ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА…………………………..5
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСНУВАННЯ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА…………………………………………………………..7
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ЯК ОСНОВА ІСТОРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………..10
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….....12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………13

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСНУВАННЯ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА

У сучасному джерелознавстві сформувалося поняття про два етапи існування історичного джерела: доджерельний і власне джерельний.
На першому етапі існування всі джерела виконують свої природні, або службові функції: культові споруди використовуються для поклоніння богам, повчальні твори – для виховання, закони – для утвердження певних суспільних взаємин, картини – для задоволення естетичних потреб тощо. Крім того, на цьому етапі існування пам'ятки минулого можуть не лише виконувати свої безпосередні функції, а й зазнавати значних зовнішніх впливів: переписувань, перебудов, реконструкції, руйнувань, реставрацій, фальсифікацій тощо. Все, що відбувається з пам'ятками на першому етапі, має надзвичайно важливе значення для їхнього подальшого існування і функціонування як власне джерела, тобто на другому етапі, коли вони потрапляють у поле зору істориків і вводяться до наукового обігу, стають частиною джерельної бази історичної науки. Чітке розуміння цього має значення у декількох аспектах [4, с. 36].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни / А. Введенський. - К.: Рад. Школа, 1963. – 208 с.
2. Воронов В. Джерелознавство історії України / В. Воронов. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2003. – 337с.
3. Джерелознавство історії України: довідник. – К.: 1998 р. – 211 с.
4. Зашкільняк Л. Методологія історії: Від давнини до сучасності / Л. Зашкільняк. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 1999. – 226 с.
5. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць / Відп. ред. Г. Боряк; Упорядник В.В. Томазов. – К.: Інститут історії України, 2010. – 216 с.
6. Стрельський В. Теория и методика источниковедения истории СССР / В. Стрельский. – К.: Изд. Киевского ун-та, 1968. – 264с.

ВСТУП

Актуальність. Центральне місце серед теоретичних проблем методології займає теорія історичного джерела. Вона включає визначення поняття джерела, з'ясування його природи, сутності, специфіки відображення у ньому історичної дійсності, наукове осмислення змісту та структури джерельної інформації, пізнавальної функції джерела в історичному дослідженні.
Питанням історичного джерела займалися видатні історики минулого і сучасності. Склалось кілька основних напрямів у трактуванні поняття історичного джерела. Серед них – позитивістський, що розглядає джерела як «речі», які містять «готові» або «напівготові» факти, котрі необхідно збирати та вивчати.
Другий напрям – марксистський – базується на так званому історичному матеріалізмі і трактує історичне джерело виключно як продукт певних суспільних відносин, насамперед класових, побудованих на формаційному розумінні історії.
Третій напрям – неокантіанський – розглядає джерело як продукт індивідуальної людської психіки. Його прихильники, не заперечуючи в цілому значення джерела в історичному дослідженні, на перше місце висувають інтуїцію історика у тлумаченні фактів, зафіксованих у джерелі.

ВИСНОВКИ

Історичне джерело – документ або предмет, що відноситься до тієї чи іншої історичної епохи, яка є своєрідним свідком. Саме на основі цих свідчень складаються уявлення про історичну епоху, гіпотези про причини тієї чи іншої події, яка сталася в цю епоху.
Історичні джерела бувають письмовими, речовими, усними, образотворчими і т.д.
Особливо цінними для істориків є письмові джерела: всілякі літописи, законодавчі акти, укази, судові та нотаріальні документи, дипломатична переписка, публіцистична література і т.д. Вони містять воістину невичерпний матеріал для дослідників.