План
Вступ
1. Історія становлення холдингових компаній: від минулого до сьогодення
1.1. Виникнення холдингів в Європі та США
1.2. Становлення холдингів в Україні
2. Сутність та види холдингових компаній
3. Особливості діяльності холдингових компаній в Україні
3.1. Утворення та діяльність холдингових компаній
3.2. Особливості діяльності державних холдингових компаній
4. Особливості діяльності холдингів у Великій Британії
Висновки
Список використаних джерел

Американські юристи визначають поняття холдингових компаній (holding company) так: «Корпорація, яка володіє акціями іншої корпорації, може мати такий процент акцій іншої корпорації, що дозволяє одній корпорації контролювати іншу корпорацію в період здійснення операцій. У такому випадку перша компанія називається холдинговою, а інша – дочірньою або тією, що управляється».
Шиткіна І.С. схиляється до думки, що ці структури зародилися у Європі. Заснування перших холдингів там відбулося у 1822-1890 рр. Виникнення холдингових компаній пов’язують із заснуванням в 1822 році компанії «Socіete Generale de Belgіque» і наступним заснуванням в Швейцарії в 1879 і 1890 рр. холдингових компаній «Банк східних залізниць « і «Швейцарський залізничний банк». Виникнення структур в Європі було зорієнтоване на вклади капіталів, в сучасному розумінні – це фінансові холдинги, на відміну від класичних американських холдингів, орієнтованих на управління дочірніми товариствами.
Щодо Великобританії, то до 1929 р. проблема існування інтеграційних об’єднань не була актуальною, але після того, як у Законі про компанії (1929 р.) з’явилося правове поняття: «холдингова компанія — дочірня фірма», інтерес до юридичного статусу холдингів посилився.
Інтеграційні процеси в цій країні широко поширюються на іноземні компанії. Серед причин високої активності британських компаній у сфері транснаціональних об’єднань є необхідність посилення конкурентоспроможності компаній на міжнародному ринку. На структуру і масштаби транснаціональних операцій інтеграції вплинула реструктуризації окремих галузей економіки Великобританії, адже коли процеси внутрішньої консолідації завершуються, компанії починають виходити на зовнішні ринки. Отже, стартом від якого почалося поширення економічного впливу Великобританії була реструктуризація вітчизняних підприємств та їх національна інтеграція.
Найстарішою з холдингових компаній називають бельгійсько-нідерландське товариство «Socіete Generale de Belgіque», засноване в 1822 р. в Брюсселі. Перші частки перебували у підприємствах транспортного сектору, металургійної та гірничодобувної промисловості, сфери будівництва й інженерної справи.
_________________________________

За характером діяльності холдингові компанії поділяються на:
 чисті холдинги, тобто компанії, що мають справу винятково з контрольно-управлінською діяльністю;
 змішані холдинги, на які, крім функцій контролю та управління, покладено також ведення підприємницької діяльності.
Залежно від галузевої належності холдингової компанії поділяються на галузеві та міжгалузеві.
За напрямом інтеграції: вертикальні та горизонтальні).
За шляхом виникнення контролю в холдинговій групі: статутні, за договором, фактичні.
Залежно від форми власності, на якій за холдинговою компанією закріплюється майно: державні, комунальні та приватні).
У сучасних умовах великі підприємства можуть створювати і так звані проміжні холдинги. Це окремі підрозділи в структурі підприємства, що виконують певні завдання, наприклад: патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання певних видів послуг, холдинг, що займається інвестиційною діяльністю тощо. Подібні проміжні холдинги мають за мету зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на чітко визначених, конкретних завданнях для максимально ефективного використання цих факторів в інтересах холдингу.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України / Верховна Рада України; Кодекс України, від 16.01.2003 № 436-IV, http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15
2. Про холдингові компанії в Україні / Верховна Рада України; Закон від 15.03.2006 № 3528-IV, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3528-15
3. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» /Указ Президента від 11.05.1994 р., http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/224/94
4. Акт про компанії 2006 http://foreignlawinrus.livejournal.com/9912.html#cutid
5. Антонова А.Великобритания: новый закон о компаниях //Бумажные и Интернет СМИ Журнал "Управление корпоративными финансами", 2010
6. Бєліков О. Холдинги в Україні / О.Бєліков // Юридичний журнал. – 2007. №9
7. Вінник О.М. Господарське право: навч. посіб./ О.М. Вінник. – 2-ге вид., змінене та допов. – К.: Всеукр.асоц.вид. «Прав. єдність», 2008. – 766 с.
8. Герасимова С. Інвестиційна діяльність акціонерних товариств та пріоритетні напрями інвестування// Світ фінансів.- 2007.- №2.- С. 164-172
9. Господарське право: підручник/ Д.В.Задихайло, В.М. Пашков, Р.П. Бойчук та ін.; за заг.ред. Д.В. Задихайла, В.М. Пашкова. – Х.: Право, 2012. – 696 с.
10. Ібрагімова Н. До питання утворення холдингової компанії / Н. Ібрагімова // Экономика и право.—2009.— № 1.— С. 50–54.
11. Круш В.В. Проблеми функціонування державних холдингових компаній в Україні - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=33956
12. Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній: Монографія /І.В. Лукач. - К.:Юрінком Інтер, 2008.- 240 с.
13. Лукач І. Правовий статус холдингових компаній за законодавством Європи та США / І.Лукач // Юридичний журнал. – 2007. №10
14. Мартюшева Л.С., Меренкова Л.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Коспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. —X.: ВД "Інжек", 2006. — 184с
15. Момот Т. В. та ін. Вартісно-орієнтований організаційно-економічний механізм корпоративного управління холдинговими компаніями: стратегія отримання комбінаторних переваг: монографія // Т. В. Момот, М. В. Кадничанський, О. А. Лобанов, Н. В. Рудь. – Х.: Фактор, 2010. – 220 c
16. Никифоров О. В. Способи створення холдингових компаній в Україні / О. В. Никифоров // Экономика и право. – 2010. - №3. – С.80-83
17. Румянцев С. Зарубіжний досвід діяльності холдингових компаній // Цінні папери України. – 2004. - № 16. – С. 14-15.
18. Уманців Ю. Холдингові компанії – сучасні форми інтеграції підприємств / Ю. Уманців, Г. Уманців //Підприємництво, господарство і право. – 2002. –№ 3. – С. 107–110.
19. Уманців Г.В. Холдингові компанії та фінансово-промислові групи. К.: ВІРА-Р «Альтерпрес», 2002. – 429 с.
20. Федчук В. Определение участников холдинга в законодательстве Англии//Хозяйство и право. 1998. N 10
21. Шиткина И. С. Холдинги: правовое регулирование и корпоративное управление: научн.-практ. издание./ Ирина Сергеевна Шиткина. – М.: Волтерс Клувер, 2006. -648 с.
22. Шомін, М. Правовий статус холдингових компаній: проблеми та перспективи [Текст] / М. Шомін // Юридичний журнал. - 2006. - N6. - С. 37-40
23. Щербина, B.C. Господарське право : підручник / B.C.Щербина. — 5-те вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2012. — 600 с.

Вступ
Актуальність теми досліджень. Суб’єкт господарювання є ключовим елементом господарських правовідносин, він функціонує в господарстві, вступаючи при цьому в різноманітні господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
У зв’язку з розвитком економіки організаційні форми суб'єктів господарювання зазнають змін або і взагалі зникають, а на їхньому місті виникають досконаліші. Сучасний стан економіки зумовлює підприємства об’єднуватися в групи, створювати інтегровані корпоративні структури задля отримання додаткових конкурентних переваг, реалізації масштабних проектів, подолання проблем, які викликані світовою кризою тощо. Однією з поширених структур, характерних для розвиненої ринкової економіки, є така форма організації як холдинг.
Холдинг (англ. holding — утримання, зберігання) — сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній. Зазвичай це публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.
Сучасні холдингові компанії являють собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів компаній. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.
Холдингова компанія може функціонувати як своєрідне підприємство по створенню дочірніх фірм і продажу їх іноземним інвесторам, що можна розглядати як метод залучення іноземного капіталу в національну економіку.
Принциповим питанням управління такою складною структурою є розподіл повноважень між центральним апаратом (материнською компанією) і дочірніми підприємствами. Цей розподіл повинен забезпечувати рівновагу між інтересами (стратегією) холдингу й інтересами дочірніх фірм. Інтереси членів холдингу змінюються в часі під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, змінюється і співвідношення між ними, тому для забезпечення рівноваги необхідні нові організаційні форми.
При переході до ринкової економіки створення холдингових компаній є наслідком проведених економічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонерна власність, тому створення і діяльність цих компаній тісно пов'язані з такими процесами як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури.
У постсоціалістичних країнах у період реформування економіки утворення холдингів сприяє вирішенню не тільки внутрішньоорганізаційних, але і ряду загальнодержавних задач, характерних для цих країн: підвищення координації діяльності різних галузей економіки і їх фінансової стійкості та інтеграція національної економіки у світову систему, що є досить складним для держав, де довгий час панувала планова економіка.
Дослідження холдингів представляє собою досить складне завдання. Холдингова модель організації бізнесу досі викликає неоднозначну оцінку в науковій доктрині і суспільній свідомості.
Діяльність холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед акціонерними товариствами, а з іншого — характеризується особливостями, які спричинюють нові проблеми й труднощі, що не є характерними для окремих компаній, адже здійснення підприємницької діяльності в цій формі створює небезпеку для інших, слабших учасників. Проте найчастіше негативна оцінка діяльності холдингових компаній обумовлена не оцінкою їх як способу інтеграції, а недосконалістю правового регулювання холдингів і пов’язаними з цим труднощами в правозастосовній практиці.
У теперішніх умовах холдингова структура управління допомагає вирішити ряд суперечностей сучасного бізнесу та істотно знижує ступінь ризику діяльності холдингів у порівнянні з окремими компаніями. Тому до законодавчого вирішення проблем функціонування холдингової компанії потрібно підходити виважено та продумано, щоб залишити преференції холдингової структури та усунути якомога більше недоліків у функціонуванні такої компанії.
На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії.
Отже, тема не втрачає своєї актуальності, адже законодавством України та науковими дослідженнях, що торкаються проблем правового становища холдингових компаній. Не врегульовано ряд питань, що є сутнісними при вивченні такої структури як холдинг, а також дослідження вчених щодо британських структур обмежувались Законом про компанії 1989 р., хоча був прийнятий новий Акт про компанії 2006 року.
Аналіз попередніх теоретичних досліджень. Окремі аспекти правового статусу холдингових компаній досліджували Вінник О.А. Герасимова С., Кібенко О.Р., Лукач І.В., Румянцев С., Круш В.В., Шомін, М., Уманців Г.В., Кібенко О.Р., Мамот Т.В., Никифоров О. В., Ібрагімова Н., Федчук В.А. та інші.
Лукач І.В. здійснено комплексне дослідженням правового становища холдингових компаній та систематизовано види холдингових компаній.
Вінник О.М. вперше досліджено проблему залежних підприємств та запропоновано порядок субсидіарної та солідарної відповідальності контролюючого підприємства.
Круш В.В. та Шомін М. досліджували проблематику державних холдингових компаній України.
Кібенко О.Р. проведено порівняльно-правовий аналіз регулювання корпоративних відносин у праві ЄС, Великобританії та України,
Російські вчені Лаптєв І.А., Шиткіна І.С., Федчук В.А. досліджували проблеми правового становища та корпоративного управління холдингових компаній.
Мета і завдання досліджень. Вчені досліджували питання функціонування холдингових компаній в окремих його аспектах, а мені хотілося б подати комплексний аналіз як вітчизняних холдингів, так і компаній Великої Британії.
Тому основною метою курсової роботи є комплексний аналіз холдинговий компаній за законодавством України та Великобританії та поглиблення власних знань в ході написання даної роботи щодо правового регулювання холдингів
Завданнями даної роботи є:
 зробити аналіз становлення холдингових компаній в історичному розвитку;
 з’ясувати значення поняття «холдинг», розглянути його основні ознаки та класифікацію;
 визначити особливості утворення холдингових компаній в Україні;
 розглянути проблеми діяльності холдингових компаній України;
 проаналізувати діяльність державних холдингових компаній України;
 розглянути організацію та функціонування аналогічних суб’єктів господарювання Великої Британії відповідно до Акту про компанії 2006 року;
 визначити прогалини в законодавстві України та запропонувати можливе їх вирішення, беручи до уваги іноземний та вітчизняний досвід.
Вирішенню кожного завдання присвячений окремий розділ даної роботи.
Об’єктом дослідження є комплекс правовідносин, пов’язаних з діяльністю холдингових компаній.
Предметом дослідження є правове становище холдингових компаній за законодавством України та Британії.
Основним методом дослідження виступає порівняльно-правовий, який застосовувався для зіставлення підходів, що використовуються різними країнами у сфері діяльності холдингів та при аналізі законодавства України про холдингові компанії. Також застосовувались формально-логічний метод при дослідженні законодавства про холдингові компанії в Україні та британського Акту про компанії 2006 р., та системно-логічний при визначенні поняття та ознак холдингової компанії. Методи аналізу та синтезу використовувалися при формулюванні пропозицій щодо удосконалення правового становища холдингових компаній.
Курсова робота складається із вступу, основної частини, що має чотири розділи, висновків та списку використаних джерел. В першому розділ «Історія становлення холдингових компаній: від минулого до сьогодення» розглядається період зародження перших холдингів України та Європи, мета їх створення. Другий розділ «Сутність та види холдингових компаній» аналізує теоретичні аспекти правового становища холдингових компаній, їх види та значення у сфері господарювання,економічні переваги та недоліки холдингових компаній. У третьому розділі «Особливості діяльності холдингових компаній в Україні» розглядаються положення Закону «Про холдингові компанії в Україні» щодо утворення та функціонування цих структур. Останній розділ « Особливості діяльності холдингів у Великій Британії» розкриває поняття холдингу та його діяльності на підставі Акту про компанії 2006 року.

Висновки
Холдингова компанія – це добровільне об'єднання підприємств, організацій — суб'єктів підприємницької діяльності з метою досягнення спільних корпоративних інтересів на акціонерних засадах.
Основними ознаками холдингових компаній є:
 наявнiсть головної компанiї, яка здiйснює контроль щодо дочірніх підприємств;
 холдингова компанiя стоїть на чолi об’єднання компанiй;
 холдингова компанiя здатна впливати на рiшення, що приймаються дочiрньою компанiєю;
 мiж холдинговою компанiєю i дочiрнiми пiдприємствами встановлюються вiдносини контролю-підпорядкування.
Саме контроль є критерiєм вiдмежування холдингових компанiй вiд iнших правових конструкцій.
Серед вчених немає одностайності щодо того, де саме зародились перші холдингові компанії – в США чи Європі. Виникнення структур в Європі було зорієнтоване на вклади капіталів, в сучасному розумінні – це фінансові холдинги, на відміну від класичних американських холдингів, орієнтованих на управління дочірніми товариствами.
Перевага холдингових структур пояснюється достоїнствами централізованого фінансово-економічного управління ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.
В Україні немає великого досвіду формування холдингових систем. Виникнення холдингів пов’язане з акціонуванням і приватизацією великих державних підприємств і об'єднань, і фактично воно розпочалось у 1995 році.
....................________________________