Реферат з міжнародних відносин.

Вступ.
1. Тероризм, його причини, суб'єкти і об'єкти, різновиди, історія.
2. Зародження і становлення тероризму на Близькому Сході.
3. Психологічні та організаційні особливості тероризму на Близькому Сході.
4. Близький Схід і сучасні проблеми міжнародного тероризму.
Висновки.
Список використаних джерел.

3. Психологічні та організаційні особливості тероризму на Близькому Сході (фрагмент).

Релігійна підстава ісламського тероризму на Близькому Сході зумовлює індивідуальну мотивацію членів екстремістських груп, чий фанатизм дозволяє чинити ризиковані й часто самогубні акції. "Загибель під час Джихада (Священної війни проти "невірних") – пряма дорога до раю", – таким є гасло ісламського екстремізму. Взагалі, ісламська етика та естетика смерті – одна з найголовніших підвалин ісламського тероризму. "Шахідизм" – смерть в ім'я Аллаха – явно в моді у ісламських терористів, яким властивий високий ступінь замученості до теракту, оскільки у теракті вбачається не тільки засіб досягнення мети, а й особисте спасіння (тобто теракт – одна з форм служіння Аллахові).
Терористичні організації Близького Сходу характеризує наявність майже в кожній з них харизматичного лідера. Як правило, він є творцем очолюваної ним групи. Остання складається з ізольованих один від одного осередків, до кожного з яких входить в середньому 10 осіб. Такі осередки часто називаються сім'ями ("усар"). Кожна сім'я спеціалізується на певному напрямі роботи – від місіонерсько-вербувальної діяльності до простих вуличних боїв.
При лідері групи з високим харизматичним авторитетом найчастіше існує консультативна рада.
При прийомі до осередку групи новачка піддають впливу цілої низки заходів, спрямованих на значну (інколи тотальну) перебудову його особистості. Мета такої перебудови – фактична деперсоналізація особи, перетворення її на автомат, знаряддя волі Аллаха, вираженої у шаріаті, а особливо в наказах лідера групи. Ідеологічна обробка членів груп спрямована на те, щоби виховати в них дві найголовніші якості: готовність до покори і готовність до самопожертви. Перша ґрунтується на гаслі "Свобода – покора Аллахові", друга – на гаслі "Хто не жадає мученицької смерті, віра того є слабкою".
Значна увага приділяється ізоляції членів груп від суспільства, що істотно полегшує психологічну та ідеологічну підготовку, дає лідерам монополію на ідеологічний вплив, звужує світ терористів-бойовиків до розмірів групи, прив'язує їх у такий спосіб до останньої. Перебудова ціннісної системи членів ісламських терористичних груп призводить до того, що вони виконують усі накази та йдуть на смерть добровільно, інколи й радісно. Настанови ісламу перестають бути для них зовнішнім чинником, перетворюються на внутрішні, і багато хто з бойовиків дотримуються їх цілком щиро. Побічний ефект цього – почуття моральної вищості не лише над потенційним ворогом, а й взагалі над всіма людьми.
Слід враховувати, що з певної точки зору боротьба за національне визволення і утвердження "єдино правильної релігії" є часто своєрідним камуфляжем терористів. Їхня справжня мета, судячи з останніх подій, – встановлення у всьому світі нового порядку комуністично-фашистського зразка у релігійному вбранні через феномен національної і релігійної одержимості, релігійного шовінізму і ксенофобії.

1. Бодрук О. Теракт матиме резонансний характер // Віче. – 2002. – № 1. – С. 50-52.
2. Галушко К. Системні чинники самовідновлення близькосхідного конфлікту // Політичний менеджмент. – 2005. – № 5. – С. 148-160.
3. Гольденберг М. А. Сионизм: лицо и маски. – М.: Политиздат, 1985. – 176 с.
4. Дем'янчук І. Людство має бути захищене від тероризму // Універсум. – 2001. – №№ 7-10. – С. 10-13.
5. Коломієць П. Четверта світова війна? // Політика і час. – 2001. – № 10. – С. 31-36.
6. Мирский Г. Американская сверхдержава против исламского терроризма // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 10. – С. 71-80.
7. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія. – К.: "Каравела", Львів: "Новий Світ-2000", 2002. – 344 с.
8. Стриж В. Тероризм: у затінках геополітики // Універсум. – 2001. – №№ 7-10. – С. 14-15.
9. Требін М. Війна без армій і кордонів. Тероризм – відкриття Французької революції // Політика і час. – 2005. – № 6. – С. 87-96.
10. Хазанов А. Третья мировая война: поле боя – весь мир // Международная жизнь. – 2005. – № 5. – С. 119-125.
11. Чистяков А., Якушев М. Мир на Ближнем Востоке только снится? // Международная жизнь. – 2001. – № 4. – С. 60-68.
12. Шлаєн О. Аллах акбар? (Міжнародний тероризм і небезпеки для загальнолюдських цінностей) // Політична думка. – 2001. – № 4. – С. 98-107.
13. Яцько А. Тероризм як форма політичної боротьби // Політика і час. – 2002. – № 2. – С. 34-42.

Мета реферату – всебічно охарактеризувати таке явище як тероризм на Близькому Сході, з'ясувати його причини, визначити суб'єкти і об'єкти, проаналізувати зародження і становлення від середини минулого століття дотепер. Крім цього, ставиться завдання виявити внутрішню психологію терориста, описати організаційні особливості терористичних груп, пов'язати близькосхідний тероризм із проблемами сучасного міжнародного тероризму, з аналізом усіх складових його небезпеки і перспектив боротьби з ним. Відповідно до поставлених завдань реферат складається з чотирьох розділів. При роботі над ним було використано низку актуальних матеріалів теоретичного і практичного характеру з різних періодичних видань ("Віче", "Політика і час", "Політична думка", "Політичний менеджмент", "Універсум" тощо).

Діяльність терористичних угрупувань на Близькому Сході описана нами ретельно і, певно, не потребує додаткових висновків. Сучасна ж ситуація у світі вимагає висновків іншого роду – як запобігти розквіту міжнародного тероризму в майбутньому?
Перш за все, хотілося б наголосити, що, на наш погляд, якісна зміна тероризму в наш час полягає не тільки у розвитку технічної цивілізації, але й в подальшій моральній деградації тих, хто стає організаторами і виконавцями терактів. Протистояння західних країн і терористів іноді називають цивілізаційним протистоянням (принаймні, так вважають автори ідеї Джихада – Священної війни), протиставляючи його локальним конфліктам, але це не цивілізаційне протистояння, тобто не протистояння різних цивілізацій. А. Хазанов зазначає: "Нинішнє протиборство у світі – це не зіткнення цивілізацій, а діалектичне відбиття тих суперечливих процесів, які відбуваються у світі, що швидко змінюється" [10]. На наш же погляд, це протистояння загальнолюдської цивілізації з усіма її релігіями, з одного боку, і безлюдяності й безбожності – з іншого. Адже тероризм фактично не представляє жодної цивілізації (хоча на цьому часто й наголошують його апологети) чи виправданої ідеї – він не здатен створити це. Тероризм – прерогатива моральних деградантів, якими б ідеями вони не прикривалися. Він може тільки руйнувати і чуже, і своє. Коли мусульмани ріжуть мусульман в Алжирі, С. Хусейн вчиняє агресію проти мусульман Кувейту, а Ахмадшах Масуд підступно вбивається людьми У. бен Ладена в Афганістані, марно говорити про цивілізації чи ідеї. Тут на першому плані суто земні і вкрай негідні інтереси. Це інтереси транснаціональних кримінальних організацій.
Людство не повинно допустити зрощення транснаціональних кримінальних і терористичних організацій, адже, якщо ретельно простежити шляхи розповсюдження наркотиків, торгівлі "живим товаром" і зброєю, фінансові потоки відмивання брудних грошей криміналізованих компаній, стає очевидною реальність подібної небезпеки. Крім того, людство не повинно дозволити, щоб тероризм, використовуючи сучасні комп'ютерні мережі, світову банківську систему, засоби масової інформації, ситуацію на товарних, фондових і валютних ринках, недостатньо контрольований продаж озброєнь, був здатний пагубно впливати на загальнонаціональні рівні свідомості, "перепрограмовувати" цілі нації на неадекватну поведінку. В боротьбі з тероризмом людська цивілізація повинна довести, що людство має моральне право на життя в майбутньому.