ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 5
1.1. Поняття методу правового регулювання 5
1.2. Методи кримінально-правового регулювання 9
1.3. Співвідношення методів кримінального права з його предметом 15
1.4. Складові методу правового регулювання 18
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 22
2.1. Структура методології кримінального права 22
2.2. Класифікація методів правового регулювання 25
2.3. Примус та заохочення як базові методи реалізації кримінально-правового впливу 31
2.4. Єдиний метод правового регулювання та процесуальні форми його реалізації 41
ВИСНОВКИ 51
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 55

1.1. Поняття методу правового регулювання

Правове регулювання є основною формою реалізації функцій права. Призначенням його є вивчення механізму правового впливу на суспільні відносини, аналіз співвідношення переконання та примусу в праві. Правове регулювання являє собою особливу наукову категорію, у зміст якої входять такі поняття як «механізм правового регулювання», «тип регулювання», «правовий режим», «предмет регулювання», «метод регулювання», що дозволяють розглянути право в дії, тобто розкрити його динаміку [21, c. 33].
Питанню правового регулювання суспільних відносин було присвячено чимало глибоких і цікавих досліджень, однак необхідно відзначити, що питання методу правового регулювання усе ще відноситься до однієї з малорозроблених і суперечливих проблем юридичної науки. Більшість досліджень, присвячених методу правового регулювання, в значній мірі застаріли і не відображають тих значних змін, що відбулися і відбуваються в Україні.
Одним з перших, дослідженням методу правового регулювання займався Л. С. Явич, що визначає метод як «сукупність юридичних засобів впливу на суспільні відносини, які застосовує держава при правовому регулюванні суспільних відносин» [80].
В. М. Горшеньов у статті «Поняття методу правового регулювання і його різновиди» зазначає, що метод правового регулювання − це «своєрідний спосіб впливу на суспільні відносини з метою їх врегулювання, що виражається у встановленні, за допомогою норми права, визначеного (можливого і належного) стану волі суб'єктів у їх взаємовідношеннях один з одним, а також щодо бажаних результатів їх поводження» [21, с. 34].
Цікавий підхід до поняття методу правового регулювання викладений О. М. Вітченко. Автор досліджує поняття методу правового регулювання у двох аспектах: як основний чи загальний метод − властивий усій системі права в цілому, і як галузевий метод − особливий засіб, визначений спосіб специфічно юридичного впливу права. При цьому автор виводить визначення понять загального і галузевого методу правового регулювання шляхом розкриття їхньої структури, тобто через складові елементи загального і галузевого методів правового регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141
2. Кримінальний кодекс України. Кримінальний процесуальний кодекс України. - К. : Юрінком Інтер, 2014. - 559 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України" / редкол.: В. Г. Гончаренко (голова) [та ін.]. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 375 с.
4. Кримінальний кодекс України : із змінами і доповненнями станом на 16 вересня 2011 року: (відповідає офіційному текстові). - К.: Правова єдність: Алерта: ЦУЛ, 2011. - 184 с.
5. Кримінальний кодекс України. Практика судів України з кримінальних справ 2010-2011 / Ак-я правових наук України, Нац. юридична ак-я України ім. Я. Мудрого; За заг. ред. В. В. Сташиса. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 383, с.
6. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х т. – Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск, 1972. – 396 с.
7. Альчук М. Сучасна філософсько-правова методологія / М. Альчук // Вісник Львівського університету: Філософські науки. – 2008. – № 11. – С. 26-32
8. Бабенко К. Методи конституційного регулювання політико-правових відносин / Констянтин Бабенко // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2013. - № 1. - С. 60-65
9. Бермус А.Г. Введение в гуманитарную методологию : [монография] / А.Г. Бермус. – М. : «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. – 336 с.
10. Бойко А. Методологія пізнання економічної злочинності / А. Бойко // Вісник Львівськ. нац. ун-ту імені І. Франка. Серія юридична. – 2008. – Вип. 47. – С. 99-104
11. Бондаренко І. Сутність фінансово-правового методу / І. Бондаренко // Право України. - 2011. - № 4. - С. 60-62
12. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / Роман Вереша ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Акад. адвокатури України. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 319 с.
13. Вознюк А.А. Проблеми кримінально-правового регулювання / А.А. Вознюк // Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (Донецьк, 25 лютого 2011 р.): спеціальний випуск. – Донецьк: ООО «Цифрова типографія», 2011. – 185 с.
14. Гетьманцева Н. До питання про метод правового регулювання трудових відносин / Н. Гетьманцева // Право України. - 2011. - № 5. - С. 224-230
15. Горішний О.О. Співвідношення механізмів протидії злочинності та кримінально-правового впливу / О.О. Горішний // Форум права. – 2011. – № [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11gookpv.pdf
16. Грищук В. К. Кримінальне право України: загальна частина: навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К. : Ін Юре, 2009. - 567 с.
17. Гуржій Т. Метод регулювання у адміністративно-процесуальному праві / Т. Гуржій // Право України. - 2007. - № 5. - С. 36-39
18. Дубов Г.О. Методологія права: поняття, предмет та місце в системі наукового знання (за працею Р. Лукича «Методологія права») / Г.О. Дубов // Держава і право. – 2011. – №. 50. – С. 55-59
19. Загальна теорія держави і права: підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / [за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина]. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
20. Закалюк А. Актуальні методологічні проблеми української кримінологічної науки / А. Закалюк // Вісник Академії правових наук України. - 2012. - № 2-3. - С. 633-656
21. Ківалова Т.С. До питання про поняття і складові методу правового регулювання / Т.С. Ківалова, Г.Є. Смелянець //Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. 1994. - 2003. - Вип. 21. С. 33-38
22. Клименко К. Історико - філософські та правові основи методології правового регулювання суспільних правовідносин / К. Клименко // Право України. - 2012. - № 3. - С. 32-36
23. Кримінальне право України: загальна частина. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 495 с.
24. Кримінальне право України: Особлива частина - розділи І, ІІ: практикум. - К.: КНТ, 2011. - 252 с.
25. Кримінальне право України: Особлива частина. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 622 с.
26. Кримінальне право України : Загальна частина : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / авт.-упоряд. П. В. Хряпінський. - Суми : Університетська книга, 2010. - 686 с.
27. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / Київський ун-т ім. Т.Шевченка, Юрид. фак. ; Авт. Г.В.Андрусів та ін.; Ред. П.С.Матишевський, П.П.Андрушко, С.Д.Шапченко. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 505 с.
28. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. — вид. 3-тє, переробл. та допов. / за ред. М. І. Мельникова, В. А. Климен- ка. — К., 2012. — 352 с.
29. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тю- тюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 4-те вид., переробл. і допов. — Х., 2010. — 456 с.
30. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / НЮАУ ім. Я. Мудрого ; за ред. : В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – 5-е вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2012. – 492 с.
31. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник; вид. 3-тє, переробл. та допов.] / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка] [Електронний ресурс]. – К.: Юридична думка, 2009. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-697.htm
32. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – 5-те вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
33. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / НЮАУ ім. Я. Мудрого ; за ред. : В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – 4-е вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
34. Кримінальне право України: загальна частина : підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю. В. Баулін [та ін.] ; за ред. проф. : В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 5-тє вид., перерероб. і доп. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - 515 с.
35. Кримінально-процесуальне право України : підручник / М. І. Пашковський [та ін.]; М-во освіти і науки України, Одеська нац. юрид. акад. ; за заг. ред. Ю. П. Аленіна. - Харків : Одіссей, 2009. - 815 с.
36. Кропачев М. Механизм уголовно-правого регулирования: дис. … доктора юрид. наук : специальность 12.00.08 / Н.М. Кропачев. – СПб, 2000. – 59 с.
37. Кузнецов В.В. Кримінальне право України: посіб. для підготов. до іспитів /В.В. Кузнецов, А.В. Савченко; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 300 с.
38. Кунченко-Харченко В. І. Правознавство : навчальний посібник / Валентина Кунченко-Харченко, Владислав Печерський, Юрій Трубін. - К. : Кондор, 2011. - 472 с.
39. Куц В.М. Заохочення та пом’якшення примусу як засоби кримінально-правового регулювання // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14–15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: у 2 ч. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. – Ч. 1. – 264 с.
40. Лобойко Л. Співвідношення імперативного і диспозитивного методів кримінально-процесуального права: сучасний стан та перспективи / Л. Лобойко // Право України. - 2009. - № 10 . - С. 79-83
41. Логінова Н. Диспозитивний метод правового регулювання у кримінальному судочинстві / Н. Логінова // Право України. – 2013. – N 6. – С. 98-100
42. Лукич Р. Методология права. – М.: Прогресс, 1981. – 304 с.
43. Матишевський П. С. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. — К., 2010. — 272 с.
44. Мизько О. В. Диспозитивний метод правового регулювання у кримінальному судочинстві / О. В. Мизько // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства : матеріали "круглого столу" (Дніпропетровськ, 29 травня 2009 р.) – 2010. – С. 109-111
45. Мохонько О. Про поняття принципу в кримінальному процесі: теоретико-методологічний аспект / О. Мохонько // Право України. - 2013. - № 12. - С. 105-111
46. Наден О. Щодо методологічних засад розуміння кримінального права (у зв’язку з дослідженням проблем кримінально-правового регулювання) / О. Наден // Вісник Академії правових наук України. - 2013. - № 4. - С. 172-181
47. Назимко Є. Компаративний метод дослідження інституту покарання / Є. Назимко // Юридична Україна. - 2011. - № 7. - С. 79-85
48. Назимко Є. Використання математичних методів як засіб оптимізації застосування покарання до неповнолітніх: кримінально-правовий аспект / Єгор Назимко // Віче. - 2013. - № 10. - С. 14-20
49. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Т. Маляренка, В. В. Сташиса; Верховний Суд України, Академія правових наук України, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. -К.; Харків: Юрінком Інтер, 2014. – 862 с.
50. Новікова М. Юридичний компроміс як додатковий метод правового регулювання / М. Новікова // Право України. - 2012. - № 9. - С. 34-38
51. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА. - М, 1999. – 552 с.
52. Овчинников С. Принцип детерминизма в методологии правоведения /С.И. Овчинников // Правоведение. – 1984. – № 2. – С. 33-36
53. Поліщук О. Диспозитивність як властивість методу правового регулювання в сфері кримінального права / О. Поліщук // Юридичний Вісник України. - 2011. - № 3. - С. 86-90
54. Попович В.М. Актуальні проблеми кримінального права: навч. посіб. / В.М. Попович, П.А. Трачук, А.В. Андрушко, С.В. Логін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 256 с.
55. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т.: Т. 1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / [за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина]. – Харків: Право, 2010. – 728 с.
56. Прохоров В.С. Преступление и ответственность / В.С. Прохоров. – Л.: ЛГУ, 1984.– 136 с.
57. Рабинович П.М. Наука філософії права: до характеристики предмета й методології П.М. Рабинович // Проблеми філософії права. – Т. 1. – Київ-Чернівці Рута, 2009. – С. 89-93
58. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник /П.М. Рабінович. – Вид 10-е, доповн. – Львів: Край, 2010. – 224 с.
59. Рабінович П. Ефективність юридичних гарантій законності: до методики її виявлення / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 2013. - № 1. - С. 17-27
60. Рузавін Г. Методология научного познания: учеб. пособие для вузов / Г.И. Рузавин. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2005. – 287 с.
61. Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение (понятие, регулирование, последствия) [под ред. Р.Р. Галиакбарова]. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1985. – 192 с.
62. Савченко А. В. Кримінальне право України. Загальна частина (у схематичних діаграмах) : навчальний посібник / Андрій Савченко, Юлія Шуляк ; М-во внутрішніх справ України, Націонал. академія внутрішніх справ України. - К. : Центр учбової літератури, 2014. - 155 с.
63. Савюк Л.К. Правовая статистика: учебник / Л.К. Саюк. – М.: Юристъ, 2012. – 244 с.
64. Сорокин В. Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс. СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. - 275 с.
65. Сивий Р. Метод правового регулювання як критерій поділу позитивного права на приватне та публічне / Р. Сивий // Юридична Україна. - 2010. - № 3. - С. 54-64
66. Спасибо-Фатєєва І. Парадокси діалогу інновації і традиції в праві ( на прикладі регулювання відносин на стику приватного і публічного права) / І. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. - 2012. - № 3. - С. 113-124
67. Старинський М. Окремі теоретико-методологічні засади конструювання понять (дефініцій) у праві / М. Старинський // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 10. - С. 3-5.
68. Сташків Б. Метод права і соціального забезпечення: його визначення / Б.Сташків // Право України. - 2010. - № 12. - С. 37-39
69. Стефанов Н. Теория и метод в общественных науках: монография / Н. Стефанов. – М.: Прогресс, 1967. – 256 с.
70. Тацій В., Борисов В., Тютюгін В. Актуальні проблеми сучасного розвитку кримінального права України // Право України. — 2012. — № 9. — С. 9-15
71. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / [под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова]. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 2009. – 570 c.
72. Теорія держави і права: Академічний курс / [за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко]. – К., 2011. – 688 с.
73. Теорія держави і права: підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; за ред. С.Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 448 с.
74. Федченко В. Груповий метод розслідування кримінальних справ: деякі питання / В.Федченко // Право України. - 2013. - № 1. - С. 55-57
75. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 528 с.
76. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави : теоретичні, історичні та правові проблеми. — К., 2011. — 331 с.
77. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник / П.Л. Фріс. – Київ: Центр навчальної літератури, 2012. – 362 с.
78. Хилюк С.В. Розвиток науки кримінального права України після відновлення її державної незалежності (питання Особливої частини): дис. … канд. юрид. наук за спец. 12.00.08 / С.В. Хилюк. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 304 с.
79. Хряпінський П.В. Заохочення як метод кримінально-правового регулювання / П.В. Хряпінський // Держава і право: Юридичні і політичні науки: зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 40. - 718 с. - С. 419-426
80. Явич Л.С. Сущность права. Социально-философское понимание генезиса, развития и функционирования юридической формы общественных отношений. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1985. – 207 с.

ВСТУП

Актуальність теми. На теперішній час кримінальне право як галузь національного права України перебуває на етапі свого становлення. Незважаючи на ґрунтовну наукову розробку його фундаментальних засад, багато положень як теоретичного, так і прикладного характеру ще очікують свого дослідження. Це стосується й загальнотеоретичних питань кримінального права. Відомо, що тільки достатній науково-теоретичний фундамент галузі права може забезпечити якісне розроблення пропозицій щодо нормативно-правової її регламентації. Одним із найважливіших моментів дослідження кримінального права є розроблення його методологічної основи. Розв’язання будь якої наукової проблеми потребує наявності адекватного та оптимального інструментарію пізнання дійсності. У зв’язку із цим, дослідження питань методів кримінального права не потребує наведення додаткових аргументів стосовно актуальності їх проведення. Бажано закріпити у теорії кримінального права одну найвірогіднішу структуру методів науки кримінального права, їх визначення та застосування в цій галузі, щоб уникнути двоякості сприйняття одного й того ж явища різними суб’єктами.
Теоретичну базу дослідження склали наукові праці відомих теоретиків права, зокрема таких, як Альчук М., Бермус А., Бондаренко І., Вознюк А., Гетьманцева Н., Горішний О., Гуржій Т., Дубов Г., Клименко К., Кропачев М., Лобойко Л., Логінова Н., Лукич Р., Наден О., Назимко Є., Новікова М., Поліщук О., Попович В., Рабінович П., Рузавін Г., Рузавін Г., Спасибо-Фатєєва І., Сташків Б., Тацій В., Хилюк С.
Тема: «Метод правового регулювання в кримінальному праві».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення структури та особливостей методології кримінального права, формулювання пропозицій щодо поняття «метод кримінального права», з’ясування сутності та видів методів кримінального права.

У відповідності до визначеної мети були поставлені такі завдання:
- загальна характеристика методів правового регулювання у кримінальному праві;
- розкрити структуру, класифікацію та призначення методів правового регулювання у кримінальному праві.
Об’єктом дослідження є метод правового регулювання.
Предмет дослідження з’ясування сутності та видів методів кримінального права.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлено поставленою метою і завданнями, специфікою об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальні та спеціальні методи пізнання.
Нормативною основою є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України, наукові монографії, наукові статті зі спеціальних правових видань.
Структура роботи: робота складається зі вступу, 2-х теоретичних розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (80 назв), та має загальний обсяг 70 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ


Результатом здійсненого дослідження є наступні висновки:
Механізм кримінально-правового регулювання – це об’єктивно необхідний складний динамічний процес практичної реалізації негативної, справедливої і невідворотної реакції держави на вчинення злочинів за допомогою системи передбачених законом кримінально-правових засобів (кримінально-правових норм, кримінально-правових відносин і актів застосування норм кримінального права) з метою забезпечення і підтримки порядку в суспільному житті. Методологічне значення поняття «механізм кримінально-правового регулювання» полягає ще й у тому, що вивчення позначеного ним феномена припускає розширення традиційного предмета науки кримінального права. Встановлення узгодженості у взаємодії інститутів, визначення їх ефективності вимагають виходу теоретичної думки за межі змісту власне юридичних норм і звернення до емпіричних даних, які можна почерпнути тільки в реаліях правової дійсності.
Метод, як елемент механізму кримінально-правового регулювання, дає змогу зрозуміти, як відбувається таке регулювання, яким чином, у якому співвідношенні застосовуються способи правового впливу на поведінку учасників відносин і як унаслідок цього вона змінюється. Метод правового регулювання визначає особливості поєднання правових засобів у рамках певної сукупності правових норм.
Загальними є два методи правового регулювання:
- імперативний (владно-авторитарний, директивний) - суворообов'язковий, побудований на началах влади та підкорення, на відносинах субординації (метод "вертикалі"). Він передбачає жорстку регламентацію поведінки учасників правовідносин. Переважають заборони, обов'язки, покарання. Цей метод використовується в адміністративному, кримінальному праві;
- диспозитивний (автономний) - побудований на началах автономії, юридичної рівності суб'єктів, згоди сторін (метод "горизонталі"). Він передбачає дозвіл і надає можливість суб'єктам права врегулювати відносини між ними в межах, визначених законом. Такий метод використовується у цивільному праві.
Метод правового регулювання:
а) це сукупність певних засобів, за допомогою яких регламентуються та охороняються стосунки між людьми, між громадянами та організаціями, між громадянами та державою;
б) метод регламентування кримінально-правових відносин примусовий і застосовується лише до особи, яка вчинила злочин, як правило, шляхом покарання;
в) кримінально-правовий метод застосовується лише в тому випадку, коли:
- вчинене діяння є суспільно небезпечним, відповідно до закону, містить склад конкретного злочину;
- особа, яка вчинила це діяння, була в стані осудності, досягла на час його вчинення встановленого законом віку і підлягає покаранню.
Правове регулювання конкретних суспільних відносин здійснюється за допомогою певних способів, зокрема:
1. Дозвіл − це такий спосіб правового регулювання, при якому суб'єктові конкретних суспільних відносин надається право на здійснення певних дій або на утримання від них. Суб'єкт має право на отримання... або особа не зобов'язана доказувати свою непричетність до злочину.
2. Зобов'язання − це закріплена у правових нормах обов'язковість поведінки суб'єкта за певних обставин.
3. Заборона − це закріплена у правових нормах обов'язковість утримання від вчинення певних дій.
Тип правового регулювання − це спосіб сполучення загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб’єктів, відносини між якими регулюються правовими нормами.
Розрізняють два базові типи правового регулювання:
Загально-дозвільний − це такий тип правового регулювання, який передбачає можливість вчиняти будь-які дії, за винятком тих, вчинення яких прямо заборонено законом. Цей тип правового регулювання виражається формулою: “дозволено все, що прямо не заборонено законом”.
Спеціально-дозвільний − це такий тип правового регулювання, який забороняє будь-яку діяльність, але, при цьому, правовими нормами формулюються конкретні випадки звільнення від цієї заборони. Цей тип правового регулювання виражається формулою: “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом”.
За допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, саме через норми права держава встановлює міру можливої та дозволеної поведінки.
Дозвіл, припис та заборону, виступаючи як системні елементи єдиного методу правового регулювання, природно і неминуче взаємодіють між собою. Причому ця взаємодія має своєю основною метою забезпечити належну ефективність того елемента з названої групи, який в даній конкретній ситуації виконує роль прямого регулятора відповідних соціальних зв'язків і явищ.
У своїй практичній реалізації всі три типи правового регулювання дуже тісно пов'язані один з одним, оскільки вони виступають як конкретні прояви єдиного методу правового регулювання. Фактично це взаємодія проявляється в різних формах, серед яких головною є взаємозабезпечення. Подібно до того як внутрішні складові частини того чи іншого типу відомим чином «підстраховують» кожен елемент, який діє у рамках відповідного типу, так і кожен тип в цілому взаємодіє з іншими, використовуючи закладені в ньому властивості для забезпечення найбільш ефективного регулятивного впливу. Це означає, що системні властивості єдиного методу правового регулювання виявляють себе на різних рівнях впливу. Система єдиного методу в цілому утворюється впливом трьох типів правового регулювання; система типу правового регулювання зумовлена тісними зв'язками і взаємодією складових його первинних елементів - дозволу, припису і заборони.