1. Правове регулювання та особливості спадкування і продажу земельних ділянок на конкурентних засадах
2. Роз’ясніть питання щодо оформлення права власності на земельні ділянки
3. Вирішити задачу
Список використаних джерел

Розвиток ринкових відносин в економіці України, в тому числі у земельній галузі, пов’язаний із запровадженням приватної власності на землю в цілому і з утвердженням різних форм, забезпеченням рівного доступу на земельний ринок усім зацікавленим суб’єктам земельних відносин.
В умовах ринку відбувається постійний рух земельної власності. Зміна власників здійснюється через систему ринкового механізму купівлі-продажу. Введення земельних ділянок у товарний обіг як результат реформування відносин власності на землю дає можливість поступово і послідовно формувати ринок землі.
Ринок землі – це частина земельного обігу, за якого встановлення, зміна і припинення прав на земельну ділянку здійснюються внаслідок юридично оформленого договору та опосередковано забезпечуються грошовим або натуральним платежем. Ринок землі, згідно із главою 20 Земельного кодексу України (2001) [1], охоплює такі види цивільних правочинів, як купівля-продаж, міна, дарування земельних ділянок, надання їх в оренду, застава для одержання кредиту тощо.
Усі земельно-правові договори похідні від інституту земельної власності. Земельне законодавство України передбачає спеціальні правила здійснення земельних договорів та особливі умови функціонування земельного ринку.
До спеціальних правил земельно-правових угод можна віднести такі:
- обмеження угод видами земель, які можуть бути їх об’єктом. Наприклад, статті 83 і 84 Земельного кодексу України встановлюють перелік земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність;
- обмеження договорів колом суб’єктів, які можуть укладати конкретні угоди. Це стосується, наприклад, іноземних громадян та осіб без громадянства, які не можуть набувати право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, або покупців земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва, для яких встановлюються спеціальні вимоги при купівлі ділянок (стаття 130 Земельного кодексу України);
- укладення договорів за особливими, передбаченими законодавством формою та змістом (ст. 132 Земельного кодексу України). Наслідком невиконання цих вимог стає визнання їх недійсними;
- здійснення договорів під контролем держави. Це дістає вияв, наприклад, у нотаріальному посвідченні та державній реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки або обов’язковості продажу ділянок державної чи комунальної власності на конкурентних засадах (глава 21 Земельного кодексу України);
- встановлення після укладення земельно-правових договорів для осіб, які отримали земельні ділянки, крім договірних зобов’язань спеціальних вимог щодо раціонального та ефективного використання землі за її цільовим призначенням і додержання екологічних вимог [10, с. 80-81].
Слід зазначити, що законодавець у новому Земельному Кодексі України (2001) [1] відмовився від застосування принципу «земля наслідує долю будівлі», та у частині 1 статті кодексу передбачив, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.
З прийняттям нового Земельного кодексу кількість таких правочинів значно збільшилась, зокрема це пов’язане, наприклад, із запровадженням нового земельно-правового інституту – земельного сервітуту, який може бути встановлений на підставі відповідного договору.
Характерною особливістю, яка дозволяє об’єднати усі договори, пов’язані з земельними ділянками, у категорію земельно-правових договорів, є те, що їх об’єктом є окремі права на ділянки, а також те, що встановлення, зміна або припинення цих прав залежить від їх нотаріально посвідченої державної реєстрації.
Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України [1] громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових договорів.
У статті 132 Земельного кодексу України закріплено вимоги до змісту всіх договорів про перехід права власності на земельну ділянку. Закріплені у ній умови можна визначити як істотні, тобто такі, що необхідні та достатні для того, щоб конкретний договір вважався укладеним, а отже, здатним породжувати виникнення у сторін прав та обов’язків.
За загальним правилом на підставі застосування об’єктивного критерію істотними визнаються такі умови:
Договори про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
Договори повинні містити:
- назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
- вид угоди;
- предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
- документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
- відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
- відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
- договірну ціну;
- зобов’язання сторін [10, с. 83].

Список використаних джерел

1. Земельний кодекс України : із змінами і доповненнями станом на 07 грудня 2012 року : відповідає офіційному текстові / Всеукр. асоціація видавців "Правова єдність". - К. : Алерта, 2012. - 118 с.
2. Земельний кодекс України. Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 23 липня 2012 року : (відповідає офіційному текстові). - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 79 с.
3. Цивільний кодекс України ; Цивільний процесуальний кодекс України ; . - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 590 с.
4. Аграрне право: підручник / В. П. Жушман [та ін.] ; ред.: В. П. Жушман, А. М. Статівка ; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Харків : Право, 2010. - 294 с.
5. Аграрне право України: підручник / В. М. Єрмоленкло, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк [та ін.]; ред. М. В. Єрмоленко ; М-во освіти і науки України, Кабінет Міністрів України, Національний університет біоресурсів і природокористування України. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 606 с.
6. Земельне право України: Підручник /За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. - Вид. 2, перероб. і доп. - К.: Істина, 2009. - 600 с.
7. Земельні відносини. Законодавство, постанови Пленуму, узагальнення судової практики : практичний посібник / упор. Людмила Григоренко. - К. : Центр учбової літератури, 2014. - 431 с.
8. Корнєєв Ю. В. Земельне право : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Юрій Корнєєв. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 240 с.
9. Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення : монографія / Анатолій Гетьман [та ін.] ; за ред. А. П. Гетьмана, В. Ю. Уркевича ; Науково-дослідний ін-т правознавства Нац. ун-ту "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Харків : Право, 2012. - 445 с.
10. Правові основи майнових і земельних відносин : Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України, Нац. аграрний ун-т Кабінету Міністрів України, Навчально-науковий ін-т земельних ресурсів та правознавства ; Ред. В. М. Єрмоленко. - К. : Магістр-ХХI сторіччя, 2006. - 382 с.
11. Семчик В. І. Земельне право України : академічний курс: підручник для студентів юрид. спец. вищих навчальних закладів / Віталій Семчик, Павло Кулинич, Михайло Шульга ; М-во освіти і науки України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Нац. Академія Наук України, Київський ун-т права. - К. : Ін Юре, 2008. - 593 с.
12. Цивільне право України. Особлива частина : підручник / М-во освіти і науки України, Нац. авіаційний ун-т ; ред. Р. Б. Шишка. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Ліра-К, 2015. - 1022 с.

-

-