ВСТУП………………………………………………………….……….…………3
РОЗДІЛ 1. Біографічні відомості про Конрада Аденауера та
початок його політичної кар’єри……….………….……….………6
РОЗДІЛ 2. Внутрішня політика першого канцлера Західної
Німеччини – епоха повоєнного відновлення…….……….………..9
РОЗДІЛ 3. Розбудова «нової Німеччині в новій Європі»:
напрями зовнішньої політики Аденауера………………………...12
ВИСНОВКИ…………………………………………………….……….……….16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.….…….………...17

РОЗДІЛ 1. Біографічні відомості про Конрада Аденауера
та початок його політичної кар’єри

Конрад Аденауер народився 5 січня 1876 року в Кельні у родині секретаря міського суду. Він був третім сином у родині. Пізніше народилися ще дві сестри. Добропорядні батьки Конрада сповідали католицьку віру. Дітям передалася їхня набожність, віра і моральні цінності. 5 березня 1894 року Конрад закінчив навчання в гімназії Святих апостолів у Кельні, потім навчався на юридичних факультетах університетів Фрайбурга, Мюнхена і Бонна (1894-1897 рр.). Після складання державних іспитів він працював у прокуратурі міста Кельна судовим асесором, а потім у конторі адвоката Каузена (1903-1905 рр.).
Конрад мріяв стати нотаріусом, але вдалий шлюб змінив його плани. 20 січня 1904 року Аденауер одружився з Еммою Веєр, яка походила зі знатної кельнської родини. Шлюб був укладений більше за коханням, ніж за розрахунком. У чоловіка і дружини народилися два сини і дочка. Однак сімейне щастя тривало недовго – хвороба прикувала до ліжка дружину. Лікарі виявилися неспроможні. У 1916 році Емма вмерла. Їй було лише тридцять шість років [3, с. 7, 9].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Артемов В. А. Конрад Аденауэр и его европейская политика / В. А. Артемов // Вестник ВГУ. Серия Гуманитарные науки. – 2003. – №1. – С. 67-77.
2. Вагнер А. БНД против Советской армии: Западногерманский военный шпионаж в ГДР / Пер. с нем. Виталий Крюков / А. Вагнер., М. Уль. – Берлин: Сhristoph Links Verlag, 2007. – 301 с.
3. Ежов В. Д. Конрад Аденауэр – немец четырех епох / В. Д. Ежов. – М.: Молодая гвардия, 2003. – 311 с.
4. Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. В.В. Львова / Г. Киссинджер. – М.: Ладомир, 1997. – 849 с.
5. Островский В. Конрад Аденауэр. Преодоление морализаторства / В. Островский // Аналитический еженедельник «Дело». – 2002. – №28. – С. 4-5.
6. Платошкин Н. Жаркое лето 1953 года в Германии / Н. Платошкин. – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2004. – 380 с.
7. Уильямс Ч. Аденауэр. Отец новой Германии / Пер. с англ. А. М. Филитова / Ч. Уильямс. – М.: АСТ, 2002. – 669 с.
8. Эрхард Л. Благосостояние для всех / Пер. с нем. Б. Б. Багаряцкого / Л. Эрхард. – М.: Начала-Пресс, 1991. – 333 с.
9. Язьков Е. Ф. История стран Европы и Америки в новейшее время (1945-2000). – М.: Простор, 2003. – 480 с.

Конрад Аденауер – перший федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччини. Прийняті їм за час перебування на посту канцлера (1949-1963 рр.) основоположні рішення і донині визначають внутрішній лад і зовнішньополітичну орієнтацію ФРН.
Вступ ФРН в західне демократичне співтовариство ...

ВИСНОВКИ

«Аденауер – найрозумніший німецький державний діяч з часів Бісмарка», – саме так казав про першого канцлера ФРН Уінстон Черчіль, і мав на це усі підстави, адже під керівництвом Аденауера Західна Німеччина з розбитої і деморалізованої, зруйнованої країни перетворилася на гідного члена демократичного співтовариства держав.
Історія показала, що проведена Аденауером політика була єдино вірним рішенням у післявоєнному розвитку Західної Німеччини. Так, влітку 1949 року тут проходили перші післявоєнні вибори, перемогу у яких отримав ХДС на чолі з Аденауером, а вже 14 серпня того ж року перший німецький федеральний парламент обрав Аденауера канцлером.
Одним з його головних досягнень на посту канцлера стала фінансова реформа. Після її проведення «чорний ринок» почав зникати, а рівень натурального обміну і ходіння іноземної валюти у Федеративній Республіці стрімко знизився, що сприяло розвитку промисловості. Приплив східних переселенців і вміла економічна політика в поєднанні з фінансовими вливаннями, отриманими Німеччиною в рамках плану Маршалла, призвели до того, що вже до 1955 року країна переживала небачений розквіт, в рекордно короткий історичний термін залікувавши завдані війною рани.