1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІЛЬОВОЇ РЕЧОВИНИ
2 Характеристика початкових речовин
3 Стадії та хімізм процесу
4 Опис технологічного режиму
4.1. Апаратурне оформлення стадій
4.2. Нормативні дані технологічного режиму
5 Матеріальний розрахунок виробництва
6 Технологічний розрахунок устаткування
7 Тепловий розрахунок реакційних апаратів
8 Економічні розрахунки
9 Охорона праці і навколишнього середовища
Висновки
Список джерел інформації

Лейко – 1,4 – діаміноантрахінону являє собою кристалічний порошок темно – коричневого кольору з зеленуватим блиском, після розтирання жовто – коричневий порошок. Легко розчиняється у спирту, розведеній соляній кислоті, ацетоні, нітробензолі, піридині, льодяній оцтовій кислоті а також у концентрованій сірчаній кислоті.
У висадженому стані лейко – 1,4 – діаміноантрахінон пожежонебезпечний. Температура самозаймання 612 0 С. Суміш із повітрям вибухонебезпечна. При вмісті кисню в суміші із пилом 12%(об) нижній поріг вибухання – 120 г/м3, при малому вмісті кисню суміш із повітрям безпечна.
Лейко – 1,4 – діаміноантрахінон використовується у виробництві кубового коричневого СК, 1,4 – діаміноантрахінону, дисперсного фіолетового 2С, та інших дисперсних барвників.

1. Закон України «Про охорону праці», 21.11.2002 р.
2. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Введен 01.07.95
3. ГОСТ 12.0.003 – 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. – Введен 01.01.76.
4. Лазарев Н. В. Вредные вещества в промышленности. – М.: Химия, 1976. – Ч. І. – 336с.
5. Лазарев Н. В. Вредные вещества в промышленности. – М.: Химия, 1976. – Ч. ІІ. – 400с.
6. Макаров Г. В. И др. Охрана труда в химической промышленности. – М.: Химия, 1980. – 568 с.
7. Долин П. А. Справочник по технике безопасности. - Энергоатомиздат, 1984-324с.
8. Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.
9. Родионов А.И., Клушин В.Н., Торочешников Н.С. Техника защиты окружающей среды. – М.: Химия, 1989. – 512 с.
10. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. –К., 2000
11. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – Введен 01.09.89
12. СНиП 2.04.05-93. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха – М.: Стройиздат, 1993.-110 с.
13. ДНАОП 0.03-3.06-80. Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень. - Діє з 01.01.81.
14. ДБН В 2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. –К: Мінбуд України, 2006.
15. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.01.1989.
16. ГОСТ 12.1.029 – 80 СС БТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация – Введен 01.01.81
17. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультра звуку та інфразвуку. Київ, 1999.
18. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ*. Пожарная безопасность. Общие требования. – Введен 01. 07. 95.
19. НАПБ Б.07.005 – 86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожароной опасности.- Действует с 01.01.87
20. ДБН 131.1 – 7- 2002 Пожежна безпека обєктів будівництва. – Діє з 01.01.03
21. НПАОП 0.00-1.29-97. Правила захисту від статичної електрики. – Діє з 01.01.98
22. ГОСТ 12.1.038-82 * ССБТ Электробезопасность. Предельно допустимые уровни напряжений прикосновения и токов. – Введен 01.01.03.
23. ГОСТ 12.1.030-81* ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. – Введен 01.07.82 Изменен 1987
24. РД 34.21.122-87 Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений. М. Энергоиздат, 1989-56 с.
25. Травень В.Ф Органическая химия - М.: ИКЦ “Академкнига” 2004. – 582 с.
26. Никольский Б.П Справочник химика – Л.: “Химия” 1967. – 1009 с.
27. Молочко В.А Химия – М.: “Химия” 1989. – 646 с.
29. Степанов Б.И Ввидение в химию и технологию органических красителей –
М.: “Химия” 1977. – 486 с.
30. Горловский И.А, Козулин И.А Оборудование заводов лакокрасочной промышлености – Л.: ”Химия” 1980. – 376 с.
31. Хімічна промисловість України, 2,2007
32. Гуркаленко Ю.О, Слачинськая А.І, Бєлобров А.Г Матеріальні, технологічні і теплові розрахунки у дипломному проектуванні – Х.: 2002 – 58с.
33. Ворожцов Н.Н Основи синтеза промижуточних продуктов и красителей – М.: 1955 – 673 с.

ВСТУП

Промисловість органічних барвників є промисловістю тонкого органічного синтезу. Вона потребує надзвичайно високої кваліфікації працівників та інженерно – технічного персоналу, складного та дороге устаткування.
Лише держави з високорозвиненою промисловістю взагалі, високою промисловою культурою народу можуть мати потужну, сучасну у технологічному відношенні аніліно - фарбову промисловість. Наявність такої промисловості є одним із показників високого науково – технічного потенціалу держави.
Аніліно - фарбова промисловість тісно пов’язана з іншими галузями тонкого органічного синтезу, виробництвом лікарських засобів, кінофотоматеріалів, прискорювачі вулканізації гуми, вибухових матеріалів та інших, котрі використовують такі ж методи синтезу органічних сполук і аналогічне устаткування.
Без розвитого виробництва органічних барвників у нас час неможливе життя людського суспільства. Виробництво одягу, взуття, машин, транспортних засобів, будівництво житла, видавництво книг, створення виробів живопису, випуск кольорових фільмів і таке інше обумовлюють постійно зростаючий попит у красивих, яскравих, та дешевих барвниках.
До таких барвників можна віднести клас антрахінонових барвників, котрих єднає те, що всі вони, незважаючи на різницю у кольорі та засобах застосування, є продуктами заміщення антрахінону.
Хромофорна система антрохінонових барвників характеризується присутністю двох електронодонорних замісників – бензольних кілець, котрі пов’язані між собою двома карбонільними групами – електроноакцепторними замісниками, що розривають їх спарені електронні системи. Тому не заміщений антрахінон має дуже слабке жовте забарвлення.
Введення електроннодонорного замісника у будь – яке положення молекули антрахінону веде до взаємодії між ним та однією з карбонільних груп, що приводить до появи яскравого забарвлення у цієї органічної сполуки. Найбільший ефект забарвлення спостерігається при введенні замісників у 1,4 – положення.
Замісники можуть бути різними, тому антрахінонові барвники діляться на такі групи:
- Оксіантрахінонові (алізаринові) барвники.
- Аміноантрахінонові барвники.
- Ациламіноантрахінонові барвники.
- Антриміди.
- Антрахінонілоксадіазолові барвники.
Антрахінони виділяються із інших барвників насиченістю та глибиною забарвлення завдяки сильному електроннодонорному характеру аміногруп.
Сучасні методи синтезу барвників дають змогу виробляти все це різноманіття продуктів з відносно невеликої кількості напівпродуктів. Наприклад, дисперсний фіолетовий К(1,4 - діаміноантрахінон) отримують амінуванням хінізарина. Слід зазначити, що хінізарин свого часу і сам використовувався для забарвлення тканин. Але в даному разі хінізарин переводять у присутності гідросульфіту натрію у лейкосполуку і нагрівають з рідким аміаком при 900С і тиску 4 – 5атм. лейкосполука реагує з аміаком з утворенням лейко – 1,4 –діаміноантрахінону, котрий окислюють хлором у сірчаній кислоті при 95 – 1000С, отримуючи таким чином дисперсний фіолетовий К.
У даному дипломному проекті відображенні хімічні, технологічні та економічні аспекти виробництва лейко-1,4-діаміноантрахінону, котрий являє собою напівпродукт для синтезу цілого ряду важливих органічних барвників. Крім того розглянуті питання техніки безпеки та охорони навколишнього середовища.

Таким чином, у даному дипломному проекті освітлені питання пов’язані з виробництвом лейко –1,4 – діаміноантрахінону із хінізарину.
При цьому детально розглянуто хімізм процесу, технологічні аспекти виробництва, економічний бік питання і аспекти охорони праці.
На підставі хімізму процесу вибрано послідовність виконання технологічних операцій, а також тип і конструктивні особливості технологічного обладнання. Проведені теплові розрахунки дозволили вирахувати потребу в енергоносіях. Отримавши на основі розрахунків дані про потребу в сировині, знаючи ціну на сировину, а також на основі даних про витрати енергоресурсів і ціни енергоресурсів розраховано собівартість готової продукції та рентабельність виробництва.
Рентабельність виробництва становить 14,9%, що свідчить про економічно обґрунтовану доцільність виготовлення лейко – 1,
При побудові технологічної схеми виробництва враховано питання техніки безпеки та охорони навколишнього середовища. Всі апарати, в яких присутній аміак, скомутовано з локальними системами поглинання цієї шкідливої речовини. Місця, де можливо утворення пилу, оснащені витяжною вентиляцією, а пил уловлюється циклоном. На автоклаві передбачено встановлення запобіжного клапану на випадок різкого зростання тиску. Крім того передбачено аварійний злив з автоклаву в разі несподіваного значного відхилення ходу синтезу від заданого.
Вибір фільтр – пресу ФПАКМ для фільтрації суспензії дозволяє значно активізувати цей процес і позбавитися зайвої ручної праці при вивантаженні осаду.
Застосування вакуум – сушилки для отримання готового продукту дає змогу знизити питомі витрати граючої пари та поєднати процес сушки з подрібненням лейко - 1,4 – діаміноантрахінону.
Отже, в даному дипломному проекті присутні всі передбачені нормативними документами розділи у заданому об’ємі.