ВСТУП…………………………………………….………….….………..……….3
РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ЯПОНСЬКОЇ РОЗВІДКИ ДО ВІЙНИ.….….……...6
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗВІДКИ ТА ДИВЕРСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ………….……….…….…….9
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ РОЗВІДДАНИХ………………………….…13
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….……..16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ….…….………....18

РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ЯПОНСЬКОЇ РОЗВІДКИ ДО ВІЙНИ

Японське військове керівництво ще до початку війни розкинуло велику розвідувальну мережу як у самій Росії, так і в прикордонних з нею країнах. Величезною мережею шпигунів і розвідників, які орудували під маскою утримувачів трактирів, публічних будинків, під маскою перукарів, фотографів, кучерів тощо у всіх містах і населених пунктах Далекого Сходу, Приамурського краю, Маньчжурії і т. д., які мали або могли мати під час війни стратегічне значення, керували резиденти – найбільш кваліфіковані агенти японської розвідки.
Як правило, резидентами були люди, добре знайомі з військовою справою. У великих містах: Харбіні, Владивостоці, Мукдені, Ціцікарі, Сеулі та ін., працювало по декілька резидентів, кожен з яких керував шпигунською мережею однієї ділянки міста. Іноді в одному і тому ж місці проживало кілька резидентів на випадок заміни одного іншим [1, с. 15].
У країнах Далекого Сходу резидентам японської розвідки ставилося в обов'язок вивчення розмовної мови місцевого населення. Агентам-резидентам ставилося завдання добре вивчити доручений їм район або ділянку, починаючи від топографічних і кліматичних умов місцевості, виробничих і стратегічних об'єктів і закінчуючи вивченням побуту місцевих жителів. Особлива робота велася цими агентами серед найбільш впливових чиновників, купців і підрядників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Вотинов А. Японский шпионаж в русско-японскую войну 1904 – 1905 гг / А. Вотинов. – М.: Воениздат НКО СССР, 1939. – 72 c.
2. Деревянко И. В. Русская разведка и контрразведка в войне 1904 – 1905 гг.: документы / И. В. Деревянко. – М.: «Прогресс», 1993. – 175 с.
3. Из истории русско-японской войны 1904 – 1905 гг.: Сборник материалов к 100-летию со дня окончания войны / Автор-составитель Е. М. Османов. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005. – 470 с.
4. Куропаткин А. Н. Русско-японская война, 1904 – 1905: Итоги войны / А. Н. Куропаткин. – 2-е изд. – СПб.: Полигон, 2002. – 525 с.
5. Левицкий Н. А. Русско-японская война 1904 – 1905 гг./ Н. А. Левицкий. – М.: Эксмо, Изографус, 2003. – 672 с.
6. Степанов А. Порт-Артур: Историческое повествование. Кн. 1 / А. Степанов. – М.: Гослитиздат, 1950. – 539 с.
7. Степанов А. Порт-Артур: Историческое повествование. Кн. 2 / А. Степанов. – М.: Гослитиздат, 1950. – 640 с.
8. Шишов А. В. Россия и Япония. История военных конфликтов / А. В. Шишов. – М.: Вече, 2000. – 574 с.
9. Японский шпионаж в царской России: сборник документов / Отв. ред. Е. М. Османов. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005. – 422 с.

Японія вважається класичною країною всеосяжного і всюди проникаючого поліцейського шпигунства. Ще в епоху раннього середньовіччя в Країні висхідного сонця була створена загальнонаціональна система таємного нагляду за всіма верствами населення і всім апаратом державного та місцевого управління. Організаторами цієї системи були сьогуни («генерали», «полководці»), які аж до 1868 року фактично здійснювали в країні верховну владу...

... У справі шпигунства японці показали себе справжніми новаторами: вони використовували будь-яку можливість для отримання необхідних відомостей. У ході бойових дій вони швидко орієнтувалися в обстановці і хапалися за дешеве, безпечне і цілком надійне джерело інформації – пресу...