Вступ.
Розділ 1. Життєвий шлях та особистість Бжезінського.
Розділ 2. Геополітичні концепції Бжезінського.
2.1. Глобальна антикомуністична стратегія.
2.2. Футурологічна концепція технотронної ери.
2.3. Концепція американської гегемонії нового типу.
2.4. Концепція розширення НАТО на Схід і світова система безпеки.
Розділ 3. Окремі держави різних часів у світлі геополітичних поглядів Бжезінського.
3.1. Погляд на СРСР, Китай, Росію та деякі інші країни.
3.2. Погляд на Україну.
Висновки.
Список використаних джерел.

2.3. Концепція американської гегемонії нового типу (фрагмент).
На тлі ... кардинальних цивілізаційних змін відбувається зсунення геополітичного центру на Землі. 500 років панували держави, розташовані на обох берегах Атлантичного океану. Тепер постає нова сила – Азія. В першу чергу цю силу уособлюють Японія і Китай, у другу – Індія та Росія. Однак жодна з цих країн не може й не бажає взяти на себе роль світового лідера, а також і відповідальність за лідерство, як це зробили після завершення Другої світової війни США. Тому в найближчому майбутньому жодна держава чи навіть союз держав не будуть здатні замінити США і взяти на себе ту роль, яку Сполучені Штати відігравали за останні десятиліття. З огляду на це США у найближчі роки збережуть центральне положення в міжнародних відносинах, хоча "повагу" зовнішнього світу до країни певною мірою підірвано.
За таких умов перед новою адміністрацією постає задача повернути країні "глобальну легітимність". Зробити це можна лише одним шляхом: проведення нової зовнішньої політики і нового курсу щодо управління світом. Бжезінський так охарактеризував цей курс: "Для мене задача нової адміністрації зводиться до чотирьох слів: Об'єднуй, Розширюй, Залучай, Утихомирюй (Unify, Enlarge, Engage, Pacify)" [64]. Що розуміє під цим аналітик?
1. Об'єднання. Ідея об'єднання – серцевина нового курсу. Вона передбачає створення нового тісного союзу між США та ЄС. Найважливішою структурою трансатлантичних зв'язків повинна залишитися НАТО. На жаль, за час 8-річного президентства Буша-молодшого між США та ЄС не виникло справжнього партнерства. Одна з головних причин цього – відсутність єдності всередині ЄС. Адже всередині союзу нині існують 3 потужні й багато в чому стратегічно і політично самодостатні сили – Великобританія, Німеччина і Франція. Діалог Вашингтона з ЄС стане ефективним лише в тому випадку, якщо Лондон, Франкфурт і Париж будуть здатні досягти стратегічного консенсусу. Нове співробітництво між США та ЄС повинно мати дві обов'язкові складові: 1) відкрите й докладне обговорення проблем з обов'язковим прийняттям остаточного рішення; 2) спільне виконання прийнятих рішень чи заздалегідь обговореної модальності дій кожної зі сторін. В такий спосіб можна буде розв'язати одну з найбільш складних історичних проблем у відносинах США та Європи, яка полягає в тому, що США приймали рішення, а Європа їх виконувала. В новому трансатлантичному співробітництві європейці мають взяти на себе відповідальність за виконання прийнятих рішень.
2. Розширення. Перед сучасною Америкою постає нова ключова задача розширити світову коаліцію принципових країн-партнерів. Це передбачає створення нової взаємозалежності й може бути здійснено в ході реформи системи міжнародних організацій. Такі структури, як "велика вісімка" чи "велика фінансова сімка" віджили своє і більше не відображають реальностей сучасного світу. Останнім часом активізувалася "велика двадцятка", але для остаточного утвердження в якості ядра світової геополітики цей формат, як зазначає Бжезінський, ще не має достатньо сил. Все говорить про те, що новий клуб країн з найбільш значною економічною та геополітичною вагою буде нараховувати 14 або 16 членів. Реформа "великої вісімки" дозволить вирішувати проблеми сучасності на більш широкому консенсусному підґрунті. Останнім часом обговорюється можливість реформи ООН, однак Бжезінський впевнений у тому, що це не призведе до якихось відчутних результатів, оскільки ті, хто в 1945 р. отримали в цій міжнародній організації особливе місце, не підуть на послаблення своїх позицій. Тому створення нової системи міжнародних організацій, покликаної оперативно розв'язувати сучасні проблеми, буде лежати поза межами ООН. Це може бути вже анонсований "Альянс демократій". Наразі вкрай необхідно забезпечити нормальний діалог ключових держав з обов'язковим залученням до такого діалогу Китаю.
3. Залучення. Перед новим президентом США постає задача вибудовування нових відносин із Росією, оскільки сьогодні за межами ЄС для США існують два головних міжнародних партнери – Китай та Росія. І вони повинні стати об'єктами нової політики. Росія показує, що не бажає перебувати поза межами основного світового політичного процесу. Для США Росія є стратегічним партнером хоча б тому, що має потужний ядерний потенціал. Цілком ясно, що в найближчі роки, коли завершаться терміни дії російсько-американських угод щодо контролю над ядерною зброєю, надзвичайну актуальність набудуть питання укладення нових угод у цій сфері. Однак у цьому форматі відносин, в центрі яких стоять проблеми контролю над ядерною зброєю, місце ЄС жодною мірою не проглядається.
4. Утихомирення. Сьогодні для США і всього світу існує значна небезпека, яка полягає в тому, що Сполучені Штати зазнають фіаско в гігантському регіоні на схід від Суецького каналу до західних кордонів Індії. Критична ситуація складається в Ізраїлі, на окупованих територіях, в Іраку, Ірані, Пакистані, Афганістані. Якщо в минулому легше було контролювати мільйон людей, ніж знищити їх, то тепер легше знищити, ніж контролювати. Але США не можуть піти на масові вбивства, й тому вони зіштовхуються з ситуацією, коли контроль поступово уходить від них. Наслідком цього стала загроза поразки і швидкого уходу США з указаного регіону, що може призвести до кризи всього комплексу міжнародних відносин. За такої ситуації США потребують допомоги країн ЄС, а також інших впливових країн, для того щоб розв'язати всі необхідні геополітичні питання регіону. Першочергова проблема, що потребує надзвичайно швидкого вирішення, – досягнення миру на Близькому Сході. Бжезінський розробив план досягнення такого миру, який схематично виглядає наступним чином: 1) США повинні виявити політичну волю і змусити обидві сторони ізраїльсько-палестинського конфлікту піти на взаємні поступки, що призведе до появи Палестинської держави; 2) нова Палестинська держава буде демілітаризованою, і на її західних кордонах, в районі річки Йордан, будуть розташовані підрозділи НАТО; 3) угода про створення Палестинської держави буде базуватися на кордонах, що існували до 1967 р., однак при цьому повинен відбутися обмін територіями, за якого колишні палестинські землі, де зараз знаходяться квартали ізраїльських мегаполісів, відійдуть до Ізраїлю, а палестинці в якості територіальної компенсації отримають землі в пустелі Негев; 4) палестинці будуть позбавлені права на повернення в свої будинки, розташовані на ізраїльській території, однак палестинські біженці та їхні нащадки отримають компенсацію, в т. ч. фінансову; 5) Єрусалим буде розділено, він стане столицею двох держав, причому палестинська частина має бути наочною: над мечетями Храмової гори повинен розвиватися палестинський прапор. Реально існує унікальний шанс укладення подібної мирної угоди, але така угода повинна бути заснована на бажанні США здійснити сильний вплив на обидві сторони за підтримки ЄС та інших ключових країн [64].

1. Бжезинский З. Большой провал: Рождение и смерть коммунизма в двадцатом веке / Збигнев Бжезинский / Translated by Larissa Gershtein. – New York: Liberty, 1989.
2. Бжезинский З. Великая шахматная доска: господство Америки и его геостратегичесвкие императивы / Збигнев Бжезинский / Пер. с англ. О. Ю. Уральской. – М.: Международные отношения, 1998. – 261 с.
3. Бжезинский З. Выбор. Мировое господство, или глобальное лидерство. (The choice: global domination or global leadership) / Збигнев Бжезинский / Пер. с англ. Е. А. Нарочницкой, Ю. Н. Кобякова. — М.: Международные отношения, 2004. – 213 с.
4. Бжезинский З. Геостратегия для Евразии. Краткосрочные и долгосрочные цели политики США в этом регионе / Збигнев Бжезинский // Независимая газета. – 1997. – 24 октября. – С. 5-6.
5. Бжезинский З. Еще один шанс. Три президента и кризис американской сверхдержавы / Збигнев Бжезинский / Пер. с англ. Ю. В. Фирсова. — М.: Международные отношения, 2007. – 311 с.
6. Бжезинский З. Как строить отношения с Россией / Збигнев Бжезинский // Pro et contra. – 2001. – Т. 6. – № 1/2. – С. 137-152.
7. Бжезинский З. Китай – региональная, а не мировая держава / Збигнев Бжезинский // Pro et contra. – 1998. – Т. 3. – № 1. – С. 127-141.
8. Бжезинский З. Лицом к России / Збигнев Бжезинский // США: Экономика. Политика. Идеология. – 1998. – № 8. – С. 122-124.
9. Бжезинский З. План для Европы: Как расширить НАТО / Збигнев Бжезинский // Foreign Affairs. – 1995. – январь/февраль.
10. Бжезинский З. План игры: геостратегическая структура ведения борьбы между США и СССР / Збигнев Бжезинский / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1986.
11. Бжезинский З. Повестка дня для НАТО: На пути к глобальной сети безопасности / Збигнев Бжезинский // Foreign Affairs. – 2009. – сентябрь/октябрь.
12. Бжезинский З. Преждевременное партнерство: Реферат / В. В. Александров. – М.: РАН, Институт научной информации по общественным наукам, 1994. – 34 с.
13. Бжезинский З. Путинский выбор / Збигнев Бжезинский // The Washington Quarterly. — Spring 2008. – T. 31. – № 2. – C. 95-116.
14. Бжезинский З. Тайная операция США в Афганистане / Збигнев Бжезинский // Le Nouvel Observateur. – 1998. – № 1732, 15-21 января. – Р. 76.
15. Бодрук О. Теракт матиме резонансний характер // Віче. – 2002. – № 1. – С. 50-52.
16. Гелей С. Д. Політологія. – 6-е вид., перероб. і доп. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К.: Знання, 2007. – 309 с.
17. Егишянц С. А. Тупики глобализации: торжество прогресса или игры сатанистов? // М.: Вече. – 2004. – № 421. – С. 3-71.
18. Зашкільняк Л. О. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів / Леонід Опанасович Зашкільняк, Микола Григорович Крикун. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. – 752 с.
19. Збигнев Бжезинский о НАТО и "Глобальной сети безопасности" (По материалам экспертов Американского института в Украине, 2009 г.) // Економічна правда. – 2010. – 11 травня.
20. Зеленина Е. Шахматная доска Збигнева Бжезинского (К 80-летию знаменитого американского политолога) / Елена Зеленина // Время. – 2010. – 221, 11 мая. – С. 5-6.
21. Ефимов Е. Е. В чем опасность геостратегии Бжезинского для России? // Военная мысль. – 1999. – № 5. – С. 31-38.
22. Интервью с известным американским политологом З. Бзежинским // // Независимая газета. – 1998. – 31 декабря. – С. 2-3.
23. Історія України / За ред. Г. Д. Тимка, Л. С. Гупчієнка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2001. – 480 с.
24. Історія філософії / Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А. та інші; за ред. В. І. Ярошовця. – К.: Видавництво ПАРАПАН, 2002. – 774 с.
25. История философии и культура / Отв. ред. А. Т. Гордиенко; АН СССР, Институт философии. – К.: Наукова думка, 1991. – 284 с.
26. Кирилюк Ф. М. Історія політології / Федір Михайлович Кирилюк. – К.: Знання України, 2002. – 535 с.
27. Кожакин Е. В. Россия в политических исследованиях Збигнева Бжезинского 1950-1960-х гг. / Е. В. Кожакин // История и историография зарубежного мира в лицах. – Выпуск 5. – С. 158-170.
28. Колеман Д. Комитет 300 / Колеман Дмитрий // Тайны Мирового правительства. – М.: Витязь, 2000. – С. 32-37.
29. Короткий оксфордський політичний словник / Пер. з англ.; За ред. І. Макліна, А. Макмілана. – К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2005. – 789 с.
30. Краткий политический словарь / Абаренков В. П., Аверкин А. Г., Агешин Ю. А. и др.; Сост. и общ. ред. Л. А. Оникова, А. В. Шишлина. – 5-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. – 478 с.
31. Кухта Б. Політична наука. Словник: категорії, поняття і терміни / Б. Кухта, А. Романюк, Л. Старецька, Л. Угрин, О. Красівський, Г. Ткаченко. – Львів: Кальварія, 2003. – 500 с.
32. Історія України з давніх-давен до сьогодення / Віктор Васильович Нартов. – Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2006. – 352 с.
33. Пирогов Г. Н. Данилевский в зеркале З. Бжезинского // Коммунист. – 2000. – № 5. – С. 88-126.
34. Піча В. М. Політологія / Володимир Маркович Піча, Наталія Михайлівна Хома. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ-2000", 2002. – 344 с.
35. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича / Фелікс Михайлович Рудич. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 327 с.
36. Політичний процес в Україні: ключові питання і суперечності: Матеріали засідання "круглого столу". – К.: НІСД, 2004. – 58 с.
37. Політичний словник / За ред. В. К. Врублевського, Л. М. Кравчука, А. В. Кудрицького. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Головна редакція УРЕ, 1987. – 876 с.
38. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
39. Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – 568 с.
40. Політологія / Панов М. І. (керівник авторського колективу), Герасіна Л. М., Осипова Н. П. та ін. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. – 360 с.
41. Посткоммунистический национализм / Збигнев Бжезинский. – М.: ИНИОН, 1991.
42. Рыскова Т. М. Политический портрет как метод диагностики статуса и влиятельности лидера // Вестник Московского университета. Серия 12: Политические науки. – 1996. – № 4. – С. 2-14.
43. Сидорук А. Великая шахматная доска Збигнева Бжезинского / Аркадий Сидорук // Зеркало недели. – 2008. – № 11 (690), 22-28 марта.
44. Современная Западная философия: Словарь / Сост. Малахов В. С., Филатов В. П. – М.: Политиздат, 1991. – 414 с.
45. Современная украинская энциклопедия. Т. 2. – Харьков: Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга", 2005. – 416 с.
46. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. – К.: НІСД, 2002. – 864 с.
47. Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Андрущенко В. П. та інші. – К.: Знання України, 2002. – 670 с.
48. Философия. Религия. Культура: Критический анализ современной буржуазной философии / Редкол.: Г. М. Тавризян (отв. ред.) и др. – М.: Наука, 1982. – 397 с.
49. Філософський енциклопедичний словник: Національна Академія Наук України; Інститут філософії ім. Г. Сковороди. – К.: Абрис, 2002. – 744 с.
50. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? / Самюэль Филлипс Хантингтон // Полис. – 1994. – № 1. – С. 33-48.
51. Цивилизационная структура современного мира: В 3-х т. / Под ред. акад. НАН Украины Ю. Н. Пахомова, докт. фил. н. Ю. В. Павленко; НАН Украины, Институт мировой экономики и международных отношений. – Т. 1: Глобальные трансформации современности. – К.: Наукова думка, 2006. – 690 с.; Т. 2: Цивилизационная структура современного мира. – К.: Наукова думка, 2007. – 692 с.; Т. 3: Цивилизации Востока в условиях глобализации; Мусульманско-Афразийская и Индийско-Южноазиатская цивилизации. – К.: Наукова думка, 2008. – 544 с.
52. Ціннісні орієнтири: Аналіз соціально-філософських концепцій Заходу 80-90-х років. – К.: Наукова думка, 1995. – 106 с.
53. Чугунов А. В. Теоретические основания концепции "Информационного общества" / А. В. Чугунов. – СПб.: Кафедра политологии философского факультета СПбГУ, 2000. – 52 с.
54. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) / Петро Панасович Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.
55. Яковец Ю. В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций / Юрий Владимирович Яковец. – М.: Эдиториал, 2000. – 415 с.
56. Banaszak D., Biber T., Leszczyński M. Ilustrowane Dzieje Polski: Historia Polski od pradziejów ziem słowiańskich po czasy współczesne / Dariusz Banaszak, Tomasz Biber, Maciej Leszczyński. – Poznań: Podsiedlik-Raniowski i Spółka, 1990. – 131 s.
57. Brzezinski Z. Between two Ages. America's Role in the Technotronic Era. – New York, 1971. – 231 р.
58. Антироссийская стратегия Збигнева Бжезинского / Перевод с английского Инны Сысоевой. [Електронний ресурс] // http://www.inosmi.ru/world/20050727/221209.html
59. Великая шахматная доска З. Бжезинского. Гегемония нового типа. [Електронний ресурс] // http://zacheta.net.ua/referat-22979.html
60. В развертывании ПРО в Польше может отпасть необходимость. [Електронний ресурс] / Мир. – 2010. – 11 мая. [Режим доступу до журналу] // http://gazeta.ua/index.php?id=285703&lang=ru
61. Геополитика. Персоны. [Електронний ресурс] // http://geopolitics.nm.ru/persons.html
62. Збигнев Бжезинский. [Електронний ресурс] // http://www.peoples.ru/state/statesmen/zbignev-bjesinskiy
63. Збигнев Казимеж Бжезинский (Zbigniew Kazimierz Brzezinski). [Електронний ресурс] // www.politnauka.org/person/bzhezinsky.php
64. Збигнев Бжезинский о внешнеполитических задачах новой администрации США. [Електронний ресурс] // http://www.rodon.org/polit-081125140618
65. Лозунько С. Утраты и обретения на весах истории. [Електронний ресурс] / Сергей Лозунько. – 2000. – 2008, 21 декабря. [Режим доступу до журналу] // http://sovetia.at.ua/news/2008-12-21-31
66. Мостовая Ю. Збигнев Бжезинский: Россия будет стремиться к более шовинистическому стилю политического самоопределения. [Електронний ресурс] / Юлия Мостовая // Зеркало недели. – 2005. – 4 декабря. [Режим доступу до газети] // http://polite.com.ua/library/3785-html
67. Подлинная история и планы Бильдербергского клуба. [Електронний ресурс] // http://za/zubr.in.ua/2009/08/
68. Теоретики концепции столкновения цивилизаций Б. Льюис и С. Хантингтон. [Електронний ресурс] // http://www.reseauvoltaire.net/article
14101.html
69. Шахматная партия Збигнева Бжезинского. [Електронний ресурс] // http://vlasty.net/index.php?Screen=news&id=89341
70. Этнические войны: Досье. [Електронний ресурс] // http://www.agentura.ru/press/about/jointrprojects/washprofile/ethnoconflict/

Збіґнєв Бжезінський – відомий американський соціолог, політолог і державний діяч польського походження, який протягом довгого часу залишався одним із провідних ідеологів зовнішньої політики США, був радником і членом правління Центру стратегічних і міжнародних досліджень при Університеті Джона Хопкінса у Вашингтоні [45, с. 109]. Бжезінський – автор десятків праць і статей, в яких викладається його геополітична доктрина, основними складовими якої є теорія вступу провідних світових держав у технотронну еру, концепція американської світової гегемонії, концепція розширення НАТО на Схід. Бжезінський відомий також як глибокий політичний аналітик і великий геостратег; чимало його політичних прогнозів, що стосуються різних регіонів світу, вже збулися через десятки років після того, як він їх сформулював.
Оскільки Бжезінський десятки років провадив у життя глобальну антикомуністичну стратегію, зрозуміло, що в радянські часи на його доктрину було накладене "табу". Але й тепер ситуація мало змінилася. Незважаючи на те, що в працях і статтях Бжезінського дуже багато уваги приділяється Україні, зворотної реакції, на жаль, явно недостатньо. Українські політологи та засоби масової інформації майже не приділяють Бжезінському та його ідеям уваги. В Україні практично відсутня серйозна аналітична література наукового змісту, присвячена геополітичним концепціям відомого у світі аналітика. Українською мовою поки що не видано жодної праці Бжезінського, російською мовою видано лише декілька праць, однак усі ці видання російські. З тієї незначної кількості статей і матеріалів, присвячених Бжезінському та його геополітичній доктрині, в більшості увага фокусується лише на окремих аспектах його доктрини; інші взагалі грішать суб'єктивним заангажованим підходом. За такої ситуації обрана нами тема роботи виглядає актуальною та важливою. На відміну від існуючих досліджень ми поставили собі за мету розглянути геополітичну доктрину Бжезінського комплексно, виділяючи окремі найбільш важливі його концепції, об'єднані спільними поглядами та ідеями. Подібна мета підтверджує теоретичну новизну даної роботи.
Отже, мета дипломної роботи – комплексно розглянути геополітичні погляди Бжезінського, які складають його геополітичну доктрину.
Для досягнення даної мети ми ставимо наступні завдання:
 простежити життєвий шлях Бжезінського, акцентуючи увагу на формуванні його політичних поглядів, окреслити його наукову і творчу спадщину;
 дати особистісну характеристику американського геостратега;
 проаналізувати концепцію тоталітаризму Бжезінського і визначити основні аспекти глобальної антикомуністичної стратегії;
 розглянути теорію вступу суспільства у так звану технотронну еру;
 з'ясувати погляди Бжезінського на проблеми геополітичної стратегії США та розкрити сутність його концепції американської гегемонії нового типу;
 здійснити аналіз концепції розширення НАТО на Схід;
 охарактеризувати геополітичні погляди американського геостратега на різні країни світу в різні епохи;
 визначити ставлення Бжезінського до України та українських політиків, до тієї ролі, яку Україна відіграє в Європі, окреслити смисл його політичних прогнозів щодо майбутнього України.
Об'єкт дослідження – наукові праці та статті Бжезінського, його інтерв'ю, аналітична література, присвячена його геополітичним поглядам. Предмет дослідження – викладені в його працях і статтях концепції, точки зору, погляди, що стосуються питань геополітики.
У ході дослідження нами були використані загальнотеоретичні методи – функціональний, структурно-функціональний, нормативно-ціннісний, метод порівняльного аналізу, соціологічний і культурологічний підходи, а також загальнологічні методи – аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, поєднання історичного й логічного аналізу, прогнозування.
Під час роботи було опрацьовано значний комплекс джерел і літератури, який можна умовно поділити на декілька блоків. Найважливіший блок складають праці, статті, інтерв'ю самого Бжезінського. Серед російськомовних видань наукових і науково-публіцистичних праць Бжезінського нами використані: "План гри: геостратегічна структура ведення боротьби між США та СРСР" (видання 1986 р.) [10], "Великий провал: народження та смерть комунізму в ХХ столітті" (видання 1989 р.) [1], "Велика шахівниця: панування Америки та його геостратегічні імперативи" (видання 1998 р.) [2], "Вибір: світове панування чи глобальне лідерство" (видання 2004 р.) [3], "Другий шанс: три Президенти і криза американської супердержави" (видання 2007 р.) [5]. Також нами використані наступні статті та інтерв'ю аналітика в різних українських та закордонних виданнях: "План для Європи: як розширити НАТО" (1995 р.) [9], "Геостратегія для Євразії: короткострокові та довгострокові цілі політики США в цьому регіоні" (1997 р.) [4], "Китай – регіональна, а не світова держава" (1998 р.) [7], "Обличчям до Росії" (1998 р.) [8], "Таємна операція США в Афганістані" (1998 р.) [14], "Як будувати відносини з Росією?" (2001 р.) [6], "Путінський вибір" (2008 р.) [13], "Повістка дня для НАТО: на шляху до глобальної мережі безпеки" (2009 р.) [11].
Інший блок – оглядові та аналітичні матеріали, присвячені Бжезінському, його геополітичним концепціям та практичній діяльності. Перш за все, це наступні статті в різних виданнях: "Шахівниця Збіґнєва Бжезінського" Є. Зеленіної [20], "В чому небезпека геостратегії Бжезінського для Росії?" Є. Єфімова [21], "Інтерв'ю з відомим американським політологом З. Бжезінським [22], "Росія в політичних дослідженнях Збіґнєва Бжезінського 1950-1960-х років" Є. Кожакіна [27], "Велика шахівниця Збіґнєва Бжезінського" А. Сидорука [43]. Крім того, це матеріали, взяті з мережі Інтернет; зважаючи на дефіцит друкованих матеріалів про Бжезінського, вони дуже допомогли нам у вирішенні поставлених задач. Варто звернути увагу на наступні матеріали: "Збіґнєв Бжезінський" [62], "Збіґнєв Бжезінський: Росія буде йти до більш шовіністичного стилю політичного самовизначення" [66], "Антиросійська стратегія Збіґнєва Бжезінського" [58], "Велика шахівниця З. Бжезінського" [59], "Збіґнєв Бжезінський про зовнішньополітичні задачі нової адміністрації США" [64], "Шахова партія Збіґнєва Бжезінського" [69].
Для визначення змісту багатьох політичних теорій і понять ми використовуємо в роботі словники, довідкову та енциклопедичну літературу, зокрема: "Філософський енциклопедичний словник" (К., 2002 р.) [49], "Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник" (К., 2002 р.) [47], "Політологічний енциклопедичний словник" (К., 2004 р.) [38], "Короткий оксфордський політичний словник" (К., 2005 р.) [29]. В окремий блок можна виділити підручники, посібники й довідники з політології, сучасної західної філософії, в т. ч. західних соціально-філософських концепцій, релігії та культури, історії філософії, політології та культури, історії України та Польщі, дослідження політичної системи й політичного процесу в сучасній Україні, стратегій її розвитку. Також слід звернути увагу на монографії та інші наукові дослідження, присвячені питанням сучасної геополітики, взаємодії різних держав, народів, культур. Найважливішими серед них є: тритомник "Цивілізаційна структура сучасного світу" (К., 2008 р.) [51], "Зіткнення цивілізацій?" С. Хантінгтона ("Поліс") [50], "Глобалізація та взаємодія цивілізацій" Ю. Яковця (М., 2000 р.) [55], "Теоретичні підвалини концепції "Інформаційного суспільства"" А. Чугунова (СПб., 2000 р.) [53].
Як ми вже зазначали, теоретична новизна даної роботи полягає в комплексному розгляді геополітичної доктрини Бжезінського. Не менш важливим є практичне значення нашого дослідження. В політичній історії людства вже збулося чимало сміливих, але точних прогнозів американського аналітика, і сучасним українським політикам варто дослухатися до його суджень, поглядів, ідей, висновків, прогнозів, які проаналізовані в даній роботі.
Структура дипломної роботи чітко відповідає поставленим завданням. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. У першому розділі "Життєвий шлях та особистість Бжезінського" ми піддаємо аналізу біографію геополітика, аналізуємо його академічну кар'єру, розглядаємо його практичну діяльність на різних посадах з точки зору втілення власних геополітичних концепцій, наводимо перелік основних наукових і науково-публіцистичних праць, в яких викладені окремі аспекти його геополітичної доктрини. В цьому ж розділі Бжезінський розглядається нами як неординарна особистість, яка вражає як своїм інтелектом, так і етикетом.
Другий розділ "Геополітичні концепції Бжезінського" є в роботі ключовим, адже ці концепції в загальному вигляді складають геополітичну доктрину аналітика. В цьому розділі аналізуються погляди Бжезінського на марксизм і "радянський блок", його концепція тоталітаризму, яку було покладено в основу глобальної антикомуністичної стратегії, теорія вступу провідних світових суспільств у технотронну еру, концепція американської світової гегемонії нового типу після закінчення "холодної війни", концепція розширення НАТО на Схід.
У третьому розділі "Окремі держави різних часів у світлі геополітичних поглядів Бжезінського" розглядаються ставлення геополітика до конкретних держав (СРСР, України, Росії, Китаю, Ірану, Грузії, Азербайджану тощо) і народів в різні історичні відрізки часу і в наш час, можливе геополітичне майбутнє цих держав. Особливо важливим у цьому плані є питання України у світлі геополітичних поглядів Бжезінського, зважаючи на його особисте, глибоко сентиментальне ставлення до нашої країни.
Три даних розділи вкупі дають можливість скласти чітке уявлення як про окремі геополітичні концепції Бжезінського, так і про його геополітичну доктрину в цілому.

1. Збіґнєв Бжезінський народився 28 березня 1928 р. в родині польського дипломата, у 1950 р. отримав ступінь магістра в університеті Макгіла (Монреаль, Канада), у 1953 р. отримав науковий ступінь доктора філософських наук в Гарвардському університеті, де залишився викладати міжнародні відносини. З 1950-х рр. розробляв концепцію тоталітаризму, яку було покладено в основу майбутньої глобальної антикомуністичної стратегії, здійснюваної Сполученими Штатами до розвалу СРСР і комуністичного блоку. У 1961 р. перейшов до Колумбійського університету, у 1961-1968 рр. займав посаду радника із зовнішньополітичних питань в адміністраціях президентів Кеннеді та Джонсона, проводячи жорстку лінію по відношенню до комуністичного блоку. У 1966-1968 рр. Бжезінський – член Ради політичного планування Державного департаменту США. На початку 1970-х рр. розробив концепцію переходу суспільства в технотронну еру, виникнення "нового світового порядку", запропонував ідею створення та очолив Тристоронню комісію для регулювання спірних питань світового значення. При президенті Картері працював секретарем Ради національної безпеки США (1977-1981 рр.), брав участь у розробці програми ЦРУ щодо залучення СРСР до дорогого й відволікаючого військового конфлікту, реалізував цю програму в Афганістані. У 1981-1989 рр. Бжезінський – професор американської зовнішньої політики в Колумбійському університеті. У 1990-х рр. розробив концепції американської світової гегемонії нового типу і розширення НАТО на Схід. Нині є радником президента Обами із зовнішньополітичних питань, займає інші посади, веде громадську роботу. Автор десятків наукових, науково-публіцистичних праць і статей, в яких викладено його геополітичну доктрину, володар багатьох премій і нагород різних країн.
2. Сучасники знають Бжезінського як ученого з величезним інтелектуальним потенціалом і високою культурою спілкування, якому властива жива зацікавленість у думках своїх співрозмовників. В людях він цінує особисту мужність, зацікавленість і самопожертву. Він називає себе американцем польського походження, але при цьому щиро любить як Америку, так і Польщу, і Україну.
3. У 1950-х рр. Бжезінський почав розробляти теорію тоталітаризму, за якою тоталітарна система визначається як високоцентралізоване керівництво елітного руху, що керує в атмосфері примусової одноголосності всього населення всім суспільством. Виходячи з даної концепції, Бжезінський виступив з різкою критикою комунізму і розробив глобальну антикомуністичну стратегію. Витоки комунізму ХХ ст. геостратег вбачає в марксизмі, що явив собою новий етап у становленні людського світогляду; комунізм став привабливою ідеєю завдяки простому поясненню смислу життя. Але, хоч марксизм і народився в Європі, адаптація Росією зробила його грубим, позбавила гуманістичної орієнтації. Ленін через гегемонію партії домігся відмирання суспільства як автономного організму. При Сталіні реконструкція суспільства досягла свого апогею. Епоха Сталіна була епохою величезних соціальних зрушень, стрімкої динаміки, переходу від сільськогосподарської економіки до індустріальної, але все це було досягнуто завдяки колосальним індивідуальним і колективним народним стражданням. Починаючи з 1950-х рр. досягнення комуністичної системи ставали все більш "фальшивими", адже сталінізм був політичною системою без реального політичного життя в її рамках. За декілька десятків років радянський комунізм зокрема і комунізм взагалі повністю дискредитував себе. Антикомуністична стратегія Бжезінського виключала політику, спрямовану на розрядку і роззброєння, оскільки вона лише сприяла глобальній комуністичній експансії. Нова концепція прав людини поступово заганяла комуністичний режим у глухий кут. Бжезінський був розробником і брав активну участь в операції щодо втягування СРСР у виснажливу периферійну війну в Афганістані, яка прискорила фіаско комуністичної системи. Глобальна антикомуністична стратегія передбачала певні рішення та дії у відношенні країн т. з. "радянського блоку"; вони були побудовані на постулаті, згідно з яким панування комунізму в Східній Європі було несумісним з культурою її народів, тому процес відторгнення комунізму східноєвропейськими суспільствами виявився органічним. Коли в "соціалістичному таборі" розпочалася "ідеологічна ерозія", Бжезінський зробив прогноз щодо краху комуністичної системи, розпаду СРСР і розвалу "радянського блоку". Реалізація стратегії Бжезінського прискорила дискредитацію комуністичної ідеології в міжнародному масштабі. Глибинне коріння загальної кризи комунізму полягало, як це з'ясував аналітик, у малості його історичних досягнень.
4. У 1970-х рр. Бжезінський висунув футурологічну теорію вступу американського суспільства у т. з. технотронну еру – один із варіантів постіндустріального суспільства. Під цим терміном він розуміє суспільство, яке в культурному, психологічному, соціальному та економічному відношеннях формується під впливом техніки та електроніки, особливо розвиненої в області комп'ютерів і комунікацій. Технотронна революція, що носить глобальний характер, повинна призвести до формування "нового світового порядку", за якого епоха балансу держав закінчується, існуючі політичні процедури відмирають, а на зміну їм приходять установи, що візьмуть на себе завдання виявлення можливих соціальних криз і розробки програм управління цими кризами. На практиці реалізація цієї концепції втілилася у створення в 1973 р. Тристоронньої комісії – групи впливових приватних осіб, організованої в такий спосіб, який гарантує, що їхні колективні погляди будуть мати суттєвий вплив на світову політику.
5. Більшість праць і статей Бжезінського останніх десятиліть присвячено проблемам геополітичної стратегії США, в них він розробив концепцію американської гегемонії нового типу, яка є ядром геополітичної доктрини вченого. Згідно з цією концепцією, крах комуністичної системи призвів до того, що США на початку 1990-х рр. стали єдиним світовим лідером за всіма параметрами, а отже повинні скоригувати свою глобальну геостратегію. Американська гегемонія пройшла декілька етапів свого становлення, але на сьогодні її основними чинниками є глобальні можливості розгортання у військовій сфері, значення основної рушійної сили світового розвитку в економічній сфері, абсолютне лідерство в передових областях науки й техніки, привабливість американської масової культури. Гегемоном Америку робить характер американської суспільної системи, яка повинна стати каталізатором глобальних змін у світовому масштабі. Американська гегемонія не має рис імперської, оскільки американська модель не схожа на імперські системи, і центральне місце в її внутрішньому досвіді посідає плюралістичний характер політичної системи й суспільства в цілому. США вже стали світовим поліцейським; гегемонія нового типу буде означати, що їм необхідно стати світовим контролером. Основна боротьба за світове панування ведеться зараз в Євразії – центральній арені сучасного політичного життя, яка зберігає своє геополітичне значення, при тому що США залишаються єдиним гарантом міжнародної безпеки на континенті. Найважливішими геостратегічними діючими особами Євразії є сьогодні Франція, Німеччина, Китай, Росія та Індія. Єдиною альтернативою американської гегемонії є глобальний хаос. Інший варіант передбачає поступове перетворення американської гегемонії на світову систему збалансованого розподілу влади. Отже, в далекій перспективі американське лідерство повинне трансформуватися у глобальне співробітництво, яке буде дедалі інституціоналізуватися. На сучасному етапі гегемонія США в Євразії означає цілеспрямоване керівництво динамічними державами-каталізаторами, яке поступово трансформується у плідне геополітичне співробітництво. США повинні врахувати проблеми європейського об'єднання, оскільки жодна з європейських країн не є сильною настільки щоб керувати процесами об'єднання й подальшого просунення міжнародного демократичного порядку в глибину євразійського континенту. Кінцева мета геополітики США в Європі – об'єднання трансатлантичної системи безпеки з трансконтинентальною. Для того щоб виконати ці завдання, Америка повинна гідно відповісти на нові виклики, що пов'язані з кризою американського лідерства, породженою війною в Іраку – помилкою США і "геополітичним лихом", а також світовою економічною кризою. Щоб відновити свій престиж, новій американській адміністрації потрібно докорінно переглянути всю зовнішню політику, оновити культурну парадигму суспільства. Важливість повернення світової гегемонії диктується ще й фактом зсунення геополітичного центру на Землі в бік Азії, що створює додаткові ризики. Америці необхідно повернути "глобальну легітимність", для чого слід застосувати 4 ключові ідеї – об'єднання (створення тісного союзу між США та ЄС), розширення (розширення коаліції принципових країн-партнерів), залучення (вибудовування нових відносин із Росією), утихомирення (повернення контролю на Близькому Сході).
6. У 1990-х рр. Бжезінський розробив концепцію розширення НАТО на Схід як "план для нової Європи". Концепція передбачає запуск процесу прийому центральноєвропейських держав до НАТО з чітким визначенням критеріїв членства і укладення глобальної угоди з питань безпеки з Росією. Кінцева мета – створення розширеної та безпечної Європи для майбутнього століття. В практичному плані це низка превентивних по відношенню до потенційної російської загрози (поки Росія ще має шанс повернутися до імперії) заходів, спрямованих водночас на подолання глобального хаосу і нестабільності, забезпечення безпеки центральноєвропейських держав, попередження наступу ісламського тероризму.
7. Ставлення США до будь-якої країни світу завжди визначалося Бжезінським з точки зору перемоги в "холодній війні", тобто досягнення розпаду "імперії зла" – СРСР, а після закінчення "холодної війни" – з точки зору необхідності підтримання американської гегемонії. Так, у 1970-х рр. США, вбачаючи головну небезпеку для світової демократії в СРСР, за участю Бжезінського нормалізували відносини з Китаєм; тим самим вони унеможливили створення вісі "Москва-Пекін" і зробили крок до "оточення" Євразії. Бжезінський розробив програму спільного стратегічного співробітництва з Китаєм. Так само Сполучені Штати налагодили тісні зв'язки з Японією. Коли розпався СРСР, наслідком цього стало виникнення "чорної дірки" – геополітичного вакууму на теренах колишнього Союзу. Сучасна Росія стоїть перед вибором – демократія чи імперія? Для демократичного розвитку Росії потрібна перш за все децентралізація. Зараз в Росії спостерігається не функціонуюча інституціональна демократія, а нестабільна комбінація авторитаризму і плюралізму, тому є небезпека відродження імперії. Але насправді для Росії єдиний геостратегічний вибір, в результаті якого вона могла би відігравати реальну роль на міжнародній арені й отримати максимальну можливість трансформуватися й модернізувати своє суспільство, – це демократія та Європа.
8. Україна разом із Росією серед колишніх республік СРСР є найбільш важливими країнами в плані визначення майбутнього Європи. У сучасному світі вона виконує функції принципово важливого геополітичного центра. Доки Україна незалежна, відновлення Російської імперії є неможливим; з іншого боку, існування незалежної України повинно підштовхувати Росію до європейського вибору. Україна за своїми культурними традиціями є органічною частиною Європи, тому вона повинна брати активну участь у зв'язках Центральної Європи з НАТО та ЄС. Стратегічною метою України, на переконання Бжезінського, повинно бути членство в ЄС.