнями дитячого об’єднання); набутті навичок самоаналізу, розкриття своїх можливостей, прагненні до самовдосконалення; забезпеченні досвіду різноманітної діяльності, можливостей випробувати власні сили, навчитися справлятись із ситуаціями неуспіху; рольових розстановках всередині дитячого об’єднання, де підліткам надається можливість самостійної, ініціативної діяльності, співкерівництва; наявності дорослих лідерів, здатних повести за собою інших.
Дитячі організації та об’єднання виступають «школою життя», в якій підлітки мають можливість набути досвіду різноманітної діяльності, а виховання здійснюється через конкретні справи.
Саме соціальний педагог у своїй професійній діяльності має сприяти виведенню сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій на рівень функціонування соціально-педагогічної системи з пріоритетністю соціально значущої і суспільно корисної діяльності, оптимальним поєднанням особистісних і колективних інтересів, активною взаємодією цієї системи із соціумом. Такий підхід становить концептуальну основу пропонованої моделі професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями.