Зміст
Стр.

Вступ……………………………………………………………………….………..3
Розділ 1. Загальна характеристика Карпатського біосферного заповідника
1.1. Основні напрямки діяльності у Карпатського біосферного заповідника ..7
1.2. Геологічна та геоморфологічна характеристики Карпатського біосферного заповідника………………………………………………………………………….8
Розділ 2. Заповідні масиви Карпатського біосферного заповідника
2.1. Чорногірський заповідний масив…………………………………............10
2.2. Свидовецький заповідний масив…………………………………….…....12
2.3. Мармороський заповідний масив…………………………………….…...13
2.4. Кузійський заповідний масив……………………………………..............14
2.5. Угольсько-Широколужанський заповідний масив……………….…….. 16
2.6. Заповідний масив “Долина нарцисів”………………………………...…..18
2.7. Ботанічний заказник “Чорна гора”…………………………………...…...20
2.8. Ботанічний заказник “Юлівська гора”…………………………………....21
2.9. Ландшафтний регіональний парк “Стужиця”…………………………....21
Розділ 3. Біорозмаїття Карпатського біосферного заповідника
3.1. Флора………………………………………………………………………..23
3.2. Природні осередки (оселища)……………………………………………..26
3.3. Фауна………………………………………………………………………..30
Розділ 4. Суспільне значення та перспективи використання і охорони екосистем Карпатського біосферного заповідника
4.1. Туристична привабливість заповідника…………………………………..36
4.2. Культурні та історичні пам’ятки ………………………………………....39
4.3. Екологічна освіта і виховання………………………………………..……40
4.4. Охорона території…………………………………………………………..42
4.5. Стан і тенденції зміни екосистем Карпатського біосферного заповідника. Перспективні завдання заповідника…………………………………………..…44
Висновки………………………………………………………………………….47
Список використаних джерел...................................................................49
Додатки

Розділ 1. Загальна характеристика Карпатського біосферного заповідника

1.1. Основні напрямки діяльності у Карпатського біосферного заповідника
Карпатський бiосферний заповiдник є природоохоронною науково-дослiдною установою мiжнародного значення. Науковий колектив заповiдника придiляє значну увагу розробцi екологiчних засад збереження природних екосистем i методiв управлiння ними в Карпатському регiонi. За результатами проведених дослiджень випущено десятки томiв Лiтопису природи, декiлька монографiй та сотнi iнших наукових публiкацiй. Поряд з цим, заповiдник є полiгоном для екологiчних дослiджень багатьох стороннiх науково-дослiдних установ. На його базi проводяться науковi конференцiї, семiнари та симпозiуми. Тут проходять наукову практику i пiдвищують квалiфiкацiю студенти та спецiалiсти в галузi бiологiї, лiсового господарства, охорони природи, заповiдної справи тощо.
В заповiднику налагодженно екологiчний монiторинг, тобто проводиться багаторiчне безперервне стеження за станом екосистем i ходом природних процесiв у них. У рiзних природно-клiматичних зонах створена система стацiонарних монiторингових дiлянок, розгорнута сiтка постiйних пробних площ, фенологiчних, метеорологiчних та гiдрологiчних постiв, постiйних облiкових маршрутiв.
Територiально заповiдник подiлено на функцiональнi зони: заповiдну, буферну, регульованого заповідного режиму та антропогенних ландшафтiв, які відрізняються, в першу чергу, режимами природокористування. Функцiональне зонування територiї заповiдника сприяє поєднанню завдань охорони природи з iнтересами мiсцевого населення. В зонi антропогенних ландшафтiв проводяться комплекснi заходи, спрямованi на покращення як екологiчних, так i економiчних засад природокористування в регiонi розташування бiосферного заповiдника.

Список використаних джерел

1. Гамор Ф. Д., Покиньчереда В. Ф. Карпатський бiосферний заповiдник i проблеми розвитку туризму та рекреацiї на Закарпаттi // Розвиток рекреацiйно-туристичного комплексу Закарпаття: шляхи i перспективи. Матерiали науково-практичної конференцiї. - Ужгород, 1997. - С. 138-147.
2. Загороднюк I., Покиньчереда В., Киселюк О., Довганич Я.О. Теріофауна Карпатського бiосферного заповiдника // Вестник зоологии.- 1997.- suppl. N 5.- 60 с.
3. Гамор Ф. Д., Покиньчереда В. Ф. Карпатський бiосферний заповiдник. - Рахів: видавництво Карпатського біосферного заповідника 1998. - 12 с.
4. Антосяк В. М., Довганич Я. О., Павлей Ю. М., Покиньчереда В. Ф., Поляновський А. О., Чумак В. О. Природно-заповідний фонд Закарпатської області. – Ужгород, 1998. – 304 с.
5. Гамор Ф., Покиньчереда В. Карпатський біосферний заповідник // Заповідники і національні природні парки України. - Київ, Вища школа, 1999. – С. 28–39.
6. Годованець Б.Й. Тваринний світ. Клас Птахи (Aves) // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. –Київ, 1997. –С. 266-270, 286-293, 310-312, 702-708.
7. Качаловський Є.В., Ситник К.М. Природоохоронні території України (за редакцією Д. Й. Проценка) – К.: Урожай, 1997р. – ст.85-90.
8. Годованець Б.Й. До екології гірської плиски в Карпатах // Матеріали ІІ конференції молодих орнітологів України. –Чернівці, 1996. –С. 36-39.
9. Позняк С.П., Кіт М.Г., Бундзяк Й.Й. Біосферно-екологічні функції грунтів Карпат // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 550-річчю м. Рахів. – Рахів, 1997. - С. 306-310.
10. Бундзяк Й.Й. Вітровальні грунтові комбінації та їх роль у функціонуванні лісових екосистем // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Карпатський регіон та проблеми сталого розвитку”, присвяченої 30-річчю Карпатського біосферного заповідника (м. Рахів, 13-15 жовтня 1998 року).– Рахів, 1998.– с. 196-199.
11. Бундзяк Й.Й. Природно-заповедные объекты Закарпатской области и их диференциация по почвенным зонам // Материалы международной конференции “Охрана почвенных и водных ресурсов”, посвященной 100-летию Н.А. Димо (г. Кишенэу, 1-3 ноября 1998 года).– Кишенэу, 1998.– с.104-105.
12.Маринич О.М., Тищенко П.Г. Фізична географія України / Підручник.- Київ,-„Знання” 2003 р. С.437-439.

Вступ

Актуальність роботи. Світ знає багато шедеврів паркового ландшафтного мистецтва, і треба взяти на себе велику сміливість, щоб сказати про той чи інший парк: оце неперевершений, найкращий парк світу! Але, розповідаючи про деякі парки України, які безперечно посідають у цьому ряді, одне з перших місць, ми можемо з певністю твердити: рідко який витвір паркової архітектури, позмагається з такою кількістю легенд, та романтичних історій. І ці легенди розкриваються лише перед тими, хто вміє бачити і хоче слухати.
Важливим показником загальної культури і моралі суспільства є його ставлення до навколишнього середовища, його турбота про збереження природи і відновлення її ресурсів. Пізнаючи природу, спілкуючи з нею, люди глибше починають розуміти самих себе, виявляючи у собі багатющі резерви фізичних і духовних сил, дістаючи нові імпульси до творчості. Саме природа є тією основою, на якій формується в особи почуття прекрасного, відчуття простору і часу.
Ще за часів Київської Русі слов’яни змінювали різні природні об’єкти, що знаходились на території храмів. Заповідні гаї називалися в них “божеліссям”, “праведним лісом”, “святибором”. В священних гаях заборонялося рубати дерева, ламати гілки, косити траву. В неналежний час туди навіть заборонялося ходити. У ті часи така заборона називалася - заповіданням. Заповідання проголошувалося урочисто, перед великими зібраннями людей. Лісові урочища обходили із священиками й образами, свяченою водою і молитвами, оголошуючи заборону рубати дерева кілька років. Старі дерева часто обносилися огорожею, і за огорожу міг заходити тільки жрець. Крім лісових гаїв, у слов’ян заповідними вважалися деякі озера, річки, великі валуни, вигадливі камені і гори.
Корисну роль у збереженні лісів відіграли монастирі, при яких вони ретельно охоронялися і подекуди збереглися до наших днів, ставши основою деяких сучасних заповідників, парків, заказників...
На кінець ХХ століття природно-заповідний фонд України включав 3 біосферних і 14 природних заповідників, 7 національних парків і 6596 заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам’яток та ін.
Саме тому з давніх часів в Україні і в усьому світі люди старались берегти природу. І для цього вони створювали і охороняли різні території. Одними з яких в Україні в наш час є дендрологічні парки „Олександрія”, „Софіївка”, „Карпатський” і „Шацький” парки та ін.
Мета роботи. Дати загальну характеристику Карпатському біосферному заповіднику, визначити проблеми використання екосистем в сучасних умовах та розробити основні природоохоронні заходи.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Дати опис заповідних масивів складчастих гір та Закарпатської низовини, згідно геоморфологічного районування.
2. Вивчити флористичний склад Карпатського біосферного заповідника.
3. Зробити аналіз фауни заповідних масивів КБЗ.
4. Дати оцінку стану та тенденціям змін екосистем КБЗ.
5. Розробити перспективи розвитку заповідника.

При написанні курсової роботи було використано такі методи дослідження як літературний, картографічний, порівняльно-географічний, історичний, статистичний.
Теоретичною базою роботи виступають літературні та інтернет – джерела.
Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні й систематизації відомостей і фондових матеріалів з даної теми.
Практична значимість роботи полягає у можливості застосування зібраних матеріалів про Карпатський біосферний заповідник у навчальній діяльності школярів та студентів. Інформація, вміщена у курсовій роботі, може бути корисною для фахівців природоохоронної науково-дослiдної установи мiжнародного значення, екологiчнiй освiтi, заповідній справі, а також для усіх, хто цікавиться природою Карпат.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Особиста участь. При написанні курсової роботи мною було опрацьовано 12 літературних джерел. Проведений аналіз літературних та статистичних даних. При проходженні навчально-польової практики в 2009 році особисто побувала в заповідних масивах, де вивчала фізико-географічні особливості, флору та фауну, що дозволило мені дати оцінку екосистемам Карпатського біосферного заповідника.