Зміст

Вступ 3
1. Сутність понять «етнічна свідомість» та «етнічна самосвідомість» 4
2. Характеристика етнічної свідомості 6
3. Виокремлення етнічної самосвідомості як структурного компоненту самосвідомості індивідууму 9
Висновки 14
Список використаних джерел 16

Етнічне - це культурно-історична своєрідність, яка відрізняє один народ від іншого, що є основою формування нації. Уявлення про етнічне формується індивідом на основі певного рівня освіти і культури. Самоідентифікація з тим чи іншим етносом можлива лише тоді, коли етнічне стало предметом осмислення особи.
Більшість дослідників відзначають, що у науковому обігу немає чіткого розмежування між поняттями «етнічна свідомість» і «етнічна самосвідомість». Іноді такі поняття використовуються науковцями як синоніми, а інколи - як такі, що перебувають у різноманітних зв'язках.
Вважатимемо, що поняття «етнічна свідомість» та «етнічна самосвідомість» описують різні явища і розглядатимемо їх як співвідношення цілого та його частини. Так, етнограф Ю.В. Бромлей слушно зазначає: «Етнічна самосвідомість, на нашу думку - це уявлення індивідів про власний етнос, його властивості, тоді як етнічна свідомість містить весь комплекс етнічно забарвлених компонентів...» [10].
Етнічна свідомість - це система поглядів, уявлень, ідей етнічної групи, що виникають на основі взаємодії з іншими етнічними групами та відображають знання про них, ставлення до них, а також стан і форми самовиокремлення своєї етнічної групи.
Етнічна свідомість є однією з форм відображення існування інших етнічних груп та ставлення певного етносу до них. Поява етносу пов'язана зі здатністю етнічної групи виділяти себе з-поміж інших етнічних груп. Ця здатність передбачає формування у даної етнічної групи складної системи образів, які відображають особливості іншої етнічної групи та емоційне ставлення до неї, що передбачає сприймання представників іншої етнічної групи.

Список використаних джерел

1. Бойко С. Теоретико-методологічні засади дослідження національної самосвідомості українського народу / С. Бойко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://makhniy.blogspot.com/2010/07/blog-post_29.html
2. Бушин М.І., Чубіна Т.Д. Особливості збереження етнічної самосвідомості Українцями Республіки Башкортостан у 90-х роках ХХ ст. / М. І. Бушин, Т. Д. Чубина / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/historyarchive/38/10.pdf
3. Волкогонова О., Татаренко О. Етническая идентификация или искушение национализмом О. Волкогонова, О. Татаренко // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:www.hse.Ru/journals/wldross/vo101_2/volkohonova.htm
4. Горбунова В.В. Основні парадигми дослідження етнічної свідомості в психології / В.В. Горбунова // Психологія. Збірник наукових праць НПУ. – 2002. – В. 17. – С. 23-39
5. Левус Н.І. Етнопсихологія / Н.І. Левус. – Львів. Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка. - 2009. – 28 с.
6. Лозко Г.С. Етнологія України: навчальний посібник / Г.С. Лозко. – К.: 2011. – 365 с.
7. Махній М. Етнічна самосвідомість / М. Махній // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://makhniy.blogspot.com/2010/07/blog-post_29.html
8. Махній М. Етнопсихологія в запитаннях і відповідях самосвідомість / М. Махній // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http:www. makhniy.blogspot.com/2010/07/blog-post_4971.html
9. Савицька О.В., Співак Л.М. Етнопсихологія: навчальний посібник /О.В. Савицька, Л.М. Співак. – К.: Каравела, 2011. – 264 с.
10. Шевчук О. Етнічна самосвідомість та ідентичність у сучасній Україні / О. Шевчук // [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/kultura/2012_9/41.pdf

Вступ

Інтерес до проблем етнічної самосвідомості викликаний її особливим місцем серед основних компонентів етносу, що визначають характер етнічного розвитку. Явища етнічної психології стали невід'ємними компонентами у трактуванні сучасних етнополітичних процесів, які набувають актуальності й загострення в різноетнічному середовищі українського суспільства. Розвиток інформаційно-комунікативних міжетнічних контактів, спотворених непродуманою етнополітикою минулого, ставить на порядок денний питання про необхідність збереження етнічної самосвідомості корінного, найчисленнішого етносу української держави. Явища нерівномірного розвитку етнічної самосвідомості - від примусово пониженого рівня за радянських часів до значного підйому в кінці 80-х у 90-х роках, а також наявні сьогодні тенденції до нового зниження рівня етнічної самосвідомості потребують наукового пояснення.
Актуальність теми зумовлена тим, що дослідження етнічної самосвідомості необхідне також і для вибору оптимального шляху розвитку сучасних культурних та мовних процесів в українському суспільстві. Тому науково-теоретичне вивчення проблеми етнічної самосвідомості сьогодні детермінується, передусім, її громадсько-політичним значенням і розкриттям механізму практичної дії етнічної самосвідомості.
Об’єктом дослідження є етнічна свідомість та етнічна самосвідомість як найбільш стала етнодиференціююча і, водночас, етноконсолідуюча ознака.
Предметом дослідження є соціально-політичні фактори другої половини ХХ ст., що спричинили трансформаційні модифікації етнічної свідомості та самосвідомості.
Джерелами дослідження виступають: підручники, посібники, наукові статті з періодичних фахових видань, монографії.

Висновки

На основі всього вище викладеного слід зробити наступні узагальнюючі висновки:
По-перше, специфіка дослідження етнічної свідомості визначається багатоаспектністю та полідисциплінарністю самої предметної галузі, яка розглядається одночасно кількома науковими напрямками – етнологією, етнічною психологією, етнопсихолінгвістикою тощо. Суть авторського підходу у даному дослідженні полягає в комплексному подоланні означеної вище проблеми з позиції двох психологічних дисциплін: психосемантики як засобу об’єктивованого виміру суб’єктивного змісту свідомості та психосеміотики як засобу об’єктивації знаково-символічної природи етносоціокультури.
По-друге, невіддільність етнічного життя від соціального та культурного контексту потребує розгляду будь-якого вияву етнічності в етно-культуро-соціопсихологічному вимірі. Тому в реферованій дисертаційній роботі співвіднесеність етнокультурних та соціокультурних компонентів сучасної етнічної свідомості експериментально вивчалася на матеріалі перцепції етносоціокультурного знака, зокрема, кроскультурної специфіки естетичного сприймання візуальних об'єктів, психосеміотики живопису, дискурсу сучасного кіно, архітектури, особливостей етноспецифічного тексту, психосемантики прози, публіцистики, поезії.
По-третє, етнічна свідомість може розглядатись як у діахронічному плані (етногенез), так і в плані становлення етнічності в онтогенезі. Застосування єдиної операціональної моделі категоріальних структур індивідуальної й суспільної свідомості, яка припускає реконструкцію образу світу, властивого етнічній спільноті, – моделі семантичних просторів свідомості – дозволило авторові компаративно дослідити ментальні прояви як давньої, так і сучасної етнічної свідомості, а також свідомості етнофорів юнацького та зрілого віку.
Проблема самосвідомості посідала одне з чільних місць у багатьох філософських системах: від філософсько-релігійних учень Давньої Індії до теоретичних розробок німецьких філософів.
Поняття етнічної самосвідомості як ознаки, необхідної для характеристики етносу, з'явилося ще в 20-х роках.
Далі проблема етнічної самосвідомості залишалася нерозробленою і в теоретичному, і в методологічному плані.
Аналіз наукової літератури з етнологічних проблем переконує, що хоча методик і способів їх вирішення немало, проблема етнічної самосвідомості залишається не вирішеною. Чимало методологічних проблем етнології та етнополітики лише порушено, вони недостатньо обгрунтовані.
Разом з тим, етнічна самосвідомість буде розглядатися і в інших ракурсах, що доповнюватимуть її основний зміст, як структурний елемент етносу - самодостатнього системного утворення і водночас як його окрема підсистема. Подальший аналіз саме трансформації етнічної самосвідомості став можливим завдяки тому, що досліджуваний феномен є дієвим механізмом і виконує практичну функцію, а саме - впливає на спосіб буття людини, орієнтує і визначає її поведінку в просторі.