ВСТУП…………………………………………………………….……….………3
РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ АМЕРИКАНСЬКОГО
ФІЛОСОФА Й ПЕДАГОГА…………………………………...……5
РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ: ФІЛОСОФСЬКИЙ ПРАГМАТИЗМ.….…....8
РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ
ПЕДАГОГІКИ………………………………….………….………..11
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...…………15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ..….…….…….….17

Джон Дьюї народився 20 жовтня 1859 року в місті Берлінгтон, в невеликому північному штаті Вермонт, в сім’ї тютюнового фабриканта. Після закінчення школи він почав вчитися у Вермонтському університеті за програмою вільних мистецтв. З особливою пристрастю займався філософією під керівництвом професора Торі, який читав курс філософії етики. Після закінчення університету у 1879 році Дьюї викладав (у 1879-1881 роках) у приватній середній школі в Ойл Сіті (Пенсільванія), директором якої була його двоюрідна сестра. Працюючи в школі, Джон продовжував інтенсивні заняття філософією. У 1881 році він направив свою першу статтю «Метафізичне сприйняття матеріалізму» в «Журнал філософії», навколо якого групувалося філософське товариство Сент-Луїса. Стаття була прийнята, опублікована, а її автору рекомендували продовжити філософські вишукування. Це визначило остаточний вибір Дьюї життєвого шляху – він вирішив стати філософом [7, с. 11-15].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бернстайн Р. Возрождение прагматизма / Р. Бернстайн // Вопросы философии. – 2000. – №5. – С.107-120.
2. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: Учебн. пособие для вузов / А.Н. Джуринский. – М.: ФОРУМ – ИНФРА-М, 1998. – 272 с.
3. Дьюи Дж. Школа и общество / Дж. Дьюи // Социальная педагогика. – 2003. – №4. – С. 35-36.
4. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в.: Учебное пособие для педагогических учебных заведений / Под ред. академика РАО А.И. Пискунова. – 2-е изд., испр. и дополн. – М.: ТЦ Сфера, 2001. – 512 с.
5. История педагогики: Учебник для студентов пед. ин-тов / Ред. кол. Н.А. Константинов, Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева. – 5-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1982. – 447 с.
6. Коваленко В. Вплив ідей Д. Дьюї на українську школу й педагогіку: 1920-1930 років / В. Коваленко // Шлях освіти. – 1997. – №4. – С. 51-55.
7. Кроссер П. Нигилизм Дж. Дьюи / П. Кроссер, пер. с англ. – М.: Изд-во ин. лит-ры, 1958. – 286 с.
8. Левківський М. В. Історія педагогіки : підручник для вузів / М. В. Левківський. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 359 с.
9. Малькова З. А. Джон Дьюи – философ и педагог-реформатор / З. А. Малькова // Педагогика. – 1995. – №4. – С. 95-104.
10. Педагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б.М. Бим-Бад. – М.: Большая рос. энцикл., 2002. – 528 с.

Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку системи освіти, зміни педагогічної парадигми, спрямованої на гуманізацію педагогічної науки і шкільної практики, стоїть завдання всебічного розгляду історико-педагогічного процесу. Це пояснюється обґрунтованою у даний час особистісно-орієнтованою освітою, що створює умови для розвитку особистісного начала в індивіді, де в центрі навчання знаходиться сам учень – його мотиви, цілі, його неповторний психологічний склад, і відбувається формування особистісного досвіду.
Іншим аспектом є те, що особливістю сучасної теоретичної думки є посилення уваги до соціальної тематики. В цьому контексті набуває актуальності і соціальна педагогіка як специфічний різновид педагогічної теорії, головна ідея якої – створення цілісної системи виховання, метою якої є забезпечення гармонії індивідуального та соціального начал в людині. Соціальна педагогіка Дж. Дьюї розкриває ці моменти сповна.
Повернення до цього класика теорії освіти, його практики виховання, «відродження» педагогічних настанов визнаного майстра педагогічного експерименту (школа інструменталізму) – завдання сьогодення. Його актуальність пояснюється кількома причинами, головною з яких є «реабілітація» філософсько-педагогічного прагматизму, одним із творців якого був Дж. Дьюї.
Об’єктом дослідження є педагогічна діяльність Джона Дьюї.
Предметом виступають головні концепції педагогічної думки Джона Дьюї, його педагогічний експеримент та засоби впровадження ідей на практиці.
Мета – проаналізувати педагогічні ідеї Джона Дьюї та встановити ключові моменти. Мета дослідження визначає наступні завдання:
- Розглянути педагогічні погляди Джона Дьюї;
- Вивчити шлях реалізації педагогічних ідей на практиці;
- Проаналізувати головні ідеї та виявити їх значення для практики навчання;
- Виявити відмінні риси педагогічної теорії Джона Дьюї.

ВИСНОВКИ

Дьюї прожив майже сто років, і працював до останніх днів свого життя. Як плідний автор, він залишив після себе близько тисячі публікацій – 40 книг, 800 статей, 100 рецензій і ще багато передмов і післямов до книг інших педагогів, психологів, філософів, політиків, істориків, логіків, естетів, етиків і правознавців . Його праці в галузі педагогіки справили потужний вплив як на педагогічну думку США і принципи організації сучасної американської школи, так і на теорію і практику освіти в усьому світі.
Одним із напрямків реформаторської педагогіки Дж. Дьюї стала концепція педагогічного прагматизму. Розроблена ним різновидність прагматизму, так званий інструменталізм, стала основою для побудови його педагогічної системи. Цей напрям виходить з того, що будь-яка теорія є, по суті, засобом пристосування – «інструментом для дії», – і виправдовується практичною корисністю.
Ще однією з основних концепцій Дж. Дьюї є педоцентризм. Тому функцію педагога він вбачав у керівництві самостійною діяльністю дітей, у розвитку їх допитливості. Він писав, що дитина – це вихідна точка, центр і кінець всього, тому необхідно завжди мати на увазі її ріст та розвиток, оскільки тільки вони можуть слугувати мірилом виховання.
Педагогічні ідеї Дьюї нерозривно пов’язані з його філософсько-соціальними поглядами. Відданий ідеям демократії, що вболіває за її недосконалість, розшарування американського суспільства, тяготи мільйонів простих людей, філософ бачив в освіті потужний засіб розвитку справжньої демократії.