Сучасний глобалізований світ пропонує нам достатньо засобів і шляхів для взаємодії. А для їхнього ефективного застосування чи використання взагалі потрібна лише одна річ – добра воля партнерів. Україна має таку добру волю.
Наша держава відкрита до рівноправного діалогу і співробітництва на взаємовигідних умовах з усіма державами світу.
Останнім часом закиди про невизначеність і невиразність зовнішньополітичного курсу України досить часто звучать у вітчизняних та закордонних ЗМІ. Тож важливим завданням сучасного політикуму є вироблення єдиної зовнішньополітичної стратегії. Так у основному документі прийнятому Верховною Радою ще в 1993 р. "Основні напрями зовнішньої політики України" наголошується, що "перспективною метою української зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах". Цей курс на інтеграцію в Європейський союз неодноразово підтверджували у своїх виступах президенти України та інші політики. Звісно, він продиктований національними інтересами України. Це важливо, але недостатньо - європейський вибір України не означає зосередження всіх зусиль лише на співпраці з країнами Заходу.

Хотілося б зазначити, що нарощування обсягів експорту є необхідною умовою інтеграції України у світове господарство. Оскільки ж доступ нашої продукції на ринки розвинених країн обмежений, то набагато перспективнішим виглядає просування на ринки країн колишнього так званого третього світу, а також країн СНД. Саме тут для України є найбільше можливостей зайняти "свою нішу" в світовій господарській системі, яка буде найкраще працювати на зростання національної економіки і, відтак, на темпи реалізації курсу на європейську інтеграцію.