ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАУЕРЛІФТИНГУ
1.1. Історія виникнення пауерліфтингу
1.2. Класифікація вправ
1.3. Екіпірування в пауерліфтингу
2. ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ ЗАСОБИ В ПАУЕРЛІФТИНГУ
2.1. Психологічні засоби
2.2. Педагогічні засоби
2.3. Гігієнічні засоби
2.4. Медико- біологічні засоби
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Розвиток силових здібностей людини йде далеко в минуле. У всіх народів є оповіді і легенди про людей, наділених надзвичайною мускульною силою.
Елліни першими взяли в руки каміння та металеві ядра, з'єднані ручками. Ці снаряди називалися галотероси. Вони поклали початок атлетизму.
У підніманні тягарів змагалися учасники древніх олімпійських ігор. Цей факт підтверджується археологічною знахідкою в Олімпії, де виявлено кам'яний блок-гиря розміром 68х38х33 см і вагою 143 кг.
За допомогою гантелей греки не тільки розвивали мускульну силу, але використовували їх для збільшення інерції у змаганнях зі стрибків у довжину. Першим історично відомим силачем був грек Милона з Кротона. Він жив в VI ст. до н.е. Милон вправлявся в підніманні кам'яних брил, а в юному віці носив на плечах телят. Теля росло і перетворювалося спочатку на бичка, а потім у важенного бика. Милон продовжував щодня носити його на плечах. І, одного разу, за свідченням давньогрецького історика Павзанія, атлет пробіг усю довжину стадіону, утримуючи на плечах чотирьохрічну тварину [2, с. 143].
Милон Кротонский завоював на олімпійських іграх шість пальм - вищих нагород, причому перший вінок переможця він отримав за борцівські поєдинки, будучи ще дитиною.
Не менш славився своєю фізичною міццю самий високорослий атлет Еллади - Полідамас. Як свідчить легенда, на горі Олімп він одного разу задушив у своїх обіймах двох левів.
Атлетичну культуру древніх греків успадкували римляни. Культ сили панував на арені Колізею під час смертельних сутичок гладіаторів і помпезних уявлень великих акторів - силачів: Атаната, Рустіцелія, на прізвисько "Геркулес", Фувій Сільвій.
Під час безперервних воєн імператори Риму постійно потребували міцних, загартованих і мужніх воїнів. Римляни розвивали силу за методом древніх греків. Вони вправлялися з обтяженнями.
Інтерес до атлетизму згас з падінням Рима. Про цілеспрямованому культивуванні мускульної сили людство згадало лише через кілька століть - в епоху Відродження.
У XIV-XV століттях англійські солдати спеціально вправлялися у штовханні залізної балки. Особливо цінували фізичну силу шотландці. У них практикувалося випробування на зрілість: кожен змужнілий юнак зобов'язаний був підняти камінь вагою не менше 100 кг і покласти його на інший камінь, на висоту не нижче 120 см. Тільки після цього юнака визнавали дорослим і він отримував право носити шапку шкури ведмедя.
Під час царювання Єлизавети, в кінці XVI ст. Фізичні вправи з вагами рекомендувалися молодим англійцям замість танців та інших "порожніх забав". Англійська просвітитель Джон Нортбрук доводив, що заняття з палицею, на кінцях якої підвішені свинцеві грузила, "зміцнюють груди, руки, і атлет під час цих занять має всі задоволення, як у боксі , але при цьому не отримує ударів" [2, с. 144].
Крім Великобританії, атлетизм успішно розвивався на півдні Франції, в Італії, Німеччині, Австрії, Голландії, США, Канаді, Австралії.
Відомим силачем минулого був англієць Томас Тофан. Цей атлет 28 травня 1741 під час святкування морської перемоги відірвав від землі зусиллями ніг і спини платформу вагою понад 800 кг, і, використовуючи ланцюг, підняв руками 360 кг.
Відомим силачем США в другій половині минулого століття був Вальтер Кеннеді, який відривав від землі до повного випрямлення ніг і спини 600 кг ядро.
Приблизно з 1860 р. почалося формування важкої атлетики як виду спорту. У багатьох європейських країнах, а також США, Канаді, Австралії виникають атлетичні гуртки та клуби. З'являються правила змагань, проводяться перші турніри силачів.
Важка атлетика, як вид спорту, в Росії і Україні виникла у другій половині XIX ст.
Перший в Росії "гурток любителів атлетики", заснований 10 серпня 1885 В.Ф. Краєвським, дав потужний поштовх розвитку важкої атлетики на Україні. Сподвижник В.Ф. Краєвського київський лікар Е.Ф. Гарнич-Гарницький в лютому 1895 заснував київський атлетичний гурток. Гурток був дуже популярний серед молоді.
10 травня 1899 був затверджений Статут Київського атлетичного товариства, а восени було зафіксовано офіційне заснування товариства. Головою було обрано Е.Ф. Гарнич-Гарницького.
На початку XX ст. стали проводитися змагання з важкої атлетики та боротьби па першість Південно-Західного краю. З 1914 р. стали проводитися змагання з міжнародного п'ятиборства. Визначилися п'ять вагових категорій.
У лютому 1922 р. на запрошення Московської важкоатлетичної ліги група київських і харківських спортсменів взяла участь у першості Радянської республіки в Москві.
У 30-ті роки в атлетиці намітився процес поділу і появи двох відокремлених напрямків : важка атлетика і атлетизм.
Водночас, на початку 50-х р. в США, Австралії, Англії та інших країнах великою популярністю почали користуватися допоміжні важкоатлетичні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим лежачи на лаві, тяга штанги. Назву новий вид спорту отримав від злиття двох англійських слів - "power" - сила, міць і "lifting" - піднімання [2, с. 146].
У 1964 р. в США пройшов перший офіційний чемпіонат. Цю дату можна вважати " народженням " пауерліфтингу.
З появою пауерліфтингу з'явилися організаційні структури, так звані, федерації . Найперша з них - ADFPA - була створена в США.
Сьогодні у світі існує близько 20 федерацій пауерліфтингу, велика частина яких знаходиться в США. Багато федерацій називаються міжнародними. Серед них найбільш представницькі IPF (міжнародна федерація пауерліфтингу). Вона включає близько 40 країн Європи, Північної і Південної Америки, Азії, Австралії. Основними "відзнаками" федерацій пауерліфтингу є негативне або позитивне ставлення до допінгу, правила виконання вправ і багато іншого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бельский И.В. Системы эффективной тренировки: Армрестлинг; Бодибилдинг, бенчпресс, пауэрлифтинг: Теоритические основы; Методика тренировки; Системы восстановления; Психологическая подготовка; Фармакологическая поддержка; Сбалансированное питание, М.: Вида-Н, 2004. – 352 с.
2. Бочелюк В. Й. Психологія спорту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Й. Бочелюк, О. А. Черепєхіна ; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т " Запорізький ін-т державного та муніципального управління ". - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 222 с.
3. Вейнберг, Роберт С. Психологія спорту : Підручник / Роберт С. Вейнберг, Деніел Гоулд,; Ред. Георгій Ложкін,. - К. : Олімпійська література, 2001. - 334 с.
4. Воробьев А.Н., Сорокин Ю.К. Анатомия силы, М.: Физкультура и спорт, 1997.- 180 с.
5. Горбунов Г. Д. Психопедагогика спорта: науково-популярна література / Геннадий Горбунов,. - М. : Физкультура и спорт, 2006. - 207 с.
6. Готовцев П. И. Спортсменам о восстановлении, М.: Физкультура и спорт, 1991. – 144 с.
7. Гузеев П. Пеганов Ю. Пауэрлифтинг: Методическое пособие, М.: Терра-Спорт, 2008. – 56 с.
8. Дворкин Л.С. Силовые единоборства: Атлетизм, культуризм, пауэрлифтинг, гиревой спорт, Ростов – на – Дону: Феникс, 2003. – 384 c.
9. Дворкин Л.С. Тяжелая атлетика: Учебник для вузов, М.: Советский спорт, 2005. – 600 с.
10. Муравьев В.Л. Пауэрлифтинг. Путь к силе, М.: Светлана П, 1998. – 72 с.
11. Смолов С.Ю. Тяги как одно из основных упражнений силового троиборья» // Атлетизм. - 2010. - №12 - с. 13-20
12. Тодорова І. С. Психологія і педагогіка : навч. посіб. / Ірина Тодорова, Володимир Павленко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Вищ. навч. заклад Укоопспілки "Полтавський ун-т економіки і торгівлі". - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 227 с.
13. Ханин Ю. Л. Психология общения в спорте /Ю. Л. Ханин. - М.: Физкультура и спорт, 2000. - 209 с.
14. Ягудин Р.М. Как построить идеальное тело: Атлетизм и культуризм. Лучшая система упражнений, М.: Астрель, 2009. – 256 с.

ВСТУП

Пауерліфтинґ або паверліфтинґ (англ. powerlifting: power — сила, і lift — підіймати) — силовий вид спорту, у якому підіймають штангу. Паверліфтинґ, також називають силовим триборством. Пов'язано це з тим, що в якості змагальних дисциплін в нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві, і тяга штанги — які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена.
У паверліфтинґу, на відміну від бодібілдингу, важливі силові показники, а не краса тіла.
При виступі порівнюються показники спортсменів в одній ваговій категорії. Оцінка йде за сумарною максимально взятою вагою у всіх трьох вправах. При однакових показниках перемога присуджується спортсменові, що володіє меншою вагою. При порівнянні спортсменів різних вагових категорій може використовуватися формула Вілкса або формула Глоссбреннера (найчастіше використовується у федерації WPC-WPO). Кількість міжнародних організацій паверліфтинґу постійно зростає [2, с. 13]. Але, незважаючи на децентралізацію, яка властива світовому паверліфтинґу, найбільш відомою і популярною залишається Міжнародна федерація паверліфтингу (IPF). IPF — єдина міжнародна організація в паверліфтинґу, що є членом Асоціації Всесвітніх Ігор і Генеральної Асамблеї Міжнародних спортивних Федерацій. У 2004 році після тривалого процесу IPF отримала визнання МОК і підписала кодексу WADA, c 1964 паверліфтинґ включений в програму Паралімпійських Ігор як «важка атлетика» а з 1992 року як паверліфтинґ. Кількість країн-учасниць — 115, в Паралімпійських Іграх 2000 року вперше брали участь і жінки.
Тема: “Психологія пауерліфтингу”.
Мета роботи: розкрити психологію пауерліфтингу, зокрема відновлювальні засоби (психологічні, педагогічні, гігієнічні та медико-біологічні).
Завдання роботи:
- показати історію виникнення пауерліфтингу;
- окреслити класифікація вправ пауерліфтингу;
- охарактеризувати екіпірування в пауерліфтингу;
- з`ясувати психологічні, педагогічні, гігієнічні та медико-біологічні засоби в пауерліфтингу.

ВИСНОВКИ
Отже, в роботі, ми здійснили аналіз засобів, які краще всього використовувати для відновлення в пауерліфтингу.
Відновлення - це ключовий аспект у пауерліфтингу. Це критичний період між тренуваннями атлета, коли організм відновлюється від навмисних пошкоджень, що наносяться м'язам. Якщо організм отримує шанс, він буде робити м'язи більше і сильніше щоразу, коли вони проходять через це розщеплення до відтворення. Потроху всі ці маленькі прирости підсумовуються, і з'являються помітні поповнення в обсягах і силі. Речами, які порушують цей цикл, є нестача сну і опрацювання м'язів повторно до того, як їм було дано достатній час для повного відновлення. Було також доведено, що погане харчування може пригнічувати відновлення. Недостатність у відновленні аналогічна перетренованості, і погіршує оптимальну реакцію на тренінг з обтяженнями. З іншого боку, атлет, який відрізняється дисципліною і виконує всі вимоги, необхідні для пікового відновлення, може спостерігати постійні прирости обсягів і сили, незалежно від того, використовує він стероїди чи ні.
Засоби відновлення використовуються лише при зниженні спортивної працездатності або при погіршенні переносимості спортивних навантажень. У тих випадках, коли відновлення працездатності здійснюється природним шляхом, додаткові відновлювальні засоби можуть привести до зниження тренувального ефекту і погіршення тренованості.
Проаналізувавши історію виникнення пауерліфтингу можна зробити висновок про інтенсивний розвиток пауерліфтингу. У 1970-х популярність пауерліфтингу росте не по днях, а по годинах. Історія пауерліфтингу налічує багатьох послідовників і видатних спортсменів у різних країнах світу. Найбільшого розвитку пауерліфтинг досяг на своїй батьківщині - в США. Сьогодні у світі існує кілька федерацій пауерліфтингу, які, називаються міжнародними. Найбільш представницькою є IPF.
Вправи в пауерліфтингу діляться на три групи. До першої групи належать змагальні вправи , до другої спеціально підготовлені що підбивають вправи і до третьої додаткові розвиваючі вправи. Уметою більш об'єктивної оцінки та обліку тренувального процесу, впливу яке відчуває організму спортсмена в результаті вправ першої та другої групою, їх навантаження слід вважати основною, а навантаження третьої групи додатковою.
Екіпірування пауерліфтингу знижує ризик отримати травму, збільшує тренувальне навантаження, підвищує результативність у кожному русі силового триборства.
Педагогічні засоби відновлення є основними, оскільки, які б ефективні психологічні та медико-біологічні фактори ні застосовувалися для стимулювання відновних процесів, зростання спортивних результатів у пауерліфтингу можливий лише при раціональному побудові тренування.
Психологічні методи і засоби відновлення в пауерліфтингу допомагають швидко знизити нервово- психічну напруженість , відновити витрачену нервову енергію. У своїй роботі я детально описав такі методи як порівняння, спостереження, самоспостереження, аналіз, комплексний метод, обговорення і бесіда .
До гігієнічні засобам відновлення в пауерліфтингу належать вимоги до режиму дня, праці, навчальних занять, відпочинку, харчування. Необхідно обов'язкове дотримання гігієнічних вимог до місць занять, побутових приміщень, інвентарю.
Медико-біологічна група відновлювальних засобів включає в себе раціональне харчування, вітамінізацію, фізичні засоби відновлення. Тренінг без достатньої кількості сну, без правильного харчування, збагаченого вітамінами і мінералами, без відпочинку не буде давати результату в приростах обсягів і сипи.
Засоби відновлення в пауерліфтингу допомагають не тільки наростити м'язи, але й уникнути травм.