Дипломна робота з соціальної роботи.

Вступ.
Розділ 1. Методологічні основи соціальної роботи з молоддю.
1.1. Соціально-демографічна характеристика сучасної молоді.
1.2. Проблеми української молоді на сучасному етапі.
1.3. Державна молодіжна політика в Україні.
1.4. Сутність та основні напрямки соціальної роботи з молоддю.
Розділ 2. Технології соціальної роботи з молоддю.
2.1. Соціологічні технології підтримки молоді.
2.2. Соціально-педагогічні технології соціальної роботи з молоддю.
2.3. Психологічні технології соціальної роботи з молоддю.
2.4. Медико-соціальні технології соціальної роботи з молоддю.
2.5. Соціально-економічні технології соціальної роботи з молоддю.
Висновки.
Список використаних джерел.

Розділ 2. Технології соціальної роботи з молоддю (фрагмент).

2.2. Соціально-педагогічні технології соціальної роботи з молоддю (фрагмент).

...Соціально-педагогічна робота з молоддю в Україні повинна забезпечуватися зацікавленою участю в її організації органів державної влади і місцевого самоврядування, органічним поєднанням державних і громадських засад соціальної роботи, диференційованим підходом до різних категорій молоді та наявних у них проблем, відкритістю і доступністю всіх видів соціального обслуговування, соціальних послуг, соціальної допомоги та реабілітації.
Соціально-педагогічні технології застосовуються з метою соціального виховання, а соціальне виховання не може здійснюватися без попереднього з'ясування ціннісних орієнтацій молоді, принципів їх формування. У зв'язку з динамічністю суспільного розвитку та зміною ідеологічних засад функціонування суспільства вони постійно змінюються. Як засвідчують результати соціологічних досліджень, основними суб'єктивними цінностями життя для молоді є сім'я, друзі та знайомі, робота, вільний час, хобі, політика, власний бізнес, відвідування розважальних заходів. Зрозуміло, що різниця в оцінках життєвих цінностей залежить від віку: так, для 15-17-річної молоді важливішими є вільний час і відвідування розважальних заходів, для тих, хто старший за 20 років, на перше місце виходять сім'я, друзі, робота, бізнес тощо.
У часовому вимірі в рейтингу основних цінностей життя молоді знижується значення роботи, підвищується значення власного бізнесу, політики, релігії; що стосується трудових орієнтацій, насамперед зростає пріоритет гідної оплати праці, яка для України поки що є скоріше "дивом", ніж правилом.
Зміни в поглядах на щасливий шлюб відбуваються значно меншою мірою. У своїх дітях молодь, старша за 25 років, намагається виховати в першу чергу працездатність, почуття відповідальності, повагу до інших людей, рішучість і наполегливість, бережливість, гарні манери, слухняність.
Почуття патріотизму більше притаманне сільській молоді, тим, хто відносить себе до української національності, мешканцям Західного регіону; проте, такого почуття майже немає у групах з низьким матеріальним благополуччям. Відповідно, молоді майже не притаманна орієнтація на те, щоб працювати на благо України. Про істотну зміну ціннісних орієнтацій в суспільстві свідчить також і те, що на сьогодні більшість молоді віддає перевагу самостійності та свободі особистості, прагматичним орієнтаціям у межах локального середовища (освіта, авторитет, успіх, кар'єра), а не принципам, наприклад, соціальної рівності.
Головною метою соціально-педагогічної роботи з молоддю є "…створення умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості, яка сприяє соціальній адаптації та самореалізації молодих поколінь в інтересах особистості і суспільства. Вона передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави. З одного боку – це соціальна опіка, надання різних видів соціальної допомоги різним категоріям молоді, що мають в ній потребу; з іншого – спрямована на розкриття творчого потенціалу молоді соціальна діяльність, яка стимулює формування у неї імунітету до різноманітних негативних явищ".
Під час соціалізації молода особистість вступає у взаємодію з культурною сферою, засвоюючи культурні цінності й водночас виступаючи носієм і виразником певних цінностей. "Особистість формується лише за можливості на певному етапі свого розвитку здійснювати індивідуальний відбір культурних цінностей та, засвоюючи їх, перетворювати в особистісні характеристики". В такий спосіб створюється та існує молодіжна субкультура.
Проблема негативно орієнтованої соціалізації особистості постає перед молодими людьми, які входять до так званих груп ризику. Молоді люди найчутливіші до несприятливих соціально-економічних умов, які є наслідком трансформаційних процесів у суспільстві, тому, як зазначив М. Варбан, "…жодна з життєво важливих потреб молодих людей не задовольняється належним чином, а це призводить до погіршення їхнього самопочуття. Через зазначені причини, з одного боку, а також у зв'язку з відсутністю у молодіжному середовищі знань та навичок для захисту себе від негативних впливів, з іншого – серед молоді значної поширеності набули ризиковані звички та форми поведінки". Переоцінка цінностей веде й до переоцінки ступеня ризику, а наслідком стають "небезпечний секс", наркотики, алкоголь і т. п. Замість спорту, культурної чи соціально потрібної діяльності енергія підлітків та молодих людей спрямовується в інше, небезпечне русло.
Для розробки дієвих соціально-педагогічних технологій допомоги молоді, яка належить до груп ризику, необхідно знати причини ризикованої поведінки. Це неусвідомлення ступеня ризику своєї поведінки, відсутність інформації про можливі наслідки, відчуття невразливості, зосередження уваги лише на перевазі ризикованих форм поведінки. Крім того, дехто з підлітків прагне якомога швидше завоювати статус дорослої людини, домогтися самостійності, реалізуючи цю установку негативно. Слід враховувати й чинники, що детермінують ризиковану поведінку: окрім соціального середовища (матеріальна нерівність, жебрацтво і т. п.), до них варто віднести моделі девіантної поведінки оточуючих, особистісні чинники (низька самооцінка, особливості характеру, відсутність життєвої перспективи і т. п.) і актуальну поведінку (вживання наркотиків, конфлікти з батьками і т. п.). Взаємозв'язок цих чинників є основою ризикованої поведінки (чи ризикованого способу життя) певної частини молоді, а її різновидом є проблемна поведінка, яка характеризується зневажливим ставленням до виконання своєї соціальної функції (вчитися, працювати), великою кількістю "зайвого часу", вживанням наркотичних речовин.
Одна з найголовніших соціально-педагогічних технологій – інформаційна. Вона передбачає формування і складання спеціальних банків даних про навчальні заклади, умови навчання в них, про пільгові категорії молоді, про можливості підвищення кваліфікації. Одним із видів інформування є телефонне, або так звані "прямі лінії". Ця технологія передбачає співпрацю із засобами масової інформації, видання рекламних інформаційно-довідкових матеріалів, використання електронних мереж.
Наступна технологія – профорієнтаційна (лекції, бесіди, диспути, анкетування, тестування). Бесіда може бути індивідуальною або груповою, головне її призначення – розширення знань молодих людей, оцінка ними певних подій, формування у них відповідного ставлення до навколишньої дійсності, своїх обов'язків. Бесіда стимулює інтерес молодих людей до життя соціуму, актуальних проблем молоді і суспільства в цілому, тому вона має великий виховний потенціал. Велику діагностичну значимість має зворотний зв'язок між учасниками бесіди, оскільки він активізує особистісний потенціал і життєвий досвід молоді. При розробці теми бесіди ми повинні визначити спектр соціально значимих для молоді проблем. Зібрання має великий виховний потенціал насамперед як орган колективного управління або самоуправління, це школа спілкування, оцінки ситуації, набуття комунікативних, полемічних навичок. Високою є виховна роль диспуту, на якому формуються і закріплюються полемічні вміння, впевненість у собі. Диспути сприяють більш широкому розумінню сутності молодіжних проблем. "Диспут – це організована полеміка на заздалегідь завдану тему на відміну від дискусії, яка являє собою зіткнення різних точок зору на тему, що може виникнути спонтанно".
В умовах сучасного суспільства значної ваги набуває застосування технологій саморозвитку і самореалізації. Педагогічні методики виявляють той потенціал, яким об'єктивно володіє молода особистість. Ефективною формою соціально-педагогічних технологій є створення на засадах самоврядування громадських об'єднань – клубів, асоціацій, груп самодопомоги і взаємодопомоги. Це вважається одним із найефективніших шляхів покращення надання молоді послуг, розвитку соціальних якостей молодих людей.
Соціально-педагогічні технології адаптації передбачають навчання новим професіям, способам полегшити своє життя, життя родини за допомогою змін, адекватних змінам у суспільстві. В їх рамках слід створювати бізнес-інкубатори, школи лідерів, школи виборців і т. п. Крім іншого, вони спрямовані на виховання впевненості у собі, правильної самооцінки в нових умовах, раціонального ставлення до обставин суспільного життя. Такі технології ефективно працюють і з молодими сім'ями, особливо в плані надання допомоги у вихованні дітей, подоланні труднощів шкільного навчання.
Кондуктивні технології (від слова "кондуктор" – "той, хто супроводжує") призначені для роботи з молоддю з функціональними обмеженнями. Корекційна робота з такими молодими людьми може, крім іншого, ґрунтуватися на технологіях мистецтва і художньої творчості. При такій роботі заняття мають на меті не тільки розвиток творчих здібностей, а й можливість вирішити проблеми викликані порушеннями пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, сенсорики і моторики. Застосування таких технологій викликає у молодих людей емоційні переживання, адже людина рідко коли може залишатися байдужою в процесі творчості, оскільки це суперечить її природі. Не тільки внутрішні переживання спонукають людину до творчості, сама творчість викликає певні переживання, що приводить до трактування процесу творчості як ментального (душевного) акту. Прикладами застосування технологій щодо розвитку творчих здібностей та самореалізації може бути ліпка з глини або кераміка, спорт як один із найважливіших факторів соціалізації, самореалізації та реабілітації інвалідів. Спортивні організації повинні розширювати можливості для залучення інвалідів до участі у спортивних заходах, а держава має забезпечувати участь інвалідів у національних та міжнародних змаганнях. Скаутинг також являє собою можливість розвитку творчих здібностей молоді з функціональними обмеженнями; скаутинг – це спільність, для входження в яку не потрібно мати підходящий вік, або якісь особливі якості і вміння, це допомога другу у біді, формування вмінь і навичок, для того, щоб справитися з життєвими проблемами власними силами, самодисципліна, самоконтроль, широкий простір для самореалізації та самовдосконалення.
Останнім часом все більшого поширення набувають інтернеттехнології; прикладом їх застосування може слугувати проект реабілітації інвалідів «Комп'ютер – спосіб життя», найперший проект в Україні подібного напрямку.

(Посилання - на сторінках дипломної роботи).

1. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ.
2. Про внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні": Закон України від 23 березня 2000 р. № 1613-ІІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 26 грудня 2002 р. № 380-IV.
3. Про забезпечення молоді, що отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю: Закон України від 4 листопада 2004 р. № 2150-IV.
4. Про рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні: "Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення": постанова Верховної Ради України від 20 грудня 2005 р. № 3238-IV.
5. Про комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні ("Молодь України"): постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. № 348, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2004 р. № 1757.
6. Архипова С. П. Соціальна педагогіка: Навчально-методичний посібник / С. П. Архипова, Г. Я. Майборода. – Черкаси-Ужгород: Мистецька лінія, 2002. – 268 с.
7. Гуслякова Л. Г. Основы теории социальной работы / Л. Г. Гуслякова,
Е. И. Холостова. – М.: Социально-технологический институт, 1997. – 187 с.
8. Звєрєва І. Д. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретично-методологічні аспекти) / І. Д. Звєрєва, І. В. Козубовська, В. Ю. Керецман, О. П. Пічкар. – Ч. І. – Ужгород: УжНУ, 2000. – 192 с.
9. Луцик Д. Любові до дитини забагато не буває / Д. Луцик // Педагогічна газета. – 2004. – Квітень. – № 4 (117). – С. 5.
10. Мартыненко А. В. Медико-социальная работа: теория, технологии, образование / А. В. Мартыненко. – М.: Наука, 1999. – 134 с.
11. Молодь України у дзеркалі соціології / За ред. О. Балакірєвої і О. Яременка. – К.: УІСД, 2001. – 210 с.
12. Моргун Н. Л. Почему и как мы создали скаут-клуб / Н. Л. Моргун // Особый ребенок: исследования и опыт помощи: Материалы семинара "Организация службы социально-психологической помощи детям с острой школьной дезадаптацией и их семьям". – М., 4-7 мая 1998 г. / Под ред. А. А. Цыганок. – М.: Центр лечебной педагогики; Теревинф, 1998. – Выпуск 1. – С. 42-46.
13. Социальная работа / Под общей редакцией проф. В. И. Курбатова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 576 с.
14. Павленок П. Д. Введение в профессию "Социальная работа" / П. Д. Павленок. – М.: Инфра-М, 1998. – 173 с.
15. Поликанова И. Е. Социализация личности / И. Е. Поликанова // Философия и общество. – 2003. – № 2. – С. 84-107.
16. Посібник для слухачів 10-тижневих курсів підготовки соціальних працівників базового рівня. – К.: Нац. центр розвитку навчання соціальній роботі в Україні. – 323 с.
17. Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. проф. А. Й. Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.
18. Сысенко В. А. Молодежь вступает в брак / В. А. Сысенко. – М.: Мысль, 1986. – 184 с.
19. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціаль¬них служб для молоді: Методичний посібник / С. В. Толстоухова, О. О. Яременко, О. В. Вакуленко та ін. – К.: ДЦССМ, Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. – 88 с.
20. Технологии социальной работы. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 399 с.
21. Черниш Н. Соціологія молоді / Н. Черниш // Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 4. – Львів: Кальварія, 1996. – С. 25-48.
22. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – Перевод с английского В. Б. Ольшанского. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 544 с.

Під час панування командно-адміністративної системи в Україні склалися певні традиційні підходи до молоді та її проблем. Зміна суспільно-економічних відносин на початку 1990-х рр. змусила переглянути ці підходи. З'явилася необхідність у виробленні принципово нових підходів і концепцій. До них висувається важлива загальна вимога – не розглядати молодь як пасивний об'єкт соціальних впливів, а сприймати її як активного дієвого суб'єкта суспільних перетворень, яких так потребує нині Україна.
Зміни, яких зазнало українське суспільство протягом останніх двох десятиліть, позначилися на молоді неоднозначно. З одного боку, різко знизився її життєвий рівень; з іншого, молодь "прокинулася", підняла голову й почала діяти. І виявилося, що суспільство не чекало такої могутньої ходи молодого покоління, строкатості, суперечливості і непередбачуваності його мислення та поведінки. Дуже швидко з'ясувалося, що молодь – одна з найбільш соціально занедбаних і найменш соціально захищених спільнот, що молодіжне середовище роздирається різнополюсними проблемами, що питома вага цих проблем, існування яких ще донедавна ігнорувалося суспільством, перевищує критичну масу, загрожуючи, як мінімум, соціальними вибухами. Молодь потребує соціальної допомоги, підтримки, а для того щоб її ефективно надавати, необхідно розробляти нові методологічні засади й ефективно застосовувати інноваційні технології соціальної роботи з молоддю. З огляду на це дослідження, проведене в даній дипломній роботі, є дуже актуальним. Його перспективність полягає в тому, що процес розробки нових технологій триває; ми віримо, що нові технології допоможуть вирішити численні молодіжні проблеми в Україні.
Мета роботи – окреслити методологічні основи соціальної роботи з молоддю, визначити й описати найбільш дієві та ефективні її технології.
Об'єкт дослідження – різні технології соціальної роботи з молоддю, її соціальної підтримки – соціологічні, соціально-педагогічні, психологічні, медико-соціальні, соціально-економічні.
Предметом дослідження виступають конкретні проблеми молоді, які можна вирішити за допомогою технологій соціальної роботи з молодими людьми.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення цілої низки завдань:
• охарактеризувати молодь як специфічну соціально-демографічну групу (спільноту), визначити поняття молодіжної субкультури;
• висвітлити найбільш значущі соціальні проблеми молоді в Україні;
• окреслити сутність державної молодіжної політики України, проаналізувати її законодавчо-нормативну базу, дати аналіз ефективності її реалізації;
• з'ясувати сутність та основні напрями соціальної роботи з молоддю;
• розглянути різноманітні технології соціальної роботи з молоддю, охарактеризувати їхні особливості та можливості застосування в тих чи інших випадках.
В роботі використані Закони України і нормативні акти, дослідження українських та російських фахівців у галузях соціальної роботи, соціології молоді, соціальної педагогіки, психології.
Структура роботи. Дипломна робота складається з двох розділів. Перший розділ "Методологічні основи соціальної роботи з молоддю" поділяється на 4 підрозділи; його структурна будова визначена поставленими вище завданнями. Другий розділ "Технології соціальної роботи з молоддю" є головним і поділяється на 5 підрозділів, в кожному з яких характеризуються певні технології за галузевими групами (соціологічні, соціально-педагогічні, психологічні, медико-соціальні, соціально-економічні).

Молодь у сучасному розумінні – це специфічна соціально-демографічна категорія, яка має специфічні соціальні та психологічні риси, переживає період становлення соціальної зрілості, входження й адаптацію до світу дорослих. За іншим визначенням це соціально-демографічна група, яка вирізняється на основі сукупності вікових характеристик, соціального положення, соціально-психічних властивостей, що визначаються суспільним устроєм. Її вікові межі – від 16-17 до 25-30 років. Соціальне становлення молоді – це процес різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи, сприйняття її як елементу цієї системи.
У 1993 р. в Україні було започатковано державну молодіжну політику, визначено її нормативну базу, принципи і мету. Для досягнення її цілей і провадиться соціальна робота в різних сферах. У соціальній роботі з молоддю головними проблемами є проблеми бідності, безробіття та зайнятості, молодіжної девіантності, дозвілля, підтримки молодої сім'ї, переживання кризових ситуацій в юності тощо. На вирішення цих проблем і спрямовується соціальна робота з молоддю.
Соціальна робота з молоддю регулюється Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (2000 р.) і визначається ним як діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій, установ та окремих громадян, спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку молодих людей, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних потреб. Загальними напрямками соціальної роботи з молоддю є профорієнтаційна робота, профілактична робота (профілактика ВІЛ-інфекції, СНІДу, вживання наркотиків та психотропних речовин), працевлаштування, організація діяльності трудових об'єднань, робота з призовною молоддю та військовозобов'язаними, соціально-педагогічна робота з волонтерами, молодими сім'ями, молодими жінками, підготовка молоді до сімейного життя, змістовне дозвілля молоді ті інше.
Технології соціальної роботи – це сукупність методів і засобів здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності, для досягнення певних змін у соціальному становищі і самопочутті клієнта.
Соціологічні технології здебільшого являють собою емпіричні дослідження з молодіжної проблематики, що фіксують, вимірюють, пояснюють певні суспільні процеси і явища. В залежності від стратегії використовуються описові разові, моніторингові, лонгітюдні, оперативні технології.
Соціально-педагогічні технології застосовуються з метою соціального виховання, створення умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості, яка сприяє соціальній адаптації та самореалізації молодих поколінь в інтересах особистості і суспільства. Це інформування, профорієнтаційні технології (лекції, бесіди, диспути, анкетування, тестування), технології саморозвитку і самореалізації, інтернеттехнології.
Психологічні технології спрямовані на корекцію особистісного статусу молодої людини або міжособистісних відносин, вони засновуються на різних моделях сучасної психології (психоаналітична та психодинамічна, екзистенціональна психологія, нейролінгвістичне програмування тощо).
Якісно новим напрямом в Україні є медико-соціальна робота, яка передбачає системні медико-соціальні впливи. Серед медико-соціальних технологій розрізняють профілактичні і патогенетичні.
Соціально-економічні технології повинні враховувати критерії диференціації молоді за рівнем споживання; як правило, вони передбачають надання малозабезпеченим молодим людям соціальної допомоги.
На сучасному етапі активно відбувається процес розробки нових технологій соціальної роботи з молоддю, її соціальної підтримки. В майбутньому вони мають стати надійним знаряддям для вирішення всіх соціальних молодіжних проблем.