Вступ
1. Боротьба за утворення та зміцнення Галицького князівства
2. Волинське князівство
3. Утворення Галицько-Волинського князівства
4. Зовнішня та внутрішня політика Данила Галицького
5. Галицько-Волинська держава в другій половині XIII першій —XIV ст.
6. Суспільно-політичний та адміністративний устрій Галицько-Волинського князівства за дослідженнями І. П. Крип'якевича
Висновки
Список використаних джерел

Першим українським князівством, яке стало на шлях самостійності, було Галицьке. Події, які відбувалися на галицьких і волинських землях, детально описав відомий український історик І. Крип'якевич у своїй праці "Галицько-Волинське князівство".
Перед смертю Ярослав Мудрий заповів Галичину своєму внукові Ростиславові Володимировичу.
На північному сході Галицьке князівство межувало з Волинню, на сході — з Київською землею. Рубіж між ними проходив верхів'ями Горині, Случі і Південного Бугу. Колонізація південних земель розпочалась ще наприкінці XI ст. Спочатку була освоєна територія по верхній і середній течії Дністра, де літопис називає такі пункти, як Галич, Тисмяничі, Онут, Кучельмин, Кобин, Бакота, Ушиця. Пізніше до Галицького князівства відійшли землі, розміщені у верхів'ях Прута, а з другої чверті XII ст. у політичну і економічну залежність від Галича потрапили землі Дністро-Дунайського пониззя. Тут виникло оригінальне за своєю політичною структурою Берладське князівство з багатомовним торгово-промисловим населенням, зосередженим у містах Берладі, Білгороді, Черні, Яському торзі на Пруті, Романовому на Молдові, Сочаві, Сереті, Галачі, Бані та ін. Спочатку в них сиділи посадники Василька Ростиславича, а потім і Володимира Мономаха. Про це свідчить літопис: "В се же лето князь великий Володимеръ посла Ивана Воитишича, и посажа посадники по Дунаю" [10, с. 113]. У другій чверті XII ст. Берладь здобула статус князівського міста, і там час від часу сидів Іван Ростиславич. У боротьбі за галицький стіл цей князь не раз користувався підтримкою берладської вольниці.Прихід князя Володимира Галицького в Перемишль та укладання миру з князем Ізяславом Мстиславичем [12, с. 22].
Сусідами Галицької землі (Червенщини) на заході були Польща і Угорщина. Кордон між ними проходив від гирла Сану по вододілу рік Вислока і Вислоки, далі — по Карпатському хребту до Семиграддя і по Серету до Пониззя. Карпатські гори були тим русько-угорським порубіжжям, яке періодично належало то одній, то іншій стороні. Характерно, що давньоруські літописці називають їх горами "Угорськими", а угорські — "Руськими". До складу Галицького князівства входила також Закарпатська Русь. Південно-західні рубежі Галичини знайшли надзвичайно образне визначення в "Слові о полку Ігоревім", де говориться, що полки Ярослава Осмомисла "подпирают горы Угорские", а сам він "закрыл ворота Дунаеви" [10, с. 113].
Початковий етап створення відокремленого князівства в Галицькій землі відомий тільки в загальних рисах. 1084 р. з'явилися тут три князі — Рюрик, Володар і Василько Ростиславичі, і в їхніх руках опинилися головні міста краю: Перемишль, Звенигород і Теребовль. Ростиславичі належали до "ізгоїв", князів без волостей, їхній батько, Ростислав, деякий час (1064—1066) був тмутараканським князем. Після його смерті Володар Ростиславич намагався здобути батьківське князівство, але був вигнаний з Тмутаракані (1083). Його брати, Рюрик і Василько, перебували у Володимирі при дворі волинського князя Ярополка Ізяславича, мабуть, під його наглядом як небезпечні претенденти на князівські землі.
Використавши відсутність Ярополка, Ростиславичі зайняли Володимир, а далі оволоділи землями над Дністром і Сяном, які входили раніше до Київського князівства. Ростиславичі були настільки сильні, що змогли захиститися від київських і волинських військ, які разом наступали на них.
Київський князь Всеволод Ярославич як "старійшина" між князями бачив безуспішність боротьби і остаточно визнав за Ростиславичами зайняті ними землі. 1097 р. з'їзд в Любечі під Києвом підтвердив це рішення і залишив Ростиславичам Перемишль і Теребовль. Це був важливий успіх Ростиславичів, бо спірні до цього часу землі закріплено за ними юридично. Вони приборкали опозиційне боярство, під Перемишлем (1099) розгромили

Список використаних джерел

1. Бойко І. Галицько-Волинська держава (1199-1349): від князівства до королівства / І. Бойко // Право України. - 2013. - № 10. - С. 265-274
2. Бонь О. І. Історія України. Курс лекцій. - К. : Вища школа, 2008. - 462 с.
3. Гарін В. Б. Історія України. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 235 с.
4. Греченко В. А. Історія України. - Харків: Торсінг плюс, 2009. - 383 с.
5. Головко О. Б. Останній похід князя Романа Мстиславича у джерелах та історичній думці [Текст] / О.Б. Головко // Український історичний журнал. - 2009. - № 4. - С. 28-48
6. Губарев В. К. Історія України. - Донецьк : БАО, 2009. - 622 с.
7. Історія України : джерельний літопис / ред.: В. І. Червінський, М. І. Обушний. - 2-ге вид. виправл. й доповн. - К. : КВІЦ, 2012. - 831 с.
8. Історія України та її державності : курс лекцій / Леонтій Дещинський [та ін.] ; наук. ред. Леонтій Дещинський ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Вид. 5-е, перероб. і доп. - Львів : Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. - 474 с.
9. Історія української культури : навч. посібник / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України ; О. Ю. Павлова [та ін.]; ред. Олена Павлова. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 343 с.
10. Кириченко К. В. Галицько-Волинський літопис і створення легендарної частини 2-го зводу літописів Великого князівства Литовського / К.В. Кириченко // Український історичний журнал. - 2012. - № 6. - С. 111-130
11. Король В. Ю. Історія України. - К.: Академія, 2008. - 495 с.
12. Котляр М. Ф. Галицько-Волинське князівство [Текст] : (до 800-ліття утворення) / М.Ф.Котляр // Український історичний журнал. - 2000. - № 1 . - С. 21-32
13. Крип'якевич І. П. Історія України /відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович — Львів: Світ, 1990. — 520 с.
14. Лазарович М. В. Історія України : навчальний посібник / Микола Лазарович. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Знання, 2011. - 685 с.
15. Левицька Н. М. Історія України. Україна в світі: історія і сучасність: навч. посібник / Надія Левицька ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т харчових технологій. - К. : Кондор, 2010. - 416 с.
16. Литовченко С. Д. Історія земель українських. - Харків: Фактор, 2008. - 197 с.
17. Мицик Ю А. Історія України: навчальний посібник у загальноосвітніх навч. закл. / Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, В. С. Власов. - 3-є вид., доп. і перероб. - К. : Києво-Могилянська академія, 2010. - 594 с.
18. Світлична В. В. Історія України. - К.: Каравела, 2008. - 399 с.

Вступ

Першим українським князівством, яке стало на шлях самостійності, було Галицьке. Події, які відбувалися на галицьких і волинських землях, детально описав відомий український історик І. Крип'якевич у своїй праці “Галицько-Волинське князівство”.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що Галицько-Волинська держава стала гідним продовжувачем Київської Русі у напрямку утвердження українського народу як самодостатньої нації, яка має право мати міцні державні утворення, які приймають участь у загальноєвропейському житті.
Галицько-Волинське князівство, як прямий нащадок політичних, правових і культурних традицій Київської Русі – держава, що на 90% співпадала по території з нашою теперішньою Україною.
Тема: “Галицько-Волинське князівство».
Метою курсової роботи є поглиблене вивчення історії Галицько-Волинської держави.
Завдання роботи:
- показати боротьбу за утворення та зміцнення Галицького князівства;
- розкрити історію становлення та розвитку Волинського і Галицько-Волинського князівств;
- окреслити зовнішню та внутрішню політику Данила Галицького;
- Галицько-Волинська держава в другій половині XIII першій -XIV ст.;
- розкрити суспільно-політичний та адміністративний устрій Галицько-Волинського князівства за дослідженнями І. П. Крип'якевича.
Об’єктом дослідження є Галицько-Волинська держава.
Предмет дослідження: передумови виникнення Галицько-Волинської держави, особливості її формування, внутрішня та зовнішня політика в Галицько-Волинському князівстві, його значення у державотворчих процесах в подальшому.

Висновки

Галицьке князівство — князівство на території сучасної Галичини з центром у місті Галич, в якому з 1084 року правили князі династії Ростиславичів. Князівство займало північно-східні схили Карпатських гір, верхів'я Дністра, Пруту й Серету, на півдні його територія доходила до Чорного моря й Дунаю.
Галицько-Волинська держава була спадкоємицею Київської Русі, її історія, що тривала понад 200 років, протягом XIII ст. — першої третини XIV ст. Внаслідок міцних зв'язків із сусідніми державами в устрої Галицько-Волинського князівства з'явилися деякі елементи західного права, які не спостерігалися в інших князівствах Русі. Галицько-волинські князі мали ознаки князівської влади: вінець (корона), герб, печатка, прапор та ін. Вони були відомі й у Київській Русі та в удільних князівствах, але в Галицько-Волинському князівстві набули особливого розвитку під впливом зв'язків з західними державами. Галицько-Волинське князівство досягло значного рівня політичного розвитку, його залежність від Орди була слабшою, ніж князівств Північно-Східної Русі. Однак відносна слабкість сил централізації, припинення княжої династії, віроломна політика Орди — все це спричинилося до того, що князівство стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав — Польщі, Угорщини та Литви, які перетворилися в цей час на сильні, централізовані національні держави.
В історії Галицько-Волинського князівства особливе місце займав князь Данило. Об'єднавши територію Галичини і Волині в одне князівство, Данило сприяв його економічному розвитку та політичній стабільності. Данилові не вдалося здійснити свою найголовнішу мету — визволити західні землі з-під ординського ярма. Але державна організація, яку він створив, була настільки сильна, що ханські орди не змогли її зруйнувати, і Галицько-Волинська держава знову підвелася із занепаду і набрала нової сили.